14 липня 2025 рокуСправа №160/12811/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/12811/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
05.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не проведення нарахування та доплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному розмірі за період з 01.01.2016 по 28.07.2021; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року без утримання коштів у вигляді податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення та із одночасним відрахуванням 1,5 відсотків військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 року №44 у розмірі 49402,55 грн.; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 28.07.2021 включно у фіксованому розмірі, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасним відрахуванням 1.5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 у загальному розмірі 63937,06 грн.; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення на суму неправомірно утриманого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5082,57 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №160/34275/23 проведено не в повному розмірі індексацію грошового забезпечення та зазначає, що за період з 01.03.2018 по 28.07.2021 має право на нарахування та виплату індексації різниці. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 року відкрито провадження у справі № 160/12811/25 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
22.05.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 було подано відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що виплата індексації була здійснена на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі №160/34275/23, яке було виконано у повному обсязі. Сума індексації склала 22730,38 грн і була розрахована відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (із змінами та доповненнями). Окрім того, відповідач є розпорядником бюджетних коштів третього рівня. Відповідно до Бюджетного кодексу України, розпорядники такого рівня не мають повноважень здійснювати додаткові витрати без окремих бюджетних призначень. Зобов'язання на здійснення виплати компенсації сум ПДФО поза межами передбаченого бюджету є порушенням принципу цільового використання бюджетних коштів та може створити ризик перевищення бюджетних повноважень.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив та зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 15.09.2015 року.
Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №160/34275/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зокрема зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.07.2021 року із врахування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін березень 2018 року із застосуванням абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням проведених платежів.
28.01.2025 року згідно виписки з карткового рахунку, позивачу нараховано та виплачено грошові кошти у розмірі 22 730,38 грн. на виконання рішення суду.
03.02.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплати коштів (із зазначенням рішення суду) та надання відповідного розрахунку.
15.02.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь на заяву позивача, якою повідомлено, що виплату грошових коштів в сумі 22 730 грн. 38 коп. здійснено на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №160/34275/23.
Не погоджуючись протиправною бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та доплати індексації грошового забезпечення в повному розмірі, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Статтею 2 «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Таким порядком є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою №1078.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пунктом 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Щодо суми індексації, належної позивачу до виплати за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, суд зазначає наступне.
Сума індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для періоду з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, поділений на 100 відсотків.
У січні-квітні 2016 року прожитковий мінімум складав 1378,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у січні-квітні 2016 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) «січень 2008 року» складає 2359,14 грн щомісячно (1378,00 грн (прожитковий мінімум) х 171,20 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
У травні 2016 року прожитковий мінімум складав 1450,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у травні 2016 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) «січень 2008 року» складає 2482,40 грн (1450,00 грн (прожитковий мінімум) х 171,20 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
У червні-листопаді 2016 року прожитковий мінімум складав 1450,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у червні-листопаді 2016 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) «січень 2008 року» складає 2710,05 грн щомісячно (1450,00 грн (прожитковий мінімум) х 186,90 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
У грудні 2016 року лютому 2017 року прожитковий мінімум складав 1600,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2016 року лютому 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) «січень 2008 року» складає 3177,60 грн щомісячно (1600,00 грн (прожитковий мінімум) х 198,60 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
У березні-квітні 2017 року прожитковий мінімум складав 1600,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у березні-квітні 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) «січень 2008 року» складає 3360,00 грн щомісячно (1600,00 грн (прожитковий мінімум) х 210,00 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
У травні 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у травні 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) «січень 2008 року» складає 3536,40 грн (1684,00 грн (прожитковий мінімум) х 210,00 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
У червні-серпні 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у червні-серпні 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) «січень 2008 року» складає 3730,06 грн щомісячно (1684,00 грн (прожитковий мінімум) х 221,50 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
У вересні-листопаді 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у вересні-листопаді 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) «січень 2008 року» складає 3896,78 грн щомісячно (1684,00 грн (прожитковий мінімум) х 231,40 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
У грудні 2017 року лютому 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2017 року лютому 2018 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) «січень 2008 року» складає 4258,75 грн щомісячно (1762,00 грн (прожитковий мінімум) х 241,70 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
Розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно здійснений судом з урахуванням розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року, наведеного Верховним Судом у постанові від 8 листопада 2024 року у справі № 200/16532/21 та становить 83 625,23 грн.
Також судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №160/34275/23, зокрема зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року.
28.01.2025 року, позивачу на виконання рішення суду виплачено грошові кошти у розмірі 22 730,38 грн., що підтверджується випискою з карткового рахунку.
При цьому, у спірний період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідачем нараховано індексації грошового забезпечення сукупно у розмірі 34 222,68 грн., самостійно та на виконання рішення суду, що підтверджується довідкою відповідача та не заперечується сторонами.
Отже, розмір індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, який належить до виплати позивачу, складає 49 402,55 грн. та розрахований як різниця між належною сумою індексації (83 625,23 грн.) та нарахованою (34 222,68 грн.).
Отже, за встановлених обставин, суд вважає, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача буде визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному розмірі та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 49 402,55 грн.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 28.07.2021 включно у фіксованому розмірі, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, суд зазначає наступне.
Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін вказувався у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 року до 01.04.2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 року набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, від 08.11.2024 року у справі №200/16532/21 з подібними правовідносинами, яка, є застосовною і до спірних правовідносин.
Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 року у справі №160/12028/22, від 31.07.2024 року у справі №200/4613/22.
В матеріалах справи наявна довідка (інформація) про складові грошового забезпечення №13/440 від 13.10.2023 року, згідно якої розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становить 9486,46 грн., у березні 2018 року становить 12027,20 грн. Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 становить 2540,74 грн., що визначений як різниця між розміром грошового забезпечення у лютому і березні 2018.
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,3%, який обчислений як добуток щомісячних індексів споживчих цін, визначених Держстатом з лютого 2008 року по березень 2018 року.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 розмір можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.03.2018 на індекс споживчих цін, що становить 4463,15 грн.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2024 року у справі №200/16532/21.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн.- 2540,74 грн. = 1922,41 грн.
Оскільки у березні 2018 року сума на яку збільшилось грошове забезпечення позивача з урахуванням сталих складових порівняно з лютим 2018 року є меншою ніж 4463,15 грн., суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання індексації - різниці за спірний період з 01.03.2018 року по 28.07.2021 року.
Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3,4, п. 5 Порядку №1078 має виплачуватися у розмірі 1922,41 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
В даному випадку, розмір належної позивачу індексації-різниці за спірний період, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу становить 78 632,77 грн. яка розрахована наступним чином: 76 896,4 грн. (40 місяців * 1922,41 грн. за період з 01.03.2018 року по 30.06.2021 року) + 1736,37 грн. (1922,41 грн./31*28 за 28 днів з 01.07.2021 року по 28.07.2021 року).
Враховуючи фактичну виплату індексації у розмірі 14 881,75 грн. сума невиплаченої індексації -різниці становить 63 751,02 грн.
Беручи до уваги вищенаведене, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати не у повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 28.07.2021 року, із застосуванням щомісячної (фіксованої) індексації-різниці в сумі 63 751,02 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
При цьому суд зауважує, що згідно статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України стягнення як спосіб захисту права стосується вимог де сума вже нарахована, в той час як в даній справі наразі йдеться про протиправну бездіяльність, після якої необхідним є зобов'язання відповідача діяти належним чином.
В даному випадку належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.07.2021 року в загальній сумі 63751,02 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання виплатити індексацію із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі - Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Отже, при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, підлягають компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 року у справі №380/813/22 та від 27.09.2023 року у справі №420/23176/21, від 18.04.2024 року у справі №160/10789/22.
У задоволенні вимог щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення на суму неправомірно утриманого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5082,57 грн. суд відмовляє, оскільки як було зазначено вище, проведення нарахування та виплати коштів здійснюється із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 №44. Визначення такого способу відновлення порушеного права як стягнення індексації грошового забезпечення на суму неправомірно утриманого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5082,57 грн. є неналежним способом захисту та не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Позивачем у клопотанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявлено 5 000,00 грн.
Згідно частин 1, 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.
Разом з цим, частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду ( постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: договір про надання правової допомоги від 19.02.2025 року № 1902/3, ордер серії АЕ №1364257 від 27.02.2025 року, акт приймання-передачі від 26.02.2025 року, платіжну інструкцію №1.86370163.1 від 25.02.2025 року.
Так, 19.02.2025 року між адвокатом Ільїним Олександром Миколайовичем (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір №1902/3 про надання правової допомоги.
Відповідно до пункту 2.2.4 договору оплатити адвокату вартість юридичних послуг у розмірі 5000,00 грн.за ведення справи щодо визнання протиправною бездіяльність Військової НОМЕР_3 , під час підготовки до звернення до суду та провадження її судом першої інстанції до вирішення спору по суті.
Актом приймання-передачі зафіксовано опис юридичних послуг та їх прийняття, відповідно до договору про надання правової допомоги №1902/1, а саме: проведення консультування клієнта з метою визначення судової перспективи спору - 1 год. 30 хв.; збір та аналіз відомостей та доказів для можливості складання позовної заяви - 3 год. 00 хв.; складання позовної заяви та направлення її в суд - 3 год 30 хв. Всього за договором про надання правової допомоги сума гонорару є фіксованою та згідно пункту 2.2.4 складає 6 000 грн., всього витрачено часу 8 год. 00 хв.
Відповідно до пункту 3 акту сторонами погоджено, що надані послуги виконані в повному обсязі на загальну суму 5 000 грн.
Згідно платіжної інструкції №1.86370163.1 від 25.02.2025 року підтверджено оплату позивачем послуг правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 19.02.2025 року № 1902/3 у сумі 5 000 грн.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21. Цей правовий висновок є релевантним до обставин цієї справи, оскільки стосується правового застосування норми права, яка є ідентичною частині 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України
Наданий акт та детальний опис робіт за змістом містять опис робіт, деталізований достатньо для цілей вирішення питання про розподіл судових витрат.
Застосовуючи критерії згідно частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає наступне: 1) витрати є пов'язаними з розглядом справи (в акті наявні посилання на конкретні рішення, які оскаржуються за цим позовом); 2) розмір витрат не є повною мірою обґрунтованим та пропорційним до предмета позову. Ступінь значення справи для позивача і публічний інтерес до справи жодним чином не обґрунтовані та матеріалами справи не підтверджуються.
Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, незначну складність даної справи, суд вважає заявлені витрати часу завищеними відносно обсягу наданих послуг, а розмір витрат на адвоката є не пропорційним ціні позову.
За таких обставин суд вважає обґрунтованим та пропорційним розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.
Враховуючи перебування головуючого судді Озерянської С.І. у відпустці, рішення ухвалено у перший робочий після відпустки день.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в повному розмірі.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 49 402,55 грн. із одночасним відрахуванням 1.5% військового збору із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 28.07.2021 року, із застосуванням щомісячної (фіксованої) індексації-різниці в загальній сумі 63751,02 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну (фіксовану) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.07.2021 року в загальній сумі 63751,02 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасним відрахуванням 1.5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська