23 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/10378/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
12.09.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 15.09.2025), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що виявилась у незарахуванні у подвійному розмірі до її страхового стажу періодів роботи в інфекційних закладах та психоневрологічній лікарні;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до її страхового стажу періоди роботи в КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер» (КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» ЧОР) з 01.01.2004 по 29.11.2022 та в КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» з 01.12.2023 по 12.09.2025 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 02.11.2023 (з моменту призначення пенсії), з урахуванням виплачених сум.
Позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Зазначає, що звернулася до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду її роботи з 01.01.2004 по 29.11.2022 в КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради та з 01.12.2023 по 12.09.2025 у КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня», проте їй в супереч положень статті 60 Закону №1788-XII було протиправно відмовлено у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу у подвійному розмірі.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 17.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на вказану позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Позивачка перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 02.11.2023 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону №1058-IV, що не заперечується сторонами.
ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила надати їй інформацію, чи було зараховано відповідно до стаття 60 Закону №1788-XII у подвійному розмірі до страхового стажу період роботи з 15.10.2003 по 29.11.2022 в КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради та з 01.12.2023 по теперішній час в КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради.
Відповідач, листом від 03.09.2025 № 2500-0202-8/58077 відмовив у зарахуванні спірного періоду та зазначив, що страховий стаж позивача складає 35 років 06 місяців 24 дні (врахований по 29.11.2022), у тому числі періоди роботи з 15.10.2003 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону №1788-XII. В частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 страховий стаж становить 40 років 07 місяців 20 днів, в тому числі до стажу роботи за Списком №2 зараховано в подвійному розмірі період роботи з 28.05.2004 по 27.05.2009.
Позивачка, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що виявилась у незарахуванні у подвійному розмірі до її страхового стажу окремих періодів роботи в протитуберкульозному диспансері та психоневрологічній лікарні (за період з 01.01.2004 по 29.11.2022 та з 01.12.2023 по 12.09.2025), звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набранням чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з пунктом 3 статті 40 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом №1788-XII.
За загальним правилом, визначеним у Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
При цьому, змістом вищенаведених норм права пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку. Тобто, це вид пенсії за віком, який призначається достроково особам, що працювали на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, або мали особливий статус, що дозволяє зменшити загальні вимоги до пенсійного віку чи страхового стажу. Це особлива форма соціального забезпечення для громадян, чия трудова діяльність негативно вплинула на здоров'я, або які належать до певних пільгових категорій.
У постанові від 18.02.2020 у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що «пенсія за віком» - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
Суд зауважує, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на «пенсії за віком на пільгових умовах».
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.
Нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону №1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд дійшов висновку, що Закон №1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-ХІІ є чинною на теперішній час.
Положення статті 24 Закону №1058-IV також не скасовують та не зупиняють дію статті 60 Закону №1788-ХІІ.
Судом встановлено, що в період з 15.10.2003 по 29.11.2022 позивач працювала у КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради та в період з 01.12.2023 по теперішній час працює у КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.05.1987, довідкою від 25.08.2025 №2/65/255, виданою КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, довідкою від 14.08.2025 №199, виданою КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня».
При цьому, з довідки від 25.08.2025 №2/65/255 вбачається, що позивач перебувала у відпустках без збереження заробітної плати у період з 21.03.2022 по 04.04.2022, з 05.04.2022 по 29.11.2022 та з 06.09.2024 по 06.10.2024 (відповідно довідки від 14.08.2025 №199).
За правилами статті 60 Закону №1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я та у закладі з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.
Отже, беручи до уваги положення статті 60 Закону №1788-XII, період роботи позивача з 01.01.2004 по 29.11.2022 та з 01.12.2023 по 12.09.2025 необхідно рахувати у подвійному розмірі. Водночас, відповідач, не врахувавши позивачу при призначенні пенсії до її стажу в подвійному розмірі вказані періоди роботи, діяв протиправно.
При цьому, відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
У випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи утриматись від вчинення певних дій суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкт а владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 12.09.2025 №8175-4808-5902-4097 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, у зв'язку із чим слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі на користь позивача судові витрати у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 139, 227, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 29.11.2022 у КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради та з 01.12.2023 по 12.09.2025 у КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» до стажу роботи у подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період її роботи з 01.01.2004 по 29.11.2022 у КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради та з 01.12.2023 по 12.09.2025 у КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» за виключенням періодів перебування ОСОБА_1 у відпустках без збереження заробітної плати та провести з 02.11.2023 перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 968,96 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 12.09.2025 №8175-4808-5902-4097.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження юридичної особи: вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21390940).
Суддя Марія ДУБІНА