23 жовтня 2025 року справа №200/1227/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького державного університету внутрішніх справ на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 р. у справі № 200/1227/25 (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення вартості утримання у вищому навчальному закладі,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості її утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 34332,24 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач наголошує на тому, що позов подано у відповідності до вимог Поряду відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261. Позивач також виконав умови передбачені пунктом 5 Порядку направивши відповідачу повідомлення № 195/7-2025 від 8 січня 2025 року про зобов'язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов'язані з його утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ та договір про розстрочення платежу витрат на утримання, який запропоновано укласти у разі неможливості відшкодування витрат у 30-ти денний термін за останньою відомою адресою відповідача, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території. Позивач був позбавлений можливості направити особі повідомлення із подальшим його врученням, у зв'язку із тимчасовою окупацією окремих територій України, що є об'єктивною (непереборною) обставиною, незалежною від волі та поведінки позивача, а відповідач не міг отримати та не отримував вказаний лист. Отже, позивач добросовісно вжив усіх заходів передбачених чинним законодавством України, а саме Порядком № 261 задля повідомлення відповідача про обов'язок відшкодувати витрати. При цьому, позивач наголошує на відсутність прямої законодавчої вимоги щодо додаткових способів повідомлення відповідача.
Позивач також зазначає, що на законодавчому рівні відсутній будь-який порядок оформлення відмови від добровільного відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами навчання, а отже поняття «відмови» як такої - є не визначеним. Направлення повідомлення за останньою відомою адресою відповідача, яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, автоматично унеможливлює його фактичне отримання та своєчасне реагування на вимоги позивача. Колізійність норм Порядку № 261 в умовах воєнного стану та неможливість належного виконання процедурних вимог через об'єктивні обставини, що не залежать від волі позивача, ставлять під сумнів ефективність судового захисту.
Порядком № 261 не передбачено жодних вимог до первинних документів за якими розраховуються витрати на утримання осіб у вищих навчальних закладах, як і не пов'язано обов'язку відшкодування відповідних витрат з наявністю чи відсутністю відповідних документів. Фактично в чинному законодавстві України не існує вимог щодо оформлення довідок витрат. Таким чином, подібні вимоги стосовно номеру та дати видачі довідки нічим не підкріплені. Достатньою підставою для стягнення витрат на навчання є сам факт недотримання відповідачем умов контракту та чинного законодавства України.
У пункті 6 Порядку вказано, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку, проте законодавцем не наведено жодних характеристик такої відмови, а також того як вона має бути виражена та що може вважатися фактичною відмовою від виконання зобов'язання.
Судом не враховано, що у зв'язку з повномасштабною збройною агресією рф та тимчасовою окупацією окремих територій України, зокрема міста Маріуполь Донецької області, де був розташований та здійснював свою освітню діяльність Донецький державний університет внутрішніх справ - було незаконно захоплено нерухоме та рухоме майно університету, первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку та іншу документацію. В результаті чого було відкрито кримінальне провадження: 12023052770000755, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 8 листопада 2023 року. ГУНП в Донецькій області мало місце постійної дислокації в м. Маріуполь, а після початку активних бойових дій в м.Маріуполь Донецької області працівники ГУНП в Донецькій області були передислоковані до м. Покровськ Донецької області. У зв'язку з екстреною евакуацією особового складу ГУНП в Донецькій області, частину службових документів також було втрачено. Отже, позивач вважає, що причини неподання Контракту є поважними та мають бути враховані при розгляді справи. Згідно зі ст. 218 Цивільного Кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Отже, якщо правочин, для якого законом встановлена письмова форма укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судим дійсним. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами.
Позивач також зазначає, що факт втрати паперового примірника контракту, не може вважатися фактом його не укладання (не існування), оскільки сам процес зарахування абітурієнта до закладу вищої освіти передбачає попереднє оформлення відповідної угоди між сторонами.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 .
У матеріалах справи наявна анкета кандидата на навчання, яка датована та підписана ОСОБА_1 05 березня 2021 року.
20 липня 2021 року ректором Донецького державного університету внутрішніх справ прийнято наказ №361 о/с «Про зарахування на навчання», яким зараховано з 15 серпня 2021 року, зокрема, ОСОБА_1 курсантом першого курсу денної форми здобуття освіти за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» за кошти державного бюджету.
23 липня 2022 року ректором Донецького державного університету внутрішніх справ прийнято наказ №382 о/с «Про особовий склад» щодо звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) рядового поліції ОСОБА_1 , курсанта другого курсу факультету №2, відраховано з університету 26 серпня 2022 року.
08 січня 2025 року Донецьким державним університетом внутрішніх справ складено повідомлення №195/7-2025 на ім'я ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, в якому серед іншого зазначено суму, що підлягає відшкодуванню, а також реквізити розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Згідно копії поштового конверту Донецьким державним університетом внутрішніх справ 13 січня 2025 року ОСОБА_1 , на адресу: « АДРЕСА_1 » направлявся лист, який повернуто відправнику з відміткою «Територія окупована».
Згідно з довідкою, без зазначення номеру та дати, витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15 серпня 2021 року по 26 серпня 2022 року навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ загальна сума складає 34332,24 грн., в т.ч. грошове забезпечення - 1584,62 грн.; речове забезпечення - 11253,28 грн.; продовольче забезпечення - 14879,70 грн.; медичне забезпечення - 243,34 грн.; оплата комунальних послуг - 6371,30 грн..
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами другою, четвертою статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина п'ята статті 74 Закону України «Про Національну поліцію»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 затверджено «Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» (далі - «Порядок №261»).
Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі :
- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.
Пунктом 3 Порядку № 261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункт 4 Порядку № 261).
Пунктом 5 Порядку № 261 визначено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
Згідно із пунктом 8 Порядку № 261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для наступних висновків:
- обов'язок по відшкодуванню витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, виникає , зокрема, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
- можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку пов'язано із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі.
Верховний Суд неодноразово, в тому числі й у постановах від 30 серпня 2022 року в справі №480/8200/20, від 14 грудня 2022 року в справі №520/5837/2020, від 13 січня 2023 року в справі №440/2692/20, від 14 вересня 2023 року в справі №520/6175/19 та інших, акцентував увагу на тому, що за правилами положень статті 74 Закону №580-VIII та пункту 8 Порядку №261 право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати. Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов'язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Проте, як встановлено судом, наявна у матеріалах справи копія конверту поштового відправлення Донецького державного університету внутрішніх справ, адресована відповідачу 13 січня 2025 року на адресу: «вул. Лазурна, буд. 16, смт. Ялта, Донецька область», повернута відправнику з відміткою «Територія окупована».
Інших доказів на підтвердження вжиття заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про необхідність відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі, зокрема направлення повідомлення від 08 січня 2025 року вих.№195/7-2025 на електронну пошту відповідача, позивачем не надано.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 20 липня 2021 року ректором Донецького державного університету внутрішніх справ прийнято наказ №361 о/с «Про зарахування на навчання», яким зараховано з 15 серпня 2021 року, зокрема, ОСОБА_1 курсантом першого курсу денної форми здобуття освіти за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» за кошти державного бюджету.
Витяг з наказу від 23.08.2022 № 382 о/с свідчить про звільнення відповідача зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст.77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України “Про Національну поліцію».
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2017р. № 173, зареєстр. Міністерстві юстиції України 07 березня 2017 р. за № 321/30189, затверджено Типову форму контракту про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Типову форму контракту про здобуття освіти за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Позивачем при зверненні до суду з позовом не було надано копію контракту про здобуття освіти, укладеного з відповідачем.
Ухвалою суду першої інстанції від 25 лютого 2025 року було витребувано у Головного управління Національної поліції в Донецькій області копію контракту про здобуття освіти в Донецькому державному університеті внутрішніх справ, який був укладений між Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області, Донецьким державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 , засвідчену належним чином.
Відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 20 березня 2025 року №266/23/02-2025 останньому надати контракт про здобуття освіти у Донецькому державному університеті внутрішніх справ, укладеного між ГУНП в області, позивачем та відповідачем у даній справі, не надається можливим.
Отже, докази укладання з відповідачем відповідного контракту про здобуття освіти, в матеріалах справи відсутні .
Посилання позивача на те, що доказами існування договірних відносин між позивачем і відповідачкою можуть бути накази про зарахування і відрахування відповідача та Анкета кандидата на навчання, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки не містять в собі достовірних відомостей про укладання з відповідачем контракту .
За приписами частини 1 статті 72 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження укладання з відповідачем контракту про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та взяття останнім на себе зобов'язання щодо відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Статтею 218 Цивільного Кодексу України визначені правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину, а тому посилання позивача на наведену норму колегія суддів вважає помилковим.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються саме згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.
Колегія суддів також звертає увагу, що пунктом 2 розділу 3 Типової форми контракту про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, пунктом 2 розділу 4 Типової форми контракту про здобуття освіти за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання взятих на себе зобов'язань за цим Контрактом у разі, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажор), у випадках, передбачених законодавством.
З огляду на відсутність в матеріалах справи підписаного з відповідачем контракту та доказів на підтвердження того, шо останній був обізнаний щодо наявності у нього обов'язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі, та відмовився добровільно відшкодувати ці витрати, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що застосовуючи процесуальні норми суд має керуватися принципом розумності відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.
Проте, за відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження укладання контракту та обізнаності відповідача про наявність у нього обов'язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі, стягнення з відповідача цих витрат не буде відповідати основним завданням адміністративного судочинства.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Донецького державного університету внутрішніх справ на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 р. у справі № 200/1227/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 р. у справі №200/1227/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 23 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко