Справа № 766/10490/25
н/п 2-а/766/378/25
23.10.2025 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Шестакова Я.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Представник позивача - адвокат Лапко Е.М. звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення №5827 від 01.05.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.05.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн, в обґрунтування постанови було зазначено, що позивач будучи належним чином оповіщений повісткою про необхідність явки в ІНФОРМАЦІЯ_2 , на вказаний виклик не з'явився. Вказана постанова на думку позивача є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 він повідомлений не був, повістку не отримував, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 11.07.2025 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 18.07.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
11.08.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає про необґрунтованість позовної заяви та її безпідставність просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що 01.05.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення у якому було встановлено, що позивач будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи оповіщеним про необхідність явки до ТЦК, не з'явився та продовжував використовувати свій час на власний розсуд, а постановою від 01.05.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 . При винесені постанови відповідачем було вивчено документи позивача та облікову картку системи «Оберіг».
19.08.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що під час складання протоколу працівниками ТЦК та СП було застосовано моральний та психологічний тиск відносно ОСОБА_1 з метою отримання необхідних відомостей, пояснень та підпису процесуального документа (протокол). Зазначені дії працівників ТЦК та СП суттєво обмежили свободу волевиявлення ОСОБА_1 , внаслідок чого останній не мав змоги вільно й усвідомлено оцінити зміст та правові наслідки підписаного протоколу. Також посадові особи ТЦК та СП не надали ОСОБА_1 належного роз'яснення щодо його процесуальних прав, зокрема право не надавати пояснень, право на отримання юридичної допомоги. Підписання протоколу відбулося в умовах значного психологічного тиску, без забезпечення правового супроводу. Враховуючи наявність дійсної відстрочки від призову на військову службу, зазначаємо, що ОСОБА_1 не підлягає мобілізації.
Правом на подання заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.
Суд зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 286 КАС України § 2. «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Глави 11 «Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ».
Відповідно до ч.2 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно копії протоколу №4 (65) від 01.05.2025 року складеного уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керуючись статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУАП) склав цей протокол про те, що ОСОБА_1 допустив порушення законодавства, що мають ознаки адміністративного правопорушення, оскільки будучи військовозобов?язаним, в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, будучи належним чином оповіщеним повісткою про необхідність явки на 30.04.2025 року 10:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_5 на вказаний виклик не з?явився і продовжував використовувати свій час на власний розсуд, до 01.05.2025 року, коли прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 чим вчинив адміністративне правопорушення. передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
У зазначеному протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 у графі «пояснення» зазначив: не прибув по розпорядженню за власною думкою та проставив свій підпис.
Також, ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, що підтверджується його підписом.
КП «Парки Херсона» ХМР надіслало начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 полковнику ОСОБА_3 лист про оповіщення працівників щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_7 від 24.04.2025 року №01-10/303, згідно якого ОСОБА_1 було оповіщено про явку до ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі Розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.04.2025 року №4/3885, крім того, зазначено, що ОСОБА_1 повинен був 24.04.2025 року надати додаткові документи до ТЦК для уточнення даних, документи не надав, до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, на роботу не з'явився.
КП «Парки Херсона» ХМР надіслало начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 полковнику ОСОБА_3 лист про оповіщення працівників щодо виклику до ТЦК та СП від 12.05.2025 року №01-10/358, згідно якого ОСОБА_1 було оповіщено про явку до ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі Розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.04.2025 року №4/4607 на 30.04.2025 року. Також зазначено, ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, на роботу не з'явився.
Зі змісту постанови №5927 у справі про адміністративне правопорушення від 01.05.2025 року вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , установив, що останній будучи військовозобов?язаним, в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу». Ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В умовах особливого періоду, будучи належним чином оповіщеним повісткою про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 на вказаний виклик не з?явився і продовжував використовувати свій час на власний розсуд, до 01.05.2025 року, коли прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 , чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Також вказаною постановою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн за вчинене правопорушення.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП).
За правилами ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Положеннями ст.235 КУпАП встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається із матеріалів справи, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку уточнення даних військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі-підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок), затвердженим Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року.
Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначають лише три типи документів, при отриманні яких у військовозобов'язаного виникає обов'язок прибуття до ТЦК та СП, та такими документами є: мобілізаційне розпорядження, повістка, розпорядження.
У відповідності до п.47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487 (надалі - Порядок №1487) у разі отримання розпорядження Р(М) ТЦК щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані: видати наказ (розпорядження) про оповіщення про виклик до ТЦК; довести його до відома осіб, що зазначені у розпорядженні під особистий підпис; надіслати до ТЦК у 3-денний строк копію наказу про оповіщення.
Якщо працівник у відпустці, відрядженні, тимчасово непрацездатний або працює дистанційно чи за надомною формою роботи, розпорядження ТЦК слід виконати наступним чином: видати наказ (розпорядження) про оповіщення; довести його до відома осіб, що зазначені у розпорядженні шляхом надсилання копії наказу рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; надіслати до ТЦК у 3-денний строк копію наказу про оповіщення, підтвердну інформацію (копії документів, що підтверджують здійснення поштового відправлення) та копію наказу про відпустку, відрядження, дистанційну роботу тощо.
Докази вручення розпорядження від ТЦК можуть включати копію наказу про оповіщення, виписки з журналу реєстрації вхідної кореспонденції та докази відправлення листами поштою з підтвердженням вручення. Також роботодавець може надати інформацію про осіб, яким повістки не були вручені, та причини цього.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст.77 КАС України).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач працює у КП «Парки Херсона» ХМР, що не оспорюється сторонами по справі, був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що також, додатково підтверджується поясненнями позивача у протоколі, за вказаним викликом не з'явився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Доказів поважності причин неявки до ТЦК позивачем суду не надано як і доказів того, що його дійсно не було повідомлено про виклик до ТЦК.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 77, 90 139, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.10.2025 року
СуддяЯ. В. Шестакова