24 жовтня 2025 року справа №640/19765/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:
- визнати неправомірним призначення пенсії ОСОБА_1 з 11.09.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити пенсію ОСОБА_1 з 04.01.2021, зробивши перерахунок пенсії з дня призначення із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2018 - 2020 роки;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неврахування до загального стажу позивача всього часу навчання в Калужській філії федеральної державної бюджетної освітньої установи вищої освіти Московського державного технічного університету ім. М.Е. Баумана з 23.02.1983 по 02.06.1983, періоду роботи в Київському оптико - механічному технікумі з 01.09.1987 по 24.12.1990, періоду роботи у спільному підприємстві "Едланд" з 02.01.1991 по 22.06.1991, в Приватному вищому навчальному закладі "Міжнародний інститут бізнесу" з 11.09.2020 по 04.01.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу час навчання в Калужській філії федеральної державної бюджетної освітньої установи вищої освіти Московського державного технічного університету ім. М.Е. Баумана з 23.02.1983 по 02.06.1983, періоду роботи в Київському оптико - механічному технікумі з 01.09.1987 по 24.12.1990, періоду роботи у спільному підприємстві "Едланд" з 02.01.1991 по 22.06.1991, в Приватному вищому навчальному закладі "Міжнародний інститут бізнесу" з 11.09.2020 по 04.01.2021 та застосувати при розрахунку пенсії з 04.01.2021 коефіцієнт стажу 0,43083.
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що пенсійним органом неправомірно було здійснено йому призначення пенсії за віком в автоматичному порядку, а не з моменту звернення позивача з відповідною заявою, оскільки такі дії відповідача спричинили зменшення страхового стажу позивача та вплинули на розмір його пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
15.05.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Василенко Г.Ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, просить суд відмовити в їх задоволенні.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив пенсійного органу.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Голосіївським РУ ГУ МВС України в місті Києві 06.10.2005.
30.09.2020 позивач, через веб-портал Пенсійного фонду України, скористався послугою автоматичного призначення пенсії за віком.
10.10.2020 позивач, через веб-портал Пенсійного фонду України, подав до пенсійного органу клопотання, в якому, зокрема, просив "не давати ходу" його заяві про автоматичне призначення пенсії до моменту зібрання усіх необхідних документів.
Розглянувши звернення позивача про автоматичне призначення пенсії, пенсійний орган, листом від 12.10.2020 №2600-0314-8/145122 повідомив останньому, що для призначення пенсії за віком необхідно подати оригінали документів передбачених Порядком 22-1.
04.01.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 16.01.2021 №2600-0303-8/6032 пенсійний орган повідомив позивачу, що пенсію за віком йому призначено з 11.09.2020 з урахуванням страхового стажу 38 років 08 місяців 25 днів, не враховано до стажу періоди роботи: з 02.01.1991 по 22.06.1991 (при звільненні не читабельна печатка); з 02.09.1987 по 24.12.1990 (відсутній підпис повноваженої особи при звільненні) до надання уточнюючих довідок. Зазначено, що пенсію обчислено із врахуванням заробітної плати після 01.07.2000 по 30.09.2020, розмір пенсії з 11.09.2020 становить 4070,75 грн.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявами - скаргами щодо призначення з 04.01.2021 йому пенсії за віком та зарахування усього наявного в нього страхового стажу, однак останній фактично відмовив йому у цьому, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону № 1058 визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини 2 статті 45 зазначеного Закону пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Статтею 26 цього Закону передбачено, що починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років.
Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч.1 вказаної статті, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Отже, в законодавстві передбачені окремі випадки, коли уповноважений орган ПФУ за наявності правових підстав зобов'язаний в «автоматичному» режимі здійснити призначення пенсії без зустрічних дій особи-пенсіонера.
За частиною 2 статті 44 Закону № 1058, призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною 1 статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;
Згідно з ч.1 ст. 47 Закону № 1058, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо особа, якій пенсія за віком призначається автоматично (без звернення особи), протягом трьох місяців не повідомила територіальний орган Пенсійного фонду, у тому числі через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про обраний нею спосіб виплати пенсії вважається, що особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону № 1058, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Частиною 1 статті 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи - Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду), на які відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2), покладається: призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; здійснення стягнень у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів; застосування фінансових санкцій та нарахування пені, передбачену законом та умовами договорів з установами та організаціями, що здійснюють виплату пенсій; надання застрахованим особам інформації, що міститься на їх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб; проведення за вимогою страхувальників звірення сум нарахування та сплати страхових внесків, інших платежів, надання їм інформації, визначеної законодавством; проведення у межах своїх повноважень інформаційно-роз'яснювальної роботи серед населення, надання страхувальникам консультацій з питань застосування законодавства про ведення обліку застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, роз'яснення їхніх прав і обов'язків; інформування громадськості про свою діяльність; здійснення розгляду звернень, заяв та скарг підприємств, установ, організацій і громадян з питань діяльності Фонду, виявлення та усунення причин, що призводять до подання громадянами скарг; Пенсійний фонду та Управління Фонду зобов'язані у процесі своєї діяльності суворо додержуватися вимог чинного законодавства, законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058.
За п.1.1 Порядку 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з п. 1.8 Порядку, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до Додатку № 6 до Порядку, пенсіонери мають право, зокрема, надіслати до пенсійного органу заяву-повідомлення про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку, до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до п. 1.9 Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
За п.4.1, 4.3 Порядку, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно з положень вищезазначених норм, призначення пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи). При цьому, звернення за призначенням пенсії можливо в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
З огляду на викладене можна дійти висновку, що вищезазначені норми передбачають здійснення призначення пенсії автоматично (без звернення особи) саме при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною 1 статті 26 цього Закону, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. Тобто, до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, призначення пенсії за віком автоматично (без звернення особи) не здійснюється, оскільки особа має право повідомити про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
З матеріалів справи судом встановлено та зазначено вище, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
30.09.2020 позивач, через веб-портал Пенсійного фонду України, скористався послугою автоматичного призначення пенсії за віком.
10.10.2020 позивач, через веб-портал Пенсійного фонду України, подав до пенсійного органу клопотання, в якому, зокрема, просив "не давати ходу" його заяві про автоматичне призначення пенсії до моменту зібрання усіх необхідних документів.
Розглянувши звернення позивача про автоматичне призначення пенсії, пенсійний орган, листом від 12.10.2020 №2600-0314-8/145122, повідомив останньому, що для призначення пенсії за віком необхідно подати оригінали документів передбачених Порядком 22-1.
04.01.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 16.01.2021 №2600-0303-8/6032 пенсійний орган повідомив позивачу, що пенсію за віком йому призначено з 11.09.2020 з урахуванням страхового стажу 38 років 08 місяців 25 днів, не враховано до стажу періоди роботи: з 02.01.1991 по 22.06.1991 (при звільненні не читабельна печатка); з 02.09.1987 по 24.12.1990 (відсутній підпис повноваженої особи при звільненні) до надання уточнюючих довідок. Зазначено, що пенсію обчислено із врахуванням заробітної плати після 01.07.2000 по 30.09.2020, розмір пенсії з 11.09.2020 становить 4070,75 грн.
Отже, позивач після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, повідомив Пенсійний фонду України та його територіальний орган про бажання одержувати пенсію за віком, внаслідок чого відповідачем з 11.09.2020 було призначено позивачу пенсію за віком.
З зазначеного вбачається, що відповідне рішення про призначення пенсії за віком прийнято пенсійним органом правомірно, внаслідок чого підстави для його скасування відсутні.
Ураховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання неправомірним призначення пенсії ОСОБА_1 з 11.09.2020 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити пенсію ОСОБА_1 з 04.01.2021, зробивши перерахунок пенсії з дня призначення із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2018 - 2020 роки, задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині зарахування до загального стажу період роботи з 01.09.1987 по 24.12.1990 та з 02.01.1991 по 22.06.1991, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону №1058).
До набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Як встановлено судом вище, пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1987 по 24.12.1990, оскільки у трудовій книжці відсутній підпис повноваженої особи при звільненні, а також з 02.01.1987 по 22.06.1991, оскільки при звільненні нечитабельна печатка.
Так, на момент внесення у трудову книжку позивача записів була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (Інструкція № 162).
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Згідно з п.п. 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Відповідно до 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).
Положеннями п.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За змістом п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Крім того, суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 встановлено, що позивач працював:
- з 01.09.1987 по 24.12.1990 викладачем в технікумі;
- з 02.01.1991 по 22.06.1991 працював у СП "Едланд" Київському філіалі на посаді інженера на ділянці пуско-налагоджувальних і ремонтних роботах.
Крім того, згідно з архівної довідки позивач був зарахований до штату Київського оптико-механічного технікуму викладачем предмету по спеціальності 05116, з 01.09.1987 по 24.12.1990.
Суд вказує, що всі записи в трудовій книжці позивача виконані послідовно, не місять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.
Також суд враховує, що відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує на окремі недоліки під час заповнення трудової книжки.
Пенсійним органом не врахувано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.
Щодо зарахування періоду навчання з 23.02.1983 по 02.06.1983 , суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до листа від 10.03.2021 №5630-3754/С-02/8-2600/21 відповідач зарахував до страхового стажу лише період навчання з 01.09.1977 по 22.02.1983.
Статтею 24-1 Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до диплому серії НОМЕР_3 позивач вступив в 1977 в Московський державний технічний університет імені Н.Е. Баумана і в 1983 закінчив повний курс цього училища.
Крім того, відповідно до архівної довідки від 07.12.2020 №02.4-19/39, позивач навчався на очному відділенні Калужского філіала МВТУ імені Н.Е. Баумана з 25.08.1977 по 02.06.1983.
Відповідно до частини 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (тобто до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з п. д ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Періоди навчання можуть зараховуватися до стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці, якщо підставою для внесення записів до трудової книжки про зарахування на навчання та відрахування з навчання зазначено реквізити відповідних наказів або реквізити документа про освіту (диплом, свідоцтво тощо) номер та дата видачі.
Відповідно до пункту 8 Порядку №637 періоди навчання підтверджуються і дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. Окрім того, для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального курсу або окремих його етапів.
Отже, період навчання позивача з 23.02.1983 по 02.06.1983 не правомірно не зараховано до страхового стажу.
Щодо позовних вимог в частині зарахування до загального стажу період роботи з 11.09.2020 по 01.01.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 вказаної статті Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).
Згідно зі статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана - на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно пункту 2 частини 1 ст. 26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Пунктом 2 частини 4 ст. 26 Закону №1058 наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Суд зазначає, що призначивши з 11.09.2020 позивачу пенсію, відповідно до ч.1 ст. 45 Закону № 1058, пенсійний орган зарахував страховий стаж по 30.09.2020, тобто на дату досягнення позивачем відповідного віку, що відповідає положенням законодавства.
Ураховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування до загального стажу періоду роботи з 11.09.2020 по 04.01.2021 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального стажу періоду роботи з 11.09.2020 по 04.01.2021, задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги в частині застосування при розрахунку пенсії коефіцієнт стажу 0,43083, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач призначив пенсію з 11.09.2020. Страховий саж складає 38 років 8 місяців 25 днів (пораховано по 30.09.2020). Пенсію обчислено із заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01.07.2000 по 30.09.2020. Розмір пенсії за віком складає: 4070,75 (10394,88*0,38667) + 51,36 грн. (доплата за понаднормований стаж за 3 роки).
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону № 1058 коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
См х Вс Кс = 100% х 12 , де:
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.
Відповідно до положень частин другої-третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
При цьому частиною першою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
У даному випадку способом виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, є зарахування періоду навчання та періодів роботи до загального стажу.
Суд зазначає, що після здійснення зарахування даних періодів до загального стажу відповідачем буде здійснений перерахунок коефіцієнту стажу.
Враховуючи вище викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві застосувати при розрахунку пенсії коефіцієнт стажу 0,43083 задоволенню не підлягають, оскільки заявлені на майбутнє.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1816,00 грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позоа задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 23.02.1983 по 02.06.1983 та періодів роботи з 01.09.1987 по 24.12.1990, 02.01.1991 по 22.06.1991.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період навчання 23.02.1983 по 02.06.1983 та періоди роботи з 01.09.1987 по 24.12.1990, 02.01.1991 по 22.06.1991.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.