Справа № 465/6986/24
Провадження 2/465/381/25
Іменем України
24.10.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
при секретарі Лозинському Т-Р.А.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
представника відповідача Григоришина І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди завданої незаконними рішеннями та бездіяльністю службових осіб органу державної влади,-
в становив:
позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування моральної (немайнової) шкоди завданої незаконними рішеннями та бездіяльністю службових осіб органу державної влади. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що він являється власником квартири АДРЕСА_1 . Починаючи з 2010 року, поряд з будинком в якому він проживає, по АДРЕСА_2 , було розпочато будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями та автостоянками зі знесенням старих складських приміщень. Замовником вище вказаного будівництва являлося Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод нестандартного технологічного обладнання», правонаступником якого на даний час є Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-Будівельна Група «Моноліт». Спочатку забудовник та інші інстанції запевняли мешканців сусідніх з будівництвом житлових будинків про те, що мають будуватися чотири п?ятиповерхові житлові будинки, які мали продовжувати їх будинки по довжині, проте, пізніше йому та іншим мешканцям будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 стало відомо, що фактично згідно технічної документації планується будівництво житлових будинків 6 - 8 поверхів. В зв?язку з цим, він та інші жителі АДРЕСА_6 почали скаржитися в різні інстанції щодо недопустимості будівництва житлових будинків такої поверховості поряд з їх будинками, які є 2 - 4 поверховими, є дуже старими, побудованими приблизно 150 років тому і фундаменти яких не призначені для близького сусідства з багатоповерховими забудовами, не кажучи вже про інсоляційний режим. Зокрема, впритул до житлового будинку АДРЕСА_2 , в якому він проживає, планувалося будівництво секції № 3 багатоквартирних житлових будинків з поверховістю у 8 поверхів. Незважаючи на неодноразові скарги мешканців будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 в різні контролюючі інстанції та правоохоронні органи, незважаючи на порушення ряду кримінальних проваджень щодо протиправних дій забудовника, щодо протиправних та недбалих дій контролюючих органів, в 2016 році будівництво групи вище вказаних житлових будинків було фактично завершене. Внаслідок порушення під час будівництва технологічних процесів, техніки безпеки, помилок проектувальників та будівельників, порушення Державних будівельних норм та наданих містобудівних і історико-містобудівних умов, самовільних (без погодження) змін в проектній документації, забудовником було порушено інсоляційні, акустичні, пожежні та інші норми згідно ДБН, що в свою чергу порушило гарантовані йому державою конституційні права на безперешкодне право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Серед багатьох інших його звернень до правоохоронних органів, 27.12.2018 року він звернувся до прокуратури Львівської області з заявою про складення завідомо неправдивого висновку експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - ЛНДІСЕ) за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12015140060001183 від 07.05.2015 р., в якому він був визнаний потерпілим, де на підставі цього висновку вказане кримінальне провадження було закрите, що потягнуло за собою порушення його прав. 25.01.2019 року на виконання ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04.01.2019 р. (справа № 461/7/19) прокуратурою області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №42019140000000023 щодо викладених у його заяві фактів за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України, проведення якого було доручено слідчому відділу Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області. На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019140000000023 від 25.01.2019 триває, проте він до цього часу не отримав інформації щодо результатів його розслідування, а також щодо надання йому статусу потерпілого у зазначеному кримінальному провадженні. Бездіяльністю та незаконними рішеннями службових осіб Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівської обласної прокуратури йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 800 000,00 грн. Тривала боротьба за свої права виснажує, завдає йому душевних страждань, що викликало у нього знервованість, дискомфорт, зневіру в правоохоронні органи. Підставність страхів та переживань підтверджується висновками ряду експертиз щодо технічного стану його квартири. Таким чином, відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди має відбуватись в порядку стягнення коштів за рахунок держави шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України. Просить позов задоволити.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 26.11.2024 року відкрито провадження та призначено у справі підготовче засідання.
Представником відповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області 19.12.2024 року подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що з довідки про хід досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019140000000023 зокрема вбачається, що досудове розслідування вказаного кримінального проступку у формі дізнання здійснюється старшим дізнавачем сектору дізнання відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області капітаном поліції Файтельсон А.А. Підставою внесення відомостей в ЄРДР є ухвала Галицького районного суду м. Львова від 04.01.2019 у справі №1-кс/461/80/19 за скаргою ОСОБА_3 щодо складення завідомо неправдивого висновку експертом ЛНДІСЕ за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №12015140060001183. 25.01.2019 прокуратурою Львівської області відомості за фактом того, що 24.01.2019 року до прокуратури Львівської області надійшла ухвала Галицького районного суду м. Львова від 04.01.2019 у справі №1-кс/461/80/19 за скаргою ОСОБА_3 щодо складення завідомо неправдивого висновку експертом ЛНДІСЕ за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №12015140060001183, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019140000000023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України. Постановою прокурора прокуратури Львівської області від 28 січня 2019 року підслідність у вказаному кримінальному провадженні визначено за СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області. Досудовим розслідуванням встановлено, що у провадженні Залізничного ВП ГУНП у Львівській області перебувало кримінальне провадження №12015140060001183 від 07.05.2015, за заявою мешканців будинків АДРЕСА_7 з приводу самовільного будівництва на земельній ділянці, яка розміщена за адресою АДРЕСА_2 , що перебуває в оренді ТзОВ «Завод нестандартного технологічного обладнання», а саме, житлових будинків без дозволу на проведення будівельних робіт, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України. Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні проведено будівельно-технічну експертизу за результатами якої експертом Львівського НДІ судових експертиз МЮ України ОСОБА_4 складено висновок № 3783 від 28.07.2017. За результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015140060001183 від 07.05.2015 слідчим 01.09.2017 прийнято рішення про закриття вищевказаного кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні ТзОВ «Завод нестандартного технологічного обладнання» складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Враховуючи викладене, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що у діях експерта ОСОБА_4 , відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч.1 ст.384 КК України, у зв'язку з чим, 01.11.2019 слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Разом з тим, ухвалою слідчого судді від 12 травня 2020 року у справі №466/332/21 постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано, у зв'язку із неповнотою проведення досудового розслідування. На виконання ухвали суду процесуальним прокурором у порядку ст.36 КПК України з метою проведення об'єктивного досудового розслідування слідчому надано письмові вказівки про проведення слідчих дій. Окрім того встановлено, що заявник ОСОБА_3 неодноразово звертався до органу досудового розслідування із заявами про визнання його потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. Однак з матеріалів кримінального провадження та скарги ОСОБА_3 вбачається, що скаржником не було надано жодних документів та доказів, про завдання йому будь-якого виду матеріальної, фізичної чи моральної шкоди. У зв'язку з чим, заявнику ОСОБА_3 було відмовлено у визнанні його потерпілим. На даний час досудове розслідування триває та перебуває на контролі окружної прокуратури. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, які були у подальшому скасовані слідчими суддями, не свідчить про протиправність дій слідчого чи прокурора та завдання позивачу моральної шкоди у розумінні ст. 23 ЦК України, яка передбачає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Факт задоволення ухвалою слідчого судді скарг ОСОБА_3 у кримінальному провадженні не є доказом такої моральної шкоди, а лише механізмом реалізації права останнього на судовий контроль за додержанням прав особи в кримінальному провадженні. Позивач не довів перед судом жодними реальними доказами про протиправність діяння (дій чи бездіяльності) відповідачів, причинно наслідкового зв'язку та заподіяння останньому моральної шкоди, а лише обмежився абстрактним твердженням, що така тривалість кримінального провадження вже сама по собі є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.
Представником відповідача - Львівська обласна прокуратура подано до суду 26.12.2024 року відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на їх безпідставність та недоведеність. Вказує, що 24.01.2019 до прокуратури Львівської області надійшла ухвала Галицького районного суду м. Львова від 04.01.2019 у справі №1-кс/461/80/19 за скаргою ОСОБА_3 , щодо складення завідомо неправдивого висновку експертом ЛНДІСЕ за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №12015140060001183. 25.01.2019 прокуратурою Львівської області відомості за вказаним вище фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019140000000023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України. Постановою прокурора прокуратури Львівської області від 28.01.2019 підслідність у вказаному кримінальному провадженні визначено за СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області. Також, під час досудового розслідуванням встановлено, що у провадженні Залізничного ВП ГУНП у Львівській області перебувало кримінальне провадження №12015140060001183 від 07.05.2015, за заявою мешканців будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 з приводу самовільного будівництва на земельній ділянці, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває в оренді ТОВ «Завод нестандартного технологічного обладнання», а саме, житлових будинків без дозволу на проведення будівельних робіт, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні проведено будівельно-технічну експертизу за результатами якої експертом Львівського НДІ судових експертиз МЮ України Годлевським Д.О. складено висновок № 3783 від 28.07.2017, згідно якого експертом встановлено, що ТзОВ «Завод нестандартного технологічного обладнання» під час будівництва житлових будинків за адресою: АДРЕСА_2 , дотримано вимог п.п. 11-14, 17 містобудівних умов та обмежень, вимог пунктів № 1.2, № 1.3, № 1.6, № 2.1, № 2.4, № 2.6, № 3.4, № 4.6, № 4.9, № 8.5 ДБН В.1.2-12-2008, вимог п.5.29 Наказу МОЗ України N? 173 від 19.06.1996р. В ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження встановлено, що висновок № 3783 від 28.07.2017 будівельно технічного дослідження, який складено під час проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження №12015140060001183 від 07.05.2015, ОСОБА_3 не було оскаржено як незаконний, такий висновок експерта ніким не спростовано. За результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015140060001183 від 07.05.2015 слідчим 01.09.2017 прийнято рішення про його закриття на підставі п. 2 ч, 1 ст. 284 КПК України, у зв?язку з відсутністю в діянні представників ТзОВ «Завод нестандартного технологічного обладнання» складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Львівська місцева прокуратура № 2 із вказаним рішенням погодилась. Рішення про закриття вказаного кримінального провадження у судовому порядку не оскаржувалось. Не погодившись із закриттям кримінального № 12015140060001183 від 07.05.2015 та пропустивши строк на оскарження постанови про закриття кримінального провадження, ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із заявою щодо складення завідомо неправдивого висновку експертом ЛНДІСЕ за результатами проведення будівельнотехнічної експертизи у кримінальному провадженні №12015140060001183. 01.11.2019 слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження, на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України. Разом з тим, ухвалою слідчого судді від 12.05.2021 року у справі №466/1951/20 постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано, у зв?язку із неповнотою проведення досудового розслідування. На виконання ухвали суду, процесуальним прокурором, у порядку ст. 36 КПК України, з метою проведення об?єктивного досудового розслідування, слідчому надано письмові вказівки про проведення слідчих (розшукових) дій. На виконання вказівок прокурора проведено наступні слідчі дії: допитано як заявника ОСОБА_3 щодо обставин вчинення кримінального правопорушення; витребувано у заявника документи, на які останній посилається у своїй заяві, а саме: схема розміщення новобудови, пояснення до схеми, фото-таблиці об?єкта будівництва, висновок про проведення обстеження квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_1 ; долучено до матеріалів кримінального провадження висновок експерта № 3783, складений за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12015140060001183 та копії документів, на підставі яких складено вказаний висновок; допитано як свідка експерта ЛНДІСЕ ОСОБА_4 . На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває та перебуває на контролі Галицької окружної прокуратури м. Львова. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, прокурором вживаються всі необхідні заходи для дотримання розумних строків досудового розслідування, фактів неналежного виконання повноважень прокурором під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням не встановлено. Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 800 000,00 грн. зазначає, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб, сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої та, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної або матеріальної шкоди, оскільки не підтверджує заподіяння моральної шкоди позивачу. Позивачем не долучено жодного доказу на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, не надано висновків лікарів про те, що саме дії працівників прокуратури чи слідчих при проведення досудового розслідування кримінального провадження спричинили моральні страждання, погане самопочуття, знервованість, змінив емоційному стані.
Представником Державної казначейської служби України 02.01.2025 року подано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що казначейство не було учасником спірних правовідносин, прав та законних інтересів позивача не порушувало та не володіє будь-яким відомостями щодо підстав та предмета позову, відтак не може надати суду будь-які докази, що стосуються справи. Сам факт стягнення коштів з Державного бюджету України не може бути підставою для обов'язкового залучення до участі у справі відповідачем Казначейства чи його територіального органу. Окрім цього, органи державної виконавчої служби не залучаються до участі у справах, виконання судових рішень по яких входить до їх компетенції. Залученням органу Казначейств до участі у справі у якості співвідповідача, у разі задоволення позовних вимог, на нього безпідставно покладається тягар понесення судових витрат пов'язаних із розглядом справи. Обов'язковою умовою для відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади є визнання дій (бездіяльності) такого державного органу незаконними, тобто необхідна наявність процесуального документа (рішення суду, постанова вищестоящого органу тощо), який набрав законної сили та визначає такі дії саме незаконними. Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовує надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні. Однак вказані обставини не є достатньою підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Сам факт надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні, не є підставою для відшкодування моральної шкоди (чинним законодавством не передбачено таке відшкодування). Таким чином, вказані обставини на які посилається позивач, як на причинну його моральних страждань не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 12.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник Головного управління Національної поліції у Львівській області в судовому засіданні заперечив проти позовних вимоги, просив відмовити у задоволенні позову з мотивів та підстав викладених у відзиві.
Представник Львівської обласної прокуратури в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з безпідставністю таких.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду.
Суд заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Судом встановлено, що 25.01.2019 року на виконання ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04.01.2019 р. (справа № 461/7/19) прокуратурою області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42019140000000023 щодо викладених у заяві ОСОБА_3 фактів за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, проведення якого було доручено слідчому відділу Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
06.02.2019 року ОСОБА_3 звернувся з письмовою заявою до слідчого Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Щербаня Ю. М. про залучення його в статусі потерпілого у кримінальному провадженні №42019140000000023 від 25.01.2019 року.
Постановою слідчого Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Щербаня Ю. М. від 27.02.2019 р. ОСОБА_3 було відмовлено у визнанні потерпілим у вище вказаному кримінальному.
04.03.2019 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Щербаня Ю. М. з клопотанням (заявою) про долучення до матеріалів кримінального провадження доказів та прийняття рішення про залучення його як потерпілого у кримінальному провадженні.
Адвокат Шмайхель А.К., в інтересах ОСОБА_3 звернувся 26.02.2020 року до начальника СВ Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з заявою про надання інформації щодо прийнятого рішення у кримінальному провадженні №42019140000000023 від 25.01.2019 року.
Постановою слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Марко О.І. 01.11.2019 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019140000000023 від 25.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з встановлення в діях експерта ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України.
В подальшому, а саме 07.03.2020 року адвокат Шмайхель А.К., в інтересах ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова із скаргою на рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 12.05.2020 року у справі №466/1951/20 скарга була задоволена, а постанова слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Марко О. І. від 01.11.2019 р. про закриття кримінального провадження № 42019140000000023 від 25.01.2019 р. скасована.
22.05.2020 р. ОСОБА_3 звернувся до слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Марко О. І. із заявою про визнання його, потерпілим у вище вказаному кримінальному провадженні і на підтвердження викладеного у своїх заявах додав копії висновків експертів та експертиз проведених на його особисте замовлення. 03.06.2020 року ОСОБА_3 подав слідчому СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Марко О. І. клопотання (додаток до заяви від 22.05.2020 р) у якому повторно просив визнати його потерпілим у кримінальному провадженні.
11.06.2020 р. слідчим СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Марко О. І., за результатом розгляду клопотання ОСОБА_3 від 03.06.2020 р., було винесено постанову про відмову у визнанні його потерпілим.
19.06.2020 року ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова зі скаргою на вище вказану постанову слідчого.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 08.07.2020 року у справі № 466/4498/20 скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково, постанову слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Марко О. І. від 11.06.2020 року скасовано та зобов?язано слідчого повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 22.05.2020 року та від 03.06.2020 року.
20.08.2020 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до старшого дізнавача-інспектора сектору дізнання Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області капітана поліції Савчин М. Б. про долучення до матеріалів кримінального провадження висновків експерта ОСОБА_5 №07/20 від 19.06.2020 року та № 09/20 від 17.07.2020 року.
Представник ОСОБА_3 , адвокат Шмайхель А.К., 25.08.2020 року направив вище вказаному дізнавачу заяву за вихідним № 75 з проханням виконати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 08.07.2020 року та повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 22.05.2020 р. та від 03.06.2020 року.
