23 жовтня 2025 року Справа № 160/21317/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ ПАК" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2025 № UA110020/2025/000011/1.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту до Дніпровської митниці для здійснення митного контролю та митного оформлення подано митну декларацію, а також необхідні підтверджуючі документи до декларації за товаром. Проте, відповідачем прийнято оспорюване рішення від 02.07.2025 № UA110020/2025/000011/1 з посиланням на невідповідність поданих документів вимогам ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, яке є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
12.08.2025 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме: надані декларантом до митного контролю документи (обов'язкові за визначенням ч.2 ст. 53 МКУ), містять розбіжності у відомостях щодо порядку розрахунків, що викликало обґрунтовані сумніви щодо їх ідентифікації із задекларованою партією товарів та щодо достовірності та об'єктивності інформації, що зазначена у перелічених документах, які надано декларантом для підтвердження складових митної вартості товару. До митного оформлення будь-які заявки відповідно до договору від 09.04.2025 №0904-25декларантом не надавались, що ставить під сумнів повноту та правильність декларування транспортних витрат експедитором. Митниця звертає увагу суду на те, що за умовами договору заявка є невід'ємною частиною договору. Отже, ненадання заявки свідчить про те, що декларантом договір перевезення подано не в повному обсязі, що позбавило можливості митний орган впевнитись у повноті нарахування витрат на перевезення та, відповідно, й у правильності визначення митної вартості товару. До митного оформлення будь-які документи, які підтверджують вартість страхування не подавались.
12.08.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи № 160/21317/25 витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
15.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав свою позицію та доводи викладені у позовній заяві, вважає, що відповідач діє недобросовісно, а тому просить критично поставитися до його доводів.
20.08.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав, що у митного органу є обґрунтовані підстави вважати, що в даному випадку заявлена митна вартість товарів не відповідає реальному рівню ринкових цін, тобто не ґрунтується на дійсній вартості, що підтверджується довідковими джерелами (Platts), та не враховує вартість прямих витрат на виробництво оцінюваного товару. Це є підставою для проведення додаткових заходів контролю та перевірки достовірності заявленої митної вартості відповідно до вимог законодавства з питань митної справи. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
21.08.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що жодного з зазначених позивачем правових обґрунтувань позовної заяви, відповідачем не спростовано. Фактично, відповідач самоусунувся від критики доводів позивача та визнання їх безпідставними і переклав це на суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ ПАК" зареєстроване 10.07.2020, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи; видb діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний) 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення.
02.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕНДІ ПАК» (покупець) та компанією «VEDHAA POLYPACK LLP» (продавець) (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт №2025-2026/DP, відповідно до якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.01.2025 №2025-2026/DP, поставка товару здійснюється на умовах FOB, відповідно до Офіційних правил тлумачення торгових умов Міжнародної торгової палати INCOTERMS-2010.
З метою митного оформлення ввезеного товару ТОВ «ДЕНДІ ПАК» 02.07.2025 подано до митного оформлення електронну митну декларацію №25UA110020001389U5, відповідно до якої, до ввезення задекларовано наступний товар:
- «мішки пакувальні полотняного переплетіння зі стрічок з поліпропілену без вкладинки».
Митна вартість товарів, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується.
Для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 02.01.2025 № 2025-2026/DP; додаток від 05.02.2025 № 1 до контракту від 02.01.2025 № 2025-2026/DP; додаток до контракту від 05.02.2025 N3; інвойс-проформа від 05.02.2025 № PI/2024-2025/DP/13; інвойс-фактура від 25.05.2025 № EXP/VP09/2025-26; лист постачальника від 15.05.2025 N5.2025; платіжна доручення в іноземній валюті від 06.05.2025 N6; платіжна інструкція в іноземній валюті від 15.05.2025 N8; коносамент від 28.05.2025 №550335002187; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 20.08.2024 N20.08-24; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 09.04.2025 N0904-25; автотранспортна накладна від 30.06.2025 N302; рахунок на оплату транспортно-експедиційних витрат від 01.07.2025 N863; заявка на надання транспортно-експедиторських послуг від 13.05.2025 N3107.1; платіжна інструкція від 01.07.2025 N929; комерційні та товаросупровідні документи що підтверджують вартість товару на умовах FOB Mundra; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару за маршрутом Mundra - Черноморськ - Дніпро (Україна).
02.07.2025 позивачем було отримано повідомлення № 252808 в якому відповідач витребував додаткові документи з наступних підстав:
1. Оцінюваний товар постачається на комерційних умовах FOB MUNDRA PORT. У наданому до митного оформлення інвойсі від 25.05.2025 №EXP/VP09/2025-26 зазначено лише умови поставки «FОВ» без зазначення географічного пункту.
2. Декларантом заявлено зовнішньоекономічну операцію ї з виробником, проте в документах , наданих до митного оформлення відсутня інформація, що VEDHAA POLYPACK LLP (Survey no. 111 P1-P2, Rajpar-Nasitpar Road, At.Nasitpar, Ta. Tankara, Dist. Morbi, Gujarat, India-363641) є саме виробником товарів, заявлених за ЕМД 02.07.2025 № 25UA110020002494U5 (UA110020/2025/002494). Відповідно до зазначеного: VEDHAA POLYPACK LLP має ознаки підприємства, що приймає участь у зовнішньоекономічній операції лише як підприємство - продавець.
3. Пунктом контракту 2.3.1. від 02.01.2025 № 2025-2026/DP передбачена попередня оплата. В інвойсі від 25.05.2025 №EXP/VP09/2025-26 зазначені умови розрахунку 100% Advance payment before loading. (100% Передплата перед навантаженням). Проформа-інвойс від 05.02.2025 № PI/2024-2025/DP/13, доданий до митного оформлення, містить графу «Payment» (Оплата) « 30% Advance before production and 70 % Against Loading» (30 % Передплата перед виробництвом та 70% після навантаження). Таким чином, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви щодо ідентифікації наданого до митного контролю Інвойсу від 25.05.2025 №EXP/VP09/2025-26 із задекларованою партією товарів.
4. Згідно умов договору транспортного експедирування між ТОВ «ДЕНДІ ПАК» (КЛІЄНТ) та ТОВ «АЗІМУТ ЛАЙН» (ЕКСПЕДИТОР) від 20.08.2024 № 20/08-24, наданого декларантом до митного оформлення, відповідно до підпункту 2.2.5 пункту 2.2. Обов'язки ЕКСПЕДИТОРА договору, ЕКСПЕДИТОР зобов'язаний здійснювати страхування вантажу. До митного оформлення будь-які документи, які підтверджують вартість страхування не подавались. Зазначене не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих послуг, які повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.
5. Згідно підпункту 2.4.2 пункту 2.4. ОБОВ'ЯЗКИ КЛІЄНТА, Клієнт зобов'язаний Експедиторові заявку на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка ПОВИННА містити НАСТУПНІ дані: маршрут перевезення, опис вантажу (найменування, код ТН ВЄД, загальна вага нетто, загальна вага брутто); вид та спосіб упаковки, кількість вантажних місць, розміри та вага одного вантажного міста; найменування вантажовідправника, вантажоодержувача та їх адреси; ПІБ відповідального за відвантаження/прийом; місце, дату,і час завантаження/доставки вантажу тощо. Перелік даних, які повинні міститися у заяві не є вичерпним і може бути доповненим. Надана до митного оформлення заявка Експедитора від 13.05.2025 № № 3107/1 до договору транспортного експедирування між ТОВ «ДЕНДІ ПАК» (КЛІЄНТ) та ТОВ «АЗІМУТ ЛАЙН» (ЕКСПЕДИТОР) від 20.08.2024 № 20/08-24 не містить усіх відомостей, які повинні бути зазначені згідно вимог договору, а саме відсутні код ТН ВЄД, загальна вага нетто, загальна вага брутто; вид та спосіб упаковки, кількість вантажних місць, розміри та вага одного вантажного міста; адреси вантажовідправника та вантажоодержувача тощо. Тобто заявка Експедитора від 13.05.2025 № № 3107/1 складена не за встановленою договором формою, що ставить під сумнів її достовірність.
6. Згідно умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом між ТОВ «АЗІМУТ ЛАЙН» (ЗАМОВНИК) та ТОВ «АВТОСТАР ЛОДЖИСТИК» від 09.04.2025 №0904-25, наданого декларантом до митного оформлення, відповідно до пункту 1.3 договору - «Вид, кількість, маса вантажу, маршрут і термін перевезення, одержувач вантажу, розмір плати Виконавцю, а також інші питання, що стосуються виконання цього Договору, узгоджуються Сторонами додатково і зазначаються Замовником у відповідній ЗАЯВЦІ яка, в свою чергу, є невід'ємною частиною цього Договору. Порядок оформлення заявки на перевезення зазначено у пункту 4 договору перевезення вантажів автомобільним транспортом між ТОВ «АЗІМУТ ЛАЙН» (ЗАМОВНИК) та ТОВ «АВТОСТАР ЛОДЖИСТИК» від 09.04.2025 № 0904-25. До митного оформлення Заявка до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом між ТОВ «АЗІМУТ ЛАЙН» (ЗАМОВНИК) та ТОВ «АВТОСТАР ЛОДЖИСТИК» від 09.04.2025 № 0904-25 не надавалась. Зазначене не дає можливості упевнитись у повноті та вартості усіх наданих послуг, які повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар та перевірити числове значення транспортної складової зазначеної у рахунку на оплату від 01.07.2025 № 863 наданої ТОВ «АЗИМУТ ЛАЙН», а саме вартість автоперевезення по маршруту порт Чорноморськ - м. Кам'янське.
7. У митного органу наявна інформація щодо рівня цін сировини, а саме «Тканина для виготовлення мішків типу "біг-бег" для зберігання сипучих продуктів хімічної та будівельної промисловості, поліпропіленове полотно», «тканина технічна для виготовлення мішків типу "біг-бег"», «Технічні вузькі тканини з синтетичних волокон з тканим пругом по обидві боки використовується для виготовлення мішків типу "біг-бег"», які імпортуються у зоні діяльності митного органу. За результатами здійсненого порівняння встановлено, що ціни на сировину знаходяться на рівні 1,50 - 1,545 дол. США/кг на умовах FOB Nhava SHeva (Індія), загальною митною вартістю за ціною угоди на рівні 1,7 - 1,77 дол. США/кг. Тобто сировина для виготовлення оцінюваного товару дорожче ніж готова вироблена продукція, імпортована ТОВ "ДЕНДІ ПАК".
На підставі ч. 3 статті 53 Митного кодексу України Дніпровською митницею 02.07.2025 повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З огляду на те, що наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, ТОВ «ДЕНДІ ПАК» листом від 02.07.2025 №0207-1 було відмовлено у наданні додаткових документів.
За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110020/2025/000007/1 від 02.05.2025, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товарів із застосуванням резервного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом для визначення митної вартості» не заповнена.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товару від 02.07.2025 № UA110020/2025/000011/1.
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.
Щодо твердження відповідача, що інвойсі від 25.05.2025 №EXP/VP09/2025-26 зазначено лише умови поставки «FОВ» без зазначення географічного пункту.
Умови поставки FOB (Free On Board) визначають, що всі можливі витрати, пов'язані з доставкою вантажу на борт вказаного покупцем судна, несе продавець. Вираз «Free On Board» визначається, як «безкоштовно на борт» із зазначенням порту відвантаження.
При цьому, Правила Інкотермс не визначають обов'язку вказувати географічний пункт переходу обов'язків сторін за поставками на умовах FOB в експортній декларації виробника.
Також, у спірному рішенні не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності зазначення географічного пункту та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезено позивачем.
Аналогічна правова позиція буда висловлена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 р. у справі №160/8775/18.
З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими вищевказані посилання відповідача.
Крім цього, суд зазначає, що згідно п. 3 ст. 53 МКУ статус постачальника товару не є причиною витребування додаткових документів.
Відповідач вірно зазначає, що поставка товару від виробника і посередника може мати різну вартість, однак відповідач не враховує ані загальних, ані конкретних обставин функціонування відповідного ринку, в т.ч. за відсутності жодних доказів та навіть обґрунтованих пояснень вважає, що позивач має можливість закупити товар безпосередньо у виробника, не враховуючи можливість неіснування такого варіанту (наявність у посередника ексклюзивних прав на реалізацію, реалізація виробником товару виключно на місцевий ринок та ін.).
Більш того, відповідач фактично втручається у вільну господарську діяльність позивача, вказуючи йому в якого суб'єкта господарювання необхідно купувати товар, що не законодавством не передбачено.
Суд констатує, що відповідач жодним чином не підтвердив ані неможливість визначення митної вартості товарів за наявними документами, ані обґрунтованість висловленого сумніву, ані правомірність висловлення зауважень як таких з цього аспекту господарської операції. Зважаючи на надані позивачем докази на підтвердження митної вартості товарів та беручи до уваги абстрактність зауваження відповідача останнє судом відхиляється як безпідставне.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Щодо твердження відповідача «У наданому до митного оформлення інвойсі від 25.05.2025 №EXP/VP09/2025-26 зазначено умови доставки та оплати: 100% передплати до завантаження.
Умови оплати коштів за партію товару визначені в п. 2.3.1. Контракту від 02.01.2025 № 2025-26/DP «Передплата - 30% суми Контракту, після оплата - 70% по виготовленню та/або наявності Товару на складі Продавця, про що Покупець повідомляється відповідним листом на електронну адресу». Вартість партії товару складає 36896,00 дол. США (визначена в інвойс-проформі від 05.02.2025 № PI/2024-2025/DP/13), 30% (в розмірі 11068,80 дол. США) було сплачено платiжним дорученням в iноземнiй валютi від 06.05.2025 №6; після отримання листа постачальника від 15.05.2025 N5/2025, позивач доплатив залишок в розмірі 25827,20 дол. США (що складає 70%) платiжним дорученням в iноземнiй валютi від 15.05.2025 №8. Таким чином, надані до митної декларації документи, підтверджують відповідність дій позивача вимогам контракту. В інвойсі-фактурі 25.05.2025 №EXP/VP09/2025-26 зазначено « 100% ADVANCE PAYMENT BEFORE LOADING. (Payment order No 6 dd 06/05/2025; Payment order No 8 dd 15/05/2025;)», що означає « 100% Передплата перед навантаженням (платіжне доручення №6 від 06.05.2025 та платіжне доручення №8 від 15.05.2025)». Зазначені документи надавались при митному оформлені, є в матеріалах справи. Тому твердження Відповідача «У наданому до митного оформлення інвойсі від 25.05.2025 №EXP/VP09/2025-26 зазначено умови доставки та оплати: 100% передплати до завантаження. Однак, згідно наданих платіжних доручень до митного оформлення відсутні відомості щодо 100% передплати за товар» спростовується наявними доказами і обставинами справи.
Щодо твердження відповідача про те, що до митного оформлення будь-які документи, які підтверджують вартість страхування не подавались.
У даному випадку за зовнішньоекономічним договором (контрактом) товар постачався на умовах FOB.
При поставці товару на умовах FOB сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.
Відтак, комерційні умови поставки FOB MUNDRA PORT та подальше транспортування за маршрутом MUNDRA-Чорноморськ-Дніпро не передбачають обов'язкового страхування вантажу. В заявці на надання транспортно-експедиторських послуг від 13.05.2025 №31071 узгоджений об'єм послуг складає: морський фрахт, транспортно-експедиторські послуги та автоперевезення. Ані перевізник, ані позивач страхування не здійснювали.
Щодо твердження відповідача, що заявка Експедитора від 13.05.2025 № № 3107/1 складена не за встановленою договором формою, що ставить під сумнів її достовірність.
Суд зазначає, що матеріали справи містять надані до митного оформлення первинні бухгалтерські документи, а саме рахунок на оплату транспортно-експедиційних витрат від 01.07.2025 №863 та доказ сплати за рахунком - платіжна інструкція від 01.07.2025 №929.
Таким чином, усі зауваження відповідача до поданої митної декларації були необґрунтованими, що свідчить про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості.
Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.
Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.
Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.
Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.
Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.
В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.
В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.
При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв'язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.
Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.
Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості.
З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.
Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, яке є предметом оскарження.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
бґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
З урахуванням зазначеного вище, суд доходить висновку, що під час судового розгляду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, тобто не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню, відмінного від основного методу.
З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про протиправність спірного рішення митниці про коригування митної вартості товару та наявність підстав для їх скасування.
Водночас, згідно з частин 1, 2 статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до частини 7 статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З тлумачення цих норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини 6 статті 54, частини 3 статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 р. по справі №815/3142/17.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішення Дніпровської митниці, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до наказу Державної митної служби України від 08.08.2025 №775 «Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби», територіальний орган як відокремлений підрозділ Державної митної служби України Дніпровську митницю (код 43971371) перейменовано на Південно-Східну митницю (код 43971371), про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідний запис.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне замінити найменування відповідача у справі, а саме: з "Дніпровська митниця" на "Південно-Східна митниця".
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач за подання даного позову сплатив судовий збір у розмірі 3701,85 грн, відповідно до платіжної інструкції №964 від 22.07.2025.
Як вбачається, позивач звернувся до суду засобами підсистеми "Електронний суд" із вимогою майнового характеру.
Так, окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна. Оскільки безпосереднім наслідком прийняття рішення про коригування митної вартості товару є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень, є майновими.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі № 804/1760/16, від 26.03.2019 у справі № 820/3356/16.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до матеріалів справи, різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваних рішеннях в даній справі становить 298 512,74 грн.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір сплачується у розмірі - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання даного позову належним до сплати є судовий збір у розмірі 3 582,15 (298 512,74 * 1,5% = 4477,69 * 0,8 = 3 582,15) грн.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу шляхом звернення до суду з відповідним клопотанням.
З огляду на викладене, а також задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 3 582,15 грн підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 02.07.2025 № UA110020/2025/000011/1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці (код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ ПАК" (код ЄДРПОУ 43704891) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 582,15 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 23.10.2025.
Суддя Н.Є. Калугіна