Справа № 420/21681/25
23 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати пенсії з 01 січня 2025 року з «обмеженням максимальним розміром» та «без виплати нарахованої індексації базового ОСНП» за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки та із застосуванням з 01 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2025 року в розмірі 39678,37 грн. «без обмеження її максимальним розміром», з урахуванням нарахованої «індексації базового ОСНП» за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки та «без застосування понижуючих коефіцієнтів», встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з грудня 2010 року він перебував на обліку в Суворовському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України в м. Одесі як отримувач пенсії за вислугою років, у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», а в подальшому відповідно до постанови КМ України від 22 серпня 2018 року №628 Суворовське об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Одесі припинило свою діяльність, шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Пенсію позивачу було призначено з 12 грудня 2010 року на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 відсотків з середнього заробітку з посади начальника відділу нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства військової прокуратури Південного регіону України, що підтверджує пенсійна справа №831724.
Розмір пенсії (з усіма надбавками, перерахунками та після зняття «обмеження максимальним розміром») фактично був встановлений двома судовими рішеннями, які набрали законної сили (рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі № 420/3706/20 та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року).
Разом з тим, згідно даних електронного кабінету на порталі Пенсійного фонду України, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.01.2025 р. позивачу фактично нараховано основний розмір пенсії (з урахуванням індексації) в сумі 39678,37 грн., але вона протиправно виплачується з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії та без нарахованої індексації базового ОСНП за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», в сумі 29374,91 грн.
Ухвалою від 08.07.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 30.07.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2229/25. Також відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залучення до участі у справі Міністерства соціальної політики України в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
24.07.2025 року від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, що перерахунок пенсії позивачу здійснено з урахуванням норм чинного законодавства, зокрема, Постанови КМ України № 1 від 03.01.2025 року.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13 грудня 2010 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримує пенсію за вислугу років, у розмірі 90% від посадового окладу начальника відділу військової прокуратури Південного регіону України. Вказана пенсія призначена позивачу відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (в редакції на момент його виходу на пенсію).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 року у справі № 420/3706/20, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено частково.
Вказаним рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладене у листі за реєстраційним номером 2870-2719/М-02/8-1500/20 від 16.04.2020 року, про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше здійснених виплат) без обмеження граничного розміру ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 13.12.2019 року, відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" 14.10.2014 №1697-VII, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України від 16.03.2020 №80, виходячи з наступних складових:
- посадовий оклад (ПКМУ №657 від 30.08.2017) - 7750,00 грн.;
- оклад за військовим званням (полковник юстиції) - 1480,00 грн.;
- надбавка за вислугу років (45%) - 4153,50 грн.;
- надбавка за роботу з таємними документами (15%) - 1162,50 грн.;
- інші щомісячні надбавки, доплати (надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 70% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) - 9368,45 грн.;
- премія (55%) - 13152,95 грн.;
- матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) - 3088,95 грн., 3088,95 грн.;
- Усього - 43245,30 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
На виконання даного судового рішення ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок пенсії позивачу за вислугу років у розмірі 90% від середньомісячної заробітної плати згідно довідки військової прокуратури Південного регіону України від 16.03.2020 №80, без обмеження її граничного розміру, за результатами якого позивач отримував щомісячно пенсію у розмірі 39678,37 грн.
У січні 2025 року ГУ ПФУ в Одеській області зроблено перерахунок пенсії позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», у зв'язку з чим пенсія позивачу виплачується у розмірі 29374,91 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо виплати з 01.01.2025 р. пенсії з урахування понижуючих коефіцієнтів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено право громадяни на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03 січня 2025 року № 1 (далі - Постанова № 1), яка набрала чинності 03 січня 2025 року та застосовується з 1 січня 2025 року.
Пунктом 1 Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Спірність питання у даній справі полягає, зокрема, у правомірності застосування пенсійним органом коефіцієнтів зменшення пенсії згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Питання правомірності застосування пенсійним органом приписів статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 року до осіб, пенсії яким призначені за спеціальним законом, вирішувалося Верховним Судом у постанові від 11.09.2025 року у справі № 120/1081/25. У цій справі йшлося, зокрема, про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з війської служби та деяких інших осіб.
У зазначеній справі Верховний Суд зробив висновок, що застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.
Водночас Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Таким чином, Верховний Суд у постанові від 11.09.2025 року у справі № 120/1081/25 дійшов висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Повертаючись до обставин справи, суд зауважує на тому, що судовим рішенням від 09.07.2020 року у справі № 420/3706/20, що набрало законної сили 19.08.2020 року, було визнано протиправним обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром. Крім того, ухвалою Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі № 420/3706/20 відмовлено у відкритті касаційного провадження. На виконання рішення суду у справі № 420/3706/20 відповідачем здійснено такий перерахунок, згідно якого пенсію позивача встановлено у розмірі 39678,37 грн.
Натомість, внаслідок перерахунку пенсії позивача з 01.01.2025 року на підставі статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 розмір пенсії позивача, з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлено у розмірі 29374,91 грн.
Отже, застосовані до пенсійного забезпечення позивача нормативні акти зменшують рівень соціальних гарантій, передбачених спеціальним законом, за яким позивачу призначено пенсію, призвели до зменшення розміру його пенсії, встановленого на виконання судового рішення, яке набрало законної сили та пройшло перевірку судами апеляційної та касаційної інстанції.
Таке зменшення розміру виплачуваної позивачу до 01.01.2025 року пенсії суд вважає протиправним.
Відтак, суд доходить висновку, що виплата позивачу пенсії з 01.01.2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1, є протиправною.
Тому вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати йому пенсії з 01 січня 2025 року з обмеженням максимальним розміром та із застосуванням з 01 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»; та в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року в розмірі 39678,37 грн. без обмеження її максимальним розміром, та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат - суд вважає обґрунтованими та задовольняє ці вимоги.
Що стосується вимог позивача в частині протиправності виплати пенсії без виплати нарахованої індексації базового ОСНП за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, суд зауважує, що з наявного у справі перерахунку пенсії позивача з 01.01.2025 не вбачається нарахування йому індексації, отже така індексації позивачу не лише не виплачувалася, а й не нараховувалася. При цьому жодних доводів та обґрунтувань (як фактичних, так і нормативних) щодо нарахування та виплати індексації позивач у позові не наводить.
Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Отже, суд зазначає, що решта доводів і заперечень учасників справи висновків суду не спростовують, а тому не беруться судом до уваги.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягаютьчастковому задоволенню.
Судові витрати позивачем не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року з обмеженням максимальним розміром та із застосуванням з 01 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року в розмірі 39678,37 грн. без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
У решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів