23 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/23666/24
категорія 106000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язання надати відстрочку від призову на військову службу на підставі частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі - Закон № 3543-XII).
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що він здійснює постійний догляд за своїм братом ОСОБА_2 , 2000 року народження, який має інвалідність І групи та потребує стороннього догляду. Ці обставини підтверджено позивачем доданими до заяви про надання відстрочки довідкою від 25 листопада 2024 року № 227 про отримання компенсації за надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за утриманцем ОСОБА_2 , актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 26 листопада 2024 року № 40. Відповідачем при цьому залишено поза увагою, що мати ОСОБА_3 , 1969 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а батько Позичука ОСОБА_4 - ОСОБА_5 не мешкає з сім'єю з 2015 року та його місце перебування не відоме, ніякого зв'язку з ним позивач не має. Це підтверджується актом обстеження місця проживання від 27 листопада 2024 року № 891 та довідкою про склад сім'ї від 18 листопада 2024 року № 874, а також несплатою аліментів на хворого сина з інвалідністю І групи ОСОБА_2 . Зауважує на тому, що інший його брат ОСОБА_5 доглядає за братом ОСОБА_6 , 2004 року народження, який також має інвалідність І групи та потребує стороннього догляду. Тож інших членів сім'ї, які б могли здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , окрім позивача, наразі немає.
Ухвалою від 04 грудня 2024 року суд відмовив позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.
Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зазначає про те, що військовозобов'язані чоловіки, які є членами сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю І або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного ) мають право на звільнення від мобілізації за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). Оскільки у особи з інвалідністю І групи ОСОБА_2 є батько ОСОБА_5 , 1965 року народження, а позивачем не було підтверджено того, що батько сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, відмова у відстрочці позивачу є правомірною. З таких підстав просить суд відмовити у позові.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач акцентує на тому, що відповідачем залишено поза увагою те, що ОСОБА_5 багато років з дітьми не проживає й з ним немає жодного зв'язку, як і відомостей про місце його перебування. До заяви про надання відстрочки додано достатні документи, щоб пересвідчитись у тому, що позивач доглядає свого брата ОСОБА_2 , 2000 року народження, який має інвалідність І групи, а інший брат - ОСОБА_7 доглядає іншого брата - ОСОБА_6 , 2004 року народження, який також має інвалідність І групи й потребує постійного стороннього догляду. При цьому інших осіб, які б могли здійснювати такий догляд немає. Проте відповідачем зроблено висновки всупереч підтверджених доданими документами таких обставин, що свідчить про поверхневий розгляд заяви.
Розглянувши доводи та заперечення сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд, вирішуючи цей спір, виходить з такого.
Суд встановив, що 14 листопада 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся ОСОБА_1 із заявою від 14 жовтня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.
До заяви позивач долучив: копію паспорта ОСОБА_1 , копію картки платника податків ОСОБА_1 , копію паспорта ОСОБА_2 , копію картки платника податків ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копію довідки МСЕК серії 12ААБ № 121547 ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , довідку Чижівської сільської ради від 13 листопада 2024 року № 657, акт обстеження місця проживання, складений Чижівською сільською радою від 14 листопада 2024 року № 868, копію рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 03 травня 2024 року, витяг з реєстру територіальної громади від 03 квітня 2023 року № 2023/00270707269, витяг з реєстру територіальної громади від 25 квітня 2023 року № 2023/004162316, копію військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 .
Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 листопада 2024 року № 2972 доведено до відома позивача, що комісією розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, за результатом якого протоколом від 19 листопада 2024 року № 46 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав наявності у ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І групи, членів сім'ї першого ступеня споріднення, а саме батька ОСОБА_5 , 1965 року народження, та ненадання підтверджуючих документів, що батько сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, від 14 січня 2025 року № 26/2025, від 15 квітня 2025 року № 235/2025, від 14 липня 2025 року № 478/2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався та триває натепер.
Законом № 3543-XII (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено мобілізацію як комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII обумовлено категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації не підлягають військовозобов'язані члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (надалі - Положення № 154; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктами 58 та 60 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Додатком 5 до Порядку № 560 передбачено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII.
Так, згідно з цим Переліком для осіб, які мають право на відстрочку за пунктом 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, документами, що підтверджують право на відстрочку,
для військовозобов'язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Суд вирішує ключове питання у цій справі щодо обґрунтованості відмови позивачу у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII на основі аналізу положень вказаної підстави у взаємозв'язку з визначеними додатком 5 до Порядку № 560 підтвердними документами, які у розумінні закону вважаються належними та достатніми для підтвердження підстави для відстрочки від призову згідно з пунктом 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, та доходить висновку, що, насамперед, підставою у наданні відстрочки за цим пунктом законодавцем обумовлено або відсутність у особи з інвалідністю I або II групи членів сім'ї першого ступеня споріднення або, тобто альтернативно, якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.
Тому, насамперед, встановлення наявності/відсутність у особи з інвалідністю I групи ( ОСОБА_2 , 2000 року народження) членів сім'ї першого ступеня споріднення потребує з'ясування для надання оцінки обґрунтованості висновків відповідача.
Відповідач не заперечує, що позивачем до заяви про надання відстрочки додавались, з-поміж іншого: копія довідки МСЕК серії 12ААБ № 121547, якою підтверджено інвалідність І групи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та потребу у постійному сторонньому догляді; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 ; витяг з реєстру територіальної громади від 03 квітня 2023 року № 2023/00270707269, яким підтверджено проживання ОСОБА_2 з 20 листопада 2000 року у будинку АДРЕСА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади від 25 квітня 2023 року № 2023/004162316, яким підтверджено проживання ОСОБА_1 з 04 лютого 2000 року у будинку АДРЕСА_1 ; акт обстеження місця проживання, складений Чижівською сільською радою від 14 листопада 2024 року № 868 про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не проживає з 2015 року у житловому будинку по АДРЕСА_1 , а також довідку Чижівської сільської ради від 13 листопада 2024 року № 657 про те, що позивач перебуває на обліку та отримує компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (утриманець ОСОБА_2 , 2000 року народження) з 01 травня 2024 року по 30 квітня 2025 року, та копію рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 03 травня 2024 року,
Отже, доказами в матеріалах справи підтверджено, що брат позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи та потребує стороннього догляду; мати померла, а батько, як особа першого ступеня споріднення, не проживає у будинку АДРЕСА_1 з 2015 року та місце перебування його, як стверджує позивач, невідоме.
Доказів протилежного відповідачем суду не надано, як і доказів сплати аліментів ОСОБА_5 на утримання хворого сина ОСОБА_2 , на чому слушно зауважує позивач, матеріали справи не містять.
Суд при цьому бере до уваги, що згідно з довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою Чижівською сільською радою 18 листопада 2024 року за вих. № 874 до складу сім'ї (зареєстрованих) за адресою: АДРЕСА_1 входять: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_7 , брат ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_2 , брат ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_6 , брат ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ). А згідно з актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 26 листопада 2024 року № 40 за результатом обстеження будинку АДРЕСА_1 підтверджено догляд братом ОСОБА_1 за братом ОСОБА_2 .
Суд враховує, що довідка від 18 листопада 2024 року за вих. № 874 та акт від 26 листопада 2024 року № 40 оформлені після подання позивачем заяви про надання відстрочки від 14 листопада 2024 року, разом з тим, за умови дотримання вимоги пункту 60 Порядку № 560 щодо вивчення отриманої заяви та підтвердних документів на предмет законності підстав для надання відстрочки, комісія зобов'язана була перевірити принаймні вказаний позивачем у заяві факт неучасті батька ОСОБА_5 у догляді дитини-інваліда та окремому проживанні понад 8 років.
При цьому суд відхиляє довід відповідача про неподання позивачем довідки про відсутність жодного зв'язку з ОСОБА_5 понад 8 років, оскільки до заяви позивачем додавався відповідний акт обстеження місця проживання, складений Чижівською сільською радою Звягельського району Житомирської області від 14 листопада 2024 року за № 868 про те, що ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_1 з 2015 році не проживає.
Натомість відповідачем не підтверджено належної перевірки поданих позивачем документів у порядку абзацу 1 пункту 60 Порядку № 560, як і подання відповідних запитів до органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує/спростовує право заявника на відстрочку/використання інформації з публічних електронних реєстрів з метою перевірки інформації, наявної в поданих документах для отримання відстрочки.
Це доводить формальний підхід та поверхневу оцінку заяви та документів позивача в аспекті перевірки та належного підтвердження права позивача на відстрочку на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а у силу частини другої статті 77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, підстави реалізації владної функції, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, - має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 826/1647/16, де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, що вимагає наведення органом військового управління конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відповідно до викладеного, на переконання суду, виникають обґрунтовані сумніви у вивченні Комісією отриманої заяви позивача та підтвердних документів, як і оцінка законності підстав для надання відстрочки, у тому числі поданням відповідних запитів, що дає підстави для висновку про порушення тим самим встановленої процедури розгляду згідно з пунктом 60 Порядку № 560. З цих підстав рішення комісії з надання відстрочок від призову на військову службу по мобілізації на особливий період, оформлене протоколом засідання від 19 листопада 2024 року № 46, не відповідає критеріям добросовісності та розсудливості згідно з частиною другою статті 2 КАС України.
Як передбачено частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлені обставини цієї справи суд доходить висновку, що для належного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог визнавши протиправним та скасувавши рішення комісії з надання відстрочок від призову на військову службу по мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання від 19 листопада 2024 року № 46.
Вирішуючи питання способу захисту порушеного права позивача суд враховує, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.
Відповідно до параграфу 47 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі "Корецький та інші проти України", щоб положення національного закону відповідали цим вимогам (бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю), він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується ("Маестрі проти Італії").
Оскільки у цій справі відповідачем належним чином не вжито усіх заходів задля перевірки права позивача на відстрочку, а вирішення питання відстрочки із вказаних позивачем підстав потребує з'ясування та перевірки, оцінки відповідних обставин з боку відповідача щодо наявності/відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення для цілей встановлення/спростування підстави для відстрочки за пунктом 14 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, не втручаючись у компетенцію суб'єкта владних повноважень та неперебираючи на себе його функції, суд доходить висновку, що належним та відповідним порушеному праву способом захисту буде зобов'язання відповідача повторно на засіданні комісії розглянути заяву позивача від 14 листопада 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Обраний судом спосіб захисту, на переконання суду, повною мірою відповідає порушеному праву та забезпечить ефективне поновлення права позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до встановлених обставин цієї справи.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень частини третьої статті 139 КАС України та оскільки позов ОСОБА_1 містить одну вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених / незадоволених позовних вимог.
Такий підхід викладено Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі № 620/1116/20 та який є застосовним при вирішенні розподілу судових витрат зі сплати судового збору у цій справі.
Тож сплачений позивачем судовий збір згідно із квитанцією від 27 листопада 2024 року підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним немайновим вимогам.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з надання відстрочок від призову на військову службу по мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом засідання від 19 листопада 2024 року № 56, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 листопада 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
23.10.25