за результатами вирішення заяви про відвід
23 жовтня 2025 року Р і в н е №460/16126/25
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді О.Р. Греська, розглядаючи у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення №956040188451 від 18.08.2022 в частині визначення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці 76%;
зобов'язати відповідача привести розмір нарахування та виплату відсотків довічного утримання судді у відставці у відповідність до постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 12.01.2016 по справі №559/3137/15-а, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 16.10.2025 позовну заяву у справі залишено без руху, в порядку визначеному частиною тринадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказана ухвала вручена позивачу 20.10.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
22.10.2025 позивач подав до суду заяву про відвід головуючого судді у порядку статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Частиною другою статті 39 КАС України визначено, що за цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до частини першої статті 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (частина третя статті 40 КАС України).
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу (частина четверта статті 40 КАС України).
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про відвід головуючого судді, суд зазначає таке.
Заява про відвід головуючого судді обґрунтована тим, що суддею порушено терміни постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження більш ніж через місяць. Законодавець не допускає такого підходу при прийнятті рішення щодо руху позовної заяви. Вимога, яка викладена в ухвалі від 16.10.2025 про необхідність подання заяви про обґрунтування пропущення строків звернення до адміністративного суду протиправна, оскільки суперечить частині другій та третій статті 264 КАС України, відповідно до яких право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Заявник зазначає, що він є суб'єктом цих правовідносин. Нормативно-правовий акт діє на даний час. Рішення управління ПФУ є нормативно-правовим актом нижчого рівня, який приймається в межах компетенції цього органу і є обов'язковим для виконання. Воно повинно відповідати нормам вищого рівня і не може їм суперечити (протиправність прийнятого рішення викладено в позовній заяві).
Заявник зазначає, що дії судді Греська О.Р. суперечать завданням та основним засадам адміністративного судочинства, свідчать про його упередженість та необ'єктивність.
Суд зазначає, що підстави для відводу судді визначені нормами статей 36 та 37 КАС України.
За правилами частини першої статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 КАС України).
Отже, підстави для відводу, у тому числі самовідводу судді, можна умовно поділити на безумовні - ті, що чітко визначені законом, й оціночні - які вимагають оцінки.
Так, безумовними є наступні підстави: 1) якщо суддя брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо суддя є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 3) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу; 4) підстави, встановлені статтею 37 КАС України. Наявність цих юридичних фактів достатньо для того, щоб суддя був відведений.
До оціночних підстав належать такі підстави, як: 1) якщо суддя прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 2) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
При цьому, підстава щодо прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи дозволяє особам, які беруть участь у справі, у разі наявності у них доказів можливої заінтересованості судді у вирішенні справи, заявляти відвід судді.
Тобто, в даному випадку особа, яка заявляє відвід судді із вказаної підстави, повинна навести конкретні факти такої заінтересованості судді та підтвердити їх відповідними доказами, що дають підставу для застосування даної норми.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997) закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справах «П'єрсак проти Бельгії», «Кіпріану проти Кіпру», «Грівз проти Сполученого Королівства»).
Щодо суб'єктивного критерію, то він полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Проте презюмується особиста неупередженість.
Щодо об'єктивного критерію, то необхідно визначити поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді.
При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі «Клейн та інші проти Нідерландів»).
Для відведення судді, в разі наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.
Разом з тим, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Фактично позивачем заявлений відвід через незгоду з постановленим процесуальним рішенням судді - ухвалою від 16.10.2025 про залишення позову без руху.
Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Вказані у заяві про відвід головуючого судді обставини, не свідчать та не можуть свідчити про наявність підстав для відводу, тому заява є необґрунтованою.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 36-40, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді в адміністративній справі №460/16126/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій - визнати необґрунтованою.
Передати справу №460/16126/25 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Олег ГРЕСЬКО