Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
23 жовтня 2025 року № 520/22139/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної установи "Диканівська виправна колонія (№12)" (вул. Лелюківська, буд. 1,м. Харків,61030, код ЄДРПОУ08564529) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч)грн. 00 коп. щомісячно за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року;
-зобов'язати Державну установу «Диканівська виправна колонія (№ 12)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, а саме в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. щомісячно за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою від 20.08.2025 відкрито спрощене провадження в порядку.
Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого виклав свої заперечення проти позову та зазначив, що позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ № 168 у належному розмірі. Просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, проходив публічну службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, що вбачається з матеріалів справи.
Позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 7 частини 1 статті 77 закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 10.09.2024, що вбачається з витягу з наказу Державної установи «Диканівської виправної колонії (№ 12)» від 10.09.2024 №191/ОС-24.
З матеріалів справи, вбачається, що позивачу не виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. яка передбачена п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 23 закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року №2713-IV (зі змінами та доповненнями) визначено, що Держава забезпечує соціальний захист персоналу ДКВС відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2 і 3 Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 р. № 925/5, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє і до тепер.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України затвердив Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Відповідно до п.п. 1, 5 Постанови № 168 (у першій редакції) установлено на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
В подальшому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 до вищезазначеної Постанови № 168 були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 до постанови Кабінету Міністрів України № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абз. 1 п. 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)», а після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
Верховний Суд в постанові від 02 листопада 2023 року ухваленої у справі № 160/11851/22 (адміністративне провадження № К/990/10466/23) виснував, що поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. Положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо.
Тобто, Постанова № 168 в редакції від 22.03.2022 не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач.
Верховним Судом у постанові від 02.11.2023 у справі №160/11851/22 сформовано висновок щодо застосування п.1 постанови №168 в аспекті схожих доводів Відповідача, яку надалі підтримано Верховним Судом й в інших справах за подібних обставин, зокрема у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №200/297/23, від 25.01.2024 у справі № 520/8343/22, від 21.03.2024 у справі №160/12980/22, від 28.03.2024 у справі №480/1364/23, від 25.04.2024 у справі №160/10532/22, від 25.07.2024 у справі №400/1895/23, від 24.10.2024 року у справі №200/5154/22, від 29.10.2024 року у справі №160/4039/23 та від 31.10.2024 року у справі № 200/4975/22.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни у пункт 1 постанови № 168, а саме в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінені словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Згідно з пунктом 2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року прийнятої у справі №260/3564/22 погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Суд зазначає, що згідно Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 № 75 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), Харківська міська територіальна громада Харківської області у період виникнення спірних правовідносин відносились до таких, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій та перебували в тимчасовій окупації, тобто особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, що несли службу в органах і установах зазначеної Служби в межах Харківської міської територіальної громаду повинна виплачуватись додаткова винагорода визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 у розмірі 30000 грн. 00 коп. щомісячно.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168» внесені зміни до абзацу першого пункту першого, відповідно до яких слова «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні),» та «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)» виключено.
Пунктом 2 Постанови від 08 жовтня 2022 року №1146 визначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 вересня 2022 року.
Оскільки Позивач проходив службу у Державній установі, що розташована в м. Харкові, тобто ніс службу в установі Державної кримінально-виконавчої служби України, що розташована в межах адміністративно-територіальних одиниці, на території якої надавалась допомога в рамках Програми «єПідтримка» і яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувала в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), то відповідно саме з 24 лютого 2022 року набув право на отримання додаткової винагороду в розмірі 30000 грн. 00 коп. щомісячно.
Так, згідно із листом ДУ «Диканівська виправна колонія № 12» від 30.12.2024 № 1/9-6651/ТМ, що міститься у матеріалах справи, надано інформацію, що на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду, визначену пропорційно та виплачену за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу) на загальну суму 34964,27 грн., зокрема у травні 2022 року додаткова винагорода склала 14813,28 грн., у серпні 2022 року - 10473,57 грн., у вересні 2022 року - 6451,61 грн., у жовтні 2022 року - 3225,81 грн.
Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 року по 30000 грн., щомісячно, що сумарно складає 125357,14 грн. А за період з 01.07.2022 по 01.09.2022 року, відповідно до фактично відпрацьованого часу.
Отже, зважаючи на положення трудового законодавства України, усталеної судової практики та норми постанови КМУ № 168, чинної на момент спірних правовідносин, дії відповідача при розрахунку позивачу додаткової винагороди за частину спірного періоду з 24.02.2022 по 31.05.2022 є протиправними.
Враховуючи вищевикладені висновки суду з приводу неналежного розрахунку відповідачем додаткової винагороди позивача за частину спірного періоду, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах позов у цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправної бездіяльності Державної установи «Диканівської виправної колонії (№ 12)» яка полягає у не нарахування та невиплати позивачу належних сум грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення з даним позовом до суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України «Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів» у редакції до 19.07.2022 передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України та викладено її в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті».
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX набув чинності 19.07.2022.
Отже, редакція статті 233 Кодексу законів про працю України, яка раніше не обмежувала строком звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022 року.
Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, строки, визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України, підлягають застосуванню з 01.07.2023.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.
Разом з цим, суд враховує постанову Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №420/14777/22, в якій суд касаційної інстанції висновував про таке: «…на момент звільнення позивача з військової служби, 14.07.2021, частина другої статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.».
Правову позицію з приводу того, яка саме редакція статті 233 Кодексу законів про працю України підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, викладено зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №160/759/23, від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, від 27.04.2023 у справі №420/14777/22, від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 27.04.2023 у справі №300/4201/22, від 28.09.2023 у справі №140/2168/23, від 18.10.2023 у справі №380/14605/22.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.01.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Отже, оскільки позовні вимоги стосуються правовідносин, що виникли до 19 липня 2022 року, право позивача на звернення до суду з даним позовом, відповідно до приписів ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року), не обмежене будь-яким строком.
Наведені вище висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.04.2025 року у справі №420/25342/23.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється .
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243 - 246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної установи "Диканівська виправна колонія (№12)" (вул. Лелюківська, буд. 1, м. Харків, 61030, код ЄДРПОУ 08564529) про визнання бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч)грн. 00 коп. щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 року.
Зобов'язати Державну установу «Диканівська виправна колонія (№ 12)» (вул. Лелюківська, буд. 1, м. Харків, 61030, код ЄДРПОУ 08564529) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч)грн. 00 коп. щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.