24 жовтня 2025 року (09:05)Справа № 280/8059/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
12.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії уповноважених осіб відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
зобов'язати уповноважених осіб відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.07.2024 він уточнив свої військово-облікові відомості через застосунок «Резерв+», чим виконав вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Під час чергового оновлення облікових даних, шляхом формування електронного військово-облікового документа у застосунку «Резерв+» позивачу стала відома інформація про те, що ним вчинено порушення правил військового обліку, вказана інформація відображається в електронному військово-обліковому документі у застосунку «Резерв+», в якому ОСОБА_1 перебуває у розшуку з 01.12.2024. Зазначає, що позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності передбаченої ч.3 ст.210 КУпАП з огляду на відсутність інформації у графі «Правопорушення» у застосунку «Резерв+», тому відомості про порушення правил військового обліку до Реєстру внесені безпідставно. Зауважує, що станом на день звернення з відповідною заявою про виключення з Реєстру даних про позивача, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неможливим, щонайменше, враховуючи норми статті 38 КУпАП. Так, відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Як вбачається з витягу застосунку «Резерв+», днем виявлення ймовірного порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 є 01.12.2024. З урахуванням ст. 38 КУпАП ОСОБА_1 можливо було притягнути до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у період з 01.12.2024 по 01.03.2025 (включно), чого зроблено не було. Так, внесення до Реєстру даних про ОСОБА_1 щодо наявності порушення правил військового обліку (без факту такого порушення, оскільки ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності) та включення його до списку осіб, які розшукуються органами Національної поліції України порушує наступні права: Уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 надсилалося звернення про доставлення громадянина ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення передбаченого ст.210 КУпАП, при цьому факт вчинення правопорушення та факт притягнення до адміністративної відповідальності відсутній. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 17.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідачем відзив на позовну заяву не надавався.
Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та згідно постанови ВЛК є непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Таким чином, позивач є військово зобов'язаною особою.
Позивачем до матеріалів справи надано витяг з бази даних Резерв+ станом на 17.08.2025, в якому містяться запис про порушення правил військового обліку та відмітки «ТЦК та СП 01.12.2024 звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу», «Вас розшукує ТЦК» (а.с.8-9).
19.08.2025 представником позивача засобами поштового та електронного зв'язку направлено адвокатський запит на адресу відповідача про надання інформації щодо наявності у позивача порушень правил військового обліку, перебування позивача в розшуку із зазначенням підстав для його оголошення, щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку із наданням відповідних протоколів та постанов, інформації щодо надіслання позивачу повістки про виклик до ТЦК із відповідними доказами, у випад помилкового зазначення запису «Про порушення правил військового обліку» у застосунку «Резерв+» або закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності - внести відповідні зміни, якими скасувати даний запис (а.с.13).
Відповідь на вищезазначений запит позивач не отримував.
19.08.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_2 правил військового обліку (а.с.15)
Відповідь на вищезазначену заяву матеріали справи не містять.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 не притягнутий до адміністративної відповідальності. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Відповідачем не надано копію постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності чи протоколу про адміністративне правопорушення, що є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Оскільки, факту притягнення до відповідальності позивача не було (судом встановлено з Витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (розширені дані) сформованому у застосунку «Резерв+» в графі - «Правопорушення» зазначено - дані в цьому реєстрі відсутні), суд зазначає, що відомості до Реєстру внесені безпідставно.
Той факт, позивач не прибув за повісткою до ТЦК та СП (як зазначено у застосунку «Резерв+»), чим порушив Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу», - не є відомостями, які вносяться до реєстру, оскільки, як зазначалось, це не є фактом притягнення до відповідальності.
Внесення до Реєстру даних про позивача призвело до порушення його прав, оскільки, як встановлено із застосунку «Резерв+», до Національної поліції 01.12.2024 надсилалося звернення ТЦК та СП про доставлення ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення передбаченого статтею 210 КУпАП.
При цьому, як встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 КУпАП не доведено, оскільки протокол не складався, факт притягнення до відповідальності відсутній.
Разом з цим, суд зауважує, що наразі притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є неможливим, оскільки, приписами статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Як вбачається з витягу застосунку «Резерв+», днем виявлення ймовірного порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 є 01.12.2024. Із наведеного слідує, що граничною датою накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у даному конкретному випадку, є 01.03.2025.
Беручи до уваги вищезазначене, наразі сплинув трьохмісячний строк, в межах якого можливе накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 .
Оскільки, за приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , як орган ведення Реєстру, вчинити певні дії.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи заявлені позовні вимоги, суд доходить висновку про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем та зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
При цьому, відповідно до наданих до матеріалів справи розрахунків, витрати на правничу допомогу складаються із: ознайомлення з документами клієнта - 500,00 грн, аналіз судової практики щодо спірних правовідносин - 500,00 грн, надання правової консультації - 1000,00 грн., підготовка та подання адвокатського запиту до ІНФОРМАЦІЯ_2 2000,00 грн., підготовка та подання заяви до ІНФОРМАЦІЯ_2 - 2000,00 грн, підготовка та подання позовної заяви до Запорізького окружного адміністративного суду - 4000,00 грн.
На підтвердження виконання робіт представником позивача надано: ордер на надання правничої допомоги серія АІ № 1891321 від 10.09.2025; договір про надання правової допомоги від 13.08.2025 б/н; акт прийому-передачі наданих послуг від 10.09.2025 на суму 10000,00 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
В даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 2000,00 грн.
За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем у розмірі 968,96 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.10.2025.
Суддя Ю.В. Калашник