24 жовтня 2025 р. Справа № 120/15266/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" (далі також ТОВ "Компанія-Будінвест", позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (далі також відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність винесеної постанови відповідача №ПШ 050010 від 08.10.2024 про застосування до ТОВ "Компанія-Будінвест" адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн. за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Ухвалою судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачам строк на подання відзиву.
В межах встановленого строку до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову у повному обсязі. Мотивуючи свій відзив відповідач зазначає, що ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Відповідач вказує, що актом №АР050022 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.08.2024 встановлено, що під час перевірки позивача виявлено порушення абз. 3 ч. 2 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме була відсутня належним чином оформлена товарно-транспортна накладна на вантаж. Як наслідок, за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відносно позивача була прийнята постанова від 08.10.2024 №ПШ050010.
За таких обставин, як переконує відповідач, при прийнятті спірної постанови він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Інших заяви по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, встановив наступне.
Посадових осіб Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області направлено для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів, що підтверджується направленням від 16.08.2024 №002473.
22.08.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, під час якої виявлено, що водій ОСОБА_1 на транспортному засобі MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер причепу - НОМЕР_2 , здійснював перевезення вантажу. В ході проведення перевірки водій ОСОБА_1 на вимогу посадових осіб Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті надав наступні документи: посвідчення водія видане ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та товарно-транспортну накладну від 22.08.2024 №63958.
Відповідно до наданих водієм документів було встановлено, що транспортний засіб MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп реєстраційний номер - НОМЕР_2 належать позивачу.
Відповідно до наданої товарно-транспортної накладної від 22.08.2024 №63958 перевезення здійснювалося за допомогою транспортного засобу та причіпу позивача, вантажовідправником є ТОВ "Іванівський кар'єр та вантажоодержувачем є ТОВ "Юніон Плюс".
Надалі, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт №АР050022 від 22.08.2024, в якому серед іншого зазначено, що надана водієм товарно-транспортна накладна від 22.08.2024 №63958 містить виправлення відомостей про вантаж та його масу, а тому така товарно-транспортну накладна до уваги не приймається. Оскільки, посадові особи відповідача не взяли до уваги товарно-транспортну накладна від 22.08.2024 №63958, то на їх думку водій під час здійснення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) 22.08.2024, не надав ті документи які від нього вимагали, що у свою чергу є порушенням ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до графи пояснення водія про причину порушень зазначено: "з постановою не згідний, товарно-транспортна накладна була надана", також водієм ОСОБА_1 був підписаний акт №АР050022 від 22.08.2024.
Надалі, позивача було запрошено на розгляд справи за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт» на підставі акту №АР050022 від 22.08.2024.
На розгляд справи 24.09.2024 позивач прибув, однак розгляд справи був відкладений на 08.10.2024 у зв'язку з необхідністю дослідити відеоматеріали.
08.10.2024 позивач не прибув на розгляд справи, втім справа була розглянута без його участі, за результатами якої відповідачем прийнято постанову №ПШ 050010 від 08.10.2024 про застосування до ТОВ "Компанія-Будінвест" адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт» у сумі 17 000 грн.
Позивач з постановою №ПШ 050010 від 08.10.2024 не погоджується, вважаючи її протиправною та такою що підлягає скасуванню.
Зокрема, у позовній заяві позивач вказує, що під час проведення перевірки 22.08.2024 водієм було надано посадовим особам відповідача товарно-транспортну накладну №63958 від 22.08.2024. Також позивач зазначає, що наявність виправлень у товарно-транспортну накладній не свідчить про її відсутність, окрім того, посадові особи відповідача зазначили в акті перевірки №АР050022 від 22.08.2024, що водій ОСОБА_1 надав таку накладну.
Окремо позивач акцентує увагу, що спірна постанова №ПШ 050010 від 08.10.2024 не відповідає формі та вимогам визначених у додатку 5 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті №1567 від 08.11.2006, оскільки у змісті цієї постанови не вказано яку саме норму (частину, пункт) статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" порушено позивачем, а також, містяться розбіжності між місцем ймовірного порушення та не зазначено його час, не вказано номера акту, відповідно до якого була прийнята спірна постанова.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що постанова відповідача №ПШ 050010 від 08.10.2024 є протиправною та такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак просить її скасувати.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України від 05.04.2001 за №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно із пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно - господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд зазначає, що склад порушення за вчинення якого позивач притягнутий до відповідальності полягав у здійсненні перевезення вантажу за відсутності товарно-транспортної накладної.
При цьому судом встановлено, що на момент проведення рейдової перевірки водій надав товарно-транспортну накладну від 22.08.2024 №63958, що і відображено у акті перевірки №АР050022 від 22.08.2024.
Однак посадові особи відповідача не взяли до уваги пред'явлену товарно-транспортну накладну від 22.08.2024 №63958 з огляду на виправлення у ній відомостей про вантаж та його масу. Саме за таких причин відповідач дійшов висновку, що позивач здійснював перевезення вантажів за відсутності товарно-транспортної накладної.
У свою чергу з такими доводами відповідача суд погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону №2344-III товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з частиною третьою статті 48 Закону №2344-III при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Разом з тим, частиною третьою статті 48 Закону №2344-III вказано про те, що такі відомості повинен зазначити вантажовідправник, оскільки саме він у розумінні Закону вважається особою відповідальною за оформлення товарно-транспортної накладної.
Як було встановлено судом, відповідно до наданої товарно-транспортної накладної від 22.08.2024 №63958, перевезення здійснювалося за допомогою транспортного засобу та причіпу позивача, при цьому вантажовідправником є ТОВ "Іванівський кар'єр, а вантажоодержувачем є ТОВ "Юніон Плюс", що власне сторонами не заперечується.
Закон №2344-III покладає обов'язок із заповнення ТТН та зазначення необхідних відомостей на вантажовідправника, яким позивач не являється, а відповідальність перевізника на підставі норм статті 60 Закон №2344-III настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення.
Отже, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області безпідставно застосована до позивача відповідальність, передбачена статтею 60 Закону №2344-III як за відсутність документів на вантаж, які фактично були наявні у водія транспортного засобу.
За таких обставин оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Також суд не може оминути поза увагою і, власне, недоліки в оформлені спірної постанови.
Так, відповідно до п. 21 Порядку №1567 (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин), у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Пунктом 27 Порядку №1567 встановлено, що за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Тобто, Порядком №1567 визначено процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та визначено форму та вимоги до документів, які складають контролюючі органи. Зокрема, постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів має оформлятися по формі згідно з додатком 5 до Порядку №1567.
Згідно визначеної додатком 5 до Порядку №1567 форми такої постанови, у ній окрім відомостей про допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, також має бути вказано час і місце вчинення порушення.
Як встановлено судом, у оскаржуваній постанові відповідача від 08.10.2024 №ПШ 050010 вказано на те, що порушення вчинено 22.08.2024 за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 175 (акт АР №0000), що не відповідає фактичним даним, викладених в акті перевірки №АР050022 від 22.08.2024, а також міститься розбіжність між адресою ймовірного правопорушення, оскільки в акті перевірки зазначено "вул. Київська, 173".
Наведені обставини жодним чином не спростовані відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття та відповідність стандартизованій формі, якщо це передбачено законом.
Втім, виходячи зі змісту самої оскаржуваної постанови відповідача від 08.10.2024 №ПШ 050010 та зазначених у ній відомостей (іншої адреси місця вчинення порушення та посилання на інший номер акта перевірки) неможливо однозначно встановити, що вона винесена відносно позивача саме за те порушення, яке було зафіксовано в акті перевірки №АР050022 від 22.08.2024.
Тому навіть якщо і припустити, що відповідні відомості зазначені відповідачем помилково, то виходячи із принципу "належного врядування", така поведінка суб'єкта владних повноважень не може спричиняти негативні наслідки для осіб, щодо яких такий акт застосовується.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
За змістом положень ст.ст. 77, 90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн. підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області № ПШ 050010 від 08.10.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест".
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 24.10.25.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" (вул. Айвазовського, 10, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 35111044);
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження юридичної особи: вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Василя Порика, 29, м. Вінниця, 21022, без права юридичної особи).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович