22 жовтня 2025 рокусправа № 380/3414/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
встановив :
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Львівській області щодо неврахування для обрахунку розміру моєї пенсії до отриманих мною зарплат за рішеннями судів за окремі періоди з січня 2008 року по грудень 2014 року за час моєї трудової діяльності на ТОВ “Львівські автобусні заводи»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Львівській області зарахувати помісячно до отриману мною від ТОВ “Львівські автобусні заводи» зарплату з компенсацією згідно рішень судів у справах №464/7671/17, №464/818/18 із занесенням помісячно даних до реєстру застрахованих осіб за окремі місяці з 01.01.2008 по 25.12.2014 відповідно до донарахованих та виплачених сум, вказаних у позовних заявах, які перевірені та визнані судами: січень 2008 р. - 1240 грн. 53 коп; березень 2008 р. - 1309 грн. 78 коп.; липень 2008 р. - 355 грн. 10 коп.; серпень 2008 р. - 521 грн. 44 коп.; вересень 2008 р. - 515 грн. 86 коп.; жовтень 2008 р. - 304 грн. 30 коп.; листопад 2008 р. -1799 грн. 23 коп.; грудень 2008 р. -3193 грн. 63 коп.; січень 2009 р. -4245 грн. 25 коп.; березень 2009 р. - 291 грн. 06 коп.; липень 2009 р. - 4803 грн. 27 коп.; серпень 2009 р. -2940 грн. 13 коп.; вересень 2009 р. -4237 грн. 24 коп.; жовтень 2009 р. -3080 грн. 02 коп.; листопад 2009 р. - 3599 грн. 71 коп.; грудень 2009 р. -4630 грн. 85 коп.; січень 2010 р. - 4279 грн. 31 коп.; лютий 2010 р. - 3175 грн. 21 коп.; березень 2010 р. - 3933 грн. 05 коп.; квітень 2010 р. - 3386 грн. 78 коп.; травень 2010 р. - 3175 грн. 21 коп.; червень 2010 р. - 3718 грн. 89 коп.; липень 2010 р. - 3459 грн. 97 коп.; серпень 2010 р. - 1578 грн.30 коп.; вересень 2010 р. - 1789 грн. 26 коп.; жовтень 2010 р. - 1526 грн. 21 коп.; листопад 2010 р. - 253 грн. 54 коп.; грудень 2010 р. - 1411 грн. 25 коп.; січень 2011 р. - 162 грн. 24 коп.; квітень 2011 р. - 270 грн. 35 коп.; липень 2011 р. - 208 грн. 21 коп.; грудень 2011 р. - 3878 грн. 26 коп.; січень 2012 р. - 2249 грн. 22 коп.; листопад 2012 р. - 6042 грн. 73 коп.; грудень 2012 р. - 2387 грн. 82 коп.; січень 2013 р. - 3986 грн. 09 коп.; лютий 2013 р. - 1558 грн. 30 коп.; березень 2013 р. - 1548 грн. 56 коп.; квітень 2013 р. - 1463 грн. 56 коп.; травень 2013 р. - 6011 грн. 12 коп.; червень 2013 р. - 5692 грн. 65 коп.; липень 2013 р. - 7331 грн. 11 коп.; серпень 2013 р. - 6702 грн. 32 коп.; вересень 2013 р. - 6742 грн. 46 коп.; жовтень 2013 р. - 7353 грн. 13 коп.; листопад 2013 р. - 6702 грн. 24 коп.; грудень 2013 р. - 6945 грн. 59 коп.; січень 2014 р. - 6613 грн. 80 коп.; лютий 2014 р. -6301 грн. 00 коп.; березень 2014 р. - 6125 грн. 68 коп.; квітень 2014 р. - 6228 грн. 28 коп.; травень 2014 р. - 5424 грн. 99 коп.; червень 2014 р. - 5370 грн. 76 коп.; липень 2014 р. - 6519 грн. 34 коп.; серпень 2014 р. - 5625 грн. 21 коп.; вересень 2014 р. - 6013 грн. 18 коп.; жовтень 2014 р. - 6138 грн. 62 коп.; листопад 2014 р. - 5236 грн. 70 коп.; грудень 2014 р. -20 079 грн. 09 коп.
-відповідно до отриманих ОСОБА_1 за рішеннями судів зарплат та компенсаційних виплат, зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області до зарахувати за вказані мною відповідні періоди помісячно мій страховий стаж;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області зробити перерахунок моєї пенсії з врахуванням помісячно до отриманих мною від ТОВ “Львівські автобусні заводи» зарплат і компенсаційних виплат та з врахуванням страхового стажу за відповідні місяці згідно рішень судів у справах № 464/7671/17, № 464/818/18.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.04.2007 позивач працював на ТОВ “Львівські автобусні заводи» код ЄДРПОУ 33894928, з 01.03.2011 переведений на відокремлений структурний підрозділ ТОВ “Львівські автобусні заводи» код ЄДРПОУ 37552561, а 25.12.2014 звільнений згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області. ТОВ “Львівські автобусні заводи» несвоєчасно та не в повному обсязі виплачував позивачу заробітну плату, яка була стягнена останнім у судовому порядку.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області через вебпортал електронних послуг ПФУ із заявою № ВЕБ-13001-Ф-С-25-008536 від 15.01.2025 з вимогою зарахувати виплачену зарплату, зарахувати стаж та зробити перерахунок пенсії з врахуванням доотриманої зарплати та стажу згідно рішень судів. Проте ГУ ПФУ у Львівській області у своєму листі №1930-1177/Ф-52/8-1300/25 від 28.01.2025 відмовило вказавши, що рішення судів про виплату зарплати і компенсацій не містять зобов'язання щодо вчинення будь яких дій органами ПФУ та порекомендувало звернутися до страхувальника щодо нарахування, сплати єдиного соціального внеску та відображення у звітності сум, визначених рішенням судів.
Стверджує, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство страхувальник. Контроль за сплатою страхових внесків та Єдиного соціального внеску здійснюють органи державної влади. Адміністрування страхових внесків на виплати до 31.12.2010 та Єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 до 30.09.2013 належить Пенсійному фонду України.
Із вказаних підстав вважає дії відповідача протиправними та просить суд задовольнити позов.
Ухвалою від 25.02.2025 суддя відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що у рішеннях господарського суду Дніпропетровської області зазначено виплати щодо заборгованої заробітної плати, індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, що не є базою оподаткування. Проте, рішення судів не містять зобов'язання щодо вчинення будь-яких дій органами Пенсійного фонду. Страхувальником не нараховано, не сплачено єдиний соціальний внесок та не відображено у звітності суми, визначених рішенням суду, а отже відсутні підстави для задоволення позовної заяви. Просив суд відмовити у задоволенні позову. Крім того, покликається на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Позивач надіслав суду відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 як пенсіонер перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області.
15.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області через вебпортал електронних послуг ПФУ із заявою № ВЕБ-13001-Ф-С-25-008536 та просив зарахувати додатково виплачену йому заробітну плату на підставі рушень судів, зарахувати стаж та зробити перерахунок пенсії з врахуванням доотриманої зарплати та стажу.
ГУ ПФУ у Львівській області листом №1930-1177/Ф-52/8-1300/25 від 28.01.2025 відмовило вказавши, що рішення судів про виплату зарплати і компенсацій не містять зобов'язання щодо вчинення будь яких дій органами ПФУ.
Не погодившись із відмовою, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписи абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено з матеріалів справи, про порушення свого права позивач дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.01.2025 №1930-1177/Ф-52/8-1300/25.
Оскільки до суду із цим позовом позивач звернувся 20.02.2025, то строк звернення до суду ним не пропущено.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою вказаної ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності вказаним Законом.
Згідно із статтею 20 Закону України №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд вказує на те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Судом встановлено, що із 01.04.2007 позивач працював на ТОВ “Львівські автобусні заводи» код ЄДРПОУ 33894928, з 01.04.2011 переведений на відокремлений структурний підрозділ ТОВ “Львівські автобусні заводи» код ЄДРПОУ 37552561, а 25.12.2014 - звільнений згідно п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін, про що свідчать записи в трудовій книжці та довідка з ПФУ форми ОК-5.
Позивач стверджує, що на підставі рішень судів йому виплачена заборгованість із заробітної плати, яку відповідач не враховує при обчисленні пенсії.
Так Господарський суд Дніпропетровської області в ухвалі від 07.11.2023 по справі №904/5819/20 ухвалив: “Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 , м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівські автобусні заводи», 51927, м. Кам'янське, вул. Стасова, буд. 79, код ЄДРПОУ 33894928 на суму 5 368, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 98 917,35 грн. (заборгованість по заробітній платі) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 99 590,40 грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 132 392,88 грн. ( компенсація втрати частини доходу у зв'язку з невиплатою заробітної плати) - 1 черга задоволення вимог кредиторів. ».
Судом встановлено: “…22.01.2018 Сихівським районним судом м.Львова винесено заочне по справі №464/7671/17, яким стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівські автобусні заводи» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період із січня 2008 по грудень 2014 в сумі 98 917,35 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 26.12.2014 по 20.11.2017 в сумі 99 590,40 грн.
28.02.2018 на виконання вказаного вище рішення Сихівським районним судом м.Львова видано виконавчий лист.
10.04.2018 Сихівським районним судом м.Львова винесено заочне по справі №464/818/18, яким стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівські автобусні заводи» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з невиплатою заробітної плати за період з січня 2008 по грудень 2014 в сумі 132 392,88 грн.
15.05.2018 на виконання вказаного вище рішення Сихівським районним судом м.Львова видано виконавчий лист.
Згідно листа №133325/Ф-3447/20.1 від 11.10.2023 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України встановлено, що на виконанні у Відділі перебували виконавчі провадження щодо виконання виконавчих листів по справах №464/7671/17 та №464/818/18 за результатами розгляду яких державним виконавцем винесено постанови про повернення виконавчих листів стягувачу.
Станом на 07.11.2023 вказана вище заборгованість боржником не погашена. ».
Суд зауважує, що відповідно до абз.1 ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до статті 41 Закону №1058 до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розмір) заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхуванню або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, де заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України;
3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону;
4) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із сплачених страхових внесків за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-УІ (далі - Закон 2464) контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного соціального внеску, правильність нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного соціального внеску віднесено до функцій органів доходів і зборів (зараз органів державної податкової служби). Згідно із Законом 2464 Пенсійний фонд України, відповідно до покладених на нього завдань, формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відомості про суми нарахованого доходу та суми надходжень від сплати єдиного внеску надаються Державною податковою службою України до Пенсійного фонду України в порядку міжвідомчого обміну інформації на центральному рівні. Відомості до реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них вносяться на підставі звітності, що подається страхувальником. Звітність щодо нарахованих сум єдиного внеску формуються на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до законодавства нараховується єдиний внесок.
Суд зауважує, що за наведеними вище рішеннями судів позивачу присуджені наступні види виплат: заробітна плата, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме:
Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України “Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Варто зазначити, що відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР “Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Відтак врахуванню для обчислення пенсії підлягають лише наступні виплати :
1) за рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22.01.2018 у справі №464/7671/17:
- заборгованість по заробітній платі у розмірі 98 917,35 грн.;
2) за рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10.04.2018 у справі №464/818/18:
-компенсація за невиплачену заробітну плату у розмірі 132392,88 грн.
Разом із тим врахуванню не підлягають суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки ці виплати не відносяться до заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця.
Щодо несплати із цих сум роботодавцем страхових внесків, суд зазначає наступне.
Так страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Суд погоджується із аргументами позивача про те, що внаслідок невиконання ТОВ “Львівські автобусні заводи» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України він позбавлений належної соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування до страхового стажу вказаного періоду роботи.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата страхових внесків підприємством не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоди роботи позивача та неврахування при обрахунку пенсії сум заробітної плати.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Також позивач заявляє позовні вимоги про перерахунок страхового стажу та надбавки за нього.
Втім, із заяв по суті та матеріалів справи судом не встановлено факту незарахування пенсійним органом конкретних періодів роботи позивача до його страхового стажу. Із аналізу рішень Сихівського районного суду м.Львова від 22.01.2018 у справі №464/7671/17 та від 10.04.2018 у справі №464/818/18 вбачається, що зазначені спори були пов'язані із доплатою заробітної плати позивачу (тобто виплатою у неповному розмірі), а не повною невиплатою заробітної плати за окремі періоди роботи.
Таким чином, донарахована та виплачена позивачу заробітна плата не виплачувалась за конкретні періоди роботи, які позивачу повністю не оплачувались, а була пов'язана із неправильним обчисленням заробітної плати та нарахована і виплачена додатково, поряд з тією, яка виплачувалась позивачу за періоди його роботи.
Відтак, оскільки судом не встановлено порушень прав позивача в цій частині, то відповідна позовна вимога задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахуванням сум заробітної плати, виплачених ОСОБА_1 на виконання рішень Сихівського районного суду м. Львова від 22.01.2018 у справі №464/7671/17 та від 10.04.2018 у справі №464/818/18, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати отриману ОСОБА_1 на виконання рішень Сихівського районного суду м. Львова від 22.01.2018 у справі №464/7671/17 та від 10.04.2018 у справі №464/818/18 заробітну плату до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішень Сихівського районного суду м. Львова від 22.01.2018 у справі №464/7671/17 та від 10.04.2018 у справі №464/818/18.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,80 грн.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна