20 жовтня 2025 року Справа № 280/6067/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІДРАВЛІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходиться в банку, платника податків, який має податковий борг
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІДРАВЛІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" (далі - відповідач), в якому позивач просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІДРАВЛІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ", що знаходяться в наступних банківських установах:
в АТ «ПУМБ» (МФО банку 334851, банківський рахунок № НОМЕР_1 , валюта рахунку: українська гривня);
в Запорізькому РУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» м.Запоріжжя (МФО банку 313399, банківський рахунок № НОМЕР_2 , валюта рахунку: українська гривня);
в Запорізькому РУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» м.Запоріжжя (МФО банку 313399, банківський рахунок № НОМЕР_3 , валюта рахунку: українська гривня);
в Казначействі України (МФО банку 899998, рахунок № НОМЕР_4 , валюта рахунку: українська гривня).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 411482,02 грн, що відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків. Зазначає про відсутність у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 18 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.
Відповідач позов не визнав. У відзиві зазначив, що у відповідача в наявності достатньо ліквідного майна для погашення податкового боргу, що підтверджується фінансовою звітністю ТОВ «ЗЗГО» за 2024 рік, підтверджена квитанцією №2 про прийняття звіту від 28.02.2025. Згідно з Балансом (Форма 1-мс) на 31 грудня 2024 року, відповідач має значні оборотні активи загальною сумою 14049100 грн, що значно перевищує заявлену суму податкового боргу. Також відповідач зазначає, що процедура проведення вручення податкового повідомлення-рішення була порушена, що порушує законні права на оскарження прийнятого рішення у встановлений строк. Що стосується розрахунку суми податкового боргу, то відповідач наголошує, що позивачем не були враховані суми сплаченого податку на додану вартість за 2025 рік, тому визначена сума боргу є вищою, ніж є насправді. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив зазначено, що податкові повідомлення-рішення №0011140405 від 23.01.2025, №0011110405 від 23.01.2025, №0011130405 від 23.01.2025 та податкова вимога №0004150-1305-0801 від 17.07.2024 є врученими належним чином в розумінні п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України. Що стосується розрахунку суми податкового боргу, то у відповіді на відзив вказано на те, що згідно інтегрованої картки платника боргу на податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) станом на 07.01.2025 у відповідача існувала заборгованість у сумі 289162,68 грн у відповідності до п. 87.9 ст. 87 ПКУ встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючи органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Що стосується наявного ліквідного майна, то позивач відмічає, що у відповідності до інформаційної довідки та листів відповідних установ нерухоме та рухоме майно у ТОВ «ЗЗГО» відсутнє. Щодо посилання відповідача на Баланс (форма №1-мс) він містить інформацію станом на 31.12.2024, тоді як з позовною заявою позивач звернувся до 14.07.2025.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача додатково зазначив, що твердження представника позивача щодо Балансу (форма №1-мс) є хибним, бо саме річна фінансова звітність є офіційним документом, що підтверджує фінансовий стан підприємства. Тому вказаним документом підтверджується фінансова можливість усунути вказану податкову заборгованість без блокування рахунків у банківських установах.
Ухвалою від 13 серпня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд установив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІДРАВЛІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" (код ЄДРПОУ 44280288) зареєстроване в якості юридичної особи. Основним видом економічної діяльності відповідача є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90).
Як вбачається із матеріалів справи, за відповідачем обліковується податковий борг по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 411482,02 грн.
Податковий борг виник внаслідок:
подання до контролюючого органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань №9000549679 від 07.01.2025, яким збільшено суму податку, що підлягала сплаті до бюджету за лютий 2024 року на 192850 грн, відповідачем здійснено часткову сплату у сумі 82659,43 грн, таким чином залишок податкового боргу становить 110190,57 грн;
контролюючим органом нараховано пеню на суму грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (податкове повідомлення-рішення «Н» №00204410407 від 07.11.2024), у сумі 80,52 грн;
відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію №9418666418 від 20.01.2025, в якому визначено податкове зобов'язання, яке підлягало сплаті до бюджету за грудень 2024 року у сумі 197904 грн;
контролюючим органом було проведено камеральну перевірку за результатами якої складено акт №18881/08-01-04-05/44280288 від 18.12.2024, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення «Н» №0011140405 від 23.01.2025, яким застосовано штраф у сумі 23853,62 грн;
контролюючим органом проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт №18879/08-01-04-05/44280288 від 18.12.2024, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення «Ш» №0011110405 від 23.01.2025, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 52945,80 грн та №0011130405 від 23.01.2025, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 16464,80 грн;
контролюючим органом було нараховано пеню на суму грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органу за результатами податкової перевірки (ППР «Н» №00204410407 від 07.11.2024), у сумі 46,25 грн;
контролюючим органом було нараховано пеню на суму грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органу за результатами податкової перевірки (ППР «Н» №00204410407 від 07.11.2024), у сумі 99,32 грн;
відповідачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію №9037350848 від 19.02.2025, в якій визначено податкове зобов'язання, яке підлягало сплаті до бюджету за січень 2025 року у сумі 3928 грн;
контролюючим органом нараховано пеню на суму грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (ППР «Н» №00204410407 від 07.11.2024) у сумі 103,56 грн;
контролюючим органом нараховано пеню на суму грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (ППР «Н» №00204410407 від 07.11.2024) у сумі 3,35 грн;
відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію №9070522225 від 19.03.2025, в якій визначено податкове зобов'язання, яке підлягало сплаті до бюджету за лютий 2025 року у сумі 43318 грн;
контролюючим органом було нараховано пеню у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання визначеного в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань №9000549679 від 07.01.2025, у сумі 41,62 грн;
відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію №9107334867 від 21.04.2025, в якій визначено податкове зобов'язання, яке підлягало сплаті до бюджету за березень 2025 року у сумі 4455 грн;
контролюючим органом нараховано пеню у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання визначеного в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань №9000549679 від 07.01.2025 у сумі 86,27 грн;
контролюючим органом нараховано пеню у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання визначеного в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань №9000549679 від 07.01.2025 у сумі 146,24 грн;
контролюючим органом нараховано пеню у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання визначеного в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань №9000549679 від 07.01.2025 у сумі 120,32 грн;
відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію №9140744021 від 19.05.2025, в якій визначено податкове зобов'язання, яке підлягало сплаті до бюджету за квітень 2025 року у сумі 5346 грн.
Указані рішення направлені на адресу відповідача поштою, однак були повернуті до податкового органу не врученими. Указані рішення відповідачем ні у адміністративному, ні у судовому порядку оскаржені не були, а отже сума визначеного податкового зобов'язання є узгодженою, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
У зв'язку з наявністю узгодженого податкового боргу на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення була надіслана податкова вимога форми «Ю» №0004150-1305-0801 від 17.07.2024, однак повернута до податкового органу не врученою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в п.94.1 ст.94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п.94.2 ст.94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п.94.2 ст.94 ПК України.
Так, відповідно до п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акту опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
За приписами абз.2 пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Водночас, Податковим кодексом України передбачені також й інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст.94 цього Кодексу.
Так, положеннями пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Аналізуючи вказане, суд зазначає, що наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.
Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
У свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України, за наявності умов, встановлених пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України є імперативною і обов'язковою до виконання.
Приписи пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 та п.94.2 ст.94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Положення п.94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість, пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Отже, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.
Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16, від 06.06.2023 у справі № 360/4856/20, від 18.10.2022 у справі №380/9147/21.
Предметом доказування у справі щодо накладення арешту на кошти і інші цінності, серед іншого, є наявність податкового боргу у платника податку, його розмір, структура, період, за який виникла заборгованість тощо, та відсутність/недостатність у платника податків майна для погашення такого податкового боргу.
При вирішенні питання щодо відсутності або недостатності у платника податків майна для погашення такого податкового боргу суд враховує, що до матеріалів справи додано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно якої у ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІДРАВЛІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" відсутнє нерухоме майно.
Водночас, контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами відсутності у відповідача будь-якого іншого майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг/яке може бути джерелом погашення податкового боргу, відмінного від нерухомого майна.
На необхідності пошуку всього майна наголосив Верховний Суд у постанові 30.05.2022 у справі № 825/2335/18, у якій дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, зазначаючи таке: "З наданих позивачем доказів судами з'ясовано, що за ТОВ "Легіон Промбуд" не зареєстровано право власності на нерухоме майно, транспортні засоби та сільськогосподарську техніку (самохідні машини та механізми), однак не встановлено відсутності іншого нерухомого майна, відмінного від транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, або іншого майна, що перебуває у користуванні відповідача на підставі іншого речового права, на яке може бути накладено адміністративний арешт та яке може бути джерелом погашення податкового боргу.".
Суд зазначає, що контролюючим органом не надано доказів вчинення дій щодо опису майна платника податків у податкову заставу тощо та його відсутності.
Згідно з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 15.06.2022 у справі № 280/5400/19, саме дата акта опису майна платника податків у податкову заставу є початком перебігу встановленого абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України тримісячного строку для пред'явлення адміністративного позову на підставі підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
У позовній заяві відсутні посилання на факт опису майна ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІДРАВЛІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" у податкову заставу, акт опису майна до позовної заяви не доданий.
Відповідно, суд вважає, що докази на підтвердження вказаних у підпункті 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України обставин, достатніх для задоволення позову, відсутні.
За таких обставин суд приходить до висновку, що на день звернення до суду позивач не надав доказів, що ним було здійснено пошук всього майна (нерухомого та рухомого) відповідача та його балансова вартість є меншою суми податкового боргу, а тому вимоги позивача щодо арешту на кошти та інші цінності, на всі рахунки ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІДРАВЛІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ», що знаходяться у банках, є передчасними та необґрунтованими.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) і "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, позовні вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 255, 262 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІДРАВЛІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" (69097, м. Запоріжжя, просп. Ювілейний, 23а, к. 9, код ЄДРПОУ 44280288) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходиться в банку, платника податків, який має податковий борг - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова