про закриття провадження у справі
23 жовтня 2025 року 320/30136/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в адміністративній справі, де відповідач повідомив, що ним було виготовлено довідки від 04.03.2024 №2/6-2531, №2/6-2532, №2/6-2533, №2/6-2534 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, для перерахунку пенсії, що є предметом спору у даній справі.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні докази у справі та надавши їм оцінку, прийшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Предметом позову у даній справі є вимога про зобов'язання Управління Державної охорони України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року, на .1.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ, положень постанови № 704, із зазначенням відомостей про всі види грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року, з 01 лютого 2022 року, з 1 лютого 2023 року.
Судом встановлено, що Управлінням Державної охорони України було виготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки від 04.03.2024 №2/6-2531, №2/6-2532, №2/6-2533, №2/6-2534, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 для перерахунку пенсії.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.
Разом з тим, згідно з пунктом 8 частини першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Зважаючи на те, що станом на дату розгляду справи відповідачем виправлено оскаржувані позивачем порушення та у повній мірі відновлено законні права позивача на виготовлення довідки про грошове забезпечення із зазначенням додаткових складових та при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виготовленні відповідної довідки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання професійної правничої допомоги від 28.10.2020 №1, Додаткову угоду від 11.08.2023 №4 до Договору від 28.10.2020 №1, Акт-рахунок від 24.08.2023 №1/4, квитанцію від 24.08.2023 на суму 20 000,00 грн.
Як встановлено судом, згідно акту-рахунку від 24.08.2023 №1/4 на виконання договору від 28.10.2020 №1 виконано послуги:
- консультація щодо незаконності дій УДО України;
- складання заяви;
- складання позовної заяви, формування та оформлення пакету документів до позовної заяви.
При цьому, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідна позиція щодо відшкодування витрат на правову допомогу викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2019 р.
Відтак, з урахуванням вищевказаного, беручи до уваги малозначність даної справи, неспівмірність вартості юридичних послуг із заявленою вимогою, суд, керуючись положеннями частини шостої статті 134 КАС України, доходить висновку, що відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 10 000,00 грн.
Щодо повернення судового збору, то тут суд вказує, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, враховуючи необхідність закриття провадження у даній справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу сплаченого судового збору в сумі 11073,60 грн.
Керуючись статтями 138, 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження в адміністративній справі №320/30136/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) грн 60 копійок згідно платіжної інструкції №МВ47177024 від 13.11.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної охорони України (код ЄДРПОУ 00037478; адреса: вул. Богомольця, 8, м. Київ, 01024) витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Копію ухвали надіслати сторонам по справі.
.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Я.В. Горобцова