Старшим інспектором СД Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Савчин М.Б. 07.09.2020 року винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Представник ОСОБА_3 , адвокат Шмайхель А.К., 23.09.2020 року звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова із скаргою на рішення дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 25.09.2020 р. у справі № 466/7318/20 винесену дізнавачем ОСОБА_6 постанову про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим від 07.09.2020 року, скасовано.
16.11.2020 року ОСОБА_3 звернувся до дізнавача - інспектора сектору дізнання Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області із заявою з проханням вручити йому як потерпілому пам?ятку про його процесуальні права.
Старшим інспектором СД Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Савчин М.Б. 29.12.2020 року винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим.
15.01.2021 року представником ОСОБА_3 було подано до Шевченківського районного суду міста Львова скаргу на вищевказану постанову дізнавача ОСОБА_6 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим від 29.12.2020 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 21.01.2020 року у справі № 466/332/21 скаргу було задоволено, постанову старшого дізнавача-інспектора сектору дізнання Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції Савчин М. Б. від 29.12.2020 року скасовано та зобов?язано дізнавача повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 16.11.2020 року.
23.02.2021 р. ОСОБА_3 звернувся до керівника сектору дізнання Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з заявою у якій просив поінформувати його про стан розслідування кримінального провадження № 42019140000000023 від 25.01.2019 року.
Крім цього, 17.03.2021 року ОСОБА_3 звернувся до дізнавача-інспектора сектору дізнання Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції Савчин М. Б. з письмовим клопотанням про долучення до матеріалів кримінального провадження копій документів, а також просив при призначенні комплексної судової будівельно-технічної експертизи поставити експертам на вирішення викладені в клопотанні питання.
05.04.2021 року ОСОБА_3 повторно звернувся до керівника сектору дізнання Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з письмовим клопотанням про надання йому інформації про стан розслідування кримінального провадження №42019140000000023 від 25.01.2019 року.
14.04.2021 року ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність слідчого.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 19.04.2021 року у справі № 466/7318/20 скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого було задоволено та зобов?язано дізнавача сектору дізнання ВП №4 Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області розглянути його клопотання та прийняти процесуальне рішення відповідно до вимог ст. 110 КПК України, про що повідомити ОСОБА_3 як заявника у встановленому законом порядку. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 27.04.2021 року було виправлено описку, допущену в описовій та резолютивній частині вище вказаної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 19.04.2021 року.
Постановою дізнавача СД ВП №4 ЛРУП ГУНП у Львівській області Файтельсон А.А. від 19.05.2021 року відмовлено ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №42019140000000023 від 25.01.2019 року.
ОСОБА_3 оскаржив вище вказану постанову до Шевченківського районного суду м. Львова та ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17.08.2021 року у справі № 466/332/21 скарга ОСОБА_3 була задоволена частково та скасована постанова дізнавача сектору дізнання ВП №4 Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Файтельсон А. А. від 19.05.2021 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 42019140000000023 від 25.01.2019 року та визнано протиправними бездіяльність дізнавача СД ВП № 4 ЛУРП ГУНІ у Львівській області та бездіяльність наглядового прокурора у кримінальному провадженні № 42019140000000023 від 25.01.2019 року.
01.10.2021 року ОСОБА_3 звернувся до дізнавача СД ВП № 4 ЛРУП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Файтельсон А. А. з клопотанням проведення кримінальному провадженні № 42019140000000023 від 25.01.2019 р. необхідних слідчих дій, в якому також просив вирішити питання про вручення йому як потерпілому пам?ятки про його процесуальні права.
У відповідь на звернення від 01.10.2021 року ОСОБА_3 було надано відповідь дізнавачем СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області А. Файтельсон про те, що його клопотання розглянуте та на даний час у досудовому розслідуванні проводяться всі необхідні слідчі дії з метою всебічного, повного та неупередженого розслідування.
11.10.2021 року ОСОБА_3 подав дізнавачу ОСОБА_7 клопотання про проведення необхідних слідчих дій.
30.01.2023 представник ОСОБА_3 , подав дізнавачу ОСОБА_7 клопотання, в якому просив повідомити чи закінчилось досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019140000000023 від 25.01.2019 року, якщо закінчилось, то у якій формі.
06.02.2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Шмайхель А.К. отримав відповідь про те що 20.12.2022 року було прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42019140000000023 від 25.01.2019 року у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 20.12.2022 року, кримінальне провадження №42019140000000023 від 25.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України, закрито із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою львівського апеляційного суду від 16.05.2023 року, ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 20.12.2022 про закриття кримінального провадження N? 42019140000000023 від 25.01.2019 року скасовано, у задоволенні клопотання прокурора Андрусишин Марії Олегівни від 09.12.2022 року про закриття кримінального провадження № 42019140000000023 відмовлено.
Враховуючи, що ухвалою слідчого судді від 12 травня 2020 року у справі №466/332/2 постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано, у зв'язку із неповнотою проведення досудового розслідування, на виконання ухвали суду процесуальним прокурором у порядку ст.36 КПК України з метою проведення об'єктивного досудового розслідування слідчому надано письмові вказівки про проведення ряду слідчих дій.
На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.
Згідно із статтею 56Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174цьогоКодексу).
Статтею 1167ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом ч.ч. 1, 2 статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок, як умова відповідальності, виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями або бездіяльністю. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка або бездіяльність, без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка або бездіяльність, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлювати юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Позивач пов'язує підстави позову про відшкодування моральної шкоди із тривалим досудовим розслідуванням кримінального провадження №42019140000000023 від 25.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1173ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1166, 1167, 1173 ЦК України.
Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі №227/4410/19 (провадження №61-9407св20), від 22 березня 2021 року у справі №203/1067/19 (провадження №61-23293св19), від 25 березня 2021 року у справі №227/3052/19 (провадження №61-22337св19).
Одним із найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди.
Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації тощо. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано майнової чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 (провадження №12-208гс18).
Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (див. mutatis mutandis § 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); § 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови.
В постановах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі №227/4410/19 (провадження №61-9407св20), від 22 березня 2021 року у справі №203/1067/19 (провадження №61-23293св19), від 25 березня 2021 року у справі №227/3052/19 (провадження № 61-22337св19), від 23 лютого 2022 року у справі №530/1122/20 (провадження №61-6766св21) викладено правові висновки, що вирішуючи питання про стягнення з держави відповідної компенсації, суд має керуватися вимогами Конвенції, інших актів національного законодавства та задля ефективного захисту конвенційного права встановити, зокрема, за порушення якого виду конвенційних обов'язків позивач вимагає від держави компенсацію, і чи обґрунтованим відповідно до цього порушення є її розмір.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).
У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 641/5005/20 (провадження № № 61-19219св21) зазначено, що «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Статтею 80ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною шостою статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінивши у відповідності до вимог статті 89ЦПК України надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивач, посилаючись на надмірну тривалість досудового розслідування кримінального провадження №42019140000000023 від 25.01.2019 року, всупереч вимогам процесуального закону не довів обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, зокрема, те, що йому в результаті такої тривалості досудового розслідування було завдано моральну шкоду, її розмір та наявність причинного зв'язку між шкодою й бездіяльністю відповідачів, що є саме його процесуальним обов'язком.
Крім того, сам факт бездіяльності слідчих, а також скасування постанови про закриття кримінального провадження не може бути підставою для відшкодування шкоди на підставі норм ЦК України, оскільки чинним законодавством, а саме нормами КПК України, передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження дій (бездіяльності) та неправомірних постанов у встановленому нормами КПК України порядку, яке позивачем було реалізовано.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом в постанові від 28 січня 2019 року (справа №686/7576/18).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не вказує, в чому саме виражається завдана йому моральна шкода, не наводить жодних розрахунків або обґрунтування визначеного в позовній заяві розміру відшкодування, не надає жодного доказу на підтвердження існування будь-яких негативних явищ викликаних бездіяльністю органу досудового розслідування.
Враховуючи те, що під час розгляду справи позивачем не було доведено суду наявності завданої моральної шкоди, протиправності діяння його заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за розгляд справи підлягає компенсації за рахунок держави відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позову ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди завданої незаконними рішеннями та бездіяльністю службових осіб органу державної влади - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено24 жовтня 2025 року.
Суддя Ванівський Ю.М.