23 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/10327/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
11.09.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом (зареєстрований у суді 12.09.2025), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор», щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок на місяць;
зобов'язати Державну установу «Чернігівський слідчий ізолятор» нарахувати і виплатити йому недоплачену частину додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, виходячи з її розміру 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої винагороди.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що період з 24.02.2022 по 31.05.2022 відповідачем проводилось нарахування та виплата щомісячної додаткової винагороди, яка передбачена постановою №168, проте її розмір було невірно встановлено, оскільки її нарахування та виплата здійснювалась в розрахунку фактичного часу несення служби у годинах, позаяк відповідно до постанови № 168 він має право на отримання додаткової винагороди саме у розмірі 30000,00 грн на місяць, оскільки ніс службу в установі, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надається допомога в рамках програми «єПідтримки».
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 17.09.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом; позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на вказану позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 у період з 23.11.2017 по 30.03.2023 року проходив службу у Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», що підтверджується копією трудової книжки позивач серії НОМЕР_1 та витягами з наказів начальника ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».
Так, згідно із наказом начальника ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» від 30.03.2023 № 52/ОС-23 позивача було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій служби України відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
За період проходження служби з 24.02.2022 по 31.05.2022 відповідачем проводилось нарахування та виплата позивачу щомісячної додаткової винагороди, яка передбачена постановою №168, проте у вказаний період відповідачем було невірно встановлено розмір такої винагороди.
08.08.2025 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив виготовити та направити йому розрахунок нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, визначеної постановою № 168 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, а також здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 такої винагороди, з урахуванням попередньо виплаченої суми додаткової винагороди.
У відповідь на адвокатський запит відповідач листом від 20.08.2025 № 10/44 повідомлено, що на виконання вимог постанови №168 ОСОБА_1 було проведено виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу установи за період з 24.02.2022 по 31.05.2022:
за період служби з 24.02.2022 по 28.02.2022 нараховано та виплачено 5111,28 грн, (за 114,5 годин) розрахунок проводився пропорційно фактичному часу несення служби у годинах (вартість однієї години несення служби складає 30000 грн/(28 днів*24год) = 44,64 грн;
за період служби з 01.03.2022 по 31.03.2022 нараховано та виплачено 30000,00 грн, (за 744 години) розрахунок проводився пропорційно фактичному часу несення служби у годинах (вартість однієї години несення служби складає 30000 грн/(31день*24год) = 40,32 грн;
за період служби з 01.04.2022 по 25.04.2022 нараховано та виплачено 25002,00 грн, (за 600 години) розрахунок проводився пропорційно фактичному часу несення служби у годинах (вартість однієї години несення служби складає 30000 грн/(30днів*24год) = 41,67 грн;
за період служби з 26.04.2022 по 30.04.2022 нараховано та виплачено 1416,52 грн, (за 34 години) розрахунок проводився пропорційно фактичному часу несення служби у годинах (вартість однієї години несення служби складає 30000 грн/(30днів*24год) = 41,67 грн;
за період служби з 01.05.2022 по 31.05.2022 нараховано та виплачено 1048,58 грн, (за 26 години) розрахунок проводився пропорційно фактичному часу несення служби у годинах (вартість однієї години несення служби складає 30000 грн) 33 дні*24год) = 40, 33 грн.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор», щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок на місяць, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, а також правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України від 23.06.2005 № 2713-IV «Про Державну кримінально - виконавчу службу України» (далі - Закон № 2713-IV).
Відповідно до частин другої та п'ятої статті 23 названого Закону (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2 і 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Пунктами 2 та 8 указаного Порядку визначено, що до складу грошового забезпечення входять: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Окрім того, цим Указом Кабінет Міністрів України (зобов'язаний) невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 28.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168.
Відповідно до пункту 1 постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року) установлено що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Пунктом 5 зазначеної постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - постанова №217) внесено зміни до пункту 1 постанови №168, виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».
Згідно з пунктом 2 постанови №217 указана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - постанова №350) до постанови №168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24.03.2022.
Згідно з пунктом 2 постанови №350 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - постанова №754) до постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Зазначені зміни набули чинності 08.07.2022.
Згідно з пунктом 2 постанови №754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - постанова №793) до постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».
Згідно з пунктом 2 постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
У тексті позовної заяви позивач вказує, що надаючи правову оцінку змінам, внесеним постановою №793 у пункті 1 постанови №168, а саме в частині, що додаткова винагорода виплачується в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, замість положень, що додаткова винагорода виплачується в розмірі 30000 гривень щомісячно, слід врахувати позицію Верховного Суду, викладену у рішенні від 06.04.2023, ухваленому за наслідками розгляду зразкової справи №260/3564/22.
Так, залишаючи без змін рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 у справі №260/3564/22 погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Тож, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у рішенні та постанові у зразковій справі №260/3564/22.
Разом з цим, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було проведено виплату додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.05.2022:
за період служби з 24.02.2022 по 28.02.2022 нараховано та виплачено 5111,28 грн, (за 114,5 годин) розрахунок проводився пропорційно фактичному часу несення служби у годинах (вартість однієї години несення служби складає 30000 грн/(28 днів*24год) = 44,64 грн;
за період служби з 01.03.2022 ро 31.03.2022 нараховано та виплачено 30000,00 грн, (за 744 години) розрахунок проводився пропорційно фактичному часу несення служби у годинах (вартість однієї години несення служби складає 30000 грн/(31день*24год) = 40,32 грн;
за період служби з 01.04.2022 по 25.04.2022 нараховано та виплачено 25002,00 грн, (за 600 години) розрахунок проводився пропорційно фактичному часу несення служби у годинах (вартість однієї години несення служби складає 30000 грн/(30днів*24год) = 41,67 грн;
за період служби з 26.04.2022 по 30.04.2022 нараховано та виплачено 1416,52 грн, (за 34 години) розрахунок проводився пропорційно фактичному часу несення служби у годинах (вартість однієї години несення служби складає 30000 грн/(30днів*24год) = 41,67 грн;
за період служби з 01.05.2022 по 31.05.2022 нараховано та виплачено 1048,58 грн, (за 26 години) розрахунок проводився пропорційно фактичному часу несення служби у годинах (вартість однієї години несення служби складає 30000 грн) 33 дні*24год) = 40, 33 грн.
Суд зазначає, що позивач не спростовує установлених обставин, не зазначає про те, що ним відпрацьовано повний період з 24.02.2022 по 31.05.2022, що, відповідно до висновку Верховного Суду у справі №260/3564/22, було б підставою для виплати саме 30 000 грн на місяць.
Доводи позивача про те, що зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу прав позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн на місяць, ґрунтуються на помилковому трактуванні висновків Верховного Суду, висловлених у справі №260/3564/22, та, фактично, їм [висновкам] не відповідають.
Суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, оскільки за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу.
Такий висновок узгоджується із правою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 15.08.2024 у справі № 280/5806/22, яку також враховано судом при розгляді цієї справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА