Рішення від 23.10.2025 по справі 440/5304/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5304/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши адміністративну справу за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви від 13.03.2025 та не вилучення недостовірних, не передбачених законодавством відомостей у Єдиному державному Реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо можливого порушення правил військового обліку,

- зобов'язати відповідача виконати свої функціональні обов'язки, розглянути заяву від 13.03.2025 та вилучити недостовірну, не передбачену законодавством інформацію у Єдиному державному Реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо можливого порушення правил військового обліку.

З урахуванням зміни предмета позову, позовні вимоги є наступними:

- визнати протиправними дії відповідача щодо віднесення позивача ОСОБА_1 до категорії "порушник ВО" з 30.09.2024 та зобов'язати зняти цей статус із позивача;

- визнати протиправними дії відповідача щодо розшуку ОСОБА_1 відповідачем та зобов'язати зняти з розшуку ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що протиправно ІНФОРМАЦІЯ_2 внесені відомості щодо позивача до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення правил військового обліку та щодо розшуку позивача, оскільки ОСОБА_1 вчасно оновив дані в Єдиному державному Реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а повістка направлена не за місцем проживання, яка зазначена в Єдиному державному Реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Позивачем направлені заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 внесення змін до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, але відповідачем відмовлено у такій заяві.

Подана відповідь на відзив, в якій позивач додатково звертає увагу суду на направлення повістки не за адресом позивача, який міститься в Єдиному державному Реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

Позивачем також неодноразово подані докази на виконання вимог ухвали суду та додаткові пояснення у справі.

З огляду на викладене позивач вважає дії відповідача протиправними.

Стислий зміст заперечень відповідача.

Відповідач надав відзив на позов, надав докази того, що позивачу направлена повістка, яка є врученою, але позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив правила військового обліку. Просив у позові відмовити.

Відповідачем надані докази частково на виконання вимог ухвали суду, не забезпечена участь представника під час судового розгляду.

Відповідно до статті 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У порядку частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.

Суд оцінює поведінку відповідача, стосовно ненадання всіх доказів, які витребувані судом, як зловживання процесуальним правом сторони (відповідача суб?єкта владних повноважень) та невиконання процесуального обов'язку суб?єктом владних повноважень в частині забезпечення участі представника в судовому розгляді справи.

Ненадання доказів та відсутність участі в судових засіданнях суб'єктом владних повноважень не спростовує підтвердження відповідачем порушеного права позивача, яке є предметом спору.

Суд визнає, що ненадання доказів та відсутність участь представника відповідача у судових засіданнях порушує не тільки принцип змагальності сторін та ускладнює встановлення істини у справі, але й підриває авторитет судової влади, нівелює довіру суспільства до правосуддя та перешкоджає своєчасному та ефективному розгляду справ.

Необхідність подання доказів у справі та забезпечення участі представника суб?єктом владних повноважень зумовлена їх особливим статусом, як представників публічного інтересу, а також того, що всі негативні наслідки ухвалення рішення покладаються на державний бюджет України, який наповнюється платника податків. Протиправні дії суб?єкта владних повноважень у подальшому спричиняють збільшення витрат із державного бюджету, що призводить до нераціонального витрачання коштів платників податків. Саме на суб?єкта владних повноважень покладається покладається підвищена відповідальність за участь у судових процесах (як особиста явка їх представників так і подання заяв по суті спору) та, в подальшому, забезпечення виконання рішень суду.

Дії суб'єкта владних повноважень або бездіяльність мають прямий вплив на ефективність функціонування судової системи та дотримання принципів верховенства права.

З метою процесуальної економії та своєчасного розгляду справи у категорії про захист прав осіб, відсутність заперечень зі сторони відповідача, враховуючи воєнний стан в Україні, необхідність мобілізаційних заходів для формування особового складу військових частин щодо стримування агресивної колоніальної війни Російської Федерації проти України, а також особливостей проходження військової служби в умовах воєнного щодо захисту Батьківщини, суд не вбачає перешкод для розгляду даної справи по суті спору.

Необхідність судового реагування щодо офіційного встановлення обставин справи у даному випадку відсутня.

Представником позивача (адвокатом) у судовому засіданні зазначена суду процесуальна заява про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та невиконання ухвал суду.

З огляду на викладене, суд вирішує справу на підставі наявних доказів, які є достатніми для вирішення спору по суті.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивачем подана заява про зміну предмета позову, повернення судового збору, ознайомлення із матеріалами справи, долучення представника позивача, подання доказів.

Відповідачем подані суду заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача та клопотання про надання відомостей суду на вимогу ухвали суду.

Процесуальні дії у справі.

Полтавським окружним адміністративним судом від 23.04.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження; витребувані судом докази від відповідача.

Призначене підготовче судове засідання на 12:00 год. 14.05.2025.

У підготовче засідання 14.05.2025 сторони не з'явились. Судом постановлена протокольна ухвала про витребування від відповідача доказів притягнення до відповідальності позивача за порушення правил військового обліку, явка учасників справи в усі судові засідання визнана обов'язковою, включаючи явку позивача.

Позивачем надане клопотання про долучення доказів із застосунку «Резерв+», витягу про місце проживання із реєстру територіальної громади, акт обстеження житлово-побутових умов.

У підготовче засідання 28.05.2025 сторони не з'явились. Судом постановлена протокольна ухвала окремим документом про витребування від відповідача доказів притягнення до відповідальності позивача за порушення правил військового обліку, явка учасників справи в усі судові засідання визнана обов'язковою, включаючи явку позивача.

На виконання вимог ухвали відповідачем подане клопотання без доказів та заява про розгляд справи за відсутності відповідача.

Позивачем подана заява про розгляд справи без участі позивача але за участю його представника адвоката.

У підготовче засідання 11.06.2025 з'явилась представник позивача (адвокат). Судом визнана неповажною явка сторін в підготовче засідання.

До суду відповідачем подане заява про розгляд справи за відсутності відповідача.

Позивачем подане клопотання про подання доказів суду, що позивач доглядає хвору матір.

18.06.2025 підготовче засідання не відбулось внаслідок оголошення «повітряної тривоги» у м. Полтава.

Представником позивача подані додаткові пояснення суду та заява про збільшення позовних вимог.

Позивачем подані пояснення суду.

У підготовче засідання 25.06.2025 з'явилась представник позивача (адвокат). Судом оглянутий мобільний застосунок «Резерв+» на мобільному пристрої позивача, який наданий для огляду суду його представником. Судом оглянуті оригінали медичних документів щодо догляду позивачем матері. Судом витребувані докази. Протокольною ухвалою заява позивача про збільшення позовних вимог повернута позивачу без розгляду. Неявка позивача в судові засідання визнана судом поважною внаслідок догляду за хворою матір'ю, що підтверджене наданими суду доказами.

Представником позивача подане клопотання про долучення додаткових доказів та заява про збільшення позовних вимог.

03.07.2025 підготовче засідання не відбулось внаслідок повітряної атаки військами російської федерації м. Полтава.

Подана представником позивача заява про повернення судового збору.

Ухвалою суду від 07.07.2025 повернутий судовий збір у сумі 1211,20 грн., за заяву про збільшення позовних вимог, яка повернута позивачу.

У підготовче засідання 17.07.2025 з'явилась представник позивача (адвокат). Судом постановлена протокольна ухвала окремим документом про витребування від відповідача доказів щодо внесення відомостей до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, явка учасників справи в усі судові засідання визнана обов'язковою, включаючи явку позивача.

Позивачем подане клопотання про долучення доказів та подані додаткові пояснення.

У підготовче засідання 14.08.2025 з'явилась представник позивача (адвокат). Протокольною ухвалою, яка викладена окремим документом, прийнята заява про зміну предмета позову, оголошена перерва для надання можливості відповідачу надати відзив на змінений предмет позову.

У підготовче засідання 04.09.2025 з'явилась представник позивача (адвокат). За результатами якого закрите підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду.

Представником позивача (адвокатом) у підготовчому провадженні підтверджена суду можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду в частині надання доказів, що не перешкоджає на думку позивача подальшому розгляду справи.= по суті.

У судове засідання 25.09.2025 з'явилась представник позивача (адвокат). Судом витребувані від позивача розширені дані із застосунку «Резерв+».

Представником позивача надані відповідні докази.

Судове засідання 08.10.2025 не відбулось внаслідок перебування судді у відпустці.

Судове засідання 15.10.2025 не відбулось внаслідок оголошення «повітряної тривоги» у м. Полтава.

У судове засідання 23.10.2025 сторони не з'явились. Представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила позов задовольнити у повному обсязі.

У зв'язку із відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, враховуючи, що всі учасники справи не з'явились у судове засідання, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Із 04.06-10.06.2025, 23.07-10.08.2025, 25.08.2025, 17.09.2025-18.09.2025, 06.10.2025-10.10.2025 суддя перебував у відпустці.

Фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Позивач зазначає, що перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Про порушення своїх прав дізнався після встановлення мобільного застосунку/додатку «Резерв+» березні 2025 року.

Докази суду позивач не надав щодо встановлення мобільного застосунку «Резерв+» та відповідної копії військового-облікового документа із розширеними даними «Резерв+», відповідно до яких містяться наступні відомості:

Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса проживання АДРЕСА_2 ; адта взяття на облік 10.10.2005; дата уточнення даний 08.03.2025; правопорушення відсутні.

Дані обставини судом підтверджені та встановлені із військово-облікового документа позивача із мобільного застосунку «Резрев+», який надала представник позивача на мобільному пристрої для огляду в судовому засіданні.

Згідно із відомостей із мобільного застосунку «Резрев+», стосовно позивача наявна інформація про порушення правил військового обліку - «порушник військового обліку» та щодо розшуку територіальним центром комплектування та соціальної підтримки - « ІНФОРМАЦІЯ_3 23.05.2025 звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу», «Вас розшукує ТЦК»

Зареєстроване місце проживання позивача за адресом: АДРЕСА_1 , підтверджується наданим суду витягом із реєстру територіальної грромади.

Відповідно до відповіді № 1922101 від 22.10.2025, 16:32:05 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду, зареєстроване місце проживання позивача за адресом: АДРЕСА_1 із 20.09.2002.

Відповідно до відповіді Виконавчого комітету Машівської селищної ради Полтавської області від 12.08.2025 на запит адвоката №8/08/25 від 08.08.2025 надана відповідь та заява №1578715-12072024 від 12.07.2024 про уточнення даних позивачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно із якими позивач зазначив адресу фактичного проживання 12.07.2024 - АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні дослідженні оригінали цих доказів.

Позивач 13.03.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання інформації щодо порушення правил військового обліку та із проханням усунути відповідне порушення його прав, як військовозобов'язаного.

Відповідачем надана відповідь на заяву позивача від 13.03.2025 листом від 10.04.2025 вих. №1/263 засобами поштового зв'язку, якою надана відмова з підстав того, що згідно із відомостями AITC «Оберіг» позивач перебуває у розшуку з 30.09.2024, у зв'язку з тим, що 29.08.2024 засобами поштового зв'язку йому направлена повістку, згідно позивач зобов'язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 17.09.2024. 14.09.2024 у поштовому повідомленні поставлена відмітку про повернення, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Згідно із чинного законодавства, військовозобов'язаний про обов'язок прибути до ТЦК та СП оповіщений належним чином, проте на визначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув. Враховуючи вищезазначене, рекомендуємо ВАМ особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складення протоколу про адміністративне правопорушення та подальше виключення відомостей з AITC «Оберіг» про вищезазначене правопорушення не з'явився.

Відповідач підтвердив суду, що позивач є порушником військового обліку, проте позивач до адміністративної відповідальності не притягнутий, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складається виключно за особистої присутності правопорушника.

Відповідачем надані докази щодо направлення повістки позивачу за зареєстрованим місцем проживання за адресом: АДРЕСА_1 та поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення та конверту, відповідно до якого виправлення повернуте у зв'язку із відсутністю позивача за вказаним адресом.

Позивач у своїх заявах по суті спору наголошує на тому, що відповідач повинен направити повістку саме за фактичним адресом, який внесений 12.07.2024 під час уточнення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно із якими позивач зазначив адресу фактичного проживання 12.07.2024 - АДРЕСА_2 .

Із матеріалів справи, заяв по суті спору сторін, судом встановлені наступні обставини: відносно позивача наявні відомості про порушення правил військового обліку, у зв'язку із неприбуттям до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою, позивач оголошений в розшук внаслідок порушення правил військового обліку, позивач не притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей стосовно позивача про порушення правил військового обліку, внесення даних про розшук позивача за порушення правил військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Судом здійснений аналіз джерел права станом на дату виключення позивача із військового обліку та станом на час виникнення спірних правовідносин під час воєнного стану.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:

- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

За приписами статті 1 Закону України “Про оборону України» від 6 грудня 1991 року № 1932-XII (далі - Закон №1932-XII), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 17 Закону №1932-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації, станом на дату розгляду справи воєнний стан та мобілізація в Україні тривають.

Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації:

громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.

Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:

військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк (п. 3 ч. 3 ст. 22 Закону №3543-XII).

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (ч. 7 ст. 22 Закону №3543-XII).

У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (ч. 4 ст. 22 Закону №3543-XII).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.

Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

При цьому, приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу регламентовано, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно із частиною 8 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 року (далі - Положення №154 від 23.02.2022 року).

Відповідно до п. 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Згідно з пунктом 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Пунктом 3 Положення № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Безпосереднє керівництво територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і контроль за їх діяльністю здійснюють відповідні оперативні командування, а загальне - ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке узгоджує основні питання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з відповідними структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил та Міноборони.

Відповідно до абзацом 1 пункту 4 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими об'єднаннями (організаціями).

Пунктом 7 Положення № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, […].

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. […]

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Відповідно до пункту 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно із пунктом 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487.

Відповідно до пункту 79 Порядку районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

- організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

- організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; - забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначає Закон України №1951-VIII.

Із положень ст. 2 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», випливає, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачає, що основними засадами ведення Реєстру є обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

Частина 2 статті 3 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» встановлює, що оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядниками Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України та розвідувальний орган Міністерства оборони України. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є:

-уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру;

-оперативні командування;

-територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

-Центральне управління Служби безпеки України;

-відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України;

-відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України.

Частина 6 статті 5 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачає що органи адміністрування Реєстру:

1) здійснюють аналітичну обробку даних;

2) забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації, наданої державними органами, контролюють виконання рішень Держателя та розпорядника Реєстру. Орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних відомостей Реєстру;

3) забезпечують зберігання та резервування бази даних Реєстру, контроль за її цілісністю, дотриманням вимог законодавства та Порядку ведення Реєстру, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

4) організовують підготовку та підвищення кваліфікації персоналу підпорядкованого органу адміністрування.

Відповідно до частини 8 статті 5 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.

Стаття 9 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначає, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Стаття 14 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачає, що ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

У разі якщо відомості про призовника, військовозобов'язаного, резервіста вносяться до Реєстру вперше, автоматично формується окремий номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка здійснила запис (у електронній формі).

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Частиною 1 статті 7 Закон України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначені персональні дані призовника, військовозобов'язаного та резервіста, до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про:

1) прізвище, відомості про зміну прізвища;

2) власне ім'я (усі власні імена), відомості про зміну власного імені;

3) по батькові (за наявності);

4) дата народження;

5) місце народження;

6) стать;

7) місце проживання та місце перебування;

7-1) номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти;

8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов'язаного, резервіста;

8-1) відомості про сімейний стан особи та відомості про членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов'язаного, резервіста;

9) реквізити паспорта громадянина України та документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії);

9-1) відомості про громадянство (зміну громадянства);

10) відомості про смерть особи або оголошення особи померлою чи визнання її безвісно відсутньою;

11) відомості щодо обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності);

12) відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи);

13) реєстраційний номер облікової картки платника податків;

14) відцифрований образ обличчя особи;

15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України;

15-1) відомості про переміщення особи на тимчасово окуповану територію України (дата та напрямок);

16) реквізити документа про освіту (серія, номер, дата видачі, заклад освіти, що видав, рівень освіти, професія, галузь знань, спеціальність);

16-1) відомості про форму навчання здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти;

16-2) відомості про досвід роботи за спеціальністю;

17) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності;

17-1) відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку;

18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акта до суду);

19) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили;

20) відомості про наявність судимості (зняття чи погашення судимості);

20-1) відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення);

21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;

22) відомості про статус ветерана війни;

23) відомості про володіння іноземними мовами;

24) відомості про дозвіл на зберігання та носіння зброї;

25) відомості про проходження програм підвищення кваліфікації, перепідготовки;

26) відомості про документи, оформлені для виїзду за кордон на постійне проживання, або залишення на постійне проживання за кордоном, або повернення в Україну;

27) реквізити посвідчення водія (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія);

28) реквізити посвідчення тракториста-машиніста (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, категорія);

29) реквізити кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання, іншого кваліфікаційного документа, яким підтверджуються професійні компетентності для безпечної експлуатації судна внутрішнього плавання, міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном, посвідчення судноводія малого судна/водного мотоцикла, іншого документа, що надає право на управління прогулянковим судном, малим судном, водним мотоциклом (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, кваліфікація);

30) реквізити свідоцтва пілота повітряного судна (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія);

31) відомості про примусове виконання рішення щодо особи-боржника (реквізити та відомості виконавчого документа);

32) відомості про особу, зниклу безвісти за особливих обставин;

33) відомості про внутрішньо переміщену особу;

34) відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Наказ Міністерства оборони України від 28.03.2022 №94, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2022 р. за № 378/37714, “Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів», втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 478 від 16.07.2024 від 22.08.2024 (далі - Порядок №94).

Призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом (пункт 19 Порядку №1487).

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

79. Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

організовують взаємодію з державними органами, підприємствами, установами та організаціями щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку та карток первинного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також їх оповіщення;

організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

зберігають протягом 10 років списки, які надходять від закладів освіти щодо жінок, які здобувають освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю (додаток 14);

письмово повідомляють державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям про осіб, які не виконали наказ (розпорядження) керівника зазначених органів, підприємств, установ та організацій та не прибули за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

інформують про стан військового обліку щороку до 5 січня районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських рад та вносять на їх розгляд пропозиції щодо його покращення;

здійснюють взяття на військовий облік жінок, які належать до категорій осіб, зазначених у частині одинадцятій статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»;

забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів;

надсилають запити до органів реєстрації з метою встановлення адреси зареєстрованого (задекларованого) місця проживання призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 29);

розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів);

повідомляють органам досудового розслідування про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від військового обліку або навчальних та спеціальних зборів, призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (додаток 19);

звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;

повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи;

виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;

проводять щороку відповідно до графіків звіряння, затверджених розпорядженнями голів районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів, звіряння даних списків персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які працюють (навчаються) в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, а також даних карток первинного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку у виконавчих органах сільських, селищних, міських рад, з обліковими даними документів районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;

проводять щороку відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів перевірки стану організації та ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях (крім СБУ та розвідувальних органів);

складають за результатами перевірки акти, які в двадцятиденний строк з дня закінчення перевірки надсилають до державних органів, підприємств, установ та організацій, що перевірялися, а також до обласних, Київського міського територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для реагування і вжиття заходів згідно із законодавством. Результати перевірок вносяться до журналів обліку результатів перевірок (додаток 9) і журналу обліку перевірок стану військового обліку районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (додаток 30), який після закінчення зберігається сім років;

видають щороку до 20 січня накази про стан військового обліку в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за минулий рік та завдання на наступний рік на підставі результатів аналізу звітних даних, проведених заходів та перевірок стану військового обліку за минулий рік. Витяги з наказів щороку до 20 січня надсилаються до відповідних обласних, ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

організовують контроль та у разі потреби через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки можуть проводити перевірку дотримання призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку (додаток 2).

Відповідно до пункту 22 Порядку №1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».

Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених у додатку 2 до Порядку №1487 встановлено:

1. Призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:

1) перебувати на військовому обліку:

за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;

2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;

4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;

5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;

7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов'язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;

9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;

10) звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на базову військову службу.

3. Призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок №560), цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п. 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №56 від 16.05.2024 (далі - Порядок №56) під час мобілізації громадяни викликаються з метою:

1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

взяття на військовий облік;

проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;

Згідно з п. 41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно частини 2 пункту 16 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 (далі - Правила №270) повістка або у випадках, передбачених законодавством, інший документ про виклик або оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначками Повістка ТЦК, Вручити особисто.

Відповідно до п. 82 Правил №270, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII ), Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до статті 5 Закону №580-VIII, поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

Частиною 1 статті 15 Закону №580-VIII визначено, що територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань: доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.

Частиною третьою статті 38 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов'язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).

Положеннями ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 Порядку № 1487, Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20), яке може надсилатися в електронному вигляді засобами інформаційної взаємодії, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України 03.08.2017 №676, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.08.2017 за №1059/30927, затверджено Положення про інформаційно-комунікаційну систему Інформаційний портал Національної поліції України.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу 1 цього Положення це Положення визначає основні завдання, призначення, суб'єктів та структуру інформаційно-комунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України, а також умови її функціонування.

Інформаційно-комунікаційна система Інформаційний портал Національної поліції України (далі - система ІПНП) - сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обробки відомостей, що утворюються у процесі діяльності Національної поліції України та її інформаційно-аналітичного забезпечення. Система ІПНП є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи МВС (далі - ЄІС МВС).

Згідно з пунктом 1 Розділу II Положення №676, основними завданнями системи ІПНП є: інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Національної поліції України; забезпечення наповнення та підтримки в актуальному стані інформаційних ресурсів баз (банків) даних, що входять до ЄІС МВС; забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу; забезпечення електронної взаємодії з МВС та іншими органами державної влади.

Пункт 2 Розділу II Положення №676 визначає, що система ІПНП призначена для: формування інформаційних ресурсів ЄІС МВС; обробки інформації, яка утворена в процесі діяльності поліції; аналітичної обробки інформації, отриманої з автоматичної фото- і відеотехніки; надання безпосереднього оперативного доступу до інформаційних ресурсів ЄІС МВС; генерації інтерфейсів та функціонування вебсервісів для здійснення інформаційної взаємодії органів (підрозділів) поліції з іншими органами державної влади, органами правопорядку іноземних держав, міжнародними організаціями; здійснення пошукових та аналітичних функцій для використання інформації з інформаційних ресурсів (баз даних) поліції, МВС та інших органів державної влади в межах службової діяльності відповідно до рівня доступу і повноважень за запитом або регламентом; використання програмних компонентів геоінформаційних підсистем для візуалізації інформації у вигляді електронних карт, автоматичної зміни зображеного образу об'єкта в залежності від зміни його характеристик, зміни масштабу та деталізації картографічної інформації в інформаційних ресурсах; забезпечення автоматизації процесів управління силами та засобами поліції; забезпечення електронного документообігу в органах (підрозділах) поліції, обміну електронними документами з МВС; комплексного захисту інформації та розмежування доступу до інформації, що зберігається в базах даних системи ІПНП.

Відповідно до пункту 1 Розділу III Положення №676, інформаційними ресурсами системи ІПНП є інформація, що утворена в процесі діяльності поліції та використовується, у тому числі, для наповнення та підтримки в актуальному стані баз (банків) даних, які входять до ЄІС МВС та визначені статтею 26 Закону України "Про Національну поліцію".

На виконання вимог чинного законодавства, у тому числі статті 26 Закону N 580-VIII, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 №100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за N 222/33194, затверджено Порядок ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (далі - Порядок №100), який регулює порядок ведення в центральному органі управління поліцією, міжрегіональних територіальних органах поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділах, головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, територіальних (відокремлених) підрозділах поліції єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням ІТС ІПНП.

Пунктом 3 розділу І Порядку №100 визначено, що джерелом інформації про кримінальні правопорушення та інші події, зокрема, є:

1) заяви (повідомлення) осіб, які надходять до органу (підрозділу) поліції, особи, уповноваженої на здійснення досудового розслідування, або службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв (повідомлень);

2) самостійно виявлені слідчим (дізнавачем) або іншою посадовою особою органу (підрозділу) поліції з будь-якого джерела обставини кримінального правопорушення;

3) повідомлення осіб, які затримали підозрювану особу під час учинення або замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється в його вчиненні;

4) інше.

Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку №100, заяви і повідомлення про інші події, що надійшли до чергової служби центрального органу управління поліцією, головних управлінь Національної поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділів поліції, у яких немає відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, уповноважена службова особа після реєстрації в ІТС ІПНП (журналі ЄО) невідкладно, але не пізніше 24 годин передає керівнику відповідного органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов'язки, для розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України "Про звернення громадян" або Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З метою забезпечення формування інформаційних ресурсів поліцією під час реєстрації заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.06.2019 №508, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 04.07.2019 за N 739/33710, затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми "Єдиний облік" інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України", якою передбачено, що облік об'єктів в ІП "ЄО" ведеться за такими категоріями: заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події; учасники кримінального правопорушення та іншої події; речі, документи та майно, пов'язані з учиненням правопорушення та іншою подією. Підставами для внесення відомостей до ІП "ЄО" є заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення та іншу подію, рапорт поліцейського про самостійно виявлені обставини, що свідчать про кримінальні правопорушення, що надійшли до органу (підрозділу) поліції.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як встановлено судом у цій справі, позивач уточнив дані 12.07.2024 під час уточнення даних у Центрі надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Машівської селищної ради Полтавської області до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно із якими позивач зазначив адресу фактичного проживання 12.07.2024 - АДРЕСА_2 .

Повістка направлена відповідачем 29.08.2024 адресом зареєстрованого місця проживання позивача ( АДРЕСА_1 ), за фактичним адресом проживачння позивача ( АДРЕСА_2 ).

Відомості про фактичне місце проживання позивача наявні та відомі відповідачу станом на дату направлення повістки 29.08.2024.

Відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Тобто, якщо особа не повідомила до територіального центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання, то належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку; але якщо повідомила до територіального центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання, то належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Із мобільного застосунку «Резерв+» (розширені дані), оригіналу заяви №1578715-12072024 від 12.07.2024 про уточнення даних позивачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлений факт, що позивач зазначив адресу фактичного проживання - АДРЕСА_2 .

Відповідач, заперечень щодо даного факту чи відповідних доказів суду не надав, як і не надав доказів направлення повістки позивачу за адресом фактичного проживання позивача - АДРЕСА_2 .

У відповідача не могло існувати будь-яких перешкод щодо належного оповіщення позивача із 12.07.2024, як військовозобов'язаного, про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за адресом фактично проживання позивача ( АДРЕСА_2 ), оскільки відповідач має доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також належне оповіщення військовозобов'язаного є обов'язком відповідача.

Відповідач жодним чином не пояснив, чому не направив повістку позивачу, відповідно до п. 41 Порядку №560 за фактичною адресою проживання: ні 29.08.2024 під час направлення повістки за зареєстрованим адресом проживання позивача, ні після отримання відомостей про невручення такої повістки.

Таким чином, суд висновує, що відмова відповідача у заяві позивача про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення відомостей про порушення правил військового обліку позивачем є протиправною.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відсутність порушення правил військового обліку позивачем, то правові підстави для звернення відповідача в установленому законом порядку до органів Національної поліції для доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому позивача перебуває на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 Порядку №560, відсутні.

Таким чином, відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача та за результатами її розгляду здійснити дії, визначені п. 79 Порядку №560, щодо здійснення відповідного повідомлення органам Національної поліції.

Відповідно до статті 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 КАС України, що відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень суб'єкти владних повноважень.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом".

Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб'єктом.

При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 зазначено, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі 3813/4640/17.

За змістом положень ч. 3 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не лише при розгляді вимог щодо протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Суд зазначає, що у зв'язку з визнанням відмови відповідача протиправною в судовому порядку, процедура розгляду питання щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та припинення розшуку позивача є незакінченою і відповідач, реалізуючи свої повноваження на підставі законодавства та з урахування висновків суду, повинен повторно розглянути відповідну заяву позивача та вчинити відповідні дії по суті питання (щодо порушення правил військового обліку та розшуку позивача), з урахуванням висновків суду.

За встановлених обставин справи в їх сукупності, суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, відповідно ст. 9, ст. 245 КАС України, визнає протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 10.04.2025 вих. №1/263, щодо розгляду заяви позивача від 13.03.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення відомостей щодо порушення позивачем правил військового обліку, та зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.03.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення відомостей щодо порушення позивачем правил військового обліку, з урахуванням висновків рішення суду; та зобов'язує відповідача за результатом повторного розгляду заяви позивача від 13.03.2025 здійснити дії, визначені пунктом 79 Порядку №560, щодо відповідного повідомлення органам Національної поліції, з урахуванням висновків рішення суду.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, засада використання та захисту цивільних прав, якій корелює принцип добросовісності у пункт 5 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Цивільні права у публічно-правовому спорі захищаються в адміністративній юстиції.

Принципи адміністративної процедури є добросовісність і розсудливість (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX).

Стаття 10 Закону України «Про адміністративну процедуру» пояснює добросовісність і розсудливість в адміністративній процедурі. Адміністративний орган зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов'язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.

Принципу добросовісності («bona fides») корелюють доктрина римського права «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки, інша назва принцип «естопель») ґрунтується ще на римських максимах - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), «nemo auditur propriam turpitudinem allegans» (ніхто не може посилатися на власну ганебність або провину, щоб отримати перевагу в суді або в правових питаннях - тобто заборони отримувати вигоду від власного неправомірної поведінки). В основі зазначених доктрин знаходиться принцип добросовісності.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст. 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору стала протиправна діяльність відповідача, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн.

Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3633,60 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої листом від 10.04.2025 вих. №1/263, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.03.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення відомостей щодо порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 13.03.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення відомостей щодо порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, з урахуванням висновків цього рішення суду.

Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.03.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення відомостей щодо порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, здійснити відповідне повідомлення органам Національної поліції, визначене пунктом 79 Постанови Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», з урахуванням висновків цього рішення суду.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн. (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза

Попередній документ

131259852

Наступний документ

131259854

Інформація про рішення:

№ рішення:	131259853
№ справи:	440/5304/25
Дата рішення:	23.10.2025
Дата публікації:	28.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Полтавський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (23.10.2025)
Дата надходження:	18.04.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (13)

14.05.2025 12:00	Полтавський окружний адміністративний суд
28.05.2025 10:30	Полтавський окружний адміністративний суд
11.06.2025 11:50	Полтавський окружний адміністративний суд
18.06.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
25.06.2025 09:00	Полтавський окружний адміністративний суд
03.07.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
17.07.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
14.08.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
04.09.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
25.09.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
09.10.2025 10:15	Полтавський окружний адміністративний суд
15.10.2025 10:15	Полтавський окружний адміністративний суд
23.10.2025 14:00	Полтавський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

БЕВЗА В І