ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" жовтня 2025 р. справа № 300/4010/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій
Представник Гуменюк О.В. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області , просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.05.2025 № 056650011265;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 :
період навчання з 01.09.1977 по 26.07.1978 (10 місяців, 25 днів);
період роботи з 30.08.1978 по 23.10.1979 (1 рік, 1 місяць, 24 дні), з 18.01.1980 по 19.11.1984 (4 роки, 10 місяців, 2 дні), з 04.06.1985 по 01.12.1987 (2 роки, 5 місяців, 28 днів), з 16.02.1988 по 31.12.1997 (9 років, 10 місяців, 16 днів),
а також призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV з 05.05.2025 - з дня звернення за пенсією.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки безпідставно не зарахував позивачу до загального страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 : період навчання з 01.09.1977 по 26.07.1978 (10 місяців, 25 днів); період роботи з 30.08.1978 по 23.10.1979 (1 рік, 1 місяць, 24 дні), з 18.01.1980 по 19.11.1984 (4 роки, 10 місяців, 2 дні), з 04.06.1985 по 01.12.1987 (2 роки, 5 місяців, 28 днів), з 16.02.1988 по 31.12.1997 (9 років, 10 місяців, 16 днів). Зазначено, що у зв'язку із воєнними діями на території, де безпосередньо проживала позивач (м. Покровськ, Донецької обл.), вона змогла врятувати і зберегти серед документів, які підтверджують її трудовий стаж, тільки трудову книжку. У трудовій книжці містяться дані про періоди роботи, зокрема з 1978 по 2004 роки. При цьому, трудова частково пошкоджена. Звертає увагу суду, що в такому стані трудова книжка опинилась не з вини позивача, а через постійні обстріли РФ в безпосередній близькості до дому позивача та на даний час житло позивача частково зруйноване. Зауважує, що через часткове пошкодження трудової книжки позивача, все ж майже всі записи є збереженими та чіткими для сприйняття, а саме вбачаються дати прийняття і звільнення позивача з роботи, печатки підприємств, підписи уповноважених осіб роботодавців, дати і номера наказів тощо. Зазначено, що інші періоди роботи позивача з 1998 по 2006 роки підтверджені згідно довідки ОК-5, визнаються пенсійним органом та фактично збігаються із записами у трудовій книжці, що додатково підтверджує правдивість записів трудової книжки НОМЕР_2 навіть через часткове її пошкодження.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачі скористалися правом на подання відзиву на позовну заяву.
25.06.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідно до якого представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Зазначено, що рішенням № 056650011265 від 12.05.2025 Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутній необхідний страховий стаж 20 років. У позивача в наявності лише 8 років 7 місяців страхового стажу, що не дає право на призначення пенсії. Наступним повідомляємо, що ОСОБА_1 звернулася з заявою від 05.05.2025 надавши до заяви: паспорт, довідку про місце проживання та ідентифікаційний код. Інших документів до заяви не було надано. Трудову книжку на яку посилається позивач, а також документи, які підтверджують навчання або інші документи за місцем роботи або навчання до заяви не було надано. Крім того, в заяві від 05.05.2025 власноруч позивачем повідомлено, що трудову книжку втрачено, диплом та свідоцтво про народження дитини надати в даний час не може. Позивач при наданні заяви була повідомлена про надання до органів Пенсійного фонду додаткових документів (підтверджено підписом позивача у заяві ОСОБА_1 ) В розрахунок страхового стажу згідно наданих документів та індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 зараховано всі періоди роботи. Заявлені вимоги позивача суперечать п. 2.1. Порядку № 22-1, ст. 24, 26, 40, 41 Закону № 1058-IV та слугували підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с. 27-30).
26.06.2025 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Згідно відзиву відповідач щодо задоволення позовної заяви заперечив, вказавши, що оскаржуване рішення та неврахування спірного трудового стажу при призначенні пенсії за віком на підставі заяви позивача від 05.05.2025 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у порядку, встановленому пунктами 4.2, 4.3 розділу IV "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1. Як наслідок, між позивачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області жодних правовідносин не виникло, оскільки Головним управлінням в Івано-Франківській області не прийнято рішень та не вчинено дій чи допущено бездіяльності, що призвели б до порушення прав позивача, які потребували б судового захисту. Представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити (а.с. 40-43).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 64 роки 8 місяців, звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 05.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та доданими до заяви документами (а.с. 32).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 056650011265 від 12.05.2025, за результатами розгляду звернення позивача від 05.05.2025, за принципом екстериторіальності, відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 20 років. Встановлено, що вік заявниці 64 роки 8 місяців. Страховий стаж становить 8 років 7 місяців.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач у спірні періоди:
з 01.09.1977 по 26.07.1978 - навчалася у технічному училищі (запис № 1);
з 30.08.1978 по 23.10.1979 - працювала днювальною (записи №№ 3-5);
з 18.01.1980 по 19.11.1984 - працювала касиром, поваром (записи № 6-9);
з 04.06.1985 по 01.12.1987 - працювала санітаркою (записи № 10-11);
з 16.02.1988 по 11.08.2003 - працювала укладчиком-упаковником, прийомником, машиністом (записи 12-18). У записах 15-16 міститься інформація про реорганізацію роботодавця позивача (а.с. 14-17).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Підстави призначення пенсії особам за віком врегульовані статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон № 1058).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Частиною 3 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Також відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пунктів 2.2, 2.4 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
До прийняття наведеної вище Інструкції від 29.07.1993 № 58 порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами пунктів 2.2, 2.3 якої було також передбачено, що заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач у спірні періоди: з 01.09.1977 по 26.07.1978 - навчалася у технічному училищі (запис № 1); з 30.08.1978 по 23.10.1979 - працювала днювальною (записи №№ 3-5); з 18.01.1980 по 19.11.1984 - працювала касиром, поваром (записи № 6-9); з 04.06.1985 по 01.12.1987 - працювала санітаркою (записи № 10-11); з 16.02.1988 по 11.08.2003 - працювала укладчиком-упаковником, прийомником, машиністом (записи 12-18). У записах 15-16 міститься інформація про реорганізацію роботодавця позивача (а.с. 14-17).
Враховуючи наведене, недоліки трудової книжки позивача через її пошкодження, при цьому у зв'язку із воєнними діями на території, де безпосередньо проживала позивач (м. Покровськ, Донецької обл.), не можуть бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливала на такі обставини, та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог.
Ураховуючи наведене спірні періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 : період навчання з 01.09.1977 по 26.07.1978; період роботи з 30.08.1978 по 23.10.1979, з 18.01.1980 по 19.11.1984, з 04.06.1985 по 01.12.1987, з 16.02.1988 по 31.12.1997 підлягають зарахуванню до трудового стажу позивача.
Водночас, враховуючи спірні періоди робіт, що підлягають зарахуванню до трудового стажу позивача, позивач має достатній вік та стаж (від 20 років) для призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV з 05.05.2025.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За таких обставин, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.05.2025 № 056650011265; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні щодо трудового стажу ОСОБА_1 , який підлягає зарахуванню згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частин 1, 3статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000,00 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.05.2025 № 056650011265.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні щодо трудового стажу ОСОБА_1 , який підлягає зарахуванню згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.