Справа № 560/1245/25
іменем України
23 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.09.2024 за №22650008792 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "в" ч. 1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 05.10.2005 по 27.08.2007 року на посаді тракториста лісозаготівельних робіт у ПП "Лісозаготівельник-2005", та призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту "в" ч. 1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 30.07.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) як працівнику лісового господарства. Проте отримав протиправну відмову.
До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю законодавчо визначеного пільгового стажу (12 років 6 місяців).
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом подати відзив не скористалося.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.09.2025 витребувано повторно в відповідача докази.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 повернуто Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відзив без розгляду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 залучено до участі у справі №560/1245/25 в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Позивач, 15.09.1967 р.н., звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 30.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «а» та «в» статті 55 Закону №1788-XII.
Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 04.12.1987 позивач в період з 05.10.2005 по 27.08.2007 працював трактористом трактора ТДТ-55А в приватному підприємстві «Лісозаготівельник-2005».
Відповідно до довідки від 26.07.2024 №409, виданої комунальною установою «Трудовий архів Полонської міської об'єднаної територіальної громади», позивач працював в ПП «Лісозаготівельник-2005» з 05.10.2005 (наказ №10-к від 05.10.2005) по 27.08.2007 (наказ №10-к від 27.08.2007) трактористом 2 класу для виконання лісозаготівельних робіт з відрядною оплатою праці. Підстава - книги наказів з особового складу за 2005 - 2007 роки.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який розглянув заяву позивача за принципом екстериторіальності, від 06.08.2024 №222650008792 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «а» та «в» статті 55 Закону №1788-XII у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи станом на 11.10.2017. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 32 роки 03 місяці 09 днів, а пільговий стаж відповідно до пунктів «а» та «в» статті 55 Закону №1788-XII - 10 років 09 місяців 19 днів. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 12.07.1993 по 02.02.1998 згідно довідки №29 від 24.07.2024, оскільки зазначена посада в довідці не відповідає назві посади згідно Списку професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 05.10.2005 по 27.08.2007 згідно довідки №409 від 26.07.2024, оскільки довідка не відповідає додатку №5.
Згідно з повідомленням від 22.11.2024 №2200-0306-8/104745 комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішенням від 19.11.2024 №6 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (із змінами), постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відмовила позивачу в розгляді періоду роботи з 05.10.2005 по 27.08.2007, оскільки відсутня інформація про ліквідацію приватного підприємства «Лісозаготівельник-2005» без правонаступництва. З зазначеного витягу слідує, що приватне підприємство «Лісозаготівельник-2005» припинене на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернуся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11.10.2017.
Тобто пенсія за вислугу років згідно з нормами Закону №1788-ХІІ призначається за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного цим законом страхового і спеціального стажу.
Згідно з статтею 1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями статті 2 Закону №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання (стаття 52 Закону №1788-ХІІ).
Відповідно до пункту «в» статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи, зокрема, для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджений, зокрема, Список професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, в якому зазначена посада трактористів на підготовці лісосік, трелюванні та вивезенні лісу (далі - Список №583).
З предмету спору слідує, що дослідженню підлягає правомірність дій відповідача щодо прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з не зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 05.10.2005 по 27.08.2007 згідно довідки №409 від 26.07.2024.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Зі змісту наведених норм слідує, що основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Як встановив суд, для призначення пенсії за вислугу років, позивач надав відповідачу трудову книжку НОМЕР_1 від 04.12.1987, в якій зазначено, що в період з 05.10.2005 по 27.08.2007 позивач працював трактористом трактора ТДТ-55А в приватному підприємстві «Лісозаготівельник-2005». Тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Крім того, суд враховує, що в трудовій книжці НОМЕР_1 від 04.12.1987 період роботи позивача з 05.10.2005 по 27.08.2007 є неперервним.
При цьому відповідачі не надали суду жодних доказів, що відомості, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_1 від 04.12.1987, містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку трудова книжка позивача недійсною також не визнавалась.
Посилання відповідача на неналежно оформлену довідку №409 від 26.07.2024, з тих підстав, що вона не відповідає додатку №5 до Порядку №637, суд оцінює критично, оскільки тільки за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Також приписами пункту 3.3 розділу 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), визначено, що орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7); повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, у випадку наявності сумнівів у достовірності наданих відомостей або необхідності надання додаткових документів відповідач мав скористатись своїм правом на витребування таких документів у роботодавця позивача відповідно до приписів частини 3 статті 44 Закону №1058-IV, чи запропонувати позивачу надати такі документи відповідно до пункту 4.2. розділу ІV Порядку №22-1, чого відповідачем зроблено не було.
Щодо твердження відповідача, зазначеного у повідомленні від 22.11.2024 №2200-0306-8/104745, що підставою для не зарахування періоду з 05.10.2005 по 27.08.2007 є відсутність інформації про ліквідацію приватного підприємства «Лісозаготівельник-2005» без правонаступництва, то суд оцінює його критично з урахуванням перебування позивача в спірний період на посаді, передбаченій в Списку №583, а також того, що визначальним при вирішенні питання про наявність права на призначення пенсії за вислугу років є характер умов праці.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно під час обрахунку права позивача на пенсію за вислугу років не зарахував до пільгового стажу період з 05.10.2005 по 27.08.2007 згідно довідки №409 від 26.07.2024, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «в» статті 55 Закону №1788-XII.
Таким чином, період з 05.10.2005 по 27.08.2007 слід зарахувати до пільгового стажу позивача.
Як встановив суд, пільговий стаж позивача, вказаний в рішенні від 06.08.2024 №222650008792, становить 10 років 09 місяців 19 днів. З урахуванням періоду роботи з 05.10.2005 по 27.08.2007 пільговий стаж позивача становить більше 12 років 6 місяців, що є достатнім для призначення йому пенсії за вислугу років.
При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб'єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав для її призначення.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З огляду на наведені обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.08.2024 №222650008792 в частині відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону №1788-XII, а також відмови в зарахуванні до пільгового стажу періоду з 05.10.2005 по 27.08.2007. Також слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону №1788-XII з 30.07.2024, зарахувавши до пільгового стажу період з 05.10.2005 по 27.08.2007.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
При цьому, суд враховує, що позивач не оскаржує не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 12.07.1993 по 02.02.1998.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (відповідача, яким фактично відмовлено в призначенні пенсії позивачу). Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.08.2024 №222650008792 в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також відмови в зарахуванні до пільгового стажу періоду з 05.10.2005 по 27.08.2007.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 30.07.2024, зарахувавши до пільгового стажу період з 05.10.2005 по 27.08.2007.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )
Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича 7, м. Житомир, Житомирська обл., 10003 , код ЄДРПОУ - 13559341)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк