23 жовтня 2025 рокуСправа №160/17210/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,-
12 червня 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Міністерства оборони України, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , в якій просить:
визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи з 08.07.2024, внаслідок травми, захворювання, так, пов'язаного з проходженням військової служби;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 від 25.12.2013, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 в період з 07.04.2022 року по 27.05.2022 року.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААД №098039 від 27.08.2024 року ОСОБА_1 присвоєно ІІІ групу інвалідності з 08.07.2024 року (травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби).
Причина інвалідності: внаслідок служби по зору.
17 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з рапортом вх.№4457, в якому просив виплати йому одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 від 25.12.2013, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Листом командира військової частини НОМЕР_1 №518/1.6/1311 від 22.10.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи інвалідності з наступних причин: згідно вимогам Порядку, до заяви додаються копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Згідно довідки про обставини травми командира військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 року №1055 медичне обстеження на наявність в організмі алкоголю, наркотичних або токсичних речовин на час, коли стався нещасний випадок, не проводилося, відповідно підтвердити факт отримання травми не в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння неможливо.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи з 08.07.2024, у зв'язку з чим представник позивача звернувся через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/17210/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року, з урахуванням усунення недоліків, провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
09 липня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву вх.№36230/25, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту.
Пакет документів щодо можливості призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги був поданий на розгляд до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту 17.09.2024 року за вих.№4457 та отримано рішення про відмову від виплати одноразової грошової допомоги за № 518/1.6/1311 від 22.10.2024 року.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Згідно пункту 22 Порядку №975 призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Наказом Міноборони від 26.10.2016 року №564 затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Наказу №564 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 21-4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року №290 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках».
Проте, документи ОСОБА_1 на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум не надходили, рішення по ним не приймалося, відповідний витяг з протоколу позивачем не надано.
Наказом Міноборони від 05.03.2024 року №154 затверджено Положення про Комісію Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Наказу №154 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум, передбачених статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 21-4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пунктом 2 постанови № 168 та Положенням.
Згідно доданого до позову листа Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 22.10.2024 № 518/1.6/1311 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту.
Таким чином, представник відповідача зазначає, що Міністерства оборони України у даній справі не є належним відповідачем.
15 липня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника військової частини НОМЕР_1 надійшли пояснення щодо позову вх.№37375/25, в яких представник третьої особи з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 в період з 07.04.2022 року по 27.05.2022 року.
Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).
Пунктом 21 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
- постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
- документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені), копія військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства);
- документа, виданого контролюючим органом, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку або запис у паспорті, - копію паспорта громадянина України у формі книжечки, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, чи паспорта у формі картки із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії).
Отже, законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ.
Подання зазначених у пункті 21 Порядку №975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених в статті 16-4 Закону №2011-ХІІ (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Водночас, обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений в статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Відповідно до пункту 22 та 23 Порядку №975 призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження) подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Вимога Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо необхідності подання військовослужбовцем щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.
З урахуванням викладеного, представник третьої особи вважає, що посадовими особами Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту надано позивачеві обґрунтовану відповідь про відмову у виплаті йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з відсутністю не те правових підстав передбачених вимогами ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ.
16 липня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту надійшли пояснення щодо позову вх.№37493/25, в яких представник третьої особи з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України “Про Державну спеціальну службу транспорту» визначено, що правовими засадами діяльності Державної спеціальної служби транспорту є Конституція України, цей та інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, накази та директиви Міністра оборони України, спільні накази Міністерства оборони України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, а також накази та директиви начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, що регулюють відносини щодо планування застосування сил оборони та організації підготовки військ. Діяльність Державної спеціальної служби транспорту здійснюється на основі принципів законності, єдиноначальності та централізації управління, узгодження дій з Генеральним штабом Збройних Сил України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури.
Функції та повноваження Державної спеціальної служби транспорту визначаються Положенням, яке затверджується Президентом України.
Відповідно до пункту 2 Положення про Державну спеціальну службу транспорту, затвердженого Указом Президента України від 08.08.2004 №873/2004 "Питання Державної спеціальної служби транспорту", Держспецтрансслужба у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України, спільними наказами Міністерства оборони України та Міністерства інфраструктури України, наказами і директивами Міністра оборони України, а також наказами та директивами начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, що регулюють відносини щодо планування застосування сил оборони та організації підготовки військ, а також цим Положенням.
Відповідно до Положення про Державну спеціальну службу транспорту, затвердженого Указом Президента України 06.08.2004 №873/2004, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту в своїй діяльності в межах своїх повноважень видає накази, розпорядження, директиви з питань здійснення організаційних заходів, організовує та контролює їх виконання.
Відповідно до методології проведення антикорупційної експертизи затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5 дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У питаннях прийняття рішень про призначення одноразової грошової допомоги чи відмови комісія Адміністрації Держспецтрансслужби керується Конституцією України, Законом №2011-ХІІ та Порядком №975.
Згідно постанови Верховного Суду №822/220/18 від 10 квітня 2019 року зазначено, що застування пункту 11 Порядку №975 при вирішенні спорів щодо оскарження рішень Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням відповідної групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 25 травня 2018 року у справі №729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі №295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі №822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі №740/1538/17, від 29 січня 2019 року.
Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а висловив правову позицію про те, що пункт 11 Порядку №975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу документи, перелік яких є вичерпним та, що в той же час, подання всіх цих документів є необхідною умовою для призначення одноразової грошової допомоги.
Серед таких документів обов'язково повинен бути і документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
14 вересня 2024 року ОСОБА_1 у встановленому порядку подано заяву командиру військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту із проханням виплатити відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 №975 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
17 вересня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 складено та направлено до Адміністрації Держспецтрансслужби подання про призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
09 жовтня 2024 року комісією Адміністрації Держспецтрансслужби з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, що підтверджується Протоколом комісії №592.
У рішенні Комісія відмовила у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі статей 16, 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктів 21 та 29 Порядку №975, у зв'язку з тим, що відсутня інформація, що травма військовослужбовця не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Адміністрацією Держспецтрансслужби направлено лист командиру військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2024 №518/1.6/1311 із рішенням відмовити позивачеві у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
З урахуванням викладеного, представник третьої особи вважає рішення про відмову ОСОБА_1 в виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
21 липня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№38063/25, в якій представник позивача заперечує проти доводів відповідача, вважає їх необґрунтованими, зазначивши наступне.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин, та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Статтею 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
19 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 від 25.12.2013, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Відповідно до листа командира військової частини НОМЕР_1 від 28 травня 2025 року №1918 позивачеві повідомлено, що згідно пункту 17 Порядку, у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв'язку: - військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або особі, звільненій з військової служби, інвалідність якої встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби у розмірі: 70 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пакет документів щодо можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги був поданий на розгляд до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту 17.09.2024 року за вих.№4457 та отримано рішення про відмову від виплати одноразової грошової допомоги за №518/1.6/1311 від 22.10.2024 року.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року залучено до участі в справі №160/17210/25 у якості відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: вул. Якова Гніздовського, буд. 5, місто Київ, 02094) та розгляд адміністративної справи №160/17210/25 розпочато спочатку.
26 серпня 2025 року на адресу Міністерства оборони України, Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту та військової частини НОМЕР_1 направлено ухвалу про залучення відповідача-2.
26 серпня 2025 року Міністерством оборони України, Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту та військовою частиною НОМЕР_1 отримано ухвалу про залучення відповідача-2, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
03 вересня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту надійшов відзив на позовну заяву вх.№46355/25, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
У рішенні комісія вирішила відмовити на підставі статей 16, 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктів 21 та 29 Порядку №975 у зв'язку з тим, що відсутня інформація, що травма військовослужбовця не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Адміністрацією Держспецтрансслужби направлено лист командиру військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2024 року №518/1.6/1311 із рішенням відмовити позивачеві у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Вказані норми права дають підстави для висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ.
Подання зазначених у пункті 11 Порядку №975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Отже, вимога щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.
Жодних документів, які спростовують встановлені факти, до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту не надходило.
Позивач не позбавлений права повторно звернутися з заявою та повним пакетом документів для розгляду.
Питання щодо порядку розгляду Комісією документів про призначення та виплати одноразової грошової допомоги та наявність повноважень у межах позовних вимог не розглядається.
Підсумовуючи вищенаведене, представник відповідача-2 вважає, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.
04 вересня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№46692/25, в якій представник позивача не погоджується з інформацією, яка міститься у відзиві на позовну заяву, та вважає за необхідне зазначити наступне.
У службовій характеристиці від 10 травня 2024 року містилась наступна інформація, що за час проходження служби на посаді оператора відділення технічних засобів охорони взводу зв'язку 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони. Статути Збройних Сил України знає. Накази командирів та начальників виконує, завжди в повному обсязі. Фізично розвинутий. В стройовому відношенні підтягнутий. Завжди має охайний зовнішній вигляд, дотримується правил особистої та громадської гігієни. До виконання службових обов'язків ставиться відповідально. Службові інтереси переважають над особистими, критично оцінювати свою діяльність здатний. Завжди робить вірні висновки з зауважень командирів. Характер доброзичливий, спокійний. У вживанні алкогольних напоїв або наркотичних речовин помічений не був. Додаткового контролю з боку командирів та начальників не потребує.
Крім того, у відповіді від 14 травня 2025 року №1797 на адвокатський запит було зазначено, що 01.06.2023 року, у день травмування солдата ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння не проводився.
За період з червня по липень 2023 року солдат ОСОБА_1 до адміністративної та дисциплінарної відповідальності за перебування у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння не притягувався.
19.05.2025 року ОСОБА_1 направив заяву до військової частини НОМЕР_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги внаслідок отримання інвалідності третьої групи.
Листом командира військової частини НОМЕР_1 №1918 від 28 травня 2025 року позивачеві повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок отримання інвалідності третьої групи та додатково повідомлено наступне.
Пакет документів щодо можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги був поданий на розгляд до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту 17.09.2024 року за вих. №4457 та отримано рішення про відмову від виплати одноразової грошової допомоги за № 518/1.6/1311 від 22.10.2024 року.
Згідно пункту 22 Призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно пункту 23 Розпорядник бюджетних коштів після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Згідно пункту 17 Порядку, у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв'язку:
- військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або особі, звільненій з військової служби, інвалідність якої встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
З урахуванням викладеного, представник позивача просив задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_1 призваний 07 квітня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) Державної спеціальної Служби транспорту №27 від 07.04.2022 року, рядового ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця - номер обслуги 3 взводу охорони 5 роти охорони НОМЕР_4 батальйону охорони.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) Державної спеціальної служби транспорту №233 від 20.07.2023 року, на посаду старшого стрільця 2 взводу охорони 5 роти охорони НОМЕР_4 батальйону охорони.
Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 23 квітня 2024 року №1055 "про обставини травми" встановлено, що «01» червня 2023 року солдат ОСОБА_1 , 1973 р.н. одержав травму: Контузія важкого ступеню лівого ока, субкон'юктивальний розрив склери з випадінням внутрішніх оболонок, іридодіаліз, дислокація кришталика в склисте тіло, гемофтальм.
Відповідно до наказу командира військової частини №61 на виконання завдань по охороні та обороні об'єктів критичної інфраструктури єдиної транспортної системи України стрілець - номер обслуги солдат ОСОБА_1 , 01.06.2023, близько 17:00, перебуваючи у варті в відпочивальній зміні готувався до здачі зміни та збирав речі. Його китель висів на дереві, яке росло біля місця несення варти. Під час спроби зняти китель з дерева гілка вдарила його в лице й зачепила ліве око, внаслідок чого солдат ОСОБА_1 отримав травму лівого ока.
Медичне обстеження щодо наявності в організмі алкоголю (наркотичних засобів, токсичних, або отруйних речовин) на час коли стався нещасний випадок не проводилось.
Підстава: акт розслідування від «30» листопада 2023 року, проведеного згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №709 від «13» липня 2023 року.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААД №098039 від 27.08.2024 року ОСОБА_1 присвоєно ІІІ групу інвалідності з 08.07.2024 року (травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби).
Причина інвалідності: внаслідок служби по зору.
14 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив виплати йому одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 від 25.12.2013, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
17 вересня 2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 складено та направлено до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту подання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.
Листом командира військової частини НОМЕР_1 №518/1.6/1311 від 22.10.2024 року ОСОБА_1 повідомлено, що 09 жовтня 2024 року комісією Адміністрації Держспецтрансслужби з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, що підтверджується Протоколом комісії №592.
У рішенні Комісія відмовила у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі статей 16, 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктів 21 та 29 Порядку №975, у зв'язку з тим, що відсутня інформація, що травма військовослужбовця не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Крім того, згідно довідки про обставини травми командира військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 року №1055 медичне обстеження на наявність в організмі алкоголю, наркотичних або токсичних речовин на час, коли стався нещасний випадок, не проводилося, відповідно підтвердити факт отримання травми не в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння неможливо.
29 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому просив надати документи щодо солдата ОСОБА_1 .
Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 року №1797 представнику позивача надано:
- копія акту службового розслідування нещасного випадку, що стався з солдатом ОСОБА_1 ;
- копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №339 від 30.11.2023 року про результати проведення службового розслідування за фактом травмування солдата ОСОБА_1 ;
- копія відповіді №518/1.6/311 від 22.10.2024 року про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги солдату ОСОБА_1 ;
- копія службової характеристики.
Додатково повідомлено, що 01.06.2023 року (в день травмування солдата ОСОБА_1 ), огляд на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння не проводився. За період з червня по липень 2023 року солдат ОСОБА_1 до адміністративної та дисциплінарної відповідальності за перебування у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння не притягувався.
19 травня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до військової частини НОМЕР_1 з заявою вх.№2857 від 24.05.2025 року, в якій просив виплати йому одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 від 25.12.2013, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Листом командира військової частини НОМЕР_1 №1918 від 28 травня 2025 року позивачеві повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок отримання інвалідності третьої групи та додатково повідомлено наступне.
Згідно пункту 22 Призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно пункту 23 Розпорядник бюджетних коштів після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Згідно пункту 17 Порядку, у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв'язку:
- військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або особі, звільненій з військової служби, інвалідність якої встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Командир військової частини НОМЕР_1 звернув увагу позивача, що пакет документів щодо можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги був поданий на розгляд до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту 17.09.2024 року за вих. №4457 та отримано рішення про відмову від виплати одноразової грошової допомоги за №518/1.6/1311 від 22.10.2024 року.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи з 08.07.2024, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Державну спеціальну службу транспорту" визначено, що правовими засадами діяльності Державної спеціальної служби транспорту є Конституція України, цей та інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, накази та директиви Міністра оборони України, спільні накази Міністерства оборони України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, а також накази та директиви начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, що регулюють відносини щодо планування застосування сил оборони та організації підготовки військ. Діяльність Державної спеціальної служби транспорту здійснюється на основі принципів законності, єдиноначальності та централізації управління, узгодження дій з Генеральним штабом Збройних Сил України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури.
Функції та повноваження Державної спеціальної служби транспорту визначаються Положенням, яке затверджується Президентом України.
Відповідно до пункту 2 Положення про Державну спеціальну службу транспорту, затвердженого Указом Президента України від 08.08.2004 №873/2004 "Питання Державної спеціальної служби транспорту", Держспецтрансслужба у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України, спільними наказами Міністерства оборони України та Міністерства інфраструктури України, наказами і директивами Міністра оборони України, а також наказами та директивами начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, що регулюють відносини щодо планування застосування сил оборони та організації підготовки військ, а також цим Положенням.
Відповідно до Положення про Державну спеціальну службу транспорту, затвердженого Указом Президента України 06.08.2004 № 873/2004, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту в своїй діяльності в межах своїх повноважень видає накази, розпорядження, директиви з питань здійснення організаційних заходів, організовує та контролює їх виконання.
Судом встановлено, що відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААД №098039 від 27.08.2024 року ОСОБА_1 присвоєно ІІІ групу інвалідності з 08.07.2024 року (травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби).
Причина інвалідності: внаслідок служби по зору.
14 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив виплатити йому одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 від 25.12.2013, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
17 вересня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 складено та направлено до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту подання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.
Відповідно до статті 16-4 Закону №2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).
Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Вказані норми права дають підстави для висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-2 Закону №2011-ХІІ.
Подання зазначених у пункті 11 Порядку №975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону №2011-ХІІ (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Згідно пункту 17 Порядку, у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв'язку:
- військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або особі, звільненій з військової служби, інвалідність якої встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відтак, вимога щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має імперативний характер та легітимну мету, а отже відповідає вимогам законності.
У даному випадку, 09 жовтня 2024 року комісією Адміністрації Держспецтрансслужби з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, що підтверджується Протоколом комісії №592.
У вказаному рішенні Комісія відмовила у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі статей 16, 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктів 21 та 29 Порядку №975 у зв'язку з тим, що відсутня інформація, що травма військовослужбовця не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Крім того, відповідно до довідки про обставини травми, яка складена командиром військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 року №1055, підтверджено, що медичне обстеження на наявність в організмі алкоголю, наркотичних або токсичних речовин на час, коли стався нещасний випадок, не проводилося, відповідно підтвердити факт отримання травми не в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння є неможливим.
Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі №265/7930/16-а висловив правову позицію про те, що пунктом 11 Порядку №975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу документи, перелік яких є вичерпним та, що в той же час, подання всіх цих документів є необхідною умовою для призначення одноразової грошової допомоги.
Серед таких документів обов'язково повинен бути і документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Суд також враховує, що 19 травня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до військової частини НОМЕР_1 з заявою вх.№2857 від 24.05.2025 року, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 від 25.12.2013, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Листом командира військової частини НОМЕР_1 №1918 від 28 травня 2025 року позивачеві повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок отримання інвалідності третьої групи та додатково повідомлено наступне.
Командир військової частини НОМЕР_1 зазначив, що вказаний пакет документів щодо можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги вже був поданий на розгляд до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту 17.09.2024 року за вих. №4457 та отримано рішення про відмову від виплати одноразової грошової допомоги за №518/1.6/1311 від 22.10.2024 року.
Згідно постанови Верховного Cуду в справі №822/220/18 від 10 квітня 2019 року підтверджено необхідність застосування пункту 11 Порядку №975 при вирішенні спорів щодо оскарження рішень Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням відповідної групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Приймаючи рішення в справі, суд враховує, що жодних документів, які підтверджують, що травма військовослужбовця не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження до комісії відповідача-2 та до суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність відмови комісією Адміністрації Держспецтрансслужби з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у виплаті одноразової грошової допомоги, що оформлена протоколом комісії №592 від 09 жовтня 2024 року.
Згідно пункту 22 Призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно пункту 23 Розпорядник бюджетних коштів після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права повторно звернутись до комісії Адміністрації Держспецтрансслужби з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у виплаті одноразової грошової допомоги з заявою та повним пакетом документів (враховуючи інформацію, що травма військовослужбовця не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження) для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю ІІІ групи.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "А-Банк" від 19 червня 2025 року.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник