про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
22 жовтня 2025 року м. РівнеСправа №460/12129/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу за спірний період з моменту призначення пенсії і по день набрання рішенням суду законної сили (за весь час без обмежень з підстави наявності вини відповідача) із застосуванням відповідних коефіцієнтів;
стягнути з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 3 000 000,00 грн.
Ухвалою суду від 22.07.2025 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу, зокрема, подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів в обґрунтування поважності причин його пропуску.
27.07.2025 позивач подав заяву про усунення недоліків, в якій доводить, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Ухвалою від 04.08.2025 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що частина позовних вимог заявлена поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Позивач у відповіді на відзив покликається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24, та положення статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зазначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Ухвалою від 25.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою від 22.09.2025 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого законом, при пред'явленні цього позову, суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
За змістом позовних вимог позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з моменту призначення пенсії і по день набрання рішенням суду законної сили (за весь час без обмежень з підстави наявності вини відповідача) із застосуванням відповідних коефіцієнтів.
Як встановлено судом з матеріалів справи, пенсія позивачу призначена з 21.12.2022.
Позов пред'явлено 17.07.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Суд зауважує, що право громадян на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Отже, отримання особою листа органу Пенсійного фонду на її звернення не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли особа почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання ним строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Натомість, у справі, що розглядається, індексація пенсії позивача в спірному періоді не здійснювалася, тобто суми індексації не були нараховані пенсійним органом. Отже відсутні підстави вважати що спірні суми індексації підлягають виплаті без обмеження будь-яким строком.
Крім цього, суд враховує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою (п.41 та п.42 постанови).
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.
Щодо покликання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, як на підтвердження правомірності пред'явлення позову поза межами строку звернення до суду, встановленого законом, суд зауважує, що спір у зазначеній справі стосувався правовідносин, які виникли в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України. При цьому, у такій справі питання поновлення строку звернення до суду не вирішувалось.
Отже, обставини справи, що розглядається, є відмінними від обставин у справі №200/5836/24.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи позивача в частині дотримання ним строку звернення до суду з позовом, як безпідставні та необґрунтовані.
Також суд бере до уваги, що після залишення позовної заяви без руху позивач заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду не подав.
Підсумовуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено та доказами не підтверджено, і суд не знайшов інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Згідно зі статтею 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позов пред'явлено позивачем 17.07.2025, то позовну заяву в частині позовних вимог за спірний період з моменту призначення пенсії (з 21.12.2022) по 16.01.2025 слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 240, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву в частині позовних вимог за спірний період з моменту призначення пенсії (з 21.12.2022) по 16.01.2025 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повну ухвалу складено 22 жовтня 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко