22 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/1163/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови йому у нарахуванні пільгової вислуги 1 рік 5 місяців 14 днів під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу №346 від 06.12.2023 Військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням загальної вислуги років 9 років 8 місяців 21 день, на день зарахування до складу частини;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати вислугу років до дати звільнення та внести зміни до наказу військовій частині НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2024 №373, з урахуванням загальної вислуги років 10 років 9 місяців 05 днів, на дату звільнення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати одноразову грошову допомогу при звільненні при досягненні 10 років служби з внесенням зміни до наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2024 №373;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ознайомити його з зміненим витягом з наказу, надіславши йому 2 примірника зміненого витягу з наказу на адресу позивача, вказану в позовній заяві;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 зареєструвати внесені зміни згідно Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України - наказ від 15.09.2022 №280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 , зарахованої на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 - розпорядника коштів, організувати своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення позовної заяві;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні при досягненні 10 років служби під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 стверджує, що в наказі про звільнення з військової служби Військова частина НОМЕР_1 вказала його вислугу років на військовій службі не врахувавши наявну загальну вислугу років 9 років 8 місяців 21 день, на день зарахування до її складу. Вважає, що допущена бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 не надає йому можливості отримати одноразову грошову допомогу при звільненні у належному розмірі за наявності 10 років вислуги років, що є порушенням його конституційного права на належний соціальний захист. Така бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 слугувала зверненню до суду із даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачам строк для подання до суду відзиву на позов.
25.03.2025 до суду від представника Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1, військова частина) надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Посилаючись на правову позицію, висловлену у листі Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 02.06.2023 № 1542/4661 вказав, що право на пільгове обчислення вислуги років набувається за час участі у бойових умовах у воєнний час, якого в Україні введено не було, тому й підстав обчислення вислуги років на пільгових умовах не має. Крім того, вважає, що п. 7 прохальної частини позовної заяви не підлягає задоволенню так як вимога є не конкретизованою, не містить переліку документів, які необхідно подати та підстав їх подання, як і за своєю природою використана термінологія - "належного фінансового забезпечення позовної заяви", виключає можливість як правового розуміння вимоги так і можливості правового врегулювання. Крім того, зазначає, що п. 8 прохальної частини позовної заяви є не конкретизованою, не містить розміру, яка підлягає стягненню, його розрахунку та обґрунтувань стягнення таких коштів, що виключає наявність підстав до задоволення й цієї вимоги. Разом з тим звертає увагу суду, що п. 5 прохальної частини позовної заяви не підлягає задоволенню так як не є способом захисту або поновлення прав позивача, а є фактично намаганням позивача здійснювати контроль за порядком виконання можливого судового рішення, що не може бути предметом даного судового процесу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 2, Командування) та Військова частина НОМЕР_2 (далі - відповідач 3) не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на позов.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 33 від 15.10.2024 позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом "г" п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) з підстав перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці та відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 373 від 20.12.2024 виключений зі списків особового складу такої Військової частини.
За інформацією викладеною у наказі № 373 від 20.12.2024 загальна вислуга років позивача у Збройних Силах України станом на 20.12.2024 становила 09 років 03 місяці 18 днів, в тому числі: календарна 09 років 03 місяці 18 днів, пільгова 00 років 00 місяців 00 днів.
Позивач не погоджується із обрахунком своєї вислуги років у Збройних Силах України та вважає, що така становить більше 10 років, а тому при звільненні з військової служби набув право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
ОСОБА_1 стверджує, що уповноважена посадова особа Військової частини НОМЕР_2 - начальник служби персоналу в телефонній розмові з начальником групи персоналу Військової частини НОМЕР_1 в його присутності, 20.12.2024 відмовив врахувати попередній пільговий період служби і в разі незгоди з обрахуванням вислуги років, порадив звернутися до суду.
Не погодившись із такою бездіяльністю відповідачів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни відповідно до Конституції України визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною 1 статті 2 Закону 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Положеннями ч.4. ст. 2 Закон № 2232-XIІ визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008, чинне на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Абзацом першим пункту 242 Положення № 1153/2008 передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абз. 3 п. 242 Положення № 1153/2008).
Як свідчить зміст позовної заяви позивачу відмовлено у нарахуванні пільгової вислуги років 1 рік 5 місяців 14 днів в пільгову вислугу, з такою бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 позивач не погоджується та звернувся до суду за захистом порушених прав.
У той час, за матеріалами справи відслідковується, що на момент звільнення позивача з військової служби відповідно до наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) №381 від 27.06.2023" та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 на підставі наказу №367 від 22.07.2023 його загальна вислуга років у Збройних Силах України становила 09 років 08 місяців 21 день, в тому числі: календарна 08 років 03 місяці 07 днів та пільгова - 01 рік 05 місяців 14 днів.
При цьому, у подальшому позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 06.12.2023 (наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №346 від 06.12.2023) по 20.12.2024 (наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 373 від 20.12.2024). Така вислуга років зарахована позивачу до календарної вислуги та на дату звільнення становила календарна та загальна становила 09 років 03 місяці 18 днів, втім пільгову вислугу років:1 рік 5 місяців 14 днів Військовою частиною НОМЕР_1 не враховано до загальної.
Суд не погоджується з такою бездіяльністю та вважає таку протиправною та вважає за необхідне вказати наступне.
Порядком №393 визначаються періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах.
При цьому, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Як вже зазначалося, у ході судового розгляду справи встановлено, що на день звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 його пільгова вислуга років у Збройних Силах України становила - 01 рік 05 місяців 14 днів. Даний факт підтверджується копією наказу командира Військової частини НОМЕР_3 №367 від 22.07.2023, який міститься у матеріалах справи.
Слід звернути увагу на той факт, що така вислуга набута позивачем до початку проходження військової служби у Військовій частини НОМЕР_1 , а тому мала бути врахована під час звільнення з військової служби та виключення із особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Підстави для неврахування вже набутої позивачем пільгової вислуги до початку служби у Військовій частині НОМЕР_1 були відсутні.
Таким чином, на день звільнення з військової служби та виключення з особового складу Військової частини НОМЕР_3 загальна вислуга років позивача станом на 20.12.2024 становила більше 10 років. Зворотнього представниками відповідачів під час судового розгляду справи не доведено.
Встановлені судом обставини свідчать про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні позивачу пільгової вислуги : 1 рік 5 місяців 14 днів під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 . Порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 внести зміни до наказу № 346 від 06.12.2023 з урахуванням загальної вислуги років 9 років 8 місяців 21 день на день зарахування до складу частини, здійснити перерахунок вислуги років позивача до дати його звільнення та внести відповідні зміни до наказу Військової частині НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2024 № 373 щодо розміру загальної вислуги років та пільгової.
Щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII, суд зважає на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану.
Аналогічне положення закріплено в абзаці четвертому пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393), згідно з яким: військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев'ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
З системного аналізу вищевикладеного слідує, що грошове забезпечення позивача, у тому числі й одноразові додаткові види грошового забезпечення (грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, грошова компенсація за речове майно, матеріальна допомога, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби), мало бути виплачено позивачу у день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Розділом XXXII Порядку № 260 врегульовані питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що вказані норми права встановлюють певні умови, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.
Виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, здійснюється відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 (далі - Порядок).
За доводами представника Військової частини НОМЕР_1 для отримання позивачем одноразової грошової допомоги під час його звільнення зі служби необхідна вислуга років 10 років і більше та ці роки мають бути календарними.
У аспекті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.11.2024 прийнятої у справі № 320/14700/21 підтримано вже сформовану Верховним Судом правову позицію (у постановах від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17, від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20, від 27.05.2021 у справі № 1.380.2019.005965, від 29.04.2022 у справі № 580/2497/21, від 26.07.2023 у справі № 200/17688/21), відповідно до якої поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги за вислугу років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 25/50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". При цьому, Верховний Суд наголошував, що умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", є наявність «вислуги 10 років і більше». Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що в частині другій статті 15 Закону № 2011-XII відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
За висновками Верховного Суду поняття "умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги" і поняття "обчислення розміру одноразової грошової допомоги" є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна.
У даних спірних правовідносинах позивач наголошував на тому, що його вислуга в календарному та пільговому обчисленні становить більше 10 років, а тому він набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII.
Як попередньо встановлено судом, позивач був звільнений з військової служби у запас за підпунктом "г" п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII, а саме - через сімейні обставини або інших поважних причин.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач при виключенні позивача зі списків особового складу військової частини не виплатив йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби.
Враховуючи встановлені обставини справи та оскільки інші підстави невиплати, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відсутні, суд дійшов висновку, що позивач має право на таку виплату.
При цьому слід врахувати, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 .
Отже, спірна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та Військової частини НОМЕР_2 у виплаті позивачу вказаної допомоги є протиправною та належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та Військову частину НОМЕР_2 виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби, обчисливши її розмір з урахуванням періодів проходження військової служби понад 10 років, враховуючи стаж обрахований в пільговому обчисленні.
Щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 ознайомити позивача із зміненим витягом з наказу, надіславши йому 2 примірника зміненого витягу з наказу на його адресу, суд вважає такі вимоги передчасними, оскільки відповідачем, в свою чергу, на цей час фактично не вчинено жодних дій, які б свідчили про внесення змін до наказів. З огляду на викладене в цій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити.
Щодо зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 , зарахованої на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 - розпорядника коштів, організувати своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення суд враховує, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
Враховуючи викладене, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Військова частина НОМЕР_1 при виключенні позивача зі списків особового складу військової частини не нарахувала, а Військова частина НОМЕР_2 не здійснила виплату йому одноразової грошову допомогу при звільненні з військової служби за сімейними обставинами, враховуючи загальну вислугу більше 10 років.
Враховуючи, що відповідачами не надано суду доказів нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу за кожен повний календарний рік служби, як і документів на підтвердження відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги у такому розмірі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що при звільненні позивачу безпідставно не враховано його пільгову вислугу років та не здійснено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону №2011-XII, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 КАС України, суд,-
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (м. Київ, 01001. РНОКПП: НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у врахуванні ОСОБА_1 його пільгової вислуги: 1 рік 5 місяців 14 днів набутої під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 .
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 станом на день звільнення - 20.12.2024, одноразової грошової допомогу при звільненні враховуючи 10 років військової служби, відповідно до ч. 2 ст.15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.10.1991.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 346 від 06.12.2023 з урахуванням загальної вислуги років: 9 років 8 місяців 21 день на день зарахування до складу частини, здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 до дати його звільнення та внести відповідні зміни до наказу Військової частині НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2024 № 373 щодо розміру його загальної та пільгової вислуги років.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні враховуючи 10 років військової служби, відповідно до ч. 2 ст.15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.10.1991, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 22 жовтня 2025 р.
22.10.25