Справа № 520/24318/25
Україна
про повернення позовної заяви
"23" жовтня 2025 р. м. Харків
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:
1. Визнати дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за час стаціонарного лікування у зв'язку із отриманим пораненням, яке пов'язано із захистом Батьківщини, за періоди: з 06.06.2022 по 16.06.2022, 16.06.2022 по 30.06.2022, 07.07.2022 по 16.11.2022, з 22.12.2022 по 25.01.2023, 03.02.2023 по 17.03.2023, 21.05.2023 по 10.06.2023, 11.03.2024 по 25.03.2024, 20.05.2024 по 02.06.2024 - протиправними.
2. Визнати дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за час перебування у відпустці для лікування після отримання тяжкого поранення (реабілітація) відповідно до довідки військово-лікарської комісії №1051 від 30.06.2022, довідки військово-лікарської комісії №250 від 15.05.2023, довідки військово-лікарської комісії №544 від 25.08.2023, довідки військово-лікарської комісії №804 від 06.11.2023, довідки щодо перебування на реабілітації з 27.11.2022 по 17.12.2022 - протиправними.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду збільшеної до 100 000 грн. - за час стаціонарного лікування у зв'язку із отриманим пораненням, яке пов'язано із захистом Батьківщини, за періоди: з 06.06.2022 по 16.06.2022, 16.06.2022 по 30.06.2022, 07.07.2022 по 16.11.2022, з 22.12.2022 по 25.01.2023, 03.02.2023 по 17.03.2023, 21.05.2023 по 10.06.2023, 11.03.2024 по 25.03.2024, 20.05.2024 по 02.06.2024 та за час перебування у відпустці для лікування після отримання тяжкого поранення (реабілітація) відповідно до довідки військово-лікарської комісії №1051 від 30.06.2022, довідки військово-лікарської комісії №250 від 15.05.2023, довідки військово-лікарської комісії №544 від 25.08.2023, довідки військово-лікарської комісії №804 від 06.11.2023, довідки щодо перебування на реабілітації з 27.11.2022 по 17.12.2022, пропорційно кількості дням лікуванням та реабілітації з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.
30.09.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, в обґрунтування якої зокрема зазначено, що періоди невиплати - з 06.06.2022 по 16.06.2022, 16.06.2022 по 30.06.2022, 07.07.2022 по 19.07.2022 року не підпадають під дію строків позовної давності, адже в цей період не діяв тримісячний строк звернення до суду.
Щодо періодів з 20.07.2022 по 16.11.2022, з 22.12.2022 по 25.01.2023, 03.02.2023 по 17.03.2023, 21.05.2023 по 10.06.2023, 11.03.2024 по 25.03.2024, 20.05.2024 по 02.06.2024 та за час перебування у відпустці для лікування після отримання тяжкого поранення (реабілітація) відповідно до довідки військово-лікарської комісії №1051 від 30.06.2022, довідки військово-лікарської комісії №250 від 15.05.2023, довідки військово-лікарської комісії №544 від 25.08.2023, довідки військово-лікарської комісії №804 від 06.11.2023, довідки щодо перебування на реабілітації з 27.11.2022 по 17.12.2022 зазначено зокрема, позивач дізнався достовірно та в повній мірі про нараховані та виплачені йому грошові кошти (грошове забезпечення та виплату додаткової винагороди за час стаціонарного лікуванні/реабілітації) після отримання розрахунку від військової частини НОМЕР_1 НГУ - у відповідь на адвокатський запит, тобто 07.06.2025 року.
Розглядаючи заяву представника позивача, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною 6 ст.161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками позовної давності.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX ч.1, 2 ст.233 КЗпП України було викладено у наступній редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Таким чином, шляхом внесенням до ст.233 КЗпП України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
При цьому, слід вказати, що ч.1 ст.233 КЗпП України передбачає загальний строк для звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, а ч.2 ст.233 КЗпП України загальний строк для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Однак, п.1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування ст.233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов висновків, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст.233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії ст.233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
При цьому, з урахуванням п.1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст.233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Спірні правовідносини виникли з Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України уже за нової редакції положень ст.233 КЗпП України, а отже в даному випадку підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який в силу п.1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України, слід обраховувати з 01.07.2023, а тому вказаний строк закінчився 02.10.2023 (01.10.2023 припав на вихідний день).
Натомість, даний позов подано до суду 12.09.2025 року, тобто з пропуском встановленого тримісячного строку на звернення до суду.
Разом з тим, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача вказує, що лише після ознайомлення позивача з розрахунком військової частини НОМЕР_1 НГУ - у відповідь на адвокатський запит, тобто 07.06.2025 року, позивачу фактично стало відомо про порушення свого права.
Однак суд критично ставиться до зазначеного, оскільки як вже було зазначено вище, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX ч.1, 2 ст.233 КЗпП України викладено у наступній редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. ... у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник має право звернутися до суду - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Статтею 47 КЗпП України встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Таким чином суд зазначає, що позивач знав або повинен був дізнатися про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення та міг одержати письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Доказів наявності об'єктивних і непереборних обставин, які перешкоджали позивачу своєчасно одержати письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні в більш коротші строки, матеріали справи не містять.
Таким чином до початку вчинення представником позивача активних дій, шляхом звернення до відповідача з адвокатським запитом та отримання листа від 07.06.2025 року № 25/17/12-Б-183-Аз, наявна пасивна поведінка позивача щодо захисту своїх потенційно порушених прав.
Таким чином, вказані доводи не є об'єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, який пропущено майже на п'ять місяців.
Крім того, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною позовною заявою в межах строку звернення через адвоката уклавши договір про надання професійної правничої допомоги та, як наслідок, здійснити реалізацію своїх прав та обов'язків, з дотриманням вимог КАС України.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.04.2023 року у справі №160/14919/22.
Інших підстав для поновлення строку, доказів поважності причин його пропуску, позивач не наведено та не подано.
Відтак, наведені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду обставини не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином суд дійшов висновку, що поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом позивачем як під час звернення до суду з даним позовом так і в заяві про поновлення строку звернення до суду не надано.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Оскільки вказані представником позивача в заяві про поновлення строку від 23.09.2025 року підстави для поновлення строку звернення до суду визнаються судом неповажними, то відсутні підстави для поновлення процесуального строку звернення до суду.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає поверненню.
Згідно з положеннями ч. 5, 6, 8 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 169, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Спірідонов М.О.