про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
23 жовтня 2025 року Справа №320/51424/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., отримавши та розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської Області, Державного реєстратора Лозінського Артура Юрійовича, третя особа Міністерство юстиції України, про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Бучанської міської ради Київської Області, Державного реєстратора Лозінського Артура Юрійовича, третя особа Міністерство юстиції України, в якому просить суд урахуванням заяви про уточнення:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Бучанської міської ради Лозінського А. Ю. № 81209703 від 07.10.2025 р.
- визнати протиправною бездіяльність Центру надання адміністративних послуг Бучанської міської ради щодо нерозгляду заяви від 05.10.2025 р. про державну реєстрацію права власності.
- зобов'язати Бучанську міську раду як суб'єкта державної реєстрації прав провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок і земельну ділянку (кадастровий № 3222482004:02:001:0112) відповідно до рішень судів у справі № 369/11248/21.
- зобов'язати Міністерство юстиції України провести службову перевірку дій державного реєстратора Бучанської міської ради Лозінського А. Ю. та повідомити позивача про результати.
- стягнути з Бучанської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу на користь ТОВ «ЮРЕНС» (код ЄДРПОУ 46161710) відповідно до статей 134, 139 КАС України, на підставі договору про надання правової допомоги від 30.09.2025 р. та договору субпідряду з адвокатом Онішкевичем М.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 позов залишено без руху.
22.10.2025 до відділу діловодства суду через підсистему «ЄСІТС» Електронний суд від позивача надійшла заява про забезпечення позову, зареєстрована судом 23.10.2025 за № 65624, у якій просить суд:
- заборонити всім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам, суб'єктам державної реєстрації прав, у тому числі Міністерству юстиції України, його територіальним органам, а також будь-яким центрам надання адміністративних послуг, вчиняти будь-які реєстраційні дії (внесення, зміну, перехід, скасування чи припинення права власності) щодо:
- житлового будинку (реєстраційний № об'єкта 1632934632224),
- земельної ділянки (кадастровий номер 3222482004:02:001:0112, реєстраційний № об'єкта 1739400232224), розташованих за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Стоянка, вул. Незалежності, 57, крім випадків державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі судових рішень у справі №369/11248/21 або на виконання рішення суду у цій адміністративній справі.
В обґрунтування заяви вказує, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.02.2025 року у справі № 369/11248/21 (оприлюднене за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126601813), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26.09.2025 року (оприлюднене за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/130733576), майно витребувано з чужого незаконного володіння на користь позивача. Проте, Бучанська міська рада та її державні реєстратори тривалий час не виконують рішення суду, попри численні звернення позивача та подання всіх необхідних документів через систему «Електронний суд» і засоби офіційного зв'язку. Така бездіяльність на його думку створює реальну загрозу внесення нових незаконних записів до Державного реєстру речових прав, що може унеможливити або суттєво утруднити виконання судових рішень у справі № 369/11248/21 та ефективний захист права власності позивача.
Заявник додає, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 06.05.2021 р. у справі № 369/3029/21 накладено арешт на спірне майно, у справі № 369/17845/25 у задоволенні заяви про накладення арешту відмовлено ухвалою від 14 жовтня 2025 року. Вважає, що через неодноразове відчуження спірного майна, існує реальний ризик відчуження такого майна або вчинення нових незаконних реєстраційних дій, що може унеможливити виконання судових рішень у справі № 369/11248/21 та ефективний захист права власності позивача.
Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, та документи додані до неї, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За правилами частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову, зокрема й шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову позивач зазначає про можливу загрозу незаконного переоформлення, дублювання або скасування реєстраційних дій щодо спірного майна, можливість внесення нових записів до Державного реєстру речових прав іншими суб'єктами, що у свою чергу може порушити право власності позивача, та забезпечення ефективного виконання судових рішень у яких було витребувано майно з чужого незаконного володіння на користь позивача. Вказав також на неодноразові спроби відчуження спірного майна шляхом подання до суду заяв про арешт майна, що з позиції заявника створює реальну загрозу можливого повторного відчуження спірного майна.
Проте, суд вказує, що предметом спору у даній справі є визнання протиправними дій відповідачів щодо відмови у реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок та земельну ділянку (кадастровий № 3222482004:02:001:0112) та не розгляду заяви про державну реєстрацію права власності, зобов'язання вчинити певні дії.
Разом із тим, суд вказує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов'язаний дотримуватися принципу співмірності між позовними вимогами та заходами забезпечення позову. Застосування заходів, які за своїм змістом виходять за межі предмета спору або фактично вирішують спір по суті до ухвалення рішення, є неприпустимим.
Враховуючи предмет спору, заявлені вимоги про забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами в адміністративному позові, зокрема враховуючи те, що основні обґрунтування позивача як підстав для забезпечення позову є його припущення щодо ускладнення виконання рішення суду яким витребувано майно з чужого незаконного володіння на користь позивача, а також повторного відчуження майна певною особою шляхом подання заяви про накладення арешту на майно, що у свою чергу не стосується предмету спору у цій справі.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Суд звертає увагу заявника, що заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника.
Дії чи бездіяльність осіб/суб'єктів щодо спірного майна можуть бути враховані судом лише межах предмету спору.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Крім того, захід забезпечення позову має по суті відповідати змісту позовних вимог.
В даному випадку позивач оскаржує бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо не виконання судових рішень у справі № 369/11248/21 про державну реєстрацію за позивачем права власності на житловий будинок та земельну ділянку (кадастровий № 3222482004:02:001:0112).
При цьому, заявник просить забезпечити позов шляхом заборони всім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам, суб'єктам державної реєстрації прав, у тому числі Міністерству юстиції України, його територіальним органам, а також будь-яким центрам надання адміністративних послуг, вчиняти будь-які реєстраційні дії (внесення, зміну, перехід, скасування чи припинення права власності) щодо об'єктів права власності, що відповідно охоплюється широким колом суб'єктів, які загалом не є та не заявлені позивачем як сторонами у справі.
Таким чином, заявлений захід забезпечення позову не співвідноситься та не відповідає змісту заявлених позовних вимог.
З огляду на вказане, суд зазначає, що заявником не наведено обґрунтувань та не надано належних доказів у розумінні вищевказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження наявності обставин для забезпечення позову шляхом, зазначеним у заяві.
Відтак, розглянувши мотиви поданої заяви, з урахуванням того, що заявник не надав доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
Разом з тим, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду справи.
Виходячи з викладених заявником обставин та наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 22.10.2025 щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Войтович І. І.