Справа № 420/16139/25
24 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про відвід судді за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу про результати службового розслідування,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду (суддя Завальнюк І.В.) перебуває адміністративна справа № 420/16139/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20 січня 2025 року № 193-АГ «Про результати службового розслідування».
21.10.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про відвід головуючого судді Завальнюка І.В.
В обґрунтування відводу зазначено, що на переконання позивача суддею Одеського окружного адміністративного суду Завальнюком І.В. не було дотримано приципів об'єктивності, неупередженості та саме головне безсторонності, що викликає недовіру до даного складу суду у позивача та сумніви в його неупередженості та об'єктивності. Вказані сумніви заявник обґрунтовує тим, що після того, як відповідачем був поданий відзив на позовну заяву та відповідні докази, які не спростовували фактів порушення порядку проведення службового розслідування, суддею двічі постановлення процесуальні рішення з метою збирання саме в інтересах відповідача доказів.
Вказує, що в даному випадку відповідач самоусунувся від виконання свого процесуального обов'язку щодо подання доказів правомірності оскаржуваного рішення, проте такі докази в інтересах відповідача збирались судом в особі судді Одеського окружного адміністративного суду Завальнюка І.В., що вказує на відсутність об'єктивності та неупередженості з його боку, а саме головне - безсторонності. Всі доводи, які раніше подавались у додаткових поясненнях з цього приводу, судом ігнорувались, та в інтересах відповідача збиралсь докази судом, хоча останнім їх не було подано в порядку, спосіб та строки, визначені процесуальним законом.
Ухвалою суду від 22.10.2025 суддею Одеського окружного адміністративного суду Завальнюком І.В. визнано необґрунтованим заявлений представником Журавльова Володимира Олексійовича відвід головуючому судді Завальнюку Ігорю Вікторовичу по справі № 420/16139/25. Передано заяву представника ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Завальнюку Ігорю Вікторовичу по справі № 420/16139/25 для визначення в порядку ч.1 ст.31 КАС України судді для вирішення питання про відвід.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
За результатами автоматизованого розподілу 23.10.2025 року заява про відвід судді Завальнюка І.В. у справі № 420/16139/25 передана для вирішення судді Каравану Р.В.
Відповідно до ч.8 ст.40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Надаючи оцінку вказаній заяві, суд зазначає наступне.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначено у ст. 40 КАС України, в частинах 3, 4, 11 якої закріплено:
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
За змістом частини першої статті 35 КАС України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статті 36 КАС України, відповідно до якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 цього Кодексу.
Також, суддя підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується ставлення суду до сторін у справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
У рішенні по справі "Ветштайн проти Швейцарії" Європейський суд з прав людини зазначив, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Суд враховує, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, обов'язковою є наявність зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту.
В той же час, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами.
Згідно з ст.39 КАС України відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Із заяви вбачається, що єдиною підставою для заявлення відводу є те що суддею двічі виносилися процесуальні рішення з метою збирання доказів саме в інтересах відповідача, який і повинен доводити правомірність свого рішення перед судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Частиною 4 статті 9 КАС України визначено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2024 року у справі № 9901/452/21 сформулювала наступний правовий висновок:
« 6.6. Тобто згідно з положеннями статті 9 КАС, дотримуючись принципу змагальності, суд, розглядаючи адміністративний позов, не обмежений ним, а зобов'язаний з'ясувати всі обставини справи, вживши для цього визначені законом необхідні заходи, зокрема щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
6.7. Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а в разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. Інакше кажучи, КАС безпосередньо уповноважує адміністративний суд на активну участь у доказуванні в адміністративній справі, наділяє його повноваженнями на збирання доказів, що мають значення для правильного вирішення спору по суті.»
Як свідчать матеріали справи, суддею Одеського окружного адміністративного суду Завальнюком І.В. ухвалою від 27.06.2025 було витребувано від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) докази, а саме копію всіх матеріалів службового розслідування, проведеного з метою встановлення обставин і причин, які можливо сприяли факту втрати зброї офіцером (оперуповноваженим) відділу активних заходів головного оперативно-розшукового відділу лейтенантом ОСОБА_1 та ухвалою від 07.08.2025 витребувано від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) належним чином засвідчену копію паперового висновку службового розслідування, проведеного з метою встановлення обставин і причин, які можливо сприяли факту втрати зброї офіцером (оперуповноваженим) відділу активних заходів головного оперативно-розшукового відділу лейтенантом ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що витребування від відповідача матеріалів службового розслідування не може свідчити про збирання доказів в інтересах відповідача, оскільки вказані матеріали службового розслідування необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, оскільки позивачем оскаржується наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20 січня 2025 року № 193-АГ «Про результати службового розслідування».
Також за приписами ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Наведені представником позивача обставини не свідчать про наявність передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу.
Тому аргументи, якими представник ОСОБА_1 мотивує свою заяву про відвід судді Завальнюка І.В. у справі №420/16139/25 не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості вказаним суддею.
Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді Завальнюка І.В. у справі №420/16139/25 або його необ'єктивність під час розгляду справи №420/16139/25 заявник у своїй заяві теж не довів, а суд під час розгляду відповідної заяви таких обставин не встановив.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відводу судді Завальнюка І.В. у справі №420/16139/2585.
Згідно з ч.12 ст.40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.18, 31, 34, 36, 37, 39, 40, 243, 248, 250, 256 КАС України, суд,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід судді Завальнюка І.В. за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу про результати службового розслідування - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Роман КАРАВАН