23 жовтня 2025 року м.Київ № 320/53821/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-КО КОБЕР» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛ-КО КОБЕР» з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення-рішення відповідача № 39024/0709 від 27.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами документальної виїзної перевірки ТОВ «АЛ-КО КОБЕР» складено акт від 09.07.2024 № 38062/10-30-07-09-10/33061594. Актом перевірки встановлено порушення частини третьої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту та валютні операції» та пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», по зовнішньоекономічному контракту від 16.03.2020 № 02/20-FZX з нерезидентом «FUZHOU XINYUAN IMPORT EXPORT CO LTD» (Китай), на суму 47 120,82 доларів США (еквів. 1 723 142,42 грн.). ГУ ДПС у Київській області 27 серпня 2024 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 16360/0709, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 148 176,89 грн. Вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на форс-мажорні обставини, які виникли під час транспортування товару, що в свою чергу призвело до порушення строків розрахунків відповідно до Закону України «Про валюту та валютні операції». Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач не погодившись з доводами, викладеними у позовній заяві, подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що позивачем, під час проведення перевірки, не надано підтвердження того, що останній звертався із позовом до суду чи компетентного органу, а також не надано довідки (сертифікату) Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, як і не надано відповідного висновку про продовження строків розрахунків.
Надані до суду підтвердження Польсько-Української Господарчої Палати від 26.08.2024 № PUIG/2024/WJ/08/84 та Сертифікат Київської торгово-промислової палати №3000-24-1720 від 17.09.2024 №17/13-4/852 не надавались позивачем під час проведення перевірки.
Документальна позапланова виїзна перевірка позивача проводилась з 26.06.2024 по 02.07.2024. При цьому, ТОВ «АЛ-КО КОБЕР» скористався своїм правом на подання заперечень, але не додав жодного нового/додаткового документа, який не було досліджено підчас проведення перевірки.
ГУ ДПС вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.04.2022 у справі №420/13197/20. У цій справі Верховний Суд зазначив, що «суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, уразі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору». Враховуючи зазначене, а саме: ненадання під час перевірки необхідних первинних документів, вважає правомірним прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення за наслідками проведення перевірки платника податків. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На підставі направлення від 26.06.2024 №6314/10-36-07-09 та наказу Головного управління ДПС у Київській області від 18.06.2024 № 1657-п, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-КОКОБЕР» (код ЄДРПОУ 33061594) з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від16.03.2020 № 02/20-FZX з нерезидентом «FUZHOU XINYUAN) за період з 16.03.2020по 02.07.2024.
За результатами документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-КОКОБЕР» складено акт від09.07.2024 №38062/10-30-07-09-10/33061594 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки встановлено порушення частини третьої статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту та валютні операції» та пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18«Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», по зовнішньоекономічному контрактом від 16.03.2020 № 02/20-FZX з нерезидентом «FUZHOU XINYUAN IMPORT EXPORT CO LTD» (Китай), на суму 47 120,82 доларів США (еквів. 1 723 142,42 грн).
31 липня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛ-КОКОБЕР» подані заперечення на Акт перевірки.
За результатами розгляду заперечення ТОВ «АЛ-КОКОБЕР» Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято рішення від 20.08.2024 №15106/12/10-36-07-09 про залишення заперечень без задоволення, висновків Акта перевірки - без змін, про що було повідомлено позивача листом від 20.08.2024№15106/10-36-07-09.
За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області складено податкове повідомлення-рішення від 27.08.2024 №16360/0709, яким ТОВ «АЛ-КОКОБЕР» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 148 176,89 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту та валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно частини другої статті 5 Закону №2473-VIIIусі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за: 1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій; 2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії; 3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-5 частини другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв'язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій; 4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов'язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення); 5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк; 6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України.
Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (частина друга статті 13 Закону № 2473-VIII).
Вказана норма імперативно встановлює, що розрахунки за операціями резидентів з експорту товарів проводяться шляхом зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України у визначені строки.
Інших форм розрахунків за експортними операціями норми Закону №2473-VIII не передбачають.
Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів (пункт 21).
Відповідно до пункту 14-2 Постанови Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24 лютого 2022 року №18 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів і застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.
Відповідно до пункту 14-3 Постанови НБУ №18, граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови:
1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;
2) застосовуються з урахуванням установлених НБУ за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону №2473 винятків та (або) особливостей для окремих товарів та (або) галузей економіки.
Пунктом 14-4 Постанови №18 (в редакції станом на 04.04.2022) визначено, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.
Вказана норма також свідчить про те, що за операціями резидента з експорту товарів на рахунок такого резидента в банку в Україні мають надійти саме грошові кошти.
Також відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Відповідно до частини п'ятої Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Матеріалами справи встановлено, що за наслідками такої перевірки відповідачем складено Акт від 09.07.2024 №38062/10-30-07-09-10/33061594, у якому вказані наступні висновки: порушення частини третьої статті13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту та валютні операції» та пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», по зовнішньоекономічному контрактом від 16.03.2020 № 02/20-FZX з нерезидентом «FUZHOU XINYUAN IMPORT EXPORT CO LTD» (Китай), на суму 47 120,82 доларів США (еквів. 1 723 142,42 грн).
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 27.08.2024 №39024/0709, яким нараховано ТОВ «АЛ-КО КОБЕР» пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 148 176,89 грн.
Щодо покликань скаржника на існування форс-мажорних обставин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, на підтвердження форс-мажорних обставин позивачем надано підтвердження Польсько-Української господарчої палати, Сертифікат Київської торгово-промислової палати №3000-24-1720 від 17.08.2024.
Відповідно до положень статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина 1); форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2).
Позивачем до перевірки не надавались відповідні довідки про підтвердження форс-мажорних обставин.
Слід зазначити, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання таких документів за нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Виключення в застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів є їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами.
Таким чином, відсутність у позивача відповідних сертифікатів на час винесення спірного повідомлення-рішення має наслідком формування пені в порядку статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції».
Судом також враховано, що підпунктом 4 пункту 3 розділу I Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 (Інструкція) визначено, що днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків.
Відповідно до пункту 2 розділу вказаної Інструкції вимоги цієї Інструкції поширюються на операції з експорту та імпорту товарів, на які Національним банком встановлені граничні строки розрахунків, з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки та мінімальних граничних сум операцій, на які поширюються встановлені Національним банком граничні строки розрахунків.
Пунктом 5 розділу ІІ вказаної Інструкції передбачено, що банк згідно з вимогами цієї Інструкції здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (уключаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), що здійснюються через цей банк.
Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 6 розділу ІІ Інструкції банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за:
1) операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією;
2) операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією;
3) імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.
Банк перевіряє операції, не зазначені в підпунктах 1 - 3 пункту 6 розділу II цієї Інструкції, під час настання події (переказу резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента, отримання реєстру МД за відповідною операцією) і надалі банк не здійснює за ними валютний нагляд щодо дотримання резидентом граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів згідно з вимогами цієї Інструкції.
Відповідно до підпункту 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції, банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати 2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.
Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов'язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.
Пунктом 16 розділу IV Інструкції також визначено, що банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів за кожним фактом здійснення поставки товару, а за операцією з імпорту товарів - окремо за кожним фактом здійснення платежу, якщо договір передбачає поставку товару, здійснення платежу в кілька етапів.
Отже враховуючи наведені положення Закону України «Про валюту і валютні операції», Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7, постанови Правління НБУ №18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» суд приходить до висновку, що за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України, встановлено відповідальність у вигляді пені.
Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції») - відсутні.
Пеня за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлена саме Законом №2473-VIII та не підпадає під правове регулювання пені, що передбачена нормами ПК України. Слід зазначити, що ця норма застосовується при порушенні податкового законодавства, контроль за дотримання якого покладено на ДПС, а у цьому випадку контроль здійснює НБУ та комерційні банки, податковому органу відведена каральна роль (застосування штрафу).
Так, преамбулою Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що цей Закон визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства. Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.
Також частинами другою та третьою статті 3 вказаного Закону №2473-VIII встановлено, що питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
Тобто Закон №2473-VIII є спеціальним Законом в сфері здійснення валютних операцій.
Аналогічне правозастосування наведених норм викладено Верховним Судом у постанові від 21 травня 2024 року у справі №140/10623/23.
Судом також враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22, згідно якого положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.
Поряд із цим усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).
Верховний Суд також неодноразово зазначав (постанови від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постановах від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі № 818/2429/18, від 17.06.2020 у справі № 812/677/17, від 03.09.2019 у справі № 805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку.
При цьому наявність сертифіката (висновку, довідки), виданого Торгово-промисловою палатою, не є беззаперечним та єдиним доказом, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Водночас, необхідним є дослідження саме сукупності доводів і доказів, якими заінтересована особа обґрунтовує вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на можливість виконання нею, зокрема, вимог валютного законодавства.
Наведені висновки суду касаційної інстанції в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення розглядуваного спору.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач помилково зазначає про можливість застосування до спірних правовідносин положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, оскільки останні не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.
Таким чином, покликання позивача на підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та на наявність форс-мажорних обставин як на підстави для задоволення позову є помилковими.
Зважаючи на те, що Закон № 2473-VIIIє спеціальним законом в сфері здійснення валютних операцій, вказані обставини справи підтверджують факт порушення позивачем приписів Закону України «Про валюту і валютні операції», то відповідач згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України логічно з наданням розрахунку і обґрунтовано довів правильність обчислення пені без застосування дії мораторію за нормами ПК України та підтвердив правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до зазначеного, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача скасуванню не підлягає.
Відповідно до положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-КО КОБЕР» відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.