22 жовтня 2025 рокусправа № 380/21047/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,-
встановив :
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові. Позивач просить суд:
визнати протиправною відмову від 13.09.2024 №1180/33.20-108 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові у невнесенні змін до актового запису про народження ОСОБА_1 у свідоцтві про народження серія НОМЕР_1 від 18.03.1981 у графі “національність батька» з “українець» на “поляк»;
зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові внести зміни до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_1 у свідоцтві про народження серія НОМЕР_1 від 18.03.1981 у графі “національність батька» з “українець» на “поляк».
В обґрунтування позовних вимог вказує, що в актовому записі про народження позивача національність його батька вказана “українець» замість вірного “поляк». Позивач звернувся із заявою до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові про внесення змін в графу відомості про батька актового запису у свідоцтві про народження від 18.03.1981 серії НОМЕР_1 , щодо національності батька. Відповідачем листом від 13.09.2024 повідомлено, що чинним законодавством не передбачено зазначення в актах цивільного стану та свідоцтвах ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Позивач із вказаною відмовою відповідача не погоджується, вважає її протиправною.
Ухвалою суду від 24.03.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 25.03.2025, що підтверджується довідкою про доставку листа в електронний кабінет відповідача в системі “Електронний суд». Проте, у встановлений судом строк, відповідач правом надати письмовий відзив на позовну не скористався, клопотань про продовження строку надання відзиву на позовну заяву не надсилав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
На підставі цієї норми, суд розцінює неподання відповідачем відзиву, як визнання ним позову.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1 від 18.03.1981 позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові. Батьки: батько - ОСОБА_2 , національність: українець; мати - ОСОБА_3 , національність: українка.
Батько позивача, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 05.07.1958 вказано ОСОБА_4 національність “поляк», мати ОСОБА_5 національність “українець».
Дідусь позивача, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до свідоцтва про народження №4 від 07.09.1932, батьками якого вказано ОСОБА_6 національність “поляк», та ОСОБА_7 .
Бабуся позивача, ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Макова, Перемишлянського району (Польща), про що зазначено у свідоцтві про народження серія НОМЕР_3 від 17.12.1953.
Дідусь ОСОБА_4 та бабуся ОСОБА_8 позивача одружились 16.02.1958.
Відповідно до довідки №1491, виданої міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції 24.09.2004, на ім'я ОСОБА_2 , 17.07.1980 в міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції зареєстровано шлюб ОСОБА_2 національність “поляк» та ОСОБА_9 національність “українка».
Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12.11.2004 у справі №2-6782/04, яке набрало законної сили 12.12.2004, задоволено заяву ОСОБА_2 : зобов'язано міський відділ реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції внести зміни в актові записи про народження дітей, а саме №8602 від 29.09.1988 про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та актовий запис №3910 від 19.05.1990 про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які зареєтровані Палацом Урочистих подій м. Львова змінивши в графі національність батька ОСОБА_2 з “українець» на “поляк».
Позивач звернувся до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові із заявою про внесення змін в графу відомості про батька актового запису у свідоцтві про народження ОСОБА_1 від 18.03.1991 серії НОМЕР_1 , щодо національності батька.
Листом від 13.09.2024 №1180/33.20-108 відповідач відмовив у внесенні змін до актового запису та повідомив, що чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено ст.11 Закону України “Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713, звернувся з цим позовом до суду.
Позивач не погодився з такими діями пенсійного органу, звернувся до суду за захистом своїх прав.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Закону України “Про національні меншини (спільноти) України» від 13.12.2022 №2227-ІХ (далі - Закон №2827-IX) визначено, що національна меншина (спільнота) України (далі - національна меншина (спільнота) - стала група громадян України, які не є етнічними українцями, проживають на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, об'єднані спільними етнічними, культурними, історичними, мовними та/або релігійними ознаками, усвідомлюють свою приналежність до неї, виявляють прагнення зберегти і розвивати свою мовну, культурну, релігійну самобутність.
Відповідно до статті 5 Закону №2827-IX права, свободи та обов'язки осіб, які належать до національних меншин (спільнот) громадянам України незалежно від етнічного походження, належності до національних меншин (спільнот) гарантуються рівні громадянські, політичні, соціальні, економічні, культурні та мовні права і свободи, визначені Конституцією України.
Особа, яка належить до національної меншини (спільноти), має також право на: самоідентифікацію; свободу громадських об'єднань та мирних зібрань; свободу вираження поглядів і переконань, думки, слова, совісті та релігії; участь у політичному, економічному та соціальному житті; використання мови національної меншини (спільноти); освіту, зокрема мовами національних меншин (спільнот); збереження культурної самобутності національної меншини (спільноти).
Згідно з ст. 6 Закону України №2827-IX кожний громадянин України має право вільно вирішувати, чи вважатися належним до національної меншини (спільноти) (кількох національних меншин (спільнот). Таке рішення або здійснення прав у зв'язку з цим не повинно завдавати шкоди такій особі. Ніхто не може бути примушений декларувати свій статус особи, яка належить до національної меншини (спільноти). У разі якщо в особи є потреба у користуванні правами, які гарантуються особам, які належать до національних меншин (спільнот), достатнім є висловлення бажання користуватися такими правами. Примушення громадянина України у будь-якій формі до визнання своєї належності, відмови або зміни своєї належності до національної меншини (спільноти) забороняється.
Згідно з приписами статті 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Відповідно до статті 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Законом України від 09.12.1997 №703/97-ВР кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особи, які належать до національних меншин, можуть здійснювати права і свободи, що випливають з принципів, проголошених в цій Рамковій конвенції, одноосібно та разом з іншими.
Відносини, пов'язані з діяльністю органів державної реєстрації актів цивільного стану проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням регулюються Законом України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 №2398-VI (далі - Закон №2398-VI).
Статтею 2 Закону № 2398-VI передбачено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону №2398-VI відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану, в контексті приписів частини 4 статті 6 Закону №2398-VI, видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України. (ч. 5 ст. 9 Закону №2398-VI).
Поряд з цим, приписами частини 1 статті 22 Закону №2398-VI передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Згідно частини 2 статті 22 Закону №2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Частиною 6 статті 22 Закону №2398-VI визначено, що після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.
Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 за №96/5 затверджені Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила).
У відповідності до пункту 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
За приписами п. 1.5 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами, шляхом їх формування та реєстрації за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на яких заявники за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у них, проставляють власні підписи.
Згідно пункту 1.7 розділу І Правил, зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.
Положеннями пункту 2.12 розділу ІІ Правил визначено, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
Підпунктом 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання передбачено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.
Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України (пп. 2.13.12 п. 2.13 розділу ІІ Правил).
Згідно з підпунктом 2.16.7 пункту 2.16 зазначених Правил, на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Суд звертає увагу, що у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема і факт реальної національності особи.
Довідкою від 24.09.2004 №1491 виданою міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції №8 встановлено, що 17.07.1980 в міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції зареєстровано шлюб ОСОБА_2 національність “поляк» та ОСОБА_9 національність “українка».
Як вже встановлено судом, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12.11.2004 у справі №2-6782/04, яке набрало законної сили 12.12.2004, задоволено заяву ОСОБА_2 : зобов'язано міський відділ реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції внести зміни в актові записи про народження дітей, а саме №8602 від 29.09.1988 про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та актовий запис №3910 від 19.05.1990 про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які зареєтровані Палацом Урочистих подій м. Львова змінивши в графі національність батька ОСОБА_2 з “українець» на “поляк».
Тобто вказаним рішенням встановлено приналежність до польської національності батька позивача ОСОБА_2 та зобов'язано внести відповідні виправлення в актових записах цивільного стану.
З огляду на наведене, позивач обґрунтовано звернувся до відповідача про внесення змін у свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 18.03.1981, де просив виправити національність батька ОСОБА_2 з “українець» на “поляк».
Однак відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не було взято до уваги подані позивачем документи на підтвердження приналежності діда, батька та власне позивача до польської національності та не надано їм належної оцінки.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що вони містять відомості, які були б достатніми підставами для внесення змін до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 18.03.1991.
Тобто суд приходить до переконання, що позивачем було подано відповідачу належні й достатні докази для внесення змін до актового запису цивільного стану, а відмова державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.09.2024 про відмову у внесенні змін до актового запису про народження серії НОМЕР_1 від 18.03.1981 є протиправною та такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для законного прийняття рішення.
Суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування відмову відповідача від 13 вересня 2024 року та зобов'язання відповідача внести зміни до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_1 у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 18.03.1981 у графі національність батька з “українець» на “поляк».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13 вересня 2024 року №1180/33.20-108 про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_1 у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 18.03.1981 у графі національність батька з “українець» на “поляк».
Зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_1 у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 18.03.1981 у графі національність батька з “українець» на “поляк».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна