22 жовтня 2025 рокусправа № 380/13635/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Опенфуд» до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправними та скасування рішень.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Опенфуд" (далі - позивач, ТОВ «Опенфуд») з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Львівській області №001540020901 від 05.04.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Львівській області №00153980901 від 05.04.2024.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що посадовими особами відповідача не надано позивачу під розписку копії наказу керівника податкового органу, відповідно до якого проведено перевірку. Позивачу не відомі підстави проведеної перевірки. Під час перевірки, в процесі проведення посадовими особами відповідача контрольної розрахункової операції, встановлено факт виготовлення позивачем алкогольних напоїв без відповідної ліцензії, а також їх реалізацію без наявності відповідного акцизного маркування. Однак акту про проведення контрольної розрахункової операції під час перевірки відповідачем не складено; придбаний за результатами контрольної закупки товар позивачу не повернуто; походження коштів для здійснення контрольної закупки невідоме. Позивач стверджує, що реалізація алкогольних коктейлів здійснюється як продукт власного виробництва відповідно до технологічних карт їх виготовлення шляхом змішування горілки «Zubrovka Biala» із замороженими ягодами. Висновки відповідача про здійснення позивачем виробництва алкогольних напоїв в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» є безпідставними. Адже позивач здійснює реалізацію коктейлів, приготованих на підставі технологічних карт, як заклад ресторанного господарства, що не передбачає необхідності отримання ліцензії на право виготовлення алкогольних виробів. Відповідно висновки відповідача про роздрібну торгівлю алкогольними напоями немаркованими марками акцизного податку є теж безпідставні, оскільки позивач не є виробником алкогольних напоїв.
Ухвалою суду від 01.07.2024 позовну заяву залишено без руху /арк.спр.29/.
Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.
Ухвалою суду від 12.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін /арк.спр.35/.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві /арк.спр.44-47/. Зазначив, що здійснив фактичну перевірку позивача за місцем здійснення підприємницької діяльності. Під час її проведення виявлено реалізацію коктейлю алкогольного «Смородиновий» 0,5л власного виробництва по ціні 405 грн, який герметично закоркований без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Крім того, перевіркою встановлено, що реалізація алкогольного коктейлю «Смородиновий» здійснюється зі скляної тари ємністю 0,5л, на якій відсутня інформація про назву оператора ринку, який виготовляє даний продукт, не зазначено вміст цукру, не вказана об'ємна частка спирту, дата виготовлення, ДСТУ, чим теж порушено вимоги Закону. Зазначив, що позивач володіє ліцензією на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, однак не отримано ліцензії на право виготовлення алкогольних напоїв. Дії посадових осіб під час перевірки та прийняті рішення про застосування фінансових санкцій вважає законними та обгрунтованими.
Ухвалою суду від 18.07.2025 у клопотанні представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено /арк.спр.52-53/.
Ухвалою суду від 21.07.2025 від відповідача витребувано докази /арк.спр.54/.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Опенфуд» зареєстроване як юридична особа 13.05.2020; ідентифікаційний код юридичної особи: 43619246; основний вид економічної діяльності: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
На підставі наказу від 08.03.2024 №1176-ПП ГУ ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Опенфуд» з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями та тютюновими виробами в кафе за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, про що складено Акт від 15.03.2024 №10885/13-01-09-01 /арк.спр.14-17/.
В Акті зафіксовано, що під час проведення фактичної перевірки виявлено реалізацію коктейлю алкогольного «Смородиновий» 0,5л власного виробництва по ціні 405 грн за 0,5 л (фіскальний чек №13290011 від 09.03.2024), який герметично закоркований без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Крім того, перевіркою встановлено, що реалізація алкогольного коктейлю «Смородиновий» здійснюється зі скляної тари ємністю 0,5л, на якій відсутня інформація про назву оператора ринку, який виготовляє даний продукт, не зазначено вміст цукру, не вказана об'ємна частка спирту, дата виготовлення, ДСТУ, чим теж порушено вимоги Закону.
За результатами проведеної перевірки та на підставі Акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 05.04.2024 №001540020901 про застосування фінансових санкцій у виді штрафу в сумі 17000,00 грн за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, чим порушено приписи частини 1, абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами і доповненнями) та пункту 226.6 статті 226 Податкового Кодексу України;
- податкове повідомлення-рішення від 05.04.2024 №00153980901 про застосування фінансових санкцій у виді штрафу в сумі 85000,00 грн за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії, чим порушено приписи частин 5, 8 статті 2 та частини 1 статті 12 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами і доповненнями).
Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача безпідставними та протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пункт 75.1.3 ПК України)
Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів.
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пункт 80.2.2 ПК України).
Згідно з пунктами 80.4, 80.5 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Відповідно до підпункту 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Статтею 81 ПК України визначено умови та порядок допуску контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки (абзаци 1-4 пункту 81.1 статті 81 ПК України).
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
При цьому абзацом 5 пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Зі змісту викладених норм висновується, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатися правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: - непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами 2-4 пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); - оформлення документів, вказаних в абзацах 2-3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини 1 та 2).
Щодо покликань позивача про порушення відповідачем процедури призначення та проведення фактичної перевірки, суд зазначає таке.
Зі змісту доказів наданих сторонами суд встановив, що перевірка була фактичною, вчинена на підставі наказу в.о. начальника ГУ ДПС у Львівській області «Про проведення фактичних перевірок» від 08.03.2024 №1176-ПП та розпорядження «Про організацію проведення фактичних перевірок 09, 10, 16, 17, 23, 24, 30, 31 березня 2024 року» /арк.спр.60-65/. Крім того, позивач в позовній заяві зазначив, що «клієнти пред'явили службові посвідчення та заявили про проведення фактичної перевірки закладу, надавши при цьому офіціанту направлення на проведення перевірки та зробивши запис за №2 від 09.03.2024 у Журналі реєстрації перевірок контролюючих органів» /арк.спр.2/.
З аналізу підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України висновується, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У такому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин, зокрема, і у сфері виробництва та обігу пального.
Крім того, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №481/95-ВР) передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції та малих виробництв дистилятів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів (частина 1 стаття 16 Закону №481/95-ВР).
Тобто, норма підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України в поєднанні з статтею 16 Закону №481/95-ВР дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тому, покликання позивача про порушення процедури призначення та проведення перевірки суд до уваги не бере.
Щодо покликань позивача на відсутність порушень в частині законодавства про виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії і зберігання та реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку суд керується таким.
Приписами статті 11 Закону №481/95-ВР передбачено, що маркування алкогольних напоїв (крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті), які реалізуються в Україні, здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та має містити таку інформацію:
загальна та власна назви виробу;
найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про алкогольний напій, а для імпортованих алкогольних напоїв - найменування та місцезнаходження імпортера (у разі зміни найменування виробника у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство виробник має право зазначати на етикетці своє попереднє найменування протягом 18 місяців з дня зміни його найменування у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство);
знак для товарів і послуг;
географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);
вміст спирту (% об.);
місткість посуду;
вміст цукру.
Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або контретикетки, або пляшки (іншого посуду).
На видимій стороні етикетки, або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та номер ліцензії на виробництво.
Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, здійснюється у виготовлену із матеріалів, дозволених до контакту з алкогольними напоями скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, з вмістом спирту етилового понад 8,5% об'ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,18 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.
Продукція, призначена для експорту, розливається у тару та маркується згідно з умовами відповідної угоди на експорт (частина 1).
Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством (абзац 3 частини 4).
Положеннями статті 2 Закону №481/95-ВР передбачено, що виробництво алкогольних напоїв для реалізації на території України здійснюється з використанням спирту етилового, що відповідає товарній підкатегорії 2207 10 00 90 згідно з УКТ ЗЕД (спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 % об. або більше), та спиртових дистилятів, що відповідають товарній позиції 2208 згідно з УКТ ЗЕД, які одержані виключно із сільськогосподарської продукції та мають статус українських товарів відповідно до Митного кодексу України (частина 5).
Виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форм власності за наявності відповідної ліцензії (частина 8).
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №481/95-ВР виробництво алкогольних напоїв здійснюється з використанням спирту етилового, що відповідає товарній підкатегорії 2207 10 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, та спиртових дистилятів, що відповідають товарній позиції 2208 згідно з УКТ ЗЕД, які одержані виключно із сільськогосподарської продукції та мають статус українських товарів відповідно до Митного кодексу України. Використання інших видів спирту для виробництва алкогольних напоїв і харчових продуктів забороняється. Використання спирту при виробництві суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) малих виробництв виноробної продукції заборонено.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:
- виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 85000 гривень;
- неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень абзац 20).
Заперечення позивача проти висновків відповідача зводяться до того, що ним не здійснюється виробництво алкогольних напоїв адже позивач реалізує алкогольні коктейлі як продукт власного виробництва відповідно до технологічних карт їх виготовлення шляхом змішування горілки «Zubrovka Biala» із замороженими ягодами.
На доказ цього позивач надав суду видаткову накладну на купівлю ним горілки «Zubrovka Biala», смородини заморозки, цукру /арк.спр.23-27/.
Також, позивач надав технологічну карту виготовлення коктейлю алкогольного «Смородиновий», де до інгредієнтів входить: «смородина чорна заморозка, цукор, горілка «Zubrovka Biala» та вода для виготовлення коктейлів» /арк.спр.19/.
Однак згідно з технологічною картою до технології приготування входить не лише змішування, а й доведення до кипіння ягід та горілки, що не охоплюється процесом змішування, як зазначає позивач.
Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону №481/95-ВР алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
Таким чином, оскільки позивач здійснивши не лише змішування, а й доведення змішаних інгредієнтів до кипіння виготовив новий алкогольний напій, не маючи на це ліцензії. Тому, висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» є обгрунтованими.
Щодо інших доводів сторін суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За викладених підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не є необхідним надавати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі та не змінюють висновків суду.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та законність і обгрунтованість рішень відповідача. Тому, позов слід задовольнити повністю.
За правилами статті 139 КАС України повернення судового збору позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, не передбачено.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович