23 жовтня 2025 року справа №200/1819/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Геращенка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року (повне судове рішення складено 19 травня 2025 року) у справі № 200/1819/25 (суддя в І інстанції Троянова О.В) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним рішення, оформленого листом від 05.03.2025 №2611/6/05-99-24-05-05, про відмову позивачу та ОСОБА_2 у визначенні платником податку на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1 за 2021, 2022 та 2023 р. ОСОБА_2 ; зобов'язання визначити платником податків на нерухоме майно квартири АДРЕСА_1 за 2021, 2022 та 2023 роки ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.02.2025 відповідачем сформовано спірні податкові повідомлення-рішення, якими йому визначені податкові зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, стосовно належної йому квартири за 2021, 2022 та 2023 роки. Зазначив, що звернувся зі своєю дружиною до відповідача із заявами, якими просили визначити саме дружину платником податків за вказані роки стосовно спільного нерухомого майна та скасувати податкові повідомлення-рішення, проте відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021-2023 роки та скасування податкових повідомлень, оскільки заява про визначення платника податку надійшла 19.02.2025, та дана інформація буде врахована в 2026 році при визначенні податкового зобов'язання за 2025 рік. Рішення відповідача, оформлене листом від 05.03.2025 №2611/6/05-99-24-05-05, про відмову у визначенні його дружини платником податку на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1 за 2021, 2022 та 2023 роки вважає протиправним, просив задовольнити позов.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача ОСОБА_2 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо визначення ОСОБА_2 платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 112,1 кв.м за 2021, 2022 та 2023 роки.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Донецькій області визначити ОСОБА_2 платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 112,1 кв.м за 2021, 2022 та 2023 роки.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги доводи Відповідача про відсутність підстав для проведення перерахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021- 2023 роки та скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки заяви про визначення платника податку надійшли від Позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, в лютому 2025 року, то вони будуть враховані у 2026 році при обчисленні податку за 2025 рік. Заяви платника ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_2 будуть застосовані лише на майбутні податкові періоди - від дати подання такої заяви. Вона не має зворотної дії і не поширюється на минулі періоди.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
ОСОБА_1 , є громадянином України (паспорт № НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
Судом встановлено на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира загальною площею 112,1 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 21 серпня 1999 року, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Слов'янська Донецької області, встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження 21 серпня 1999 року зроблено запис №382. Прізвище дружини після одруження: ОСОБА_5 .
ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджує посвідчення серії НОМЕР_3 від 15.12.2017.
18.02.2025 Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення рішення форми «Ф» №0003738-2405-0515-UA1412021 0000056793, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - вищезазначену квартиру за 2021 рік у розмірі 2122,80 грн.
18.02.2025 Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення рішення форми «Ф» №0003740-2405-0515-UA1412021 0000056793, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - вищезазначену квартиру за 2022 рік у розмірі 2299,70 грн.
18.02.2025 Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення рішення форми «Ф» №0003744-2405-0515-UA1412021 0000056793, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - вищезазначену квартиру за 2023 рік у розмірі 1580,31 грн.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою від 19.02.2025 про визначення ОСОБА_2 податкових зобов'язань та скасування податкових повідомлень-рішень №0003738-2405-0515-UA14120210000056793, №0003740-2405-0515-UA14120210000056793, №0003744-2405-0515-UA14120210000056793 від 18.02.2025. До заяви додано заяву ОСОБА_2 від 19.02.2025, свідоцтво про шлюб, посвідчення учасника бойових дій.
ОСОБА_2 звернулася до Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою від 19.02.2025, відповідно до якої зазначила про надання згоди бути платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки стосовно квартири АДРЕСА_1 , та просила врахувати наявний у неї статус учасника бойових дій при визначенні вказаного податкового зобов'язання.
Головним управлінням ДПС у Донецькій області за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 надано відповідь листом від 05.03.2025 №2611/6/05-99-24-05-05, відповідно до якої заява ОСОБА_6 про визначення платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 112,1 кв.м., буде врахована при проведенні обчислення суми податку за 2025 рік у 2026 році. Таким чином, підстави для проведення перерахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021-2023 роки та скасування податкових повідомлень-рішень у ГУ ДПС відсутні, оскільки заява про визначення платника податку надійшла 19.02.2025.
Крім того, ОСОБА_2 звернулася до Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою від 25.02.2025, відповідно до якої зазначила про надання згоди бути платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки стосовно квартири АДРЕСА_1 , та просила врахувати наявний у неї статус учасника бойових дій при визначенні вказаного податкового зобов'язання.
Головним управлінням ДПС у Донецькій області за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 надано відповідь листом від 24.03.2025 №3869/6/05-99-24-05-05 аналогічного, викладеному у листі від 05.03.2025 №2611/6/05-99-24-05-05.
Не погоджуючись із відповіддю ГУ ДПС у Донецькій області, викладеній у листі від 05.03.2025 №2611/6/05-99-24-05-05, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Відповідно до пп.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України, в Україні, встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України, до місцевих податків належать податок на майно.
Пунктом 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Розділом XII Податкового кодексу України врегульовано сплату платниками податків податку на майно.
Згідно з пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України, податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України встановлено, що визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності
Згідно з пп. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до пп. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.
За пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Згідно з пп. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПК України, органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов'язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій, надає відомості у строки та в порядку, встановлені підпунктом 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 цього Кодексу.
У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Судом встановлено, що п. 1 рішення Слов'янської міської ради від 07.07.2017 №5-ХХVII-7 «Про встановлення на території міста Слов'янська ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» затверджено ставки податку на нерухоме майно, згідно Додатку 1, відповідно до якого ставка вказаного податку для об'єкту житлової нерухомості - квартира для фізичних осіб становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування.
Пунктом 3 вказаного рішення затверджено пільги з податку на нерухоме майно, згідно Додатку 2, відповідно до якого від сплати вказаного податку звільнено осіб, які належать до учасників бойових дій.
Рішенням Слов'янської міської ради від 24.06.2020 №20-LXXXIV-7 продовжено дію на 2021 рік вказаного рішення Слов'янської міської ради від 07.07.2017 №5-ХХVII-7«Про встановлення на території міста Слов'янська ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».
Пунктом 1 розпорядження начальника Слов'янської міської військової адміністрації від 19.12.2022 №309 «Про встановлення на території Слов'янської міської територіальної громади ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно Додатку 1, відповідно до якого ставка вказаного податку для об'єкту житлової нерухомості для фізичних осіб становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування.
Пунктом 3 вказаного розпорядження встановлено пільги з податку на нерухоме майно, згідно Додатку 2, відповідно до якого від сплати вказаного податку звільнено осіб, які належать до учасників бойових дій.
Як вже зазначалося судом, позивач та його дружина звернулися до відповідача із заявою щодо визначення ОСОБА_2 платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - квартиру загальною площею 112,1 кв. м. за 2021-2023 роки, проте відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача та третьої особи, мотивуючи тим, що заяви про визначення платника податку як такі, що надійшли у 2025 році, будуть враховані при обчисленні податку, починаючи з 2025 року.
Водночас, відповідачем не враховано положення 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки позивач фактично звернувся до відповідача із заявою про проведення звірки даних щодо права користування пільгою зі сплати податку, в даному випадку, його дружини, та, відповідно, нарахованої суми податку.
Суд не приймає посилання відповідача на положення підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки положеннями вказаного підпункту встановлено період, за який проводиться нарахування податку на для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.
При цьому, суд звертає увагу, що положенням вказаного підпункту, так само як і положеннями підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України не встановлено заборони на визначення особи, яка буде платником податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за минулий період.
Слід зазначити, що податкове законодавство передбачає імперативний алгоритм дій в ситуаціях, коли закон допускає подвійне (множинне) тлумачення, а саме: у відповідності до п.56.21 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Аналогічний принцип податкового законодавства передбачений в п.4.1.4 ПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. Діючи послідовно, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 також наголосила, що у випадку відсутності «якості» закону перевага має надаватися найбільш сприятливому для платника тлумаченню законодавства України.
Також слід звернути увагу, що Верховний Суд у справі 380/671/20 наголошував, що презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею. Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що в даному випадку перевага повинна бути надана тому тлумаченню, що є найбільш сприятливим для платника податків, а саме визначення дружини позивача платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме, квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 112,1 кв.м., як таку, яка надала згоду бути відповідним платником за 2021-2023 роки.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Отже, враховуючи що відповідачем фактично не вчинено дій щодо визначення ОСОБА_2 платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021-2023 роки, а лист від 05.03.2025 №2611/6/05-99-24-05-05 не є актом індивідуальної дії, який видано на виконання владних управлінських функцій, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, місцевий суд на підставі частини другої статті 9 КАС України обґрунтовано вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним): визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не визначення ОСОБА_2 платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 112,1 кв.м, за 2021, 2022 та 2023 роки; зобов'язання відповідача визначити ОСОБА_2 платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 112,1 кв.м за 2021, 2022 та 2023 роки.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 200/1819/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 23 жовтня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
І. В. Геращенко
Т. Г. Гаврищук