24 жовтня 2025 року справа №320/36363/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ракитянська Ксенія Кирилівна звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування до її обрахунку та виплати з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
- Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, нарахованому на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 320/5244/24, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у січні 2025 року на виконання постанови КМУ від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та з врахуванням ст.46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік № 4059-ІХ відповідачем пенсію позивача перераховано із застосуванням обмежувальних коефіцієнтів, позивач не погоджується з такими діями відповідача, відтак звернувся із цим позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.
У подальшому, 22.07.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла письмова заява від позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі Електронний суд, суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
09.09.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити та посилається на:
- неможливість здійснити перерахунок пенсії позивачу у зв'язку із скасування пунктів 1, 2 постанови Кабінету міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 (далі - постанова КМУ №103) на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18;
- рішення Конституційного суду України від 20.12.2016 № 7-рп/1016 не змінює порядок нарахування пенсій до винесення даного рішення;
- умови воєнного стану як на підставу для застосування відповідних обмежень стосовно розміру пенсії позивача, а також на чинність Постанови КМУ від 03.01.2025 №1, на підставі якої такі обмеження й були застосовані.
Також у тексті відзиву викладено письмове клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, яке мотивовано тим, що результат розгляду справи №320/2229/25 може суттєво вплинути на результат даної справи.
09.09.2025 відповідачем подано клопотання про залучення співвідповідача, у якому відповідач просить залучити до участі у справі Міністерство соціальної політики України в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
22.09.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній посилається на те, що:
- обґрунтування відповідачем неможливості проведення будь-яких перерахунків пенсії позивачу після скасування пунктів 1, 2 постанови КМУ №103 спростовуються попередніми діями цього ж відповідача.
- факт скасування підзаконних нормативно-правових актів та/або окремих їхніх положень не зупиняє обов'язку держави, в особі уповноважених органів, здійснювати перерахунок пенсій відповідно до встановлених норм закону, оскільки жодним чином не впливає на чинність Закону №2262-ХІІ, який гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
- до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і Постанови №1, а їхнє протиправне застосування відповідачем свідчить про незаконне порушення прав позивача.
- підстави для зупинення провадження у справі № 320/36363/25, у зв'язку із розглядом у Київському окружному адміністративному суді справи № 320/2229/25, відсутні.
Також представник позивача у тексті відповіді на відзив заперечив проти клопотання відповідача про залучення Міністерства соціальної політики України до участі у справі, оскільки підставою позову стали протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, який є органом, що зобов'язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом перерахунку та виплати пенсії позивачу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі Міністерства соціальної політики України в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в адміністративній справі №320/36363/25.
Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 (далі - позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та з 01.12.2010 отримує пенсію за вислугу років. Пенсійна справа № 2603013846.
На підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року у справі № 640/24217/21 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії Позивачу згідно Довідки про розмір грошового забезпечення № 22/6-3423 від 13 липня 2021 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 73% суми грошового забезпечення для обчислення пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії та здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивачу та виплачувало її, при цьому без достатніх правових підстав не виплачуючи індексацію пенсії.
У зв'язку із чим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 320/5744/23 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити позивачу виплату пенсії з 05.05.2022 з урахуванням індексації на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідач не здійснив перерахунок та виплату індексації базового ОСНП, посилаючись на відсутність у рішенні суду зобов'язання щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру в подальшому в разі проведення перерахунків пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 320/5244/24 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , зобов?язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1
30 грудня 2024 року Шостим апеляційним адміністративним судом рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 змінено: в абзаці першому резолютивної частини слово «повністю» замінено словом «частково»; виключено із резолютивної частини слова «без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 грн»; доповнено резолютивну частину абзацом такого змісту: «Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження розміру збільшення індексації в результаті перерахунку пенсії максимальним (граничним) розміром 1500 грн». В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 залишено без змін.
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 320/5244/24 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві мало здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з чим досі зволікає.
03.01.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" щодо обмеження виплати спеціальних пенсій на період воєнного стану у 2025 році. (далі - Постанова № 1).
На виконання Постанови № 1 ГУ ПФ України в м. Києві провело з 01.01.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 і здійснило її виплату із застосуванням зменшувальних коефіцієнтів в зменшеному розмірі. Вказане підтверджується копією розрахунків пенсії за вислугу років по пенсійній справі № 2603013846.
У зв'язку із цим, 20 березня 2025 року Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою, в якій просив: «Здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» у відповідності до рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 320/5244/24 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року, з урахуванням раніше проведених виплат».
У відповідь на звернення позивача, листом від 22.04.2025 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило, що «постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії пенсійні виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.
До розміру Вашої пенсії враховані обмежувальні коефіцієнти передбачені Постановою № 1.
Підстави для виплати пенсії без застосування обмежень всупереч постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в Головного управління відсутні».
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо обмеження розміру його пенсії, вважає їх протиправними та такими, що суттєво порушують його права, відповідно до наступного обґрунтування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (далі Указ №64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.
Згідно з абзацом першим преамбули Закону №2262-ХІІ цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Абзацом третім преамбули Закону №2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами першою, третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», якою передбачено застосування знижуючих коефіцієнтів до частин пенсій, що перевищують визначені кратності прожиткового мінімуму (10, 11, 12, 13 і більше).
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.
У рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відтак у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Таким чином, оскільки Законом №2262-ХІІ і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
У постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 Верховний Суд сформував такий правовий висновок: «…безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.
При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.
Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону №2262-XII.
Адже до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Абзац 3 статті 11 Закону України №2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.».
Суд наголошує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11.09.2025 по справі № 120/1081/25, застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Так само в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій норми законів підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Застосовуючи такий підхід до спірних правовідносин, дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з 01 січня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 Постанови № 1, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку із чим є протиправними.
Застосувавши нормативно-правові акти, які не урегульовають умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, протиправно обмеживши право позивача на належний соціальний захист, ГУ ПФУ в м. Києві вийшло за межі наданих повноважень, що є беззаперечною підставою для визнання протиправними його дій щодо перерахунку пенсії позивача.
Таким чином, суд висновує, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування знижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану.
У постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України» (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016).
Таким чином, відповідач діяв всупереч правовим висновкам Верховного та Конституційного суду, здійснюючи обмеження пенсії позивача максимальним розміром, та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", відповідно вказані дії відповідача є протиправними.
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є однією з базових соціальних гарантій, що забезпечують не лише фізичне існування людини, а й її гідність. Конституційне право на пенсійне забезпечення має характер безумовного права, реалізація якого не може бути поставлена у залежність від поточного бюджетного фінансування чи політичної кон'юнктури.
Окрім цього з огляду на зміст статті 92 Конституції України, пенсійне забезпечення та основи соціального захисту встановлюються виключно законами. Делегування КМУ права «варіювати» розмір виплати через понижуючі коефіцієнти без чітких і вузьких рамок у законі є неприпустимим. Тому навіть наявність у Законі про Держбюджет відсилки «в межах, визначених КМУ» не може легітимізувати обмеження, які змінюють саму модель виплат спеціальних пенсій.
До того ж, у період воєнного стану можуть встановлюватися обмеження лише тих прав, які прямо вказані в акті про введення воєнного стану. Право на соціальний захист (ст. 46) у переліку обмежуваних прав не зазначене, отже його звуження підзаконним актом суперечить ст. 64 та принципу правової визначеності.
Застосовуючи такий підхід до спірних правовідносин, дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з 01 січня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 Постанови № 1, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку із чим є протиправними.
Отже, позовні вимоги є належним чином орбгрунтованими, а відтак підлягають повному задоволенню
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією, копія якої долучена до матеріалів справи.
Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтями 9,14,73-78,90,143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування до її обрахунку та виплати з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), провести з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі, нарахованому на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 320/5244/24, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.