22 жовтня 2025 р. № 400/7424/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150,
провизнання протиправною та скасування постанови від 23.01.2025 №ПШ112531,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) та просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу від 23.01.2025 за №ПШ112531, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що дані, які містяться в оскаржуваній постанові про те, що посвідчення водія, товарно-транспортна накладна та реєстраційні документи на транспортний засіб надано не було є безпідставним та спростовується, як поясненнями водія транспортного засобу, вказаними в Акті №АР090303 від 21.12.2024, так і наданим відповідачем відеозаписом. Так, у водія під час перевірки були наявні вказані документи і водій показав посвідчення водія і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на водія покладено обов'язок мати та пред'являти зазначені документи, а не як вимагав інспектор передати зазанчені документи. Водій відмовився передавати саме посвідчення водія в руки державному інспектору. Також, позивач зазначає, що матеріалах справи міститься копія товарно-транспортної накладної за якою автомобільним перевізником ОСОБА_1 не являється. При цьому, посадова особа вказала, що надана ТТН не є чинною, проте не зазначив, що у нього є підстави вважати, що дані, які містяться у ній є помилковими або невірними. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем не доведено порушення ним абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 15.07.2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що оскаржувана постанова є правомірною, адже під час перевірки встановлено порушення, а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: товарно-транспортна накладна посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Даф, держ. номер НОМЕР_1 . Щодо товарно-транспортної накладної, то вона не містила необхідних реквізитів, а тому слід вважати, що вона була відсутня. Таку позицію викладено в постанові Верховного Суду від 25.07.2024 у справі № 440/2334/23. Щодо відмови водія передати посвідчення водія інспектору, то відповідач зазначає, що статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» вередбавено саме обов'язок водія передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Дослідивши докази, суд, -
21.12.2024 на автомобільній дорозі М-28 Одеса-Южний км 37 + 000 м посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач) проведено перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобіля марки Даф, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , за результатами якої складено Акт серії АР №090303.
Під час перевірки встановлено порушення вимог ст. 34, 48, 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.12.2024 року.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Укртрансбезпеки прийнято постанову №ПШ112531 від 23.01.2025 про застосування до ОСОБА_1 (далі - позивач) адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Зі змісту постанови вбачається, що під час перевірки встановлено порушення: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: товарно-транспортна накладна посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Даф, держ. номер НОМЕР_1 .
Вважаючи постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05 квітня 2001 року (далі - Закон № 2344).
Статтею 1 Закону № 2344I зокрема визначено, що:
автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
вантажовідправник фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;
товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 33 Закону № 2344 автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Частиною першою статті 34 Закону № 2344 передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до ст.5 Закону №2344 основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ч. 12 ст.6 Закону №2344 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (п.4 Порядку).
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік питань, що з'ясовується під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), серед яких зазначено: перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно п. 25 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень статті 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частиною третьою статті 48 Закону № 2344 визначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
- дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
- пункти завантаження і розвантаження.
Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Отже, чинним законодавством визначено істотні дані, що має містити ТТН, зокрема, найменування та код ЄДРПОУ вантажовідправника, автомобільного перевізника та вантажоодержувача.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язкові реквізити ТТН - це інформація, яку повинна містити остання та за відсутності якої документ втрачає визначений Правилами №363 статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Як встановлено з матеріалів справи, під час перевірки водій транспортного засобу, який перевозив вантаж, надав до перевірки товарно-транспортну накладну №076199 від 21.12.2024 року, в якій відсутні дані, а саме: код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта автомобільного перевізника, замовника та вантажоодержувача, номер посвідчення водія.
Таким чином, зазначена накладна не містить усіх передбачених для товарно-транспортної накладної реквізитів.
Верховний Суд у постановах від 25 липня 2024 року у справі № 440/2334/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 440/17818/21, а також від 04 березня 2025 року у справі №440/4136/23 зазначив, що наявність недоліків в заповненні товарно-транспортної накладної, посадові особи контролюючого органу уважають це відсутністю передбаченого законом документа. У зв'язку з чим, дійшов висновків, що під час проведення перевірки водій, в порушення вимог статті 48 Закону № 2344, не надав належним чином оформлену товарно-транспортну накладну.
Отже, Верховний Суд сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування статей 48, 60 Закону № 2344, положень пункту 11.1 Правил № 363, в частині оформлення товарно-транспортної накладної із зазначенням обов'язкових реквізитів, який є релевантним до обставин цієї справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом було досліджено і ТТН надана позивачем до суду з позовною заявою, і ТТН наявна у відповідача (передана під час перевірки) та встановлено, що вони є ідентичними, тобто це копії одного документа - ТТН, яка в свою чергу, як вже було зазначено вище по тексту рішення не містить всіх необхідних реквізитів і вважається, такою, що не була наявна на час перевірки.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено відсутність ТТН під час проведення перевірки транспортерного засобу позивача, що також спростовує твердження позивача, що він не є автомобільним перевізником, адже ТТН, на яку робить посилання позивач є недійсною. Доказів передачі транспортного засобу третій особи для здійснення автоперевезень, позивачем до суду також не надано.
Щодо аргументів позивача, що водій не має обов'язку передавати посвідчення водія під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобіля, то суд вважає їх безпідставними, оскільки статтею 49 Закону № 2344 визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. А статтею 48 Закону № 2344 визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, відповідачем до позивача, як перевізника, правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону № 2344, згідно положень абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III, а тому спірна постанова є правомірною.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 23.01.2025 №ПШ112531 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар