23 жовтня 2025 року Справа № 280/7461/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
26.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.08.2025 № 923030803329 про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивачу;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу з 05.08.2025 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 01.08.2025 № 02.03-24/41, № 02.03-24/42;
- стягнути на користь позивача судові витрати понесені у зв'язку із розглядом справи.
Ухвалою суду від 29.08.2025 відкрито провадження у справі №280/7461/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області).
Ухвалою суду від 22.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до участі у справі №280/7461/25 у якості співвідповідача.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№42802 від 26.08.2025). Зокрема зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. 05.08.2025 позивач звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон України №3723-XII), яка за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області. За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, відповідачем було прийнято рішення від 12.08.2025 № 923030803329 про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивачу зі посиланням на те, що періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 не підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Зауважено, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон України №889-VIII) та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зараховується до стажу державної служби, а вказані відповідачем підстави для прийняття оскаржуваного рішення є необґрунтованими та суперечать приписам чинного законодавства України. Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№47286 від 22.09.2025) де, окрім іншого, зазначено, що за результатами розгляду заяви позивача з урахування наданих нею документів ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення від 12.08.2025 №923030803329 про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивача, оскільки встановлено, що з 04.07.2001 позивач працювала на посадах віднесених до категорії посад органів місцевого самоврядування. Так, у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування від 07.06.2001 №2493-ІІІ (далі - Закон України №2493-ІІІ) , позивач склала присягу посадової особи місцевого самоврядування та в подальшому їй присвоювались відповідні ранги посадової особи місцевого самоврядування. Водночас вказано, що відповідно до статті 3 Закону України №889-VIII його чинність не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Натомість статтею 21 Закону України №2493-ІІІ встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється згідно із Законом України № 1058-IV. Додатково відзначено, що після набрання чинності Законом України №889-VIII право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII мають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України №3723-XII вік і страховий стаж. Враховуючи, що позивачем повністю не дотримано вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII в частині перебування станом на 01.05.2016 на посаді, яка відноситься до посад державної служби та в частині наявності у неї необхідного стажу державної служби, то підстави для переведення позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII відсутні, у зв'язку із чим рішення від 12.08.2025 №923030803329 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Додатково відзначено, що з огляду на відсутність підстав для переведення позивача на пенсію державного службовця, надання довідок позивачем для призначення такого виду пенсії, є передчасним. На підставі вищевикладеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позиція третьої особи відображена у письмових поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву (вх.№45907 від 12.09.2025) де, зокрема зазначено, що до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали, зокрема, жінки, які: досягли віку 60 років та мають передбачений законодавством страховий стаж; мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. У зв'язку з набуттям з 01.05.2016 чинності Законом України №889-VIII, положення Закону України № 3723-ХІІ, яким до 01.05.2016 визначалися умови призначення пенсії державним службовцям, втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 розділу XI Закону України №889-VIII). Водночас вказано, що посади в органах місцевого самоврядування були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Законом України №2493-ІІІ, тобто до 04.07.2021. Оскільки, за результатами розгляду наданих позивачем документів було встановлено, що 14.09.2001 позивачем було прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування та 04.07.2001 позивачу було присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування, відповідачем правомірно не було враховано період роботи позивача в органах місцевого самоврядування з 14.09.2004 по 01.05.2016 до стажу роботи на посадах, що належать до посад органів державної служби та, як наслідок, прийнято оскаржуване рішення від 12.08.2025 №923030803329. Додатково відзначено, що з огляду на відсутність підстав для переведення позивача на пенсію державного службовця, надання довідок позивачем для призначення такого виду пенсії, є передчасним. З огляду на вищезазначене представник третьої особи просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 24.10.1996 Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.6-8).
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, яка призначена їй відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, що підтверджується наданими до матеріалів справи розрахунками пенсії позивача.
05.08.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII (а.с.20-21).
У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1 засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, а саме ГУ ПФУ у Львівській області.
Враховуючи наведене, заява позивача від 05.08.2025 в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ у Львівській області.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви та долучених до неї документів відповідачем прийнято рішення від 12.08.2025 №923030803329, яким позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця. В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що з 04.07.2001 посади працівників місцевих рад народних депутатів та їхніх виконавчих комітетів є посадовими особами місцевого самоврядування та з 01.05.2016 згідно із статтею 25 Закону України №3723-XII ці посади не відносяться до посад державної служби. За матеріалами пенсійної справи заявниця з 14.09.2001 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, а тому станом на 01.05.2016 посада, яку займала ОСОБА_1 не віднесена до категорії посад державної служби, тобто на момент набрання чинності Законом України №889-VIII вона не обіймала посад державної служби в державному органі (а.с.19 зворотній бік - 20).
Вважаючи рішення відповідача від 12.08.2025 №923030803329 протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон України № 1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004.
Згідно зі статтею 1 Закону України № 1058-ІV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015, який набрав чинності 01.05.2016.
Приписами статті 90 Закону України №889-VІІІ передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10, 12 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
З оскаржуваного рішення судом встановлено, що підставою для відмови позивачу в переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця згідно Закону України № 3723-ХІІ є те, що з 04.07.2001 посади працівників місцевих рад народних депутатів та їхніх виконавчих комітетів є посадовими особами місцевого самоврядування та з 01.05.2016 згідно із статтею 25 Закону України №3723-XII ці посади не відносяться до посад державної служби. За матеріалами пенсійної справи заявниця з 14.09.2001 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, а тому станом на 01.05.2016 посада, яку займала ОСОБА_1 не віднесена до категорії посад державної служби, тобто на момент набрання чинності Законом України №889-VIII вона не обіймала посад державної служби в державному органі.
Таким чином, в обґрунтування недотримання позивачем вимог статті 37 Закону України №3723-XII в частині зайняття ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 посади державної служби, відповідач посилається на неможливість врахування починаючи з 04.07.2001 посад на яких працювала позивач в органах місцевого самоврядування, оскільки такі не відносяться до посад державної служби.
Оцінюючи такі аргументи, суд виходить з того, що частина 1 статті 25 Закону №3723-XII визначала, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Відповідно до статті 1 Закону № 3723-XII, який був чинним протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в органах місцевого самоврядування, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно з пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), який був чинним на час проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування та до 01.05.2016, регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4 Порядку №283 зазначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (чинний з 01.05.2016), до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Згідно з приписами статті 14 Закону № 2493-III (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;
друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;
третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад;
керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;
четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом №889-ХІІ положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону №889-ХІІ та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III зараховується до стажу державної служби.
Аналогічний висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі №500/6640/16, від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18.
Таким чином періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби, а доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.
Судом встановлено, що згідно з відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , станом на 01.05.2016, позивач працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, що передбачені у статті 14 Закону №2493-III.
Разом з тим, як уже зазначено вище, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України №3723-XII і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-ХІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Так, станом на 01.05.2016 спеціальний стаж позивача на посадах державної служби (у тому числі з урахуванням стажу на посадах місцевого самоврядування, який враховується до стажу державної служби) становив більше 10 років, що підтверджується записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 .
Зазначений стаж є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
При цьому, наявність у позивача віку та страхового стажу, передбачених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ, відповідачем не заперечується.
Тож, відповідач, приймаючи рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, у зв'язку з не зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи позивача в органах місцевого самоврядування, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені чинним законодавством.
Висновки аналогічні за змістом викладені у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №591/3924/16-а.
Таким чином, мотиви, покладені відповідачем в обґрунтування спірного рішення від 12.08.2025 №923030803329, є безпідставними та не відповідають чинному нормативно-правовому регулюванню, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.
Отже, з урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перевести позивача з 05.08.2025 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, розраховану в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 01.08.2025 №02.03-24/41, № 02.03-24/42, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3-1 Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 (далі - Порядок №622), державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом № 889-VIII, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
Пункт 4 Порядку №622 передбачає, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Пунктами 5 та 6 Порядку №622 передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
У разі ліквідації державного органу довідки видаються органом, який є правонаступником, а в разі його відсутності - у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із НАДС.
Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048.
Судом встановлено, що довідка про складові заробітної плати для державного службовця від 01.08.2025 № 02.03-24/41, видана Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради, складена за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, містить відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг (9 ранг), надбавка за вислугу років (40%) (за стаж державної служби 32 роки) на які нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Щодо довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 01.08.2025 №02.03-24-42, виданої Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради, суд зазначає, що така довідка також відповідає формі довідки, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, та містить дані про надбавки, премії та інші виплати за липень 2025 року, на всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Верховний Суд у постанові від 27.01.2023 у справі № 340/4184/21 виклав правовий висновок, згідно із яким для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.
Крім того, в постанові від 28.01.2025 у справі № 560/2123/24 Верховний Суд виклав такий правовий висновок: “суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача перевести позивача з 20.12.2023 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та здійснити нарахування та виплату пенсії у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 11.12.2023 № 1989 та від 30.01.2024 № 14».
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 09.04.2024 у справі №560/9407/22.
З огляду на викладене, права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача перевести позивача з 05.08.2025 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ, розраховану в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного в довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 01.08.2025 №02.03-24/41 та № 02.03-24/42.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України та доказів наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96грн, що підтверджується квитанцією про сплату №5168-1411-0188-4617 від 25.08.2025 (а.с.5).
За таких обставин, судовий збір у розмірі 968,96грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як суб'єкта владних повноважень, яким прийнято оскаржуване рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) від 12.08.2025 №923030803329 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ,
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 05.08.2025 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, розраховану в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 01.08.2025 №02.03-24/41 та № 02.03-24/42.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 968,96грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 23.10.2025.
Суддя І.В.Садовий