Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 жовтня 2025 року Справа№200/5874/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування акту службового розслідування, визнання протиправним та скасування наказу, -
04 серпня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов позов адвоката Ухова Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати акт службового розслідування від 10.07.2025 військової частини НОМЕР_1 яким визнано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) винним у вчиненні дисциплінарного проступку та запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення згідно пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ - сувора догана та позбавлено грошової премії за червень місяць 2025 року в повному обсязі;
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 №3970 «Про результати службового розслідування» від 10.07.2025 року яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення згідно пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ - сувора догана, та позбавлено грошової премії за червень місяць 2025 року в повному обсязі та акту службового розслідування від 10.07.2025.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 5 навчального взводу - викладач 2 навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки. Наказом Відповідача №4188 «Про призначення службового розслідування» від 26.06.2025 року призначено проведення службового розслідування за фактом відсутності молодшого лейтенанта ОСОБА_1 на військовій службі, в умовах воєнного стану. В подальшому, Наказом №3970 «Про результати службового розслідування» від 10.07.2025 року (надалі за текстом як «Наказ №3970») Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення згідно пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ - сувора догана, та позбавлено грошової премії за червень місяць 2025 року в повному обсязі. Вважає дії відповідача щодо притягнення позивача до відповідальності є протиправними, зазначений наказ №3970 та акт службового розслідування підлягають скасуванню, оскільки, службове розслідування було проведено не всебічно, не повно, не своєчасно і не об'єктивно. Крім того, термін проведення службового розслідування було пропущено.
Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року повторно витребувати у Військової частини докази по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року застосовано до Військової частини НОМЕР_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) в дохід Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету: 21081100) штраф в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Суд зазначає, що у відповідача, суб'єкта владних повноважень, двічі витребовувались докази по справі ухвалами суду від 07 серпня 2025 року та від 07 жовтня 2025 року, проте станом на 23 жовтня 2025 року витребувані судом докази до суду не надані, відзив на позовну заяву не надходив. Жодного клопотання щодо неможливості надання витребуваних доказів до суду надано не було.
Положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, суд розцінює неподання відповідачем - суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання даного позову.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України що підтверджується паспортом серії НОМЕР_4 , має право на пільги, встановленні законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_5 від 17.01.2017 року.
З наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частина НОМЕР_1 на посаді командира навчального взводу - викладача навчальної роти НОМЕР_6 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.06.2025 року № 181 наказано військовослужбовця військової частини за контрактом молодшого лейтенанта ОСОБА_1 вважати таким, що 19 червня 2025 року самовільно залишив військову частину. Призупинити виплату усіх видів грошового забезпечення, речового, інших видів забезпечення з 19 червня 2025 року.
Підстава: рапорт командира підрозділу (вх. № 15342 від 23.06.2025).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.06.2025 року № 4188 «Про призначення службового розслідування» наказно провести службове розслідування за фактом відсутності молодшого лейтенанта ОСОБА_1 на військовій службі, в умовах воєнного стану. Проведення службового розслідування доручити заступнику командира навчального батальйону з персоналу психологічної підтримки персоналу школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_2 .
Актом службового розслідування від 10 липня 2025 року встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , молодший лейтенант ОСОБА_1 , з 20.06.2025 по 05.07.2025 відсутній на військовій службі без поважних причин і не виконує обов'язки військової служби в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці на території військової частини НОМЕР_1 . Вина вищезазначеної особи виражається у вигляді прямого умислу щодо ухилення від військової служби в умовах воєнного стану. Зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби присутній, що виражається в особистій недисциплінованості, безвідповідальному ставленні до військової служби, відсутності усвідомлення свого військового обов'язку.
Своїми діями молодший лейтенант ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів:
статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо того, що кожний військовослужбовець повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій обов'язок;
статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо того, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою;
статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якою визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно з п. 5 Акту службового розслідування запропоновано:
5.1. Службове розслідування вважати завершеним.
5.2. Командира 5 начального взводу 2 навчальної роти НОМЕР_6 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення, згідно з п. «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «сувора догана».
5.3. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру, згідно вимог абз. 2 п. 5 розділу XVI до наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 року «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України і деяким іншим особам», курсанта 2 навчальної роти НОМЕР_6 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , позбавити грошової премії за червень 2025 року в повному обсязі.
5.4 Заступнику командира НОМЕР_6 навчального батальйону з психологічної підтримки персоналу школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , капітану ОСОБА_2 встановленим порядком підготувати та направити повідомлення про вчинення кримінального правопорушення молодшим лейтенантом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань м. Полтава, Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері та до ІНФОРМАЦІЯ_2 для прийняття правового рішення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2025 року № 3790 «Про результати службового розслідування» наказано:
1. Службове розслідування вважати завершеним.
2. Командира 5 начального взводу 2 навчальної роти НОМЕР_6 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення, згідно з п. «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «сувора догана».
3. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру, згідно вимог абз. 2 п. 5 розділу XVI до наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 року «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України і деяким іншим особам», курсанта 2 навчальної роти НОМЕР_6 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , позбавити грошової премії за червень 2025 року в повному обсязі.
4. Заступнику командира НОМЕР_6 навчального батальйону з психологічної підтримки персоналу школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , капітану ОСОБА_2 встановленим порядком підготувати та направити повідомлення про вчинення кримінального правопорушення молодшим лейтенантом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань м. Полтава, Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері та до ІНФОРМАЦІЯ_2 для прийняття правового рішення.
Також в матеріалах справи містяться наступні докази.
Первинна медична документація (Форма 100) від 09.06.2025 року;
Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного ) хворого № 0936825, яка видана КЗ «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня».
Супровідний листок № 243 (форма № 114/0 затверджено наказом МОЗ 17.11.2010 № 999) виданий КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради».
Первинна медична документація (Форма 100) від 23.06.2025 року;
Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного ) хворого № 13036/545, яка видана КНП «КЛШМД№ ДМР.
Консультативний висновок спеціаліста (форма № 028/0), який виданий КП «Дніпропетровська обласна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР».
КТ головного мозку від 09.06.2025 року, виданого КНП «Міська клінічна лікарня № 6» ДМР».
Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного ) хворого № Ж3231, яка видана КНП «Криворізька міська лікарня № 7» КМР.
Лист Центрального управління захисту прав військовослужбовців № 432/Вих3ВГ/621 від 14.07.2025 року.
Вважаю протиправними накази відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232).
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно зі статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 40 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі: призначення на посаду і звільнення з неї; присвоєння військового звання; вручення нагороди; відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.
Виходячи з наведених правових норм, за своєю суттю самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез'явлення військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або лікування є порушенням військової дисципліни.
При цьому, самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез'явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.
Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо чи інші надзвичайні події та обставини, які підтверджені відповідними документами.
Таким чином, не вважається самовільним залишення військової частини за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування військової частини, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. В будь-якому випадку вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром.
Відсутність у командира відомостей (доказів) про причини залишення чи нез'явлення військовослужбовця зобов'язує командира доповісти про такий факт своє командування та повідомити відповідний орган досудового розслідування.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" №551-XIV від 24.03.1999 року затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних учинків.
За приписами частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 83 - 86 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок).
Приписи п.3 розд. IV Порядку №608 визначають, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Згідно п.1-3 Розділу VІ Порядку за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарних стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання (неналежне виконання) службових обов'язків або порушення військової дисципліни. У разі проведення службового розслідування, зазначені обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого командир вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні військовослужбовця складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Адміністративний суд у силу вимог частини другої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Аналогічна позиції викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 400/2521/23.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою для винесення оскаржуваного наказу та застосування до позивача дисциплінарної відповідальності був висновок службового розслідування, викладений в акті службового розслідування від 10.07.2025, згідно якого в ході проведення службового розслідування було встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , молодший лейтенант ОСОБА_1 , з 20.06.2025 по 05.07.2025 відсутній на військовій службі без поважних причин і не виконує обов'язки військової служби в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці на території військової частини НОМЕР_1 .
Також, під час проведення службового розслідування було встановлено наступні обставини та факти.
Командир 5 навчального взводу - викладач 2 навчальної роти 4 навчального взводу батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , молодший лейтенант ОСОБА_1 був виписаний 19.06.2025 про що свідчить виписка, яку ОСОБА_1 намагався приховати закриваючи пальцями дату виписки, з лікувального закладу МП «Міська клінічна лікарня № 6» № 0936825 від 19.06.2025 та не повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 .
20.06.2025 старшим наметового містечка командиром 1 навчального взводу - викладачем 3 навчальної роти НОМЕР_6 навчального батальйону капітаном ОСОБА_3 було виявлено відсутність молодшого лейтенанта ОСОБА_1 на місці служби.
Майор ОСОБА_4 зателефонував молодшому лейтенанту ОСОБА_1 , в ході телефонної розмови наказав дотримуватися вимог наказу № 3836 від 07.06.2025 командира військової частини НОМЕР_1 про організацію переміщення особового складу, а саме п. 1, 11, 12 на що ОСОБА_1 відмовився. Коли майор ОСОБА_4 по телефону повідомив молодшому лейтенанту ОСОБА_1 , що у випадку його неприбуття до місця служби без поважних причин він буде вимушений здійснити офіційне повідомлення про ОСОБА_1 як про військовослужбовця, що самовільно залишив військову частину і не з'явився до місця служби без поважних причин, ОСОБА_1 відповідв у грубій нецензурній формі, після чого перервав телефонний зв'язок і на виклики відповідати перестав. До місяця служби ОСОБА_1 не прибув, документів, які б підтверджували поважні причини неприбуття з 19.06.2025 не надав.
21.06.2025 майор ОСОБА_4 в телефонній розмові з ОСОБА_1 наголосив, що він повинен з'явитися за місцем служби, але молодший лейтенант ОСОБА_1 не погодився обгрунтувавши це що в нього вихідний день. Молодший лейтенант ОСОБА_1 не звертався з рапортом до командира 2 навчальної роти-старшого викладача НОМЕР_6 навчального батальйону майора ОСОБА_4 про виїзд за межі гарнізону, що вказує на порушення Статуту внутрішньої служби ЗСУ, а саме статті 216.
22.06.2025 майор ОСОБА_4 неодноразово намагався зв'язатися по телефону з молодшим лейтенантом ОСОБА_1 , але останній на телефонні дзвінки не відповідав.
22.06.2025 медичним пунктом школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 була надана картка огляду амбулаторного хворого молодшого лейтенанта ОСОБА_1 у лікаря невролога та лікаря-дерматовенеролога військової частини НОМЕР_7 , про що свідчать записи у карті амбулаторного хворого, але про консультацію молодший лейтенант ОСОБА_1 не доповів командиру 2 начальної роти - старшому викладачу 4 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_4
23.06.2025 молодший лейтенант ОСОБА_1 , не допвівши безпосередньому командиру та керівництву батальйону, госпіталізувався до лікувального закладу НП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги Дніпровської міської ради» 27.06.2025 був виписаний про що свідчить виписка молодшого лейтенанта ОСОБА_1 № 13036 від 27.06.2025.
З 27.06.2025 по 04.07.2025 молодший лейтенант ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Криворізька міська лікарня № 7» КМР про що свідчить виписки з медичної карти стаціонарного хворого № Ж3231 від 04.07.2025.
У позовні заява позивач посилається на те, що 08.06.2025 року та 09.06.2025 року у нього було 2 приступи епілепсії, що підтверджуються довідкою Ф-100 з військового шпиталю, та подальшою евакуацією до КЗ «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» ДОР. Після проходження лікування у лікарні КЗ «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» ДОР, ОСОБА_5 20.06.2025 року консультувався у військовому шпиталі НОМЕР_7 про що, є відповідні висновки спеціалістів. Повернувшись до військової частини НОМЕР_1 , де його не направили на проходження ВЛК, ОСОБА_6 здав виписки до медичної частини, взяв направлення на консультацію до областного шпиталю НОМЕР_7 , але так туди і не потрапив, у зв'язку із складним приступом епілепсії. Був евакуйований та доставлений у відділення реанімації та інтенсивної терапії шпиталю НОМЕР_8 . 23.06.2025 року ОСОБА_6 евакуйовано до КНП «КЛШМД» ДМР перебував на стаціонарному лікуванні. 27.06.2025 Нестерова госпіталізовано до КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР де перебуває на стаціонарному лікуванні до 04.07.2025.
З поданих до суду медичної документації вбачається, що у період з 09.06.2025 по 19.06.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» ДОР (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 0936825). Дана обставина також встановлена у акті службового розслідування.
23.06.2025 ОСОБА_1 отримав невідкладну допомогу (довідка Ф-100) та був евакуйований до КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпровської обласної ради (супровідник листок № 243/талон до супровідного листка № 243 за формою № 114/0), та з 23.06.2025 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «КЛШМД» ДМР (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 13036/545).
З 27.06.2025 по 04.07.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Криворізька міська лікарня № 7» КМР (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № Ж3231).
Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у період з 23.06.2025 по 04.07.2025 (включно).
Отже, позивач лише з 20.06.2025 по 22.06.2025 самовільно залишив військову частину, а в період з 23.06.2025 по 04.07.2025 (включно) знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «КЛШМД» ДМР та у КНП «Криворізька міська лікарня № 7» КМР.
Відповідно до ч. 1 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Суд зазначає, що в акті проведення службового розслідування відповідачем було встановлено факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 23.06.2025 по 04.07.2025 (включно). Отже, на момент складання висновку за результатами розслідування відповідач мав у своєму розпорядженні всю необхідну інформацію щодо причин відсутності позивача на службі в зазначений період, які, на переконання суду, є поважними та об'єктивними.
При цьому суд зазначає, що проведення службового розслідування здійснювалося без дотримання вимог повноти, всебічності та об'єктивності з'ясування обставин події, яка стала підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Відповідач, хоча і встановив факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні, не врахував цю обставину як таку, що пом'якшує, а в даному випадку - повністю виключає його дисциплінарну відповідальність.
Крім того, суд наголошує, що відповідачем взагалі не було надано належної правової оцінки факту перебування позивача на стаціонарному лікуванні, попри те, що зазначена обставина підтверджується наявними у матеріалах службового розслідування доказами. Неврахування відповідачем цих обставин свідчить про формальний підхід до проведення розслідування та ухвалення висновків за його результатами, що, у свою чергу, ставить під сумнів їх об'єктивність і обґрунтованість.
При цьому, суд враховує, що згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників).
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності, позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2025 та від 07.10.2025 судом було витребувано у відповідача докази, які могли б спростувати або підтвердити доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Однак військова частина НОМЕР_1 , як суб'єкт владних повноважень, не надала до суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, що свідчить про невиконання відповідачем обов'язку доказування, покладеного на нього відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №3970 «Про результати службового розслідування» від 10.07.2025 року яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення згідно пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ - сувора догана, та позбавлено грошової премії за червень місяць 2025 року в повному обсязі є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Водночас позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування акту службового розслідування є безпідставними. Так, акт службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідків для суб'єктів відповідних правовідносин і має обов'язковий характер. За своєю правовою природою акт службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення. Акти службового розслідування не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, акт за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації. Водночас обов'язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
З огляду на це в задоволенні вимог про скасування актів службових розслідувань слід відмовити (відповідає висновку про застосування норм права, викладеному в постанові КАС ВС від 28.04.2022 у справі № 240/10485/19).
Враховуючи висновок суду по суті позову та керуючись встановленими ст. 139 КАС України правилами розподілу судових витрат суд стягує понесені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19-20,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування акту службового розслідування, визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №3970 «Про результати службового розслідування» від 10.07.2025 року яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення згідно пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ - сувора догана, та позбавлено грошової премії за червень місяць 2025 року в повному обсязі
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова