24 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/3667/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області), у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо часткової відмови ОСОБА_1 згідно Рішення про часткову відмову №64/03-16 від 29.01.2025 №918200126917 у здійсненні перерахунку пенсії за віком згідно частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023, 2024 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на умовах та порядку, передбаченому частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, - за 2022-2024 роки, з урахуванням вже виплачених коштів з дати призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 22.01.2025 звернулась із заявою до ГУПФ в Житомирській області про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2022, 2023, 2024 роки.
За принципом екстериторіальності її заву розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області і за результатами розгляду прийнято рішення про часткову відмову №64/03-16 від 29.01.2025 №918200126917, в якому відзначено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії з одного виду пенсії на інший із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки.
На думку позивача, при призначенні пенсії ГУ ПФУ в Запорізькій області протиправно відмовлено у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022, 2023, 2024 р. замість показників за 2014-2016 роки, що спонукало її звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження в даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників.
Від ГУ ПФУ в Запорізькій області надійшов до суду відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти позову, зазначив, що позивачці з 16.12.2014 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За зверненням ОСОБА_1 22.01.2025 її переведено на інший вид пенсії - пенсію за віком. Відповідач вважає, що позивач скористалась правом виходу на пенсію і таке право не втратила, правовідносини носять тривалий характер, тобто не припиняються, а тому при зверненні позивача з заявою у 2025 році відбулося переведення з одного виду пенсії на інший, у зв'язку з чим відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022 -2024 роки відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
ГУ ПФУ в Житомирській області також надіслало до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначило, що, на його думку, оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області є правомірним, оскільки застосування для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки у зв'язку з переходом з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону, чинним законодавством не передбачено. Тобто, кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. У зв'язку з викладеним у задоволенні позову просило відмовити повністю.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Позивачці було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (як працівнику освіти), обчислену відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 16.12.2014, що вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами.
Позивач 22.01.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою про перехід з пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області і за результатами розгляду прийнято рішення про часткову відмову №64/03-16 від 29.01.2025 №918200126917, в якому відзначено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії при переведенні з одного виду пенсії на інший із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідачів щодо часткової відмови їй в перерахунку пенсії за віком, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003" (далі за текстом - Закон № 1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
У ст. 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
При розгляді даної справи судом встановлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (як працівнику освіти), обчислену відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 16.12.2014, що вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами.
Згідно особистої заяви від 22.01.2025 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.01.2025, але призначена їй пенсія за віком не була розрахована із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки перед призначенням пенсії за віком, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки, а розрахована із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014, 2015, 2016 роки.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа № 127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Зазначені висновки Верховного Суду збігаються з правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.
Так, позивачу з 16.12.2014 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулась вперше 22.01.2025.
Отже, суд зазначає, що в даному випадку мало місце саме призначення іншої пенсії (за віком) за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічний висновок в подібних правовідносинах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23, від 31 січня 2025 року у справі № 200/1478/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 380/4842/24, від 27 лютого 2025 року у справі № 380/21644/23 та від 11 березня 2025 року у справі № 560/15252/23, від 25.03.2025 у справі № 380/3740/24.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що, оскільки в даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, позивач має право на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії (2025 рік), а саме: за 2022-2024 роки.
Отже, є обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності застосування під час обчислення її пенсії за віком з 22.01.2025 (з дати призначення пенсії за віком) показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки.
А тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо часткової відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за останні 3 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2022, 2023, 2024 роки) та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки, з 22.01.2025, з урахуванням виплачених сум.
Оскільки судом встановлено, що саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято протиправне рішення, у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частинами 3, 5 статті 143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Представник позивача подав до суду документи, які підтверджують витрати позивача на правничу допомогу адвоката у виді гонорару, що підлягає сплаті позивачем, в сумі 5000 грн.
Обидва відповідачі заперечували проти таких витрат і у відзивах на позовну заяву просили відмовити у їх задоволенні з огляду на їх неспівмірність та безпідставність.
Оскільки справа розглядалася в спрощеному провадженні без виклику сторін, суд, виходячи з принципів співрозмірності, вважає за можливе клопотання про стягнення допомоги на правничу допомогу адвоката задовольнити частково та стягнути витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень.
Крім того, при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 605,60 грн.
Відтак, з огляду на положення ч. 1 ст. 139 КАС України, вказані судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято протиправне рішення.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003., ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м.Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 2049001) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо часткової відмови ОСОБА_1 згідно рішення про часткову відмову №64/03-16 від 29.01.2025 №918200126917 у здійсненні перерахунку пенсії за віком згідно частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023, 2024 роки;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на умовах та порядку, передбаченому частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, - за 2022-2024 роки, з урахуванням вже виплачених коштів з дати призначення пенсії за віком.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області понесені судові витрати у виді витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень та сплаченого судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
24.10.25