Справа № 468/2072/25
Провадження № 2-а/485/29/25
24 жовтня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Квєтка І.А.,
секретар судового засідання Семенака А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
11 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №370 від 30 червня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що його було безпідставно притягнено до адміністративної відповідальності за порушення, які йому у провину не ставилися та не були зазначені у адміністративному протоколі та за відсутності доказів допущення ним зазначених у постанові недоліків.
Крім того, копію оскаржуваної постанови позивач отримав поштою 17 липня 2025 року, у зв'язку з чим просить суд поновити йому строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
У відзиві на позовну заяву від 07 жовтня 2025 року представник відповідача Андрощук С.О. просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Позовну заяву вважає необгрунтованою. Заперечення мотивовані тим, що позивач, перебуває на посаді голови Широківської сільської ради Миколаївської області, вчинив правопорушення, по теперішній час на виконання розпорядження військової цивільної адміністрації Баштанського району від 28 травня 2025 року за №81-р не розробив актуальні списки військовозобов'язаних, несвоєчасно відзвітував до ТЦК, а також не затвердив маршрути оповіщення, чим порушив законодавство про військовий обов'язок та військову службу, а також мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме порушив п.1 ст.1, ст.38 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", п.10 ст.21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", п.11, 12, 13 Порядку №560. У матеріалах справи наявні службові акти, журнали та інші документи, що свідчать про невиконання позивачем своїх обов'язків. При притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач у судове засіданні не з'явився, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи здійснити у відсутність представника відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Позивач стверджує, що про оскаржувану постанову дізнався 17 липня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 28 липня 2025 року звернувся до Баштанського районного суду Миколаївської області з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування даної постанови, який ухвалою судді даного суду від 29 липня 2025 року був залишений без руху у зв'язку із ненаданням доказів дати поштового вручення копії постанови, а 24 вересня 2025 року повернений у зв'язку з невиконанням недоліків позовної заяви. Копію повідомлення про вручення поштового відправлення не міг вчасно надати суду через відсутність у селі Широке поштового відділення. Отримавши вказане повідомлення, 11 вересня 2025 року повторно звернувся до Баштанського районного суду Миколаївської області з даним позовом.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (аналогічний висновок висловлений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19).
У випадку цієї справи, ОСОБА_1 пропустив строк для звернення до суду з поважних причин, оскільки на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не міг у встановлений строк надати підтвердження про отримання ним оспорюваної постанови поштою з об'єктивних причин.
З урахуванням вищезазначеного, а також те, що пропущений строк не є значним, з метою уникнення надмірного формалізму, забезпечення права позивача на захист, за відсутності заперечень відповідача з приводу поновлення строку, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що 12 червня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було складено протокол №169 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за те, що 12 червня 2025 року було встановлено факт невиконання розпорядження голови Баштанської районної військової адміністрації №81-р від 28 травня 2024 року "Про проведення заходів мобілізації на території Баштанського району", в частині виконання планових показників щодо призову на військову службу за мобілізацією в травні місяці 2025 року, та не було призвано на військову службу за мобілізацією жодного військовозобов'язаного. Таким чином голова Широківської сільської ради Миколаївської області ОСОБА_1 не виконав правила військового обліку, встановлені законодавством, чим порушив ст.16 Закону України "Про оборону України", ст.18 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ст.34 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу, ОСОБА_1 в поясненнях зазначив, що з протоколом не згоден, та зазначив, що в травні 2025 року отримане одне розпорядження №67 від 12 травня 2025 року, яке було відпрацьоване, а також було призвано 3 військовозобов'язаних. Другий примірник протоколу ОСОБА_1 отримав під підпис, зокрема ознайомившись під підпис про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення - 10:30 18 червня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
18 червня 2025 року позивачем було подано клопотання до ІНФОРМАЦІЯ_2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням.
Згідно повідомлення №9/8338 від 27 червня 2025 року, ОСОБА_1 було оповіщено про дату, час і місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №169 від 12 червня 2025 року - 30 червня 2025 року о 16:00 в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За даними письмового клопотання №369 від 30 червня 2025 року, ОСОБА_1 було повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_5 про неможливість бути присутнім 30 червня 2025 року під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №169 від 12 червня 2025 року.
30 червня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 на підставі вказаного протоколу №169 від 12 червня 2025 року було винесено постанову №370 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 грн.
Оскільки ОСОБА_1 не заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи відбувся без його участі, що відповідає вимогам ст.268 КУпАП.
Відповідно до постанови № 370 від 30 червня 2025 року ОСОБА_1 , будучи Шороківським сільським головою, невиконав розпорядження голови Баштанської районної військової адміністрації №81-р від 28 травня 2024 року "Про проведення заходів мобілізації на території Баштанського району", а саме відсутні функціональні обов'язки працівників дільниці оповіщення. Крім цього, на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію" зі змінами, відповідно до Законів України "про військовий обов'язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", виданих розпоряджень начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про зобов'язання здійснення оповіщення військовозобов'язаних про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою уточнення даних та медичного переогляду, звітна документація про здійснені заходи оповіщення або докази неможливості їх здійснення в наявності, але не в повному обсязі, а саме невиконання розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні розпорядження про здійснення оповіщення, розпорядження про призначення відповідальних осіб, які здійснюють оповіщення, а також відсутні підтверджені маршрути оповіщення.
Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи із змісту ст.8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Диспозиція ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Предметом оскарження у даній справі, є постанова РТЦК про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період. Вказана норма є бланкетною та відсилає до інших норм законодавства.
З твердженням відповідача ОСОБА_1 допустив порушення ст.16 Закону України "Про оборону України", ст.18 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ст.34 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Статтею 18 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, зокрема здійснюють під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та забезпечують прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону; забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів; забезпечують на території відповідних населених пунктів виконання законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ст.16 Закону України "Про оборону України" підприємства, установи та організації усіх форм власності здійснюють згідно із законодавством заходи щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом ст.34 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" персонально-первинний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх проживання. Ведення персонально-первинного обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
За змістом адміністративного протоколу №169 від 12 червня 2025 року у провину ОСОБА_1 ставилось те, що він невиконав розпорядження голови Баштанської районної військової адміністрації №81-р від 28 травня 2024 року "Про проведення заходів мобілізації на території Баштанського району", в частині виконання планових показників щодо призову на військову сліжбу за мобілізацією в травні місяці 2025 року, а до відповідальності його притягуто за те, що відсутні функціональні обов'язки працівників дільниці оповіщення. При цьому, відповідачем у постанові не наведено конкретних положень нормативно-правових актів, які порушив ОСОБА_1 , а містить посилання лише на загальні норми закону.
Жодних доказів невиконання ОСОБА_1 розпорядження голови Баштанської районної військової адміністрації №81-р від 28 травня 2024 року "Про проведення заходів мобілізації на території Баштанського району" у частині відсутності функціональних обов'язків працівників дільниці оповіщення суду не надано.
На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення відповідач надав суду протокол про адміністративне правопорушення №169 від 12 червня 2025 року.
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі.
Проте, при прийнятті оспорюваної постанови тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 вийшов за межі обставин, встановлених у адміністративному протоколі та прийняв рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення, яке йому у провину не ставилося.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідач суду не довів правомірності прийнятого рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Недоведені подія та вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08 липня 2020 року, справа №463/1352/16, провадження №К/9901/21241/18).
Згідно ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за недоведення відповідачем, що в діях ОСОБА_1 були наявні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з цим позовом позивач поніс судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Таким чином, витрати в розмірі 605,60 грн підлягають стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 5, 6, 9, 14, 16, 72-77, 79, 132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №370 від 30 червня 2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 34 000 грн.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 к.)
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня його складення.
Суддя І.А.Квєтка
Дата складення повного судового рішення 24.10.2025.