Провадження № 11-сс/4823/501/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22 жовтня 2025 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_10 про застосування до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, на строк до 02 листопада 2025 року, з покладенням певних обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України. Слідчий суддя вказав на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого кримінального правопорушення та існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та вплив на свідків. Попри те, послався на недоведеність прокурором обставин, які б вказували, що застосування більш м'якого виду запобіжного заходу неможливе для запобігання тим ризикам, які суд визнав доведеними.
Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. Вказує, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тому з метою уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування. Також існують ризики впливу підозрюваного на свідків; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, створюючи штучні докази та підбурювати осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показань; вчинити нове кримінальне правопорушення, у тому числі з метою приховування вчиненого. З огляду на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_9 у разі доведення його вини, наявність ризиків, зазначених вище, запобіжний захід у вигляді застави, є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який гарантуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного на час досудового розслідування кримінального провадження та його судового розгляду.
Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; підозрюваного ОСОБА_9 та його захисників, котрі просили ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 13 червня 2025 року до ЄРДР за №12025275510000033 були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.364 КК України.
02 вересня 2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, тобто, у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч.1 ст.178 КПК України.
Зі змісту ст.179 КПК України убачається, що особисте зобов'язання полягає у покладенні, зокрема, на підозрюваного зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст.194 цього Кодексу. Підозрюваному письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, слідчим суддею у відповідності до вимог ч.1 ст.194 КПК України встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_9 кримінального правопорушення та достатніх підстав про існування ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків.
Водночас, згідно з ч.1 ст.194 КПК України прокурором не було доведено ризики, передбачені п.п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.
Частиною 4 ст.194 КПК України передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч.1 ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом три частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Отже, при розгляді клопотання слідчий суддя з'ясував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, та на підставі пояснень сторін кримінального провадження і наданих ними матеріалів обґрунтовано дійшов висновку, що для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_9 достатнім буде застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Колегія суддів вважає, що обраний ОСОБА_9 вид запобіжного заходу - особисте зобов'язання, та покладення на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, є співмірним з існуючими ризиками; тяжкості пред'явленої йому підозри та відповідає особі підозрюваного, який раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв'язки.
Усупереч твердженням прокурора, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що сама по собі тяжкість злочину і міра покарання, яка загрожує підозрюваному, не свідчать про те, що ОСОБА_9 може вчинити дії, які обумовлюють настання ризиків, про які вказує апелянт.
Отже, вимога прокурора про необхідність застосування запобіжного заходу саме у вигляді застави, є необґрунтованою, не підтверджена доказами, не зазначено з яких підстав прокурор вважає, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_9 .
А тому, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави.
Відтак, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2025 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4