28 липня 2025 рокуСправа №160/13159/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/13159/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
07.05.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки форми «Ф» від 10.03.2025 р.: № 0132282-2410-0462-UА12020010000033698 за 2020 рік на суму 957,99 грн.; № 0132281-2410-0462-UА12020010000033698 за 2020 рік на суму 1413,36 грн.; № 0132279-2410-0462-UА12020010000033698 за 2021 рік на суму 1217,01 грн.; № 0132280-2410-0462-UА12020010000033698 за 2021 рік на суму 1091,49 грн.; № 0132278-2410-0462-UА 12020010000033698 за 2021 рік на суму 1795,50 грн.; № 0132274-2410-0462-UА 12020010000033698 за 2022 рік на суму 1182,45 грн.; № 0132275-2410-0462-UА12020010000033698 за 2022 рік на суму 1054,74 грн.; № 0132276-2410-0462-UА 12020010000033698 за 2022 рік на суму 1556,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими було визначено податкові зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податкові періоди 2020 - 2022 роки. Стверджує, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті з порушенням строків встановлених вимогами пункту 266.7.2 статті 266 Податкового кодексу України, що є порушенням податковим органом процедури прийняття таких повідомлень-рішень та є підставою для їх скасування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/13159/25 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.06.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якому воно просить в задоволенні позову відмовити та зазначає, що розрахунок податку проводився в автоматичному режимі. Податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) протягом 1095 календарних днів, з урахуванням періоду зупинення такого строку давності з 18.03.2020 по 31.07.2023 року (включно). Також вказує, що сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення від 10.03.2025 є лише підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ПКУ за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання в частині нарахування штрафних санкцій та пені, однак, не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку щодо сплати сум податку та визнання означених податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування. Зазначає, що податкове повідомлення-рішення може бути надіслано з урахуванням строку давності а саме 1095 днів, передбачених п.102.1 статті 102 ПК України. Перебіг строку розпочався 01.08.2023, тож ППР за 2020-2022 рік надіслано в межах строків. Таким чином, відповідач при винесенні податкових повідомлень - рішень діяв на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений законодавством України.
17.06.2025 року до суду позивачем надано відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив та зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.04.2025 року №423189421 ОСОБА_1 є власником таких об'єктів:
- квартири, загальною площею 66,9 кв.м., житловою площею 49,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ; розмір частки 1/1;
- квартири загальною площею 98,7 кв.м., житловою площею 75,5 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 ; розмір частки 1/1;
- житлового будинку загальною площею 60,25 кв.м., житловою площею 43,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 ; розмір частки 1.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на адресу реєстрації позивача були надіслані податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: від 10.03.2025 року: № 0132282-2410-0462-UА12020010000033698 за 2020 рік на суму 957,99 грн.; № 0132281-2410-0462-UА12020010000033698 за 2020 рік на суму 1413,36 грн.; № 0132279-2410-0462-UА12020010000033698 за 2021 рік на суму 1217,01 грн.; № 0132280-2410-0462-UА12020010000033698 за 2021 рік на суму 1091,49 грн.; № 0132278-2410-0462-UА 12020010000033698 за 2021 рік на суму 1795,50 грн.; № 0132274-2410-0462-UА 12020010000033698 за 2022 рік на суму 1182,45 грн.; № 0132275-2410-0462-UА12020010000033698 за 2022 рік на суму 1054,74 грн.; № 0132276-2410-0462-UА 12020010000033698 за 2022 рік на суму 1556,10 грн.
Вважаючи данні податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.
З 01 січня 2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 №71-VIII, згідно з яким, зокрема, статтю 266 Податкового кодексу України викладено в іншій редакції та введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За правилами статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з положеннями Податкового кодексу України є місцевим податком.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Позивачем не оспорюється зміст нарахованих їх податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2020-2022 роки, однак вона вважає, що являється звільненою від сплати податку через несвоєчасне нарахування податкових зобов'язань.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Пункт 266.10 статті 266 Податкового кодексу України регулює питання строків сплати податку.
Відповідно до підпункту 266.10.1 податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно підпункту 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Таким чином, норми Податкового кодексу України прямо пов'язують виникнення у фізичної особи обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно із належним і своєчасним направленням (врученням) ППР контролюючим органом. Якщо ж таке ППР не було надіслане (вручене) платнику податків у встановлені ПК України строки, то відповідно до підпункту 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України фізична особа звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Тобто несвоєчасне нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання не звільняє платника податку безпосередньо від цього зобов'язання та від його сплати, а стосується лише звільнення від відповідальності за його несвоєчасну сплату (штрафні санкції, пеня).
Відповідно до підпункту 266.10.3 пункту 266.10. статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пункту 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 30-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Отже, позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єкту нерухомості за 2020 рік мав бути нарахований відповідачем до 01 липня 2021 року, за 2021 рік до 01 липня 2022 року і т.д.
У разі ненарахування контролюючим органом податку в межах цього періоду, тобто до 01 липня 2021 року за 2020 рік, до 01 липня 2022 року за 2021 рік, до 01 липня 2023 року за 2022 рік то платник податку звільняється від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання відповідно до підпункту 266.10.2 пункту 266.10. статті 266 Податкового кодексу України, тобто до такого платника податку не може бути застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Разом з цим, несвоєчасне нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання не звільняє платника податку безпосередньо від цього зобов'язання та від його сплати.
За приписами підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Тобто, у контролюючого органу є право на нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу. В той час як у разі ненарахування контролюючим органом податку в межах цього періоду, платник податку звільняється від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання відповідно до підпункту 266.10.2 пункту 266.10. статті 266 Податкового кодексу України, тобто до такого платника податку не може бути застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, що не є рівнозначним поняттю звільнення від сплати такого податку.
Разом з тим, позивач залишила поза увагою, що Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (набрав чинності 18 березня 2020 року) підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, яким, серед іншого, встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
В подальшому процитована норма пункту 52-2 Підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України змінена Законом України від 13 травня 2020 року № 591-IX, а саме слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов'язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України від 03 березня 2022 року №2118-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану", який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).
Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 69, зокрема підпунктом 69.9 установлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі - Закон № 2260-IX, набрав чинності 27 травня 2022 року), який зупинив дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України на період дії воєнного, надзвичайного стану, а також доповнив статтю 102 пунктом 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".
Законом України від 3 листопада 2022 року № 2719-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу" (набрав чинності 25 листопада 2022 року) пункт 69.9 доповнено абзацом п'ятим, за змістом якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім,
дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;
строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;
строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу;
В подальшому Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" пункт 102.9 статті 102 виключено.
Так, у постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 320/15639/23 Верховний Суд виснував, що перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зупинявся:
- з 18 березня 2020 року по 17 березня 2022 року - відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків;
- з 07 березня 2022 року по 24 листопада 2022 року - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків;
- з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу, при цьому в період з 17 березня 2022 року по 27 травня 2022 року норма діяла без виключень, а з 27 травня 2022 року по 01 серпня 2023 року - з виключеннями щодо випадків, передбачених нормами Податкового кодексу України.
Разом з тим, позивач покликаючись на те, що вона у 2025 році звільнена від виконання зобов'язань з сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2020-2022 роки, а відповідач пропустив строк нарахування їй податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не врахувала законодавчого зупинення строків з 2020 року.
За таких обставин, суд доходить висновку, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області правомірно, в межах встановленого статті 102 Податкового кодексу України строку, сформовані спірні податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат в адміністративній справі не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська