23 жовтня 2025 року м. Рівне №460/14165/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доДержавної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області,
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Державної казначейської служби України (далі по тексту відповідач) про визнання протиправної відмови Державної казначейської служби України, викладену в листі № 5-11-11/15036 від 10.07.2025, у прийнятті до виконання з 26 червня 2025 року заяви та доданий до неї виконавчий лист у формі електронного документа; зобов'язання повторно розглянути заяву від 26 червня 2025 року, підписану кваліфікованим електронним підписом заявника, та доданий до неї виконавчий лист у формі електронного документа, передати його (електронного виконавчого документу) до виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 26.06.2025 звернувся до ГУ ДКС у Рівненській області засобами електронного зв'язку із заявою про виконання рішення суду на підставі електронного виконавчого листа у справі №569/701/25, виданого Рівненським міським судом Рівненської області. Втім, 11.07.2025 засобами електронного зв'язку позивач отримав лист Державної казначейської служби України №5-11-11/15036 від 10.07.2025. Цим листом відповідач фактично відмовив в прийнятті до виконання виконавчого листа у формі електронного документа. З таким рішенням відповідача позивач не погоджується та вважає його незаконним та протиправним.
Ухвалою суду від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк на подання відзиву; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області.
Ухвалою суду від 02.10.2025 у задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про залучення Державної судової адміністрації України до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, відмовлено.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень вказав, що наказом Державної судової адміністрації України від 14 червня 2022 року № 177/2370/5 затверджено Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів. Однак, на теперішній час Єдиний державний реєстр виконавчих документів не функціонує. Відповідно до п. 5 Наказу № 177/2370/5 до запровадження Єдиного державного реєстру виконавчих документів виконавчі документи можуть пред'являтися до виконання в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України. Відповідач зауважив, що на час звернення позивача з заявою про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого в електронній формі, не існувало визначеного Міністерством юстиції України порядку пред'явлення до виконання до органів Казначейства виконавчих документів, виданих в електронній формі. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі рішення про стягнення коштів) регламентований Порядком № 845. Разом з цим, будь-яких приписів щодо можливості виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок №845) не містить. Отже, управління діяло правомірно та в межах наданих повноважень.
Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області подало пояснення щодо позову, у яких просило відмовити у позові повністю. Зокрема, управління зазначило, що порядок пред'явлення до виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначається Міністерством юстиції України. Наказом Державної судової адміністрації України від 14 червня 2022 року № 177/2370/5 затверджено Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів, який станом на теперішній час не функціонує. Інструкцією № 512/5 визначений порядок пред'явлення до виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, однак ця інструкція не підлягає застосуванню органами Казначейства. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників регламентований Порядком № 845. За змістом п. 6 Порядку № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органу Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб заяву про виконання такого рішення, оригінал виконавчого документа, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності). Будь-яких приписів щодо можливості виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, Порядок № 845 не містить. Також наголосило, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому органи Казначейства не є органами примусового виконання.
Позивач надав відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, аналогічних тим, що наведені у позовній заяві.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03.03.2025 у справі №569/701/25, яке набрало законної сили 03.04.2025, визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом на пенсію, яка на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/23555/22 була нарахована та належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не була ним отримана за життя, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування, належну померлому ОСОБА_2 суму нарахованої, але невиплаченої пенсії на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/23555/22 від 03 листопада 2022 року в розмірі 617 216 грн. 33 коп.
Сторонами не заперечується та визнається, що на виконання цього рішення Рівненським міським судом Рівненській області 22.05.2025 було видано виконавчий лист у формі електронного документа, який підписаний кваліфікованим електронним підписом судді.
26.06.2025 представник стягувача, Пантелєєв Юрій Юрійович, звернувся до ГУ ДКС в Рівненській області з заявою про виконання рішення суду.
За результатами розгляду такої заяви Державна казначейська служба України листом від 10.07.2025 №5-11-11/15036 повідомила, що з метою виконання виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/701/25 необхідно подати або направити засобами поштового зв'язку на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області пакет документів, передбачений пунктом 6 Порядку №845, зокрема оригінал виконавчого документа у паперовій формі.
Вважаючи, що листом № 5-11-11/15036 від 10.07.2025 позивачу протиправно відмовлено у прийнятті до виконання виконавчого листа, виданого в електронній формі, останній звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, які мають значення для вирішення спору, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, що визначені ст. 129 Конституції України.
Частиною 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Звернення судових рішень в цивільних справах до виконання регламентовано нормами ст.431 ЦПК.
Так, відповідно до ч.1 ст.431 ЦПК виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. На виконавчий лист, викладений в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії).
Згідно з ч. 3 ст.431 ЦПК виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до ч.4 ст.431 ЦПК протягом п'яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений у частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу до його електронного кабінету, а в разі його відсутності - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом.
Частиною 9 статті 431 ЦПК визначено, що Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України.
14 червня 2022 року Державна судова адміністрація України та Міністерство юстиції України видали спільний наказ № 177/2370/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів» (далі - Наказ № 177/2370/5).
Пунктом 1 цього наказу затверджено Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів.
Відповідно до п. 2 Наказу № 177/2370/5 органам державної влади, юрисдикція яких поширюється на всю територію України та які забезпечують реалізацію державної політики у відповідній сфері, у двомісячний термін з дня набрання чинності цим наказом доручено надіслати до Державної судової адміністрації України, зразки форм виконавчих документів та узгодити порядок їх заповнення.
Пунктом 3 Наказу № 177/2370/5 на Державну судову адміністрацію України покладено обов'язок:
1) спільно з Міністерством юстиції України до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів (далі Реєстр) забезпечити затвердження протоколу або укладення договору про інформаційну взаємодію між Реєстром та автоматизованою системою виконавчого провадження;
2) до початку функціонування Реєстру забезпечити прийняття з органами державної влади, юрисдикція яких поширюється на всю територію України та які забезпечують реалізацію державної політики у відповідній сфері, спільних рішень, які оформлюються окремими протоколами або договорами про інформаційну взаємодію між Реєстром та інформаційними системами зазначених органів за погодженням з Міністерством юстиції України.
Згідно з пунктом 4 Наказу № 177/2370/5 на органи державної влади, юрисдикція яких поширюється на всю територію України та які забезпечують реалізацію державної політики у відповідній сфері, покладений обов'язок спільно з Державною судовою адміністрацією України вжити заходів для виконання пп. 2 п. 3 цього наказу.
Пунктом 5 Наказу № 177/2370/5 визначено, що до запровадження Реєстру виконавчі документи можуть пред'являтися до виконання в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України, відповідно до статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно з п. 6 Наказу № 177/2370/5 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 1 цього наказу, який набирає чинності через 30 днів із дня опублікування повідомлення про початок функціонування Реєстру в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України.
Наказ № 177/2370/5, крім його п. 1, набрав чинності 23 червня 2022 року.
Між тим, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи по суті повідомлення про початок функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України не опубліковано, та, як наслідок, п. 1 Наказу № 177/2370/5, яким затверджено Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів, не набрав чинності.
Водночас згідно з пп. 17.1 пп. 17 п. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюються судом, який ухвалив відповідне рішення, в паперовій або електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Одночасна видача судом виконавчого документа одній і тій самій особі в паперовій і електронній формах не допускається.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин ЦПК передбачав можливість видачі виконавчого листа в одній з двох форм: 1) в паперовій або 2) в електронній.
При цьому ЦПК не містить норм, які б забороняли видачу виконавчих листів в електронній формі на виконання рішень суду у певних категоріях справ, або в залежності від застосованого способу захисту порушеного права, або в залежності від суб'єкта, до повноважень якого належить виконання рішення, тощо.
Аналіз наведених вище норм ЦПК зумовлює висновок, що, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи, за будь-яким судовим рішенням, яке набрало законної сили і підлягає виконанню, може бути виданий виконавчий лист в електронній формі.
Загальні вимоги до виконавчого документа визначені ст. 4 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Так, відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 1404-VІІІ у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Отже, ч. 3 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ також прямо передбачає можливість видачі виконавчого документа у формі електронного документа.
При цьому первісно на підставі розділу І Закону України від 15 липня 2020 року № 797-ІХ «Про внесення змін до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо запровадження електронної форми виконавчого документа» (далі Закон № 797- ІХ), який набрав чинності 01 серпня 2020 року, ч. 3 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ була доповнена абз. 2 такого змісту:
«Виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Порядок пред'явлення до виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначається Міністерством юстиції України».
Пунктом 2 розділу ІІ Закону № 797-ІХ на Кабінет Міністрів України покладений обов'язок у двотижневий строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
В подальшому на підставі п. 60 розділу І Закону України від 01 грудня 2022 року № 2801-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення укладення угоди між Україною та Європейським Союзом про взаємне визнання кваліфікованих електронних довірчих послуг та імплементації законодавства Європейського Союзу у сфері електронної комунікації» (далі Закон № 2801-ІХ), який набрав чинності 31 грудня 2023 року, ч. 3 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ була викладена в такій редакції:
«3. Виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 6 розділу ІІ Закону № 2801-ІХ Кабінету Міністрів України доручено протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом: забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1404-VІІІ визначені органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень. Разом з цим ст. 6 цього Закону передбачає можливість виконання рішень іншими органами та установами.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VІІІ рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
При цьому органи та установи, зазначені в ч. ч. 1-3 ст. 6 Закону № 1404-VІІІ, не є органами примусового виконання, про що прямо вказано в ч. 4 цієї статті.
Спірні правовідносини виникли з приводу протиправної, на думку позивача, відмови органу казначейства у прийнятті до виконавчого листа про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в порядку спадкування, належної померлому ОСОБА_2 суми нарахованої, але невиплаченої пенсії на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/23555/22 від 03 листопада 2022 року в розмірі 617 216 грн. 33 коп.
У силу вимог п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Згідно з п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21 грудня 2022 року № 28-2), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд).
Таким чином, у спірних правовідносинах йдеться про прийняття до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з державного органу, що віднесено до компетенції органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, (ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VІІІ).
Закон України від 05 червня 2012 року № 4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VІ) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом № 1404 (далі рішення суду), та особливості їх виконання (ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VІ держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені ст. 3 Закону № 4901-VІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4901-VІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону № 4901-VІ стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону № 4901-VІ у разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.
У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.
Згідно з ч.4 ст.3 № 4901-VІ перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Положення про Державну казначейську службу України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення № 215).
Згідно з п. 1 Положення № 215 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до п. 2 Положення № 215 Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів.
Згідно з пп. 3 п. 4 Положення № 215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
При цьому відповідно до п. 9 Положення № 215 Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року № 1280 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 серпня 2015 року № 716), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2011 року за № 1236/19974, (далі - Положення № 1280).
Відповідно до п. 1 Положення № 1280 головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі Головне управління Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України. Головне управління Казначейства підпорядковане Державній казначейській службі України (далі Казначейство).
Згідно з п. 2 Положення № 1280 Головне управління Казначейства у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства фінансів України, дорученнями Міністра фінансів України (далі Міністр), його першого заступника та заступників, наказами Казначейства, дорученнями Голови Казначейства, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до пп. 14 п. 4 Положення № 1280 Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
На час виникнення спірних правовідносин Порядок № 845 діяв у редакції від 13 вересня 2023 року.
Згідно з п. 1 Порядку № 845 цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до вимог п. 2 Порядку № 845 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
безспірне списання операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;
боржники визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;
виконавчі документи оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України “Про виконавче провадження»;
стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.
Пунктом 3 Порядку №845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п. 4 Порядку № 845 органи Казначейства:
1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання;
2) вживають заходів до виконання виконавчих документів;
3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів учасників виконавчого провадження.
Пунктом 6 Порядку №845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
оригінал виконавчого документа;
судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
У разі коли боржник або стягувач змінив найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи), за наявності підтвердних документів (змін до установчих документів, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану, копії паспорта громадянина України чи іншого документа, що посвідчує особу) орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів з рахунків такого боржника або перерахування їх на рахунок стягувача з урахуванням зміни його найменування (для юридичної особи) або прізвища, імені, по батькові (для фізичної особи).
Виконавчі документи пред'являються до виконання у строки, встановлені Законом України “Про виконавче провадження».
Строки пред'явлення виконавчих документів перериваються в разі пред'явлення їх до виконання, надання органом (посадовою особою), який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів.
Пропущені строки пред'явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, - не поновлюються.
Відповідно до п. 8 Порядку № 845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у п. п. 6 і 7 цього Порядку:
1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;
2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;
3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
Згідно з п. 9 Порядку № 845 Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли:
1) виконавчий документ:
не підлягає виконанню органом Казначейства;
подано особою, що не має відповідних повноважень;
пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;
не відповідає вимогам, передбаченим Законом України “Про виконавче провадження»;
2) судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;
3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;
5) стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість;
6) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
7) суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу;
8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;
9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства;
10) рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою;
11) наявні інші передбачені законом випадки.
Відповідно до п. 9-1 Порядку № 845 Орган Казначейства повертає виконавчий документ до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, у разі:
1) поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню);
2) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання в установленому порядку виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
3) припинення боржника шляхом ліквідації без правонаступництва, крім випадків, коли боржником є особа, визначена частиною першою статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а стягувач не відноситься до осіб, визначених у частині другій цієї статті;
4) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
5) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Пунктом 9-3 Порядку № 845 визначено, що у разі повернення виконавчого документа орган Казначейства робить відмітку на такому документі про його повернення із зазначенням підстави та дати повернення, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.
Згідно з п. 15 Порядку № 845 дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.
Безспірне списання коштів з рахунків боржника унормовано п. п. 24-46 Порядку № 845.
При цьому Порядок № 845 визначає випадки, коли безспірне списання коштів з рахунків боржника проводить орган Казначейства, а також випадки, коли безспірне списання коштів з рахунків боржника проводить Казначейство.
Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів унормовано п. п.47-52 Порядку № 845.
Так, відповідно до п. 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:
1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;
2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у п. 7 цього Порядку документів та відомостей.
Пунктом 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку.
Згідно з п. 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. п. 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.
Аналіз положень Законів № 1404-VІІІ та № 4901-VІ, а також Порядку № 845 зумовлює такі висновки:
- відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VІІІ рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів;
- відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4901-VІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
- Порядок № 845 розмежовує повноваження Казначейства та його територіальних органів (органів Казначейства);
- з огляду на положення п. п. 47 та 49 Порядку № 845 органи Казначейства наділені повноваженнями лише щодо скерування до Казначейства документів та відомостей, необхідних для здійснення безспірного списання;
- виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є Пенсійний фонд України або його територіальні органи, здійснюється Казначейством в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень (рахунків) за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Суд встановив, що 26.06.2025 представник позивача, Пантелєєв Ю.Ю., як стягувач звернувся до ГУ ДКС в Рівненській області з заявою про виконання рішення суду разом з якою, з-поміж іншого, надав оригінал виконавчого листа, виданого у формі електронного документа. Відповідна заява отримана 27.06.2025.
Відповідні обставини визнаються та не заперечуються учасниками справи.
Пунктом 6 Порядку № 845 визначено, що заяву про виконання рішення про стягнення коштів разом з оригіналом виконавчого документа стягувач подає органові Казначейства, (не Казначейству безпосередньо).
Відповідно до п. 8 Порядку № 845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у п. 6 цього Порядку:
- приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства;
- здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів.
У випадках, передбачених п. 9 Порядку № 845, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві, а у випадках, визначених п. 9-1 цього Порядку, до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав.
Отже, діючи в межах повноважень, в порядку та спосіб, що визначні законодавством, ГУ ДКС в області, отримавши заяву стягувача від 26.06.2025 і подані разом з нею документи, повинно було:
-прийняти заяву і подані разом з нею документи до розгляду та зареєструвати їх відповідно до вимог організації діловодства (пп. 1 п. 8 Порядку № 845);
-здійснити попередній розгляд документів, за результатами якого визначити необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів (пп. 2 п. 8 Порядку № 845);
-за наявності підстав, визначених п. 9 Порядку № 845, повернути виконавчий документ стягувачеві;
-за наявності підстав, визначених п. 9-1 Порядку № 845, повернути виконавчий документ до суду.
Натомість орган Казначейства на заяву представника позивача надало відповідь листом від 10.07.2025 №5-11-11/15036 в якому навело власне тлумачення законодавства щодо пред'явлення до виконання виконавчих документів, виданих в електронній формі.
Належні та допустимі докази, які б свідчили, що орган Казначейства розглянуло відповідну заяву про виконання рішення суду та подані разом з нею документи і вчинило дії (прийняло рішення), визначені п. п. 8, 9, 9-1 Порядку 845, суду не надані.
Фактично ж відповідач відмовив у прийнятті до виконання виконавчого листа за відсутності підстав, визначених законом чи Порядком № 845.
Суд зауважує, що відповідно до п. 6 Порядку № 845 разом з заявою про виконання рішення про стягнення коштів стягувач подає органу Казначейства о р и г і н а л виконавчого документа. При цьому Порядок № 845 взагалі не містить норм, які б визначали форму виконавчого документа, який може бути прийнятий до виконання (як то паперова або електронна).
Пункт 9 Порядку № 845 визначені підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві.
Так, відповідно до пп. 1 п. 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; не відповідає вимогам, передбаченим Законом № 1404 -VІІІ.
При цьому ч. 3 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ прямо передбачає можливість видачі виконавчого документа у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис. Можливість видачі виконавчого листа у формі електронного документа також прямо передбачена ЦПК.
Ні Порядок № 845, ні Закон № 1404-VІІІ, ні будь-який інший закон не передбачають такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві (відмови у прийнятті до виконання) органом Казначейства як те, що виконавчий документ виданий у формі електронного документа.
Суд наголошує, що орган Казначейства наділений повноваженнями повернути виконавчий документ стягувачеві виключно у випадках, прямо передбачених п. 9 Порядку № 845, або за наявності підстав, визначених з а к о н о м, (а не будь-яким іншим підзаконним нормативно-правовим актом), про що прямо вказано в пп. 11 п. 9 цього Порядку.
Таким чином, пред'явлення до виконання до органів Казначейства виконавчого листа у формі електронного документа не є передбаченою законом або Порядком № 845 підставою для його повернення стягувачеві.
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначає Закон України від 22 травня 2003 року № 815-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі Закон № 815-ІV).
Відповідно до ст. 2 Закону № 815-ІV дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 5 Закону № 815-ІV, електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством (ч. 2 ст. 5 Закону № 815-ІV).
При цьому відповідно до ст. 1 Закону № 815-ІV обов'язковий реквізит електронного документа обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 5 Закону № 815-ІV електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Частиною 1 статті 6 Закону № 815-ІV визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка (ч. 2 ст. 6 Закону № 815-ІV).
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 815-ІV накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Суб'єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб'єктами (ч. 5 ст. 6 Закону № 815-ІV).
Визначення поняття «оригінал електронного документа» наведено у ст. 7 Закону № 815-ІV.
Так, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 815-ІV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону № 815-ІV).
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону № 815-ІV якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії (ч. 4 ст. 7 Закону № 815-ІV).
Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону № 815-ІV електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ч. 6 ст. 7 Закону № 815-ІV).
Правовий статус електронного документа та його копії визначає ст. 8 Закону № 815-ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 815-ІV юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8 Закону № 815-ІV).
Частиною 3 ст. 8 Закону № 815-ІV установлено, що електронний документ не може бути застосовано як оригінал:
1) свідоцтва про право на спадщину;
2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів;
3) в інших випадках, передбачених законом.
Відправлення та передавання електронних документів регламентовано нормами ст. 10 Закону № 815-ІV, одержання електронних документів ст. 11 цього Закону.
Зокрема, ч. 1 ст. 10 Закону № 815-ІV визначено, що відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 815-ІV якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, датою і часом відправлення електронного документа вважаються дата і час, коли відправлення електронного документа не може бути скасовано особою, яка його відправила. У разі відправлення електронного документа шляхом пересилання його на електронному носії, на якому записано цей документ, датою і часом відправлення вважаються дата і час здавання його для пересилання.
Вимоги підтвердження факту одержання документа, встановлені законодавством у випадках відправлення документів рекомендованим листом або передавання їх під розписку, не поширюються на електронні документи. У таких випадках підтвердження факту одержання електронних документів здійснюється згідно з вимогами цього Закону (ч. 3 ст. 10 Закону № 815-ІV).
За правилами ч. 1 ст. 11 Закону № 815-ІV електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.
Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження (ч. 2 ст. 11 Закону № 815-ІV).
У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом (ч. 3 ст. 11 Закону № 815-ІV).
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону № 815-ІV якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, електронний документ вважається відправленим автором та одержаним адресатом за їх місцезнаходженням (для фізичних осіб місцем проживання), у тому числі якщо інформаційна, електронна комунікаційна, інформаційно-комунікаційна система, за допомогою якої одержано документ, знаходиться в іншому місці. Місцезнаходження (місце проживання) сторін визначається відповідно до законодавства.
Перевірка цілісності електронного документа регламентована нормами ст. 12 Закону № 815-ІV.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 815-ІV перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.
Аналіз положень Закону № 815-ІV зумовлює висновок, що електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа; оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора; юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Отже, виконавчий лист, виданий Рівненським міським судом Рівненської області на виконання рішення від 03.03.2025 у справі №569/701/25, у формі електронного документа і підписаного кваліфікованим електронним підписом судді, є оригіналом електронного документа і, відповідно, оригіналом виконавчого документа.
З приводу посилання відповідача на те, що на час виникнення спірних правовідносин Міністерство юстиції України не затвердило порядок пред'явлення до виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, відповідно до ст. 4 Закону № 1404 -VIII, суд зазначає таке.
Виходячи з конституційної засади обов'язковості судового рішення, яке набрало законної сили, а також враховуючи відповідні положення ЦПК та Законів № 1404-VIII і № 815-ІV, відсутність окремого порядку пред'явлення до виконання виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, не може слугувати підставою для відмови у прийнятті до виконання виконавчого листа, виданого в електронній формі.
Крім того, внаслідок змін, винесених до Закону № 1404-VIII на підставі Закону № 2801-ІХ, ч. 3 ст. 4 Закону № 1404-VIII викладена у новій редакції, яка не містить положень про те, що порядок пред'явлення до виконання виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, затверджується Міністерством юстиції України.
Також суд вважає за необхідне відзначити, що Закони №№ 797-ІХ та 2801-ІХ покладали на Кабінет Міністрів України обов'язок забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цими законами; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цими законами; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цими законами.
Той факт, що на момент виникнення спірних правовідносин Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади повною мірою не виконали цього обов'язку, не позбавляє стягувача, який реалізував своє право на отримання виконавчого документа в електронній формі, права на пред'явлення такого виконавчого документа до виконання, в тому числі до органів Казначейства.
Більш того, як вже було зазначено судом, в Порядку № 845 йдеться про необхідність подання до органу Казначейства оригінала виконавчого документа, який відповідає вимогам Закону № 1404-VIII.
Разом з цим Порядок № 845 не містить будь-яких норм, які б визначали, що згідно з цим порядком виконуються виключно виконавчі документи, видані в паперовій формі. Також Порядок № 845 не містить приписів про те, що його норми не поширюються на виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа.
Варто зауважити, що в будь-якому випадку Порядок № 845 є підзаконним нормативно-правовим актом, а, отже, його норми підлягають застосуванню в частині, що не суперечить законам, зокрема №№ 1404 -VIII та 815-ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КАС суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституції та законами України.
За правилами абз. 1 ч. 3 ст. 7 КАС у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
З огляду на викладене суд відхиляє аргументи відповідача, які зводяться до відсутності окремого порядку пред'явлення до виконання виконавчих документів, виданих в електронній формі.
З наведених вище мотивів суд не приймає посилання відповідача на повідомлення та лист-роз'яснення Державної судової адміністрації України, оскільки вони не є джерелом права в розумінні ст. 7 КАС.
В контексті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач допустив бездіяльність, яка полягає у тому, що останній як орган Казначейства не розглянув заяву позивача від 26.06.2025 про виконання рішення суду та подані разом з нею документи, в тому числі оригінал виконавчого листа, виданий у формі електронного документа, з дотриманням Порядку № 845.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що, діючи відповідно до Порядку № 845, орган Казначейства мав вчинити дії (прийняти рішення) щодо прийняття заяви і поданих разом з нею документів до розгляду та їх реєстрації відповідно до вимог організації діловодства (пп. 1 п. 8 Порядку № 845); здійснити попередній розгляд документів, за результатами якого визначити необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів (пп. 2 п. 8 Порядку № 845); за наявності підстав, визначених п. 9 Порядку № 845, повернути виконавчий документ стягувачеві; за наявності підстав, визначених п. 9-1 Порядку № 845, повернути виконавчий документ до суду.
Однак відповідач не довів належними і допустимими доказами факт вчинення дій (прийняття рішень), про які йдеться в п. п. 8, 9, 9-1 Порядку № 845.
Лист від 10.07.2025 №5-11-11/15036 «Про надання інформації» не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не створює для позивача правових наслідків.
З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді заяви Пантелєєва Ю.Ю., який діяв в інтересах ОСОБА_1 від 26.06.2025, про виконання рішення суду і поданих разом з нею документів з дотриманням Порядку № 845.
А з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача належить застосувати такий спосіб захисту як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 (як представника ОСОБА_1 ) від 26.06.2025 про виконання рішення суду та подані разом з нею документи, в тому числі оригінал виконавчого листа у формі електронного документа, виданий Рівненським міським судом Рівненської області на виконання рішення від 03.03.2025 у справі №569/701/25, відповідно до Порядку № 845, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень учасників справи не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання відносно розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень (тобто задоволена основна вимога немайнового характеру, яка підлягала оплаті судовим збором), тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов'язується зі способом захисту порушених прав позивача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у нерозгляді заяви Пантелєєва Юрія Юрійовича, який діяв в інтересах ОСОБА_1 , від 26.06.2025 про виконання рішення суду та доданих до неї документів з дотриманням Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
Зобов'язати Державну казначейську службу України повторно розглянути заяву Пантелєєва Юрія Юрійовича, який діяв в інтересах ОСОБА_1 , від 26.06.2025 про виконання рішення суду та доданих до неї документів, в тому числі оригінал виконавчого листа у формі електронного документа, виданого Рівненським міським судом Рівненської області на виконання рішення від 03.03.2025 у справі №569/701/25, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845., з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6,м. Київ,01601. ЄДРПОУ/РНОКПП 37567646)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області
Повний текст рішення складений 23.10.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО