м. Вінниця
24 жовтня 2025 р. Справа № 120/5994/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, відмови відповідача у призначенні її дітям пенсії по втраті годувальника з 26.04.2024. Тому позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 06.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що за даними грошового атестату №2650, який надійшов до Головного управління 12.02.2025 за вхідним номером 1258/5 разом з поданням про призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 , грошове забезпечення ОСОБА_2 виплачено по 14.11.2024. Відповідно, Головним управлінням призначено пенсію позивачці з 15.11.2024, як це передбачено ст. 50 Закону №2262. Іншого чинним законодавством не передбачено, а тому, Головне управління вважає що діяло правомірно та в межах чинного законодавства.
Ухвалою суду від 10.10.2025 року вирішено продовжити розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 21.10.2025 року.
20.10.2025 року сторонами подано до суду заяви, в яких вони просили здійснити розгляд справи без їх участі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , є матір'ю та законним представником неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які перебувають на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримують пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (на даний час НОМЕР_2 ) та 14.11.2024 року був виключний зі списків особового складу військової частини, оскільки, відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 07.05.2024 року помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В той же час, пенсія по втраті годувальника позивачу призначена з 15.11.2024 року.
17.04.2025 року позивач через свого представника звернулася до відповідача із адвокатським запитом, в якому просили нарахували ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 з дня, що настав після смерті годувальника - ІНФОРМАЦІЯ_1 та виплатити наявну заборгованість.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №0200-0304-8/47305 від 23.04.2025 року представника позивача повідомлено, що за даними грошового атестату №2650, який надійшов до Головного управління 12.02.2025 за вхідним номером 1258/5 разом з поданням про призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 , грошове забезпечення ОСОБА_2 виплачено по 14.11.2024. Відповідно, Головним управлінням призначено пенсію позивачці з 15.11.2024, як це передбачено ст. 50 Закону №2262, а правові підстави для призначення позивачу пенсії з 26.04.2024 року - відсутні.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до ст.44 якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005року за №1566/11846, згідно з пунктом 4.1 якого орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005року №22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до вимог ст. 82 Закону України "Про пенсійне забезпечення" подані для призначення пенсії документи розглядаються не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів слідує, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (поновлення) пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану особою заяву із доданими до неї документами, та прийняти відповідне рішення щодо призначення (поновлення) пенсії, або про відмову в цьому протягом 10 днів.
Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії з 26.04.2024 року, відповідачем у порушення вимог ч. 5 ст. 45, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, рішення про призначення (поновлення) пенсії, або про відмову в призначенні (поновленні) пенсії, не приймалось.
Суд зазначає, що лист відповідача №0200-0304-8/47305 від 23.04.2025 року не є актом індивідуальної дії, отже не є рішенням суб'єкта владних повноважень та носить інформативний характер.
Отже, заява позивача від 17.04.2025 року подана у вигляді адвокатського запиту з проханням призначити відповідну пенсію з 26.04.2025 року безпідставно не розглянута по суті, за її наслідками не прийнято відповідне рішення.
Тому суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з 26.04.2025 року, та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду у встановленому законом порядку, з урахуванням висновків суду.
Разом з тим, щодо заявлених позивачем вимог про зобов'язання відповідача здійснити призначення пенсії, суд зазначає, зокрема про таке.
Пунктом 4.1 Порядку №22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Відповідно до пункту 4.2, 4.3 цього ж Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
З матеріалів справи слідує, що за результатами поданої позивачем заяви відповідачем жодного рішення не приймалось.
З огляду на викладене суд вважає, що відмова в нарахуванні та виплаті пенсії позивачу з бажаної нею дати здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Цієї думки підтримується Верховний Суд у рішенні у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі від 03 травня 2018 року (справа № 805/402/18, провадження № Пз/9901/20/18).
Разом з тим, суд позбавлений можливості надати оцінку діям відповідача щодо відмови в призначенні пенсії, оскільки таке рішення, в порушення вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, відповідачем не приймалося.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки за результатом розгляду заяв позивача про призначення пенсії відповідачем не прийнято рішення, та з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та на підставі ч.4 ст.245 КАС України визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області що полягає у не винесенні рішення за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії та зобов'язати відповідача повторно розглянути відповідну заяву, подану у вигляді адвокатського запиту, прийнявши рішення, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зазначене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягає у не винесенні рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.04.2025 року про призначення пенсії з 26.04.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.04.2025 року про призначення пенсії з 26.04.2024 року та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду у встановленому законом порядку, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ: 13322403)
Суддя Чернюк Алла Юріївна