Іменем України
24 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/7724/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дорсервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дорсервіс» (далі - позивач, ТОВ «ТК «Дорсервіс») з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві (далі - відповідач 1, ГУ ДПС у м.Києві), , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2021 року №00930600701;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2021 року №00930610701.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що що всі господарські операції між позивачем та його контрагентами були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, учасники володіли необхідною правосуб'єктністю, а тому, висновок про нереальність операцій з даними контрагентами є таким, що не відповідає дійсності та не грунтується на нормах податкового законодавства. Первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, були надані позивачем при проведенні перевірки, що не заперечується Головним управлінням ДПС у місті Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову з таких підстав.
Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» та ТОВ «Українська будівельна компанія «Мрія» укладено договір про надання послуг від 07.11.2019 №07/11. На виконання умов договору до перевірки надані акти надання послуг, виписаних ТОВ «Українська будівельна компанія «Мрія» на адресу ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс». Надані до перевірки акти виконаних робіт складені ТОВ «Українська будівельна компанія «Мрія» на адресу ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» не містять інформації, щодо місця проведення робіт, кількості осіб, що здійснювали монтаж. Відсутні дані де саме здійснювались роботи, на яких об'єктах, скільки годин здійснювались роботи. Відповідно дані акти не розкривають зміст послуг, не містять інформації щодо вчинення конкретних дій, визначених в укладених угодах, обсягу наданих послуг/виконаних робіт, ціни кожної послуги, кількості годин, витрачених на їх виконання тощо. Таким чином, відсутня вся необхідна інформація щоб підтвердити зміст та обсяг господарських операцій, у зв'язку з чим неможливо встановити реальні обставини щодо фактичного виконання робіт та, відповідно, неможливо їх підтвердити.
Відповідач зазначає, що враховуючи норми ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 за № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі - Закон України № 996-XIV), будь-який документ щодо ідентифікованого товару (послуги) має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що в свою чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного товару/роботи/ послуги.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України № 996-XIV «...фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції».
Таким чином, складені первинні документи всупереч нормам частини першої ст. 9 Закону України № 996-XIV та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88). Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України № 996-XIV відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого ст. 1 Закону України № 996-XIV, в основі якої має бути дійсний рух певного активу.
При перенесенні ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів (віднесення до складу адміністративних витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, сум по взаємовідносинах із ТОВ «Українська будівельна компанія «Мрія», порушено норми частини п'ятої ст. 9 Закону України № 996-XIV, п. 1.2 Положення № 88, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за №893/4186.
Відповідач вказує, що складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був відображений в первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником витрат та податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.
За сукупністю вищевикладених фактів, перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» з ТОВ «Українська будівельна компанія «Мрія» та перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності (з урахуванням ст. 4 «Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності» Закону України № 996-XIV, якою встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).
Заперечуючи проти позову відповідач наполягає на аналогічних висновках контролюючого органу по взаємовідносинах з ТОВ «Азаташен» та ТОВ «Захід -Авто-Транс».
Щодо ТОВ «Азаташен» відповідач зазначає, що акти здачі-прийняття робіт та видаткова накладна не містять інформації,- щодо яким саме транспортом здійснювалось перевезення, кому, куди і коли здійснювалось перевезення. Відповідно дані акти не розкривають зміст послуг, не містять інформації щодо вчинення конкретних дій, визначених в укладених угодах, обсягу надань, послуг/виконаних робіт, ціни кожної послуги, кількості годин, витрачених на їх виконання тощо.
Таким чином, відсутня вся необхідна інформація щоб підтвердити зміст та обсяг господарських операцій, у зв'язку з чим неможливо встановити реальні обставини щодо фактичного виконання робіт та, відповідно, неможливо їх підтвердити.
По взаємовідносинах з ТОВ «Захід-Авто-Транс» надані до перевірки акти виконаних робіт не містять інформації, щодо яким саме транспортом здійснювалось перевезення, кому, куди і коли здійснювалось перевезення. Відповідно дані акти не розкривають зміст послуг. Таким чином, відсутня вся необхідна інформація щоб підтвердити зміст та обсяг господарських операцій, у зв'язку з чим неможливо встановити реальні обставини щодо фактичного виконання робіт та, відповідно, неможливо їх підтвердити.
На підставі викладеного, відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
На виконання положень Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76,90 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України), судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дорсервіс», ідентифікаційний код юридичної особи 31245569, зареєстровано як юридична особа, місцезнаходження юридичної особи: 04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Степана Руданського, буд. 3А, кв.(офіс) 600.
ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дорсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.03.2021 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт №87191/Ж5/26-15-07-01-01/31245569 від 25.11.2021.
Згідно із висновками акта перевірки ТОВ «ТК «Дорсервіс» порушило приписи, зокрема:
- п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1. п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (із змінами та доповненнями), П(С)БО 16 «Витрати» затверджені наказом МФУ №318 від 31.12.1999 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 144241 грн., в тому числі: 2017 рік - 1765 грн; 2019 рік - 52500 грн; 2020 рік - 89976 грн, в т.ч. за 3 квартал 2020 року - 37538 грн, за 4 квартал 2020 року - 52438 грн.
- п. 44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на 158306 грн., в тому числі по періодам: грудень 2019 року - 58333 грн; жовтень 2020 року - 58 265 грн; листопад 2020 року - 41708 грн.
Відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:
№00930600701 від 16.12.2021, яким за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, на загальну суму 157 807, 00 грн, з яких 144 241, 00 грн. за податковими та/або іншими зобов'язаннями та 13 566, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№00930610701 від 16.12.2021, яким за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 197 883, 00 грн., з яких 158 306, 00 грн за податковими зобов'язаннями та 39 577, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Відповідно до вимог пункту підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 13 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів чи відсутність в таких обов'язкових реквізитів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до спірних операцій.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту робіт (послуг), що надаються, можливості виконання таких робіт (послуг) з урахуванням кваліфікованих трудових ресурсів, наявності відповідних матеріальних ресурсів господарюючого суб'єкта, тощо.
Послуги з перевезення належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту за операціями з отримання таких послуг необхідною умовою, яка надає таке право суб'єкту господарювання є доведення безпосереднього зв'язку таких операцій з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх (операцій) належними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.
При цьому, необхідно, щоб первинні документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов'язань на підставі господарських операцій.
У підтвердження фактичного отримання послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, який має містити інформацію щодо суті господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання відповідних послуг, в актах виконаних робіт (наданих послуг) має бути конкретний перелік наданих послуг, місце, дата їх надання, а також зазначено, у чому виражено їх результат, критерії для визначення вартості послуг, розрахунок вартості послуг, тощо.
Лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на такі послуги до складу витрат.
Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 02.10.2019 у справі №820/20933/14, від 05.11.2019 у справі № 817/3736/14, від 15.10.2020 у справі №826/7614/15 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, а також якщо встановлено протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
Судом встановлено, що в періоді, який перевірявся, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дорсервіс», серед інших підприємств, мало господарські відносини з ТОВ «Азаташен», ТОВ «Захід-Авто-Транс», ТОВ «Українська будівельна компанія «Мрія».
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано, зокрема, тим, що господарські операції з вказаними контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що господарські операції мають ознаки нереальності, первинні документи не підтверджують фактичного виконання робіт чи надання послуг. Надані позивачем акти виконаних робіт (наданих послуг) не розкривають змісту наданих послуг, унаслідок чого підприємство безпідставно сформувало витрати та податковий кредит.
З матеріалів справи убачається, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Захід-Авто-Транс» на підставі договору №6 від 01.11.2019.
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Дорсервіс» (Замовник) та ТОВ «Захід-Авто-Транс» (Перевізник) укладено договір №6 від 01.11.2019 про перевезення вантажів, предметом якого є транспортні послуги по Україні з перевезення вантажу.
За цим договором Замовник доручає й надає для перевезення вантажі, а Перевізник зобов'язується здійснити їх перевезення автомобільним транспортом і надати інші транспортні послуги по перевезенню вантажів на території України. Перевізник зобов'язується доставити надані Замовником вантажі до пункту призначення в установлений договором строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі вантажоодержувачу, а Замовник зобов'язується вчасно сплатити за послуги Перевізника встановлену плату, відповідно до умов договору та на підставі наданих Перевізником рахунків за перевезення (пункти 1.1, 1.2 договору).
Розділом 2 договору визначено, що перевезення вантажів здійснюється на підставі письмових або усних заявок на перевезення, шо подає Замовник не пізніше 14 год. дня, шо передує дню перевезення. У разі термінового перевезення вантажів за згодою Перевізника Замовник подає заявку в той самий день (п.2.1 договору).
Заявка на перевезення оформляється у відповідності з Додатком 4 до Примірного договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, викладеного в Додатку 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, або у довільній формі з обов'язковим зазначенням найменування вантажу, його маси, кількості, адреси навантаження та розвантаження (п.2.2 договору).
Заявка на перевезення вантажів із повідомленням усіх необхідних відомостей може бути подана також засобами факсимільного зв'язку, Перевізник з моменту отримання письмової заявки на перевезення негайно направляє Замовнику в аналогічний спосіб заявку з підписом повноважної посадової особи Перевізника про її прийняття (п.2.3 договору).
Відповідно до п. 2.11 договору факт надання послуг посвідчується сторонами шляхом підписання акту здачі-приймання робіт (наданих послуг).
На виконання умов договору №6 про перевезення вантажів від 01.11.2019 між сторонами складені товарно-транспортні накладні, акти надання послуг, рахунки на оплату, платіжні доручення, податкові накладні.
Згідно з актом надання послуг №45 від 15.11.2019 за договором №6 від 01.11.2019 виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): Автопослуги згідно ТТН, 115 год., 4600 км, 811,08 тон, 81103 ткм, ціна договірна. Ціна всього без ПДВ - 95 833,33 грн, сума ПДВ - 19 166,67 грн, всього з ПДВ - 115 000, 00 грн.
Згідно з актом надання послуг №46 від 18.11.2019 за договором №6 від 01.11.2019 виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): Автопослуги згідно ТТН, 20 год., 800 км, 145,22 тон, 14522 ткм, ціна договірна. Ціна всього без ПДВ - 16666, 67 грн, сума ПДВ - 3333,33 грн, всього з ПДВ - 20000, 00 грн.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «Українська будівельна компанія «Мрія».
07 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дорсервіс» (Замовник) та ТОВ «Українська будівельна компанія «Мрія» (Підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт №07/11 від 07.11.2019.
Пунктом 1.1 договору визначено, що договір є основним документом, що визначає права та обов'язки сторін при виконанні робіт, а саме: монтаж системи опалення, водопроводу до каналізації у приміщенні контори в с. Нова Любомирка.
За пунктом 2.4 оплата виконаних робіт проводиться згідно актів наданих послуг, попередньо затверджених Замовником в установленому порядку, та за договірними цінами, які розраховані Підрядником і затверджені Замовником.
Згідно акту наданих послуг №114 від 12.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дорсервіс» (Замовник) та ТОВ «Українська будівельна компанія «Мрія» (Підрядник) за договором №07/11 від 07 11.2019 виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): послуги з монтажу системи опалення, водопроводу до каналізації на загальну суму 215 000, 00 грн, в тому числі ПДВ - 35 833,33 грн.
На виконання умов договору між сторонами також складений рахунок на оплату, платіжне доручення, податкову накладну.
Щодо взаєтовідносин з ТОВ «Азаташен».
Судом встановлено, що 26 серпня 2020 року між ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» (Замовник) та ТОВ «Азаташен» (Перевізник) укладено договір про надання послуг від 26.08.2020 №26/08-Тр, договір поставки від 01.10.2020 №10/1.
Згідно п.2.1 умов договору Перевізник зобов'язується на завдання Замовника надавати транспортні послуги з перевезення вантажу по Україні. Вартість таких послуг визначалась сторонами за домовленістю з розрахунку вартості перевезення за 1 тону вантажу із зазначенням такої вартості в рахунках і актах виконаних робіт. Розрахунки за послуги, згідно умов договору здійснювались в гривнях в безготівковій формі, на протязі 10 календарних днів від дати здійснення перевезення.
На підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами позивач надав копії наступних документів: договори, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення.
Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №2 від 30.09.2020, складеного між ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» (Замовник) та ТОВ «Азаташен» (Перевізник), виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): перевезення автотранспортними засобами згідно ТТН, кількість - 2275,00, всього на суму 208 541,67 грн, сума ПДВ - 41 708, 33 грн, всього з ПДВ - 250 250 грн.
Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3 від 15.10.2020 між ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» (Замовник) та ТОВ «Азаташен» (Перевізник) виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): перевезення автотранспортними засобами згідно ТТН, кількість - 3012,38, всього на суму 276 134,83 грн, сума ПДВ - 55 226, 97 грн, всього з ПДВ - 331 361, 80 грн.
Дослідивши зміст наданих позивачем документів на підтвердження реальності вчинення вказаних вище правочинів, суд зазначає, що враховуючи в сукупності встановлені як контролюючим органом під час проведення перевірки так і судом під час розгляду справи обставини, надаючи оцінку доказам у їх сукупності, суд погоджується з висновками відповідача, що акти здачі-прийняття наданих послуг не містять всіх необхідних реквізитів первинного документа, зокрема акти здачі-прийняття робіт з перевезення вантажу та видаткова накладна з ТОВ «Азаташен» та ТОВ «Захід -Авто-Транс» не містять інформації щодо маршруту прямування вантажу, виду транспорту, пунктів та дати навантаження вантажів, виду вантажу. Відповідно такі акти не розкривають зміст послуг, не містять інформації щодо вчинення конкретних дій, визначених в укладених угодах, обсягу наданих послуг/виконаних робіт, ціни кожної послуги, кількості годин, витрачених на їх виконання тощо. Акти виконаних робіт між ТОВ «Українська будівельна компанія «Мрія» і ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» не містять вичерпної та детальної інформації щодо змісту господарських операцій (види наданих послуг не конкретизовані), їх місця і часу проведення, кількості осіб, що здійснювали монтаж.
Усі акти виконаних робіт містять ідентичну інформацію щодо виконаних робіт, яка відповідає предмету договору, а саме перевезення автотранспортними засобами згідно ТТН; монтаж системи опалення, водопроводу до каналізації.
Отже, акти не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій, види наданих послуг не конкретизовані, внаслідок чого неможливо достовірно визначити їх об'єм, вартість, доцільність їх придбання та зв'язок з безпосередньою господарською діяльністю позивача.
Крім того, за умовами договорів перевезення передбачено складення замовником заявки на перевезення, однак позивачем таких документів не надано.
На підтвердження суті та змісту господарських операцій, позивач посилається на наявність товарно-транспортних накладних, які вказані в актах виконаних робіт, проте на думку суду, наявність тільки товарно-транспортних накладних в повній мірі не підтверджує фактичне надання послуг, що пов'язанні з перевезеннями.
Як вказувалося вище, послуги, які були обумовлені договорами, належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут, що має враховуватись при оформленні документів на виконання таких господарських операцій, тобто документи мають підтверджувати і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, доцільність придбання саме таких послуг, а також давати змогу оцінити формування ціни на такі послуги та роботи.
Суд також зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Проте контролюючий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру).
Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.
З урахуванням вказаного, суд також враховує, що одним з основних видів діяльності позивача, серед іншого, є вантажний автомобільний транспорт, а тому позивачем не доведено розумних економічних причин (ділової мети) придбання послуг перевезення.
Будь - яких доводів та доказів зворотного позивачем не наведено та не надано.
Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності на підставі оцінених доказів, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано доводів контролюючого органу щодо неправомірного формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами ТОВ «Азаташен», ТОВ «Захід-Авто-Транс», ТОВ «Українська будівельна компанія «Мрія» без належного документального підтвердження фактичного здійснення таких операцій з огляду на специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, оскільки надані документи не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних робіт (наданих послуг), не розкривають змісту послуг, якісних характеристик.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у м.Києві з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2021 року №00930600701, №00930610701.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваних рішеннь, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дорсервіс» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Степана Руданського, буд.3А, кв.(офіс) 600) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, 04116, вул. Шолуденка 33/19, ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2021 року №00930600701, №00930610701 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Захарова