Справа № 420/28062/25
24 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Головного управління ДМС України в Одеській області, Подільського відділу Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Головного управління ДМС України в Одеській області, Подільського відділу Головного управління ДМС України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Подільського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо не оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітньому на ім'я ОСОБА_2 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992р. № 2503-ХІІ;
- зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Подільського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області - оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітньому на ім'я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ, з проставленою відміткою місця проживання (що передбачено пунктами 6, 7 Положення №2503-ХІІ ) - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки його персональних даних .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є матір'ю та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 . У зв'язку з досягненням 16-ти річчя, вона звернулась до Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з заявою щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, проте отримала відповідь про відмову в оформленні паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, незважаючи на те, що з моменту досягнення 16-річчя особа має законне право на отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. Позитивної відповіді по суті поставлених питань не було отримано, лист-відповідь містить перелік нормативно-правових актів та цитування окремих їх норм, що не вирішує проблеми з отримання на законних підставах паспорта громадянина України у формі книжечки.
Позивач вважає що порушені права її неповнолітнього сина, оскільки зразок та форма паспорта книжечки затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 р. №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», ця постанова є чинною.
Позивач зазначила, що на сьогоднішній день існує два законодавчих акти України, що встановлюють правовідносини у сфері оформлення та видачі паспортів України та які за юридичною силою вищі за вищезгадані постанови Кабінету Міністрів України. Це Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (із змінами, у т. ч. згідно з Законом України від 03.07.2012 №5029-VI), та Закон України «Про Єдиний Державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Зазначені обидва законодавчі документи Верховної Ради України є чинними, їх дія не припинена в установленому законодавством порядку.
На думку позивача будь-які дії з питань обов'язковості або примушування з отримання паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки є втручанням до приватного та сімейного життя.
В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на правові висновки Верховного Суду по зразковій справі №806/3265/17.
Ухвалою від 20.08.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зазначив, що до Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернувся ОСОБА_2 та його законний представник із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без застосування унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР).
Подільський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у межах строку, визначеного ЗУ «Про звернення громадян», надав письмову відповідь на заяву з відповідними роз'ясненнями щодо отримання паспорта громадянина України. У наданій відповіді зазначено, що у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Представник відповідача стверджує, що на день звернення позивача та його сина із заявою, у Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області були відсутні правові підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки.
Відповідач зазначає, що право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення «Про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, виникає у особи після досягнення 16-річного віку, за умови звернення з відповідною заявою, передбаченою цим Положенням. У свою чергу, відповідно до чинного законодавства, по досягненню 16 -річного віку оформлюється паспорт громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
Відповідач зазначає, що ані Подільським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, ані Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки. Вказана відповідь не може розглядатися як відмова у видачі паспорта громадянина України, а заява позивача була розглянута Подільським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області як звернення у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» та надано позивачу письмову відповідь на його заяву.
У своєму відзиві відповідач вказує, що Подільський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області не є належним відповідачем у справі, оскільки є територіальним підрозділом Головного управління та не є юридичною особою публічного права відповідно до Положення «Про Головне управління» №70 від 07.05.2021, затвердженого наказом ДМС України.
Також представником відповідача зазначено, що паспорт громадянина України оформлюється при наданні заяви встановленої форми та всіх необхідних документів, які позивачем подані не були, тому обов'язок щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ у даному випадку відсутній, а вимоги є необґрунтованими. Відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, представник відповідачів зазначив, що питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду (Постанова Верховного суду від 19.09.2018 року у зразковій справі Пз/9901/2/18).
Проте, на думку представника, справа № 420/2335/25 не підпадає під ознаки типової справи.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
ОСОБА_1 є матір'ю та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з досягненням 16-ти річчя ОСОБА_2 звернулись до Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, додавши до заяви фотокартки, свідоцтво про народження та інші документи.
Подільський відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області листом повідомив позивача та його законного представника про відсутність підстав для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України №2503-ХІІ.
Позивач, не погодившись із вказаною відповіддю, як законний представник ОСОБА_3 , звернулася до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу оформлення та видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року.
Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III), відповідно до його преамбули, визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Згідно зі ст.1 Закону громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
Відповідно до ст.ст.6,7 Закону громадянство України набувається, зокрема, за народженням. Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
ОСОБА_2 народився в Україні, його батьки є громадянами України.
Статтею 5 Закону №2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
До прийняття Закону України №5492-VI єдиним нормативним актом, який визначав порядок формування, видачи паспорту громадянина України, було Положення №2503-ХІІ, відповідно до п. 1 -3, 5, якого визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
Відповідно до пунктів 2-4 Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
20 листопада 2012 року прийнятий Закон України «Про Єдиний Державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Так, правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначає Закон про ЄДДР.
Відповідно до ч.1 ст.13 вказаного Закону, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 Закону про ЄДДР передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону).
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу, є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Згідно із ч. 3 ст.13 Закону про ЄДДР, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна"; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт"; На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".
На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резусфактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Пунктом 1 постанови КМУ від 25.03.2015року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
-з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
-з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови №302).
Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.
При розгляді вказаної справи суд вважає необхідним врахувати та застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду по зразковій справі №806/3265/17 щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великою Палатою Верховного Суду визначено, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14.07.2016 року №1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» (далі - Закон №1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України. На час звернення позивача до Відділу УДМС діяло два нормативних акту: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст.21 Закону №5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт №2503-ХІІ.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимогст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що особа не може бути позбавлена права на отримання паспорту громадянина України у вигляді книжечки, за її бажанням.
З урахуванням викладеного підстави викладені у відповіді на заяву позивача, в якості відмови у видачі паспорту у вигляді книжечки, суд вважає протиправними, оскільки на час виникнення спірних правовідносин Положення про паспорт громадянина України не втратив чинності та пунктом 3 вказаного Положення визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України 1994 року. Тобто особа має право на вибір, у якому вигляді бажає отримати паспорт громадянина України.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд встановив, що з прийняттям Закону про ЄДДР паспорт громадянина України видається з 14 років та є обов'язком особи, яка досягла 14 років, отримати паспорт громадянина України.
Відсутність паспорту громадянина України з 16 років перешкоджає такій особі у реалізації її гарантованих Конституцією України прав та свобод.
З огляду на те, що Закон про ЄДДР має найвищу юридичну силу на відміну від Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, саме у спірних правовідносинах щодо віку видачі паспорту громадянина України мають бути застосовані приписи ст.21 Закону про ЄДДР.
Однак, застосування Закону про ЄДДР в частині віку видачі паспорту громадянина України не позбавляє позивача права на вибір, у якому вигляді бажає отримати паспорт громадянина України, оскільки право на отримання паспорту громадянина України у вигляді книжечки передбачено ч. 2 ст.14 Закону про ЄДДР, Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України», затвердженим наказом МВС України від 06.06.2019 року №456.
Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Х'ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».
Посилання представника відповідача на те, що Подільський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області є територіальним підрозділом Головного управління та не є юридичною особою, а отже не є належним відповідачем у даній справі - є неспроможними з огляду на передачу повноважень щодо вирішення вказаного питання територіальним органом своїм структурним підрозділам.
Суд критично оцінює твердження представника відповідача, що ані Подільським відділом у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, ані Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки, а заява позивача була розглянута Подільським відділом у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області як звернення у межах строку, визначеного ЗУ «Про звернення громадян», та надано позивачу письмову відповідь на його заяву. Позивачем до заяви про видачу паспорта додано копії необхідних документів, фотокартки, а тому відповідь Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області обґрунтовано розцінена позивачем як відмова у оформленні і видачі паспорту у формі паспортної книжечки.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмови Подільського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, оскільки саме вказаний суб'єкт владних повноважень на виконання делегованих йому повноважень відмовив позивачу в оформленні та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки.
Позовні вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки теж підлягають задоволенню, оскільки саме вказаний суб'єкт владних повноважень є юридичною особою та делегував свої повноваження територіальному органу.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки його персональних даних, оскільки при видачі паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт громадянина України №2503-ХІІ, не передбачено внесення відомостей про реєстрацію із використанням цифрового ідентифікатора особи, автоматизованої обробки її персональних даних та внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт з проставленою відміткою місця проживання, суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають з огляду на те, що 10 грудня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» № 888-VIII, яким функції з реєстрації місця проживання громадян делеговані органам місцевого самоврядування.
Тобто, до прийняття Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг (№888-VIII) функцію по реєстрації місця проживання громадян здійснювала Державна міграційна служба.
Натомість, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» (№888-VIII) - у органів Державної міграційної служби України відсутні повноваження щодо внесення відомостей про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання.
З введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» №888-VIII, функції з реєстрації місця проживання громадян делеговані органам місцевого самоврядування.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 139, 241-243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній, паспорт серії НОМЕР_1 ) яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній) до Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384), Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Соборна, 74, м. Подільськ, Одеська обл., 66302) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління Держаної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Г.П. Самойлюк