16 жовтня 2025 рокусправа № 380/13830/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
за участю:
секретаря судового засідання - Фінканін М.С.,
представника позивача - Куль І.В.,
представника НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) - ОСОБА_1 ,
представника Адміністрації ДПС України - Свислоцького О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференцзв'язку у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач-2), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153;
- зобов'язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 05.05.2023 прийнятий на військову службу за контрактом. З 05.05.2023 до 28.07.2023 проходив військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні ДПС України. Наказом від 29.07.2025 № 480-ОС ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу НОМЕР_4 прикордонного загону військової частини НОМЕР_2 та усіх видів забезпечення.
Наказом від 25.04.2025 № 412-ОС, сержант ОСОБА_2 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . На момент звільнення позивач належав до військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу.
Покликаючись на приписи абз. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану", позивач стверджує, що має право на виплату одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйона гривень, оскільки ним дотримані всі умови, передбачені цією Постановою для отримання такої винагороди, а саме: позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій у ході чого двічі отримував травми та поранення, пов'язані із захистом Батьківщини, проходив військову службу станом на 13.02.2025 (дату набрання чинності Постановою № 153) та за час проходження військової служби до дисциплінарної та інших видів відповідальності не притягувався.
Після того, як побратими ОСОБА_2 отримали одноразову грошову винагороду, представник позивача подала до начальника військової частини НОМЕР_2 та Адміністрації ДПСУ заяви про включення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , до списків військовослужбовців, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги та виплату винагороди відповідно до вимог п. 4 Постанови № 153, отримавши відмову відповідачів у виплаті одноразової грошової винагороди з посиланням на відсутність підстав.
Наголошує, що ні Постановою № 153, ні наказом Адміністрації ДПС України № 115 від 09.04.2025 "Про організацію виплати одноразової грошової винагороди" не передбачений обов'язок написання рапортів військовослужбовцями щодо виплати вказаної одноразової грошової винагороди. Підготовка проектів наказів для здійснення виплати покладається на штаби військових частин.
Позивач вважає протиправними дії відповідачів щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153, а тому звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою від 11.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначене на 14.08.2025 о 14:00 год.
28.07.2025 Адміністрація Державної прикордонної служби України - відповідач-2 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, з огляду на таке.
ОСОБА_2 перебував на кадровому забезпеченні та всіх інших видах забезпечення, включно із фінансовим забезпеченням, саме у військовій частині НОМЕР_2 , а не в Адміністрації Держприкордонслужби, тому нарахування та виплата одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 належить до компетенції саме військової частини НОМЕР_2 .
Зауважує, що до Адміністрації ДПС України, як до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, позивач з заявами та скаргами не звертався, а тому жодних протиправних дій чи бездіяльності відповідач-2 не вчиняв та рішень стосовно позивача не приймав, відповідно не порушував його прав та не має обов'язку їх поновлювати.
Щодо наявності чи відсутності у позивача права на призначення та виплату одноразової грошового допомоги, передбаченої Постановою № 153, відповідач-2 зазначив, що право на отримання винагороди мають особи рядового, сержантського і старшинського складу, які на момент набрання чинності цією Постановою були молодші 25 років та були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тобто у період з 24.02.2022. Водночас військовослужбовцям, які станом на 24.02.2022 вже перебували на строковій військовій службі та в подальшому уклали контракт на проходження військової служби, тобто за таких умов, як у позивача, виплата одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн приписами Постанови № 153 не передбачена.
З огляду на викладене, відповідач-2 стверджує про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.
30.07.2025 військова частина НОМЕР_2 - відповідач-1 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, з огляду на таке.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.07.2023 № 480-ОС ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення у зв'язку з прибуттям із НОМЕР_3 прикордонного загону.
Наказом начальника загону від 25.04.2025 № 412-ОС позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів у зв'язку зі звільненням з 25.04.2025.
Зауважує, що представник позивача неодноразово зверталася з адвокатськими запитами від 05.06.2025 № 11634-25-Вх, від 18.05.2025 за № 10256-25-Вх, від 06.06.2025 за №11718 25-Вх, від 04.06.2025 №157/25, в яких просила повідомити причини не нарахування та невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн. Листами від 10.06.2025 № 04.2/13049-25-Вих та №08/13054-25-Вих відмовлено у виплаті винагороди, у зв'язку із призовом позивача 21.04.2021 на строкову військову службу та проходженням строкової військової служби (до укладення контракту).
Відповідач-1 наголошує, що оскільки позивач призваний та перебував на строковій військовій службі та у подальшому уклав контракт на проходження військової служби, а станом на сьогодні звільнений з військової служби, відповідно умови Постанови № 153 щодо прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану ним не виконана.
З урахуванням викладеного відповідач-1 стверджує, що відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, діяв в межах наданих повноважень та у визначений Законом спосіб.
14.08.2025 позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що спір виник з приводу наявності у позивача передбаченого абзацом 4 пункту 4 Постанови 25 № 153 права на виплату військовою частиною НОМЕР_2 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн.
Звертає увагу суду, що Постановою КМУ від 30.07.2025 № 942 внесені зміни до постанови КМУ від 11.02.2025 № 153, зокрема, пункт 4 доповнено таким абзацом:
"виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу".
Отже, на переконання позивача, станом на час розгляду справи він проходить військову службу у резерві військової частини НОМЕР_2 та має право на виплату винагороди у повному обсязі.
Наголошує, що з урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення військової служби, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами, щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п'ятої статті 17 Конституції України.
Щодо розміру винагороди, на яку позивач має право, зазначає, що у 2024-2025 роках брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить 6 місяців та 29 календарних днів.
Таким чином, у ОСОБА_3 виникло право на винагороду у розмірі 1 млн грн на підставі абз. 4 п. 4 Постанови № 153 у повному обсязі, а посилання відповідача-2 у відзиві на позов на застосування положення про пропорційність виплати винагороди з урахуванням Довідки від 10.06.2025 № 08/3158 є безпідставними.
Протокольною ухвалою від 14.08.2025 у судовому засіданні оголошена перерва до 06.10.2025 о 14:00 год.
У судовому засіданні 06.10.2025 представник позивача просила позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представники відповідачів у судовому засіданні 06.10.2025 просили відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзивах на позов.
У судовому засіданні 06.10.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 16.10.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні у справі документи, оцінивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав статус учасника бойових дій, про що ІНФОРМАЦІЯ_5 11.11.2024 видане посвідчення серії НОМЕР_5 та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно із Витягом з послужного списку сержанта запасу ОСОБА_2 , позивач з 20.04.2021 до 05.05.2023 проходив стокову військову службу в ДПС України.
05.05.2025 між начальником НОМЕР_3 прикордонного загону полковником ОСОБА_4 та молодшим сержантом ОСОБА_2 укладений Контракт про проходження військової служби.
У період з 05.05.2023 до 28.07.2023 молодший сержант ОСОБА_2 проходив строкову військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні ДПС України та з 28.07.2023 до 30.07.2023 перебував у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.07.2025 № 480-ОС молодший сержант ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу НОМЕР_4 прикордонного загону військової частини НОМЕР_2 та усіх видів забезпечення з 28.07.2023.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.07.2025 № 490-ОС молодший сержант ОСОБА_2 призначений водієм інженерно-позиційної групи відділення інженерного забезпечення третьої прикордонної комендатури швидкого реагування.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.04.2025 № 412-ОС, сержант ОСОБА_2 звільнений зі служби у запас та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 25.04.2025.
04.06.2025 адвокат Куль І.В. звернулася в інтересах ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.
10.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_7 листом № 08/13054-25-Вих відмовив ОСОБА_2 у виплаті винагороди у зв'язку із призовом позивача 21.04.2021 на строкову військову службу та проходженням строкової військової служби до укладення контракту. Також у листі-відмові відповідач-1 зазначив, що військовослужбовцям, які станом на 24.02.2022 вже перебували на строковій військовій службі та в подальшому уклали контракт на проходження військової служби, виплата одноразової грошової винагороди не передбачена умовами Постанови № 153.
Вважаючи протиправними дії відповідача-1 щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн на підставі Постанови № 153, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку позиціям сторін у межах спірних правовідносин, суд враховує такі обставини та застосовує такі правові норми.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною шостою ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII)).
За правилами ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова № 153).
Пунктом 3 Постанови № 153, чинної станом на 08.04.2025, установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Отже, із аналізу норм Постанови № 153, чинної станом на 08.04.2025, тобто станом на час проходження позивачем військової служби, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Державної прикордонної служби, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.
У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, тобто станом на 13.02.2025, у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.
Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які станом на 13.02.2025 були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.
У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців станом на 13.02.2025.
Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.
Суд встановив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 20.04.2021 призваний на строкову військову службу в ДПС України.
05.05.2023 ОСОБА_2 прийнятий на військову службу за контрактом.
Як зазначено у Довідці від 01.08.2021 № 1393, виданій ІНФОРМАЦІЯ_4 , 01.08.2024 ОСОБА_2 при безпосередній участі у бойових діях під час захисту Батьківщини отримав акубаротравму. Травмування не є наслідком скоєння правопорушення.
Матеріали справи містять Особисті картки на грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 за 2023, 2024 та за 2025 роки, дослідивши які суд встановив, що у розділі "Додаткові виплати", а саме: "Види виплат" та "Підстава" вказано:
- додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях (100 000) підстава №100-ОС від 09.02.2024 - 14 днів;
- додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях (100 000) підстава №379-ОС від 08.05.2024 - 30 днів;
- додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях (100 000) підстава №488-ОС від 08.06.2024 -31 день;
- додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях (100 000) підстава №636-ОС від 08.07.2024 - 30 днів;
- додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях (100 000) підстава №743-ОС від 08.08.2024 - 31 день;
- додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях (100 000) підстава №843-ОС від 08.09.2024 - 9 днів;
- додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях (100 000) підстава № ОС від 08.10.2024 - 4 дні;
- додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях (100 000) підстава №1067-ОС від 08.11.2024 - 9 днів;
- додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях (100 000) підстава №357-ОС від 08.04.2025 - 31 день;
- додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях (100 000) підстава №457-ОС від 08.05.2025 - 24 дні.
Таким чином, суд встановив, що станом на 13.02.2025 військовослужбовець ОСОБА_2 у 2024 році брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше п'яти місяців та 01.08.2024 отримав контузію (акубаротравму).
Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, оскільки: 1) станом на 13.02.2025 ОСОБА_2 прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 ДПС України; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно менше шести місяців у зв'язку із наявністю контузії; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення.
Відтак, відмову відповідача-1 у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, суд вважає протиправною.
Водночас, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153", яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:
"виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу".
Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови № 153, суд відмічає, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.
Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови № 153, на переконання суду, не відповідало б меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.
Тому суд критично оцінює доводи відповідача про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн з тих підстав, що позивач до укладання контракту проходив строкову військову службу.
Разом з цим, суд погоджується із доводами позивача про відсутність у Постанові КМУ №153 та наказі Адміністрації ДПС України № 115 від 09.04.2025 "Про організацію виплати одноразової грошової винагороди" обов'язку військовослужбовця подавати рапорт для виплати вказаної одноразової грошової винагороди. Цими нормативними актами функції з підготовки проектів наказів для здійснення виплати покладені на штаби військових частин.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях. Збройні Сили України виконують важливі завдання щодо захисту Держави, її суверенітету та територіальної цілісності під час воєнного стану.
Тому питання соціального захисту військовослужбовців, на переконання суду, на сьогодні є особливо важливими та потребують ефективного судового захисту.
За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відтак, оцінюючи доводи позивача про порушення його прав відмовою відповідача-1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн відповідно до пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не навів жодних обставин та не надав належних доказів у спростування доводів позивача про наявність у ОСОБА_2 права на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.
Суд не здійснює розподілу судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.12, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не не нарахування та невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_7 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21 жовтня 2025 року.
Суддя Кисильова Ольга Йосипівна