23 жовтня 2025 рокуСправа №640/13819/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інвест Буд Гора» до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа: Гірська сільська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006950511 від 16.03.2020р., -
19.06.2020р. Приватне підприємство «Інвест Буд Гора» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа: Гірська сільська рада та просить:
- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 16.03.2020 року №0006950511 та скасувати його в повному обсязі.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що у період з 12 по 18 лютого 2020р. посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати земельного податку (орендної плати) за період 01.01.2018р. по 31.12.2018р. за результатами якої був складений акт від 25.02.2020р. за №185/10-36-05-11/33483861. Вказаний акт був отриманий позивачем 27.02.2020р. згідно прін-скріну поштового відправлення із сайту ДП «Укрпошта №0740104395973. Відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України позивачем на адресу відповідача були направлені заперечення на вказаний акт перевірки 13.03.2020р., що підтверджено копією опису вкладення у цінний лист за поштовим направленням №0214100631113 та копією службового чеку ДП «Укрпошта», вказані заперечення на акт перевірки були отримані відповідачем 17.03.2020р. згідно копії рекомендованого повідомлення №0315123323328, при цьому, у запереченнях на акт перевірки позивач висловив своє бажання взяти участь у розгляді заперечень. Разом з тим, позивачеві не направлялось повідомлення про розгляд заперечень на акт перевірки, натомість, вже 19.03.2020р. позивачем було отримано оспорюване податкове повідомлення-рішення від 16.03.2020р. №0006950511, прийняте на підставі акту перевірки, яким позивачеві було збільшено податкове зобов'язання із орендної плати з юридичних осіб у сумі 1016 645,34 грн. та 254 161,34 грн. за штрафними санкціями, всього на суму 1 270 806,86 грн. Надалі, 26.03.2020р. позивачем від відповідача було отримано лист від 25.02.2020р. «Про розгляд заперечень» №1077/10-36-05-11, яким повідомлено про залишення результатів податкової перевірки без змін. Отже, за позицією позивача контролюючим органом було грубо порушено процедуру прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, встановлену п.86.7 ст.86 ПК України, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості брати участь у прийнятті рішення, а оскільки термін для надання заперечень спливав 13.03.2020р., що є десятим робочим днем за днем наступним, коли позивачем був отриманий акт про результати перевірки, тому позивач вважає, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно згідно положень ст.255 ЦК України. Позивач вказав і на те, що, направивши заперечення на акт перевірки 13.03.2020р. засобами поштового зв'язку, він належним чином скористався своїм правом на подання заперечень на акт перевірки відповідно до вимог п.86.7 ст.86 ПК України, у зв'язку із чим, спірне податкове повідомлення-рішення могло бути прийняте відповідачем лише після розгляду таких заперечень з обов'язковим повідомленням позивача про їх розгляд, а самі заперечення на акт перевірки мали бути враховані відповідачем під час прийняття такого рішення. Однак, враховуючи те, що вказаної процедури відповідачем не було дотримано оспорюване рішення було прийняте з порушенням вимог ч.2 ст.19 Конституції України. Окрім того, позивач послався і на те, що земельна ділянка, яка орендується позивачем, була включена до земель населеного пункту села Гора тільки 02.07.2018р., що підтверджується Витягом від 02.07.2018р. тому рішення Гірської сільської ради Бориспільського району від 21.03.2017р. №630-32-УІІ про визначення НГО не могло були застосовано з 01.01.2018р., а могло бути застосовано лише з моменту входження об'єкту оподаткування (земельної ділянки) до меж населеного пункту, тобто, починаючи тільки з 02.07.2018р., вважає, що ці обставини були проігноровані відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення та є підставами для визнання такого рішення необґрунтованим, а тому і визнання його протиправним судом. У додаткових поясненнях від 18.03.2025р., представник позивача виклав ті ж самі підстави та обставини, які наведені у позові, додатково зазначив, що постановлені Шостим апеляційним адміністративним судом рішення у справах №640/16929/20 та №640/16931/20 були оскаржені позивачем до Верховного Суду, рішення у останній справі було скасоване, а у іншій справі відкрите касаційне провадження, тому вони не можуть бути враховані як докази на підтвердження позиції відповідача при розгляді даної справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020р. було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2021р. було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
В подальшому 19.02.2025р. згідно супровідного листа від 26.09.2023р. за №03-19/27411/23 «Про скерування за належністю справи» на виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, наведена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025р., вказану справу було передано для розгляду судді Конєвій С.О.
Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої С.О. від 28.02.2025р. дана справа була прийнята до свого провадження, її судовий розгляд було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами згідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, а також зобов'язано, зокрема, відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази дотримання процедури прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, встановленої п.86.7 ст.86 ПК України, з урахуванням подання заперечень позивачем на пошту 13.03.2020р., що підтверджено копією накладної №0214100631113, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
За вказаної вище ухвалою суду, також і було запропоновано третій особі - протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали суду надати письмові пояснення по суті позову, виходячи з вимог ст.176 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням ч.9 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначена ухвала суду була направлена та отримана відповідачем і третьою особою у їх електронних кабінетах у системі «Електронний суд» 18.03.2025р. - відповідачем, 28.02.2025р. - третьою особою, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронних листів та є підтвердженням повідомлення вказаних учасників справи про місце та час розгляду справи належним чином у відповідності до вимог ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України
На виконання вимог зазначеної вище ухвали суду, від відповідача до канцелярії суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позов 07.04.2025р., у якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що рішенням Гірської сільської ради Бориспільського району від 21.03.2017р. №630-32-УІІ затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель села Гора Бориспільського району та п.4 цього рішення Гірська сільська рада вирішила ввести в дію нормативну грошову оцінку земель села Гора Бориспільського району Київської області з 01.01.2018 року. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПКУ). Тобто, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки розмір орендної плати обчислюється із застосуванням такої нормативної грошової оцінки. Так, у ході перевірки позивачем надано витяг із технічної документації про НГО земельної ділянки кадастровий номер 3220883200:02:003:0002 вартість якої складає 20 330 671,10 грн. від 20.11.2018 року №3802 на 2018 рік. Також представник відповідача вказав і на те, що згідно наданої інформації від ГУ Держгеокажастру у Київській області (лист 24.07.2018р. №10-10-0.331-11570/2-18), яку надала прокуратура Київської області листом від 24.04.2019р. №05/1-725 вих., що позивачем отримано витяг із технічної документації про НГО вказаної земельної ділянки, вартість якої складає 20 330 671,10 грн. від 14.02.2018р. №1445 на 2018 рік. Таким чином, відповідач вважає, що при обчисленні розміру орендної плати необхідно застосовувати НГО землі, яка затверджена рішенням Гірської сільської ради Бориспільського району від 21.03.2017р. №630-32-УІІ та з урахуванням ставки податку відповідно до договору оренди землі, 1 016 645,34 грн., а саме: 20 330 671,10 грн.*10% = 2 033 067,11 - 1016 421,77 грн. = 1 016 645,34 грн. Відтак, на переконання представника відповідача, контролюючим органом правомірно та згідно чинного законодавства встановлено порушення позивачем п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271, п.286.2 ст.286 ПК України, що призвело до заниження податку з орендної плати за земельні ділянки за період з 01.01.2018р.-31.12.2018р. на загальну суму 1 016 645,34 грн. З приводу позиції позивача, що рішення Гірської сільської ради Бориспільського району від 21.03.2017р. №630-32-УІІ не доведено до населення, не мають свого підтвердження, оскільки у відповідності до вимог ч.3 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на офіційному веб-сайті ради вказане рішення сільської ради було опубліковане, тобто, доведено до населення, про що свідчить роздруківка з відповідного офіційного веб-сайту сільської ради, яка міститься в матеріалах справи. Щодо тверджень позивача про не направлення відповіді про розгляд заперечення на акт перевірки після винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення, то представник відповідача зазначив, що акт перевірки від 25.02.2020р. був отриманий позивачем 27.02.2020р., тому відповідно до п.86.7 ст. 86 ПК України термін для надання заперечень на акт перевірки сплинув 13.03.2020р., відповідні заперечення станом на 13.03.2020р. до відповідача не надходили, відтак, відповідач вважає, що виніс оспорюване рішення 16.03.2020р., у строки, встановлені ПК України. За викладеного, відповідач вважає, що ним прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, не порушуючи процедуру, передбачену п.86.6, п.86.7, 86.8 ст.86 ПК України, відповідно до вимог чинного законодавства у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.
Третя особа - Гірська сільська рада, будучи належним чином повідомлена про розгляд даної справи 28.02.2025р. згідно довідки про доставку електронного листа, на вимогу ухвали суду письмових пояснень по суті позову не надала, про причини їх не надання суд не повідомила.
Враховуючи не подання третьою особою письмових пояснень по суті спору без поважних причин на вимогу ухвали суду від 28.02.2025р. суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними у ній матеріалами, виходячи з вимог ст.ст.162, 175 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також суд зазначає, що за клопотанням відповідача, ухвалою суду від 11.04.2025р. було замінено первісного відповідача у цій справі з ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797) на підставі ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із чим за ч.6 ст.48 згаданого Кодексу розгляд адміністративної справи розпочато спочатку, тобто, з 11.04.2025р.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Також у зв'язку із перебуванням судді Конєвої С.О. у періоді червень, липень, серпень 2025 року у щорічній відпустці, та, як наслідок, об'єктивної неможливості розгляду даної справи, ухвалою суду від 23.10.2025р. строк розгляду даної справи був продовжений у відповідності до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 23.10.2025р.
Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 23.10.2025р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті заяви.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Приватне підприємство «Інвест Буд Гора» 12.05.2005р. зареєстроване як юридична особа за адресою: місто Київ, Голосіївський район, вул. Саксаганського, буд. 36-Д, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області та є платником, зокрема, орендної плати за земельні ділянки, про що свідчать відомості, які містяться у копії акту перевірки від 25.02.2020 року №185/10-36-05-11/33483861, що не оспорюються учасниками справи.
15.02.2018р. позивачем до контролюючого органу була подана Податкова декларація з плати за землю (кадастровий номер 3220883200:02:003:000) за 2018 рік, у якій визначено з розбивкою помісячно річну суму грошового зобов'язання з цього податку у розмірі 10 649,69 грн., що підтверджується копією наведеної декларації та копією Квитанції №2 від 15.02.2018р. про її прийняття, наявних у справі.
Також, 04.12.2018 року позивачем було подано Уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за наведеною земельною ділянкою за 2018 рік від 09.11.2018р., у якій з розбивкою помісячно визначено річну суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 1 016 421,77 грн., що підтверджується копією наведеної уточнюючої декларації та копією Квитанції №2 від 04.12.2018р. про її прийняття, наявних у справі.
Надалі, у період з 12.02.2020р. по 18.02.2020р. відповідно до п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України на підставі наказу ДПС України від 05.02.2020р. №296, посадовими особами контролюючого органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірки позивача з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати земельного податку (орендної плати) за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018 року за результатами якої був складений акт перевірки за №185/10-36-05-11/33483861 від 25.02.2018р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.п.271.1.1 п.271.1 статті 271, п.286.2 ст.286 ПК України, що призвело до заниження податку з орендної плати за земельні ділянки за період 01.01.2018-31.12.2018 на загальну суму 1016645,34 грн., про що свідчить зміст копії наведеного акту, наявного у справі.
На підставі наведених висновків акту перевірки, 16.03.2020р. ГУ ДПС у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» за №0006950511 за змістом якого видно, що за порушення п.п.271.1.1 п.271.1 статті 271, п.286.2 ст.286 ПК України за платежем: орендна плата з юридичних осіб позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 1016645,34 грн., за штрафними санкціями у розмірі 254161,34 грн., що підтверджується змістом копії наявного у справі наведеного податкового повідомлення-рішення.
Правомірність прийняття відповідачем вищенаведеного податкового повідомлення-рішення №0006950511 від 16.03.2020р. є предметом спору у цій справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.
Стосовно дотримання контролюючим органом процедури розгляду заперечень на акт перевірки, дотримання права позивача на участь у їх розгляді та дотримання строків прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, встановленої п.86.7 ст.86 ПК України (що є одною із підстав заявленого позову), суд зазначає про таке.
Так, ключовими питаннями у даній справі, які підлягають вирішенню судом в межах підстав заявленого позову, є визнання граничного строку на подання платником податків заперечень на акт перевірки відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України.
Одним із прав платника податків є право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Пункт 75.1 статті 75 ПК України визначає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Стаття 86 ПК України врегульовує питання оформлення результатів перевірок.
Так, пункт 86.7 статті 86 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
А відповідно до вимог пункту 86.8 ст.86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Про можливість надання податковому (контролюючому) органу додаткових документів після закінчення перевірки вказують і положення пунктів 44.6,44.7 статті 44 ПК України.
Так, пункт 44.6 статті 44 ПК України також передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Верховний Суд вже неодноразово аналізував зазначені норми податкового законодавства (зокрема, але не виключно, у постановах від 28 березня 2023 року у справі № 810/3270/16, від 27 червня 2019 року у справі № 806/343/17) та дійшов висновку, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов'язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов'язань.
У постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 826/285/15 Верховний Суд вказав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід'ємної частини.
Як встановлено судом із наявних в матеріалах справи копій документів, ГУ ДПС не заперечує того, що останнім робочим днем для подання заперечень на акт перевірки (виходячи з дати отримання платником податків копії акта перевірки - 27.02.2020р.) було 13 березня 2020 року.
При цьому, факт отримання позивачем акту перевірки від 25.02.2020р. - 27.02.2020р. о 17:06 год. підтверджено і змістом копії трекінгу Укрпошти за №0740104395973, наявного у справі.
Саме 13.03.2020р. (в останній день для подання заперечень на акт перевірки) позивачем були подані Заперечення на згаданий акт перевірки, для відправлення поштовим зв'язком 13.03.2020р. об 19:59 год. про що свідчить зміст копії опису поштового вкладення та зміст копії накладної Укрпошти №0214100631113 від 13.03.2020р.
Згадані Заперечення на акт перевірки згідно копії рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення №0214100631113 були отримані відповідачем 17.03.2020р.
Вказані заперечення на акт перевірки відповідачем були розглянуті 25.03.2020р. про що свідчить зміст копії листа ГУ ДПС «Про розгляд заперечень» за №1077/10-36-05-11, копія якого наявна у справі.
В той же час, оспорюване податкове повідомлення-рішення за згаданим актом перевірки було прийнято відповідачем 16.03.2020р.
Тобто, із наведених обставин слідує, що фактично відповідачем було здійснено розгляд заперечень на акт перевірки позивача від 13.03.2020р. - 25.03.2020р., а відтак, такі заперечення на акт перевірки позивача та додані до нього копії документів, при прийнятті відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення 16.03.2020р. враховані не були, що не заперечується ГУ ДПС.
В той же час, ГУ ДПС у відзиві на позов посилається на те, що останнім терміном для подання заперечень на акт перевірки було 13.03.2020р., станом на цю дату відповідні заперечення на акт перевірки від позивача до відповідача не надходили, тому відповідач виніс оспорюване податкове повідомлення-рішення 16.03.2020р. у строки, встановлені ПК України.
Таким чином, спірним у даних правовідносинах є правильність обчислення строку на подання заперечень на акт перевірки, передбаченого п.86.7 ст.86 ПК України.
Для обчислення строку, про який йдеться в пункті 86.7 ст.86 ПК України - 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки), слід визначити дату початку його перебігу та дату (час) закінчення перебігу означеного строку.
Так, зі змісту пункту 86.7 ст.86 ПК України чітко та однозначно слідує, що датою початку перебігу строку на подання заперечень на акт перевірки є день, наступний за днем отримання акта (довідки).
У розглядуваній ситуації не є спірним між сторонами той факт, що копію акта перевірки від 25.02.2020р. позивачем отримано - 27 лютого 2020 року.
Відтак, початок перебігу строку на подання заперечень на акт перевірки розпочинається з 28 лютого 2020 року.
Щодо тривалості означеного строку слід зазначити, що він обчислюється саме в робочих днях ( без урахування вихідних та святкових днів).
Отже, останнім (десятим) робочим днем для подання заперечень на акт перевірки у спірному випадку був саме 13 березня 2020 року.
Норма статті 86 ПК України, окрім строку, не визначає переліку способів подання заперечень на акт перевірки, у зв'язку з цим для надання оцінки доводам ГУ ДПС в частині тривалості «робочого дня», вжитого в означеній нормі, суд вважає за необхідне звернутись до інших приписів ПК України, які врегульовують питання листування платників податків та контролюючих органів, адміністративного оскарження.
Слід зазначити, що саме акт перевірки є підтвердженням негативного результату податкової перевірки і в подальшому створює негативні наслідки для платника податку. Відповідно, першим етапом оскарження в адміністративному порядку висновків такого акта перевірки є подача заперечень на акт перевірки та додаткових документів і пояснень відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України.
Подібного висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 14 травня 2019 року у справі № 813/2635/16, вказавши, що нормами Податкового кодексу України передбачено не лише судовий порядок оскарження рішень податкового органу, а також і адміністративний, в якому надання заперечень та документів, які не були враховані контролюючим органом під час перевірки, є складовою частиною такого порядку.
За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Враховуючи викладене, а також відсутність унормування у статті 86 ПК України питання способів подання платником податків заперечень на акт перевірки, суд вважає, що за аналогією закону указане питання врегульовується пунктом 56.16 статті 56 ПК України. Вказана норма визначає особливості визначення дня подання скарги на податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку та встановлює, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Поряд з наведеним, суд враховує також і те, що відповідно до абзацу першого пункту 42.4 статті 42 ПК України передбачено, що платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронні довірчі послуги".
За приписами пункту 42-1.2 статті 42-1 ПК України встановлено, що електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов'язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом забезпечення можливості адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, у тому числі подання заперечень на акт або довідку, якими оформлені результати перевірки, подання скарги на податкове повідомлення-рішення або інше рішення, дію або бездіяльність контролюючого органу чи посадової особи контролюючого органу, у тому числі рішення про коригування митної вартості, рішення щодо класифікації товарів для митних цілей, про визначення країни походження, рішення щодо підстав для надання податкових пільг тощо.
За правилами пункту 42-1.6 статті 42-1 ПК України електронний кабінет працює постійно (24 години на дату кожного календарного дня), крім часу, необхідного для його технічного обслуговування. Проведення технічного обслуговування електронного кабінету у день, на який припадає граничний строк подання податкових декларацій, та з 8 до 20 години будь-якого іншого календарного дня забороняється. Технічне обслуговування електронного кабінету проводиться у порядку, що визначається методологом електронного кабінету.
Аналізуючи наведені вище норми податкового законодавства, суд приходить до висновку, що для подання заперечень на акт перевірки платник податків може скористатись за своїм вибором наступними способами їх подання: (1) безпосередньо до відповідного контролюючого органу, (2) надіслати поштою через установи поштового зв'язку, (3) в електронній формі за допомогою електронного кабінету платника в порядку, встановленому статтями 42, 42-1 ПК України.
В першому випадку закінчення робочого дня у розумінні пункту 86.7 статті 86 ПК України співпадатиме із закінченням робочого часу у відповідному територіальному органі Державної податкової служби України.
В другому випадку - із закінченням робочого часу відповідного поштового оператора.
У випадку обрання платником податків шляху подання заперечень на акт перевірки в електронній формі через електронний кабінет платника закінчення строку, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, припадатиме на двадцять четверту годину останнього (десятого) робочого дня строку.
Наведений правовий висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у його постанові від 24.12.2024р. у справі №640/20970/22, який є обов'язковим для застосування судом в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом та зазначено вище, позивачем були подані заперечення на акт перевірки поштою, а саме: 13 березня 2020 року о 19:59:23 год. про що поштовим оператором АТ «Укрпошта» складено накладну №0214100631113, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Також і зі змісту копії опису поштового вкладення №0214100631113 від 13.03.2020р. слідує, що позивачем за вказаним поштовим відправленням на адресу ГУ ДПС надсилалися саме заперечення на акт перевірки від 25.02.2020р. з додатками №1-4.
Таким чином, враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини та з огляду на те, що заперечення на акт перевірки позивачем були своєчасно подані на пошту в останній (десятий) робочий день строку на подання таких заперечень, твердження ГУ ДПС про подання позивачем таких заперечень на акт перевірки поза межами строку, встановленого п.86.7 ст.87 ПК України та отримання їх лише 17.03.2020р. є безпідставними та неспроможними, оскільки не відповідають вище наведеним приписам податкового законодавства щодо початку обчислення та закінчення таких відповідних строків.
Окрім того, як уже зазначалося вище, згідно до п.86.8 ст.86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.
Відтак, у спірному випадку, відповідач мав прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення, за умови відсутності/не надходження поштою на його адресу заперечень на акт перевірки на 15 робочий день після вручення позивачеві акту перевірки (27.02.2020р.), тобто, не раніше 20.03.2020р.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення саме 16.03.2020р.,тобто до спливу 15 робочих днів з дня наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки було передчасним та призвело до порушення права позивача на подання та розгляд заперечень на акт перевірки, права позивача на участь у прийнятті рішення за результатами розгляду таких заперечень, що свідчить про беззаперечне порушення відповідачем вищенаведених приписів п.86.7, п.86.8 ст.86 ПК України.
Отже, податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято без розгляду у встановлений законом строк заперечень платника податків на акт перевірки та з порушенням його права брати участь у розгляді заперечень, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 ПК України, які мають характер істотних порушень прав платника, а тому не можуть не впливати на оцінку правомірності цього податкового повідомлення-рішення.
Саме про такий процесуальний наслідок недотримання вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України вже неодноразово вказував Верховний Суд (зокрема, але не виключно у постановах від 15 січня 2019 року у справі №826/3576/15, від 28 вересня 2020 року у справі №520/2305/19, від 17 січня 2022 року у справі № 640/4983/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 560/8920/20, від 12 липня 2023 року у справі № 200/4704/21).
У розвиток зазначеного підходу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
У даному контексті слід зазначити, що право на подання заперечень на акт перевірки та бути присутнім під час їх розгляду гарантоване статтею 17 ПК України.
Недотримання відповідачем строків на подання платником податків заперечень на акт перевірки, прийняття податкового повідомлення-рішення до спливу установлених податковим законодавством строків, розгляд заперечень на акт перевірки після прийняття податкового повідомлення-рішення без урахуванням заперечень на акт перевірки, поданих платником податку своєчасно (подання на пошту таких заперечень у останній 10 робочий день) об'єктивно може вплинути на обставини обґрунтованості прийнятого на підставі акта перевірки податкового повідомлення-рішення, адже за правилами, встановленими пунктом 86.7 статті 86 ПК України, такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Аналогічні правові висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, які містяться у постанові від 27.02.2025р. у справі №140/3098/23, які є релевантними до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені встановлені судом обставини недотримання відповідачем процедури розгляду заперечень на акт перевірки, позбавлення права позивача на участь у розгляді таких заперечень на акт перевірки судом визнається істотними порушеннями процедури, встановленої п.86.7, п.86.8 ст.86 ПК України, які мають вплив на правомірність прийняття оспорюваного рішення.
Установивши вище порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, суд може не переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №1340/3590/18 (постанова від 26.09.2022).
Враховуючи встановлені судом вище порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки до якої входить і розгляд заперечень на акт перевірки, участь платника податків у розгляді таких заперечень, які були порушені покнтролюючим органом та судом визнаються істотними, такі процедурні порушення самі по собі є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, а тому підстави переходити до дослідження виявлених за такою перевіркою порушень, у адміністративного суду відсутні.
Окрім того, у даних правовідносинах судом враховується і рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України», у пунктах 70,71 якого зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, у ході судового розгляду даної справи правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого суб'єктом владних повноважень з істотними процедурними порушеннями, з урахуванням аналізу обставин, встановлених судом та вищенаведених норм чинного законодавства, жодними належними, достатніми та достовірними доказами в силу наведених норм, відповідачем не доведена.
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом аргументи відповідача, викладені у його відзиві на позов, з приводу того, що станом на 13.03.2020р. заперечення на акт перевірки до ГУ ДПС не надходили, тому оспорюване податкове повідомлення-рішення 16.03.2020р. винесено у строки, встановлені ПК України, з огляду на те, що вказані аргументи суперечать строкам прийняття відповідного рішення, які передбачені п.86.8 ст.86 ПК України, строкам та порядку подання заперечень на акт перевірки, встановленим п.86.7 ст.86 та п.56.16 ст.56 ПК України, а також спростовані вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду, викладеними у його постановах від 24.12.2024р. у справі №640/20970/22, від 27.02.2025р. у справі №140/3098/23, які є обов'язковими для врахування у своїй діяльності не тільки судом, а й відповідачем як суб'єктом владних повноважень.
Інші аргументи представника відповідача вивчені судом, проте не можуть бути враховані, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши за критеріями, встановленими ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тобто, прийняте з порушенням процедури його прийняття, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з порушенням права позивача на подання та розгляд заперечень на акт перевірки, а також права позивача на участь у процесі розгляду заперечень та прийняття за ними рішення.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання судом такого рішення протиправним та його скасуванню.
У даному контексті судом враховано і правовий висновок Верховного Суду, викладений у його постановах від 24.12.2024р. у справі №640/20970/22 та від 27.02.2025р. у справі №140/3098/23 про те, що «не вирішуючи наперед результат розгляду контролюючим органом наданих позивачем документів та пояснень та їх позитивний чи негативний вплив на встановлені перевіркою обставини, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, не відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його рішення (пункт3), та без урахування права особи (в даному випадку платника податку) на участь у процесі прийняття рішення (пункт9). Відтак, це податкове повідомлення-рішення є протиправним».
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області на користь позивача понесені ним згідно платіжного доручення №174 від 27.05.2020р. судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19062,10 грн., виходячи із вимог ч.1 ст.139 згаданого вище Кодексу.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Приватного підприємства «Інвест Буд Гора» до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа: Гірська сільська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006950511 від 16.03.2020р. - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №0006950511 від 16.03.2020р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797) на користь Приватного підприємства «Інвест Буд Гора» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 36-Д, код ЄДРПОУ 33483861) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19062 грн. 10 коп. ( дев'ятнадцять тисяч шістдесят дві гривень 10 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва