22 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4212/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРВІСТ ГРУПП» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АРВІСТ ГРУПП» до Волинської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000002/2 від 03.01.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.01.2025 Волинською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000002/2 та визначено вартість товарів за резервним методом та видана картка відмови №UA205140/2025/000002/2 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням та карткою відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 08.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв'язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.
З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що на підставі Контракту №UA08.2024 від 01.08.2024, проформи-інвойсу №JyToSe01-240820 від 20.08.2024, ТОВ «АРВІСТ ГРУПП» ввезено на митну територію України: Товар №1.Код ТН ЗЕД - 56031290 00, Глушники, вихлопні труби та їх частини, що використовуються у автомобільних транспортних засобах: вихлопні труби з глушниками, muffler, мод.96182257, випускної системи автомобіля, нові, для цивільного використання, в асортименті: вихлопна труба з глушником, muffler, алюмінізована, -800шт.; вихлопна труба з глушником, muffler, оцинкована (з потовщеним шаром цинку), -600 шт.; вихлопна труба з глушником, muffler, оцинкована (зі звичайним шаром цинку), -250 шт. Торговельна марка: KATO. Виробник: Ningjin JiaYue Auto Parts Co., Ltd. Країна виробництва: Китай (CN). (далі за текстом Товар №1).
02.01.2025 Волинською митницею було прийнято до митного оформлення товари зазначені вище та електронну митну декларацію №25UA205140000050U2.
В ЕМД №25UA205140000050U2 позивачем заявлено митну вартість: Товар №1 - 838097,86 грн. розраховані митні платежі склали: - 267781,06 грн, у тому числі: ввізне мито 10% - 83681,58 грн, податок на додану вартість 20% - 184099,48 грн.
Разом із ЕМД №25UA205140000050U2, для підтвердження митної вартості, декларант позивача подав відповідачу наступні документи:
- 0325 Проформа-інвойс №JyToSe01-240820 від 20.08.2024;
- 0705 Коносамент №WMSS24102868 від 05.11.2024;
- 0730 CMR б/н від 31.12.2024;
- 3002 SWIFT 76bcfd75-b0ef-43ee-beb9-f8f82fe448d7 від 03.09.2024;
- 3002 SWIFT c90bc115-b702-4c7f-89ab-f8f82fe448d7 від 18.10.2024;
- 3004 Рахунок-фактура №СФ-0000001 від 02.01.2025;
- 3004 Інвойс TRG/2024/12/021 від 30.12.2024;
- 3007 Довідка про транспортні витрати №1 від 02.01.2025;
- 3014 Прайс-лист б/н від 01.08.2024;
- 4104 Контракт №UA08.2024 від 01.08.2024;
- 4301 Договір №1 на надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2024;
- 4301 Договір транспортного експедирування перевезення вантажів №16/12-2024 від 16.12.2024;
- 9610 Копія митної декларації країни відправлення №292020240000010060 від 05.11.2024.
03.01.2025 декларантом позивача отримано електронний запит митного органу, яким було повідомлено декларанта про наступне:
«Відповідно до положень Митного кодексу України повідомляємо Вас про наступне. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №25UA205140000050U2 документи містять розбіжності, зокрема: Відповідно договорів (контрактів) про перевезення від 16.12.2024 №1 та 16/12-2024 передбачено, що умови перевезення обумовлюються Заявками, в яких зазначається інформація з транспортування, навантаження, розвантаження товару, маршруту слідування, однак Заявки не подані до митного оформлення. До митного оформлення надано рахунок з перевезення від 30.12.2024 №TRG/2024/12/021, в якому виконавцем послуги TRANSSTREAM вказана сума витрат 440 дол.США (місцеві збори 340 дол., оформлення Т1 -50 дол, інші витрати 50 дол). Поряд з цим в гр.21 ДМВ сума 440дол.США зазначена як витрати на навантаження, вивантаження.
Згідно коносаменту WMSS24102868 товар в контейнері поставлявся з порту QINGDAO (Китай) в порт GDANSK (Польща), проте інформації про вартість навантажувально/розвантажувальних робіт не зазначено в поданих документах. Також, відсутні відомості про страхування вантажу. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості. Прайс-лист товару б/н від 01.08.2024 є ціновою пропозицією виключно на найменування товару, подані до митного оформлення. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. Платіжні інструкції в іноземній валюті від 03.09.2024 та від 18.10.2024 не містять належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такими платіжними інструкціями. За умови надання, згідно ч.3 ст.53, документів, витребовуваних митницею, які містять достовірну, об'єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. Згідно вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно ст.53 та ст.54 МКУ декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, 4) транспортні (перевізні) документи, 5) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.»
03.01.2025 декларант листом №01 повідомив відповідача про неможливість надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Того ж дня від відповідача надійшло рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000002/2, яким митна вартість Товару №1 була скорегована за резервним методом визначення митної вартості до рівня 4,26 дол.США/кг. Різниця сплачених податків та зборів, між розрахованими Позивачем і скорегованими Відповідачем за оскаржуваним Рішенням, склала: 308 315,92 грн (у тому числі: мито 101 ПДВ20% -78 269,68 грн, по Товару №2 ПДВ 20% - 7 001,22 грн).
Підставою прийняття відповідачем оскаржуваного Рішення стало те, що: «… Митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №25UA205140000050U2 документи містять розбіжності, зокрема:
- відповідно договорів (контрактів) про перевезення від 16.12.2024 №1 та 16/12-2024 передбачено, що умови перевезення обумовлюються Заявками, в яких зазначається інформація з транспортування, навантаження, розвантаження товару, маршруту слідування, однак Заявки не подані до митного оформлення;
- до митного оформлення надано рахунок з перевезення від 30.12.2024 №TRG/2024/12/021, в якому виконавцем послуги TRANSSTREAM вказана сума витрат 440дол.США (місцеві збори 340дол., оформлення Т1 -50 дол, інші витрати 50 дол). Поряд з цим в гр.21 ДМВ сума 440 дол.США зазначена як витрати на навантаження, вивантаження. Згідно коносаменту WMSS24102868 товар в контейнері поставлявся з порту QINGDAO (Китай) в порт GDANSK (Польща), проте інформації про вартість навантажувально/розвантажувальних робіт не зазначено в поданих документах.
- також, відсутні відомості про страхування вантажу. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості;
- прайс-лист товару б/н від 01.08.2024 є ціновою пропозицією виключно на найменування товару, поданого до митного оформлення. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;
- платіжні інструкції в іноземній валюті від 03.09.2024 №76bcfd75-b0ef-43ee-beb9- f8f82fe448d7 та від 18.10.2024 №c90bc115-b702-4c7f-89abf8f82fe448d7 не містять належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такими платіжними інструкціями.
Декларант не надав додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, про що повідомив листом №01 від 03.01.2025.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У митного органу відсутні підстави для застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.
У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар на рівні - 4,26дол.США/кг за МД UA408020/2024/049632 від 06.10.2024, UA209260/2024/005275 від 04.12.2024.
Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товарів, ввезених
з врахуванням призначення, країни походження та згідно зовнішньоекономічного договору (контракту), стороною якого є виробник товарів…»
У зв'язку з прийнятим рішенням, відповідач, 03.01.2025 виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000009.
Товар 03.01.2025 випущено у вільний обіг товари за ЕМД №25UA205140000223U0.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД декларант позивача подав наступні документи: 0325 Проформа-інвойс №JyToSe01-240820 від 20.08.2024; 0705 Коносамент №WMSS24102868 від 05.11.2024; 0730 CMR б/н від 31.12.2024; 3002 SWIFT 76bcfd75-b0ef-43ee-beb9-f8f82fe448d7 від 03.09.2024; 3002 SWIFT c90bc115-b702-4c7f-89ab-f8f82fe448d7 від 18.10.2024; 3004 Рахунок-фактура №СФ-0000001 від 02.01.2025; 3004 Інвойс TRG/2024/12/021 від 30.12.2024; 3007 Довідка про транспортні витрати №1 від 02.01.2025; 3014 Прайс-лист б/н від 01.08.2024; 4104 Контракт №UA08.2024 від 01.08.2024; 4301 Договір №1 на надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2024; 4301 Договір транспортного експедирування перевезення вантажів №16/12-2024 від 16.12.2024; 9610 Копія митної декларації країни відправлення №292020240000010060 від 05.11.2024.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Щодо тверджень митного органу в оскаржуваному рішенні, суд зазначає таке.
Так, в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №25UA205140000050U2 документи містять розбіжності, а саме:
1. Відповідно договорів (контрактів) про перевезення від 16.12.2024 №1 та 16/12-2024 передбачено, що умови перевезення обумовлюються Заявками, в яких зазначається інформація з транспортування, навантаження, розвантаження товару, маршруту слідування, однак Заявки не подані до митного оформлення.
2. До митного оформлення надано рахунок з перевезення від 30.12.2024 № TRG/2024/12/021, в якому виконавцем послуги TRANSSTREAM вказана сума витрат 440дол.США (місцеві збори 340дол., оформлення Т1-50дол, інші витрати 50дол). Поряд з цим в гр.21 ДМВ сума 440дол.США зазначена як витрати на навантаження, вивантаження.
3. Згідно коносаменту WMSS24102868 товар в контейнері поставлявся з порту QINGDAO (Китай) в порт GDANSK (Польща), проте інформації про вартість навантажувально /розвантажувальних робіт не зазначено в поданих документах.
4. Також, відсутні відомості про страхування вантажу.
5. Прайс-лист товару б/н від 01.08.2024 є ціновою пропозицією виключно на найменування товару, подані до митного оформлення. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.
6. Платіжні інструкції в іноземній валюті від 03.09.2024 № 76bcfd75-b0ef-43ee-beb9-8f82fe448d7 та від 18.10.2024 № c90bc115-b702-4c7f-89abf8f82fe448d7 не містять належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такими платіжними інструкціями.
Щодо першої підстави зазначеної відповідачем.
Частинами 2-4 статті 53 МК України визначений вичерпний перелік документів, які декларант надає на підтвердження митної вартості. Надання такого документу як Заявка на перевезення не передбачено законодавством.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Зі змісту Заявки № 01 до договору № 1 (Додаток 20-1) та Заявки до договору № 16/12-2024 вбачається що Сторони погодили визначення вартості робіт/послуг, а також умови оплати «відповідно до рахунків». Таким чином, заявки не містять відомостей про вартість перевезення, а отже не є документами що підтверджують вартість транспортних витрат в розумінні п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України.
Щодо другої підстави зазначеної відповідачем суд зазначає таке.
Договором №1 на надання ТЕП від 16.12.2024 визначено що - «1.1. Виконавець надає замовнику за винагороду послуги з транспортно-експедиційного обслуговування експортних, імпортних вантажів Замовника, що включають в себе: організацію перевезення всіма необхідними видами транспорту, оплату послуг перевізників за рахунок Замовника, організацію зберігання, огляду, вантажно-розвантажувальних робіт, інші послуги відповідно до узгоджених умов (заявок Замовника) згідно нормам застосовного права.»
У рахунку invoice TRG/2024/12/021 від 30.12.2024 вартість наданих послуг становить 440 дол.США.
Договором транспортного експедирування вантажів №16/12-2024 від 16.12.2024 (Додаток 13) погоджено що Виконавець (ФОП ОСОБА_1 ) надає Замовнику (ТОВ «АРВІСТ ГРУПП») платні послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України та за межами митної території України. Відповідно до Рахунка-фактури №СФ-0000001 від 02.01.2025, Виконавцем надано транспортні послуги по маршруту Гданськ (Польща) до пункту-пропуску Ягодин. Вартість перевезення становить 21500,00 грн. Ті ж самі відомості, про вартість перевезення за митною територією України, містяться в Довідці про транспортні витрати №1 від 02.01.2025.
Відповідно до п.п. 5-6 ч. 10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Таким чином, складові митної вартості, включення яких у митну вартість товару передбачено п.п. 5-6 ч. 10 ст.58 МК України, були понесені Позивачем на рівні: 400,00 дол.США (за Договором №1 на надання ТЕП від 16.12.2024 та 21000,00 грн. (за Договором транспортного експедирування вантажів №16/12-2024 від 16.12.2024. Саме ці витрати і були включені у митну вартість товару.
Будь яких інших витрат позивачем понесено не було.
Відповідно до п. 5 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятої до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 - «… декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів…»
Враховуючи наведене, сумніви митного органу щодо цієї обставини є необґрунтованими.
Щодо третьої підстави зазначеної відповідачем.
Так товар в контейнері поставлявся з порту QINGDAO (Китай) в порт GDANSK (Польща). Також слід зазначити що товар постачається на умовах Інкотермс 2010 FCA- GDANSK.
Відповідно до офіційного тлумачення торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі Інкотермс термін FCA, або Франко перевізник (...назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.
Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця.
Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найманому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці.
Таким чином, обов'язок щодо завантаження товару на умовах FCA покладено на продавця, а також продавець зобов'язаний сплатити експортні витрати, тому такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження.
Щодо четвертої підстави зазначеної відповідачем.
Як зазначалося вище, товар поставляється за базисом поставки FCA PL Гданськ.
Умови поставки за базисом FCA не передбачають обов'язку страхування товару ні постачальником, ні покупцем. Страхування не здійснювалося ні покупцем, ні перевізником по території України. А отже оскільки вантаж не страхувався така складова митної вартості товару, як страхування не потребує додаткового підтвердження.
Така ж правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 по справі № 320/2455/19, а саме: «… Крім того відсутність страхових документів, що містять відомості про вартість страхування не може слугувати беззаперечним доказом необґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару. Якщо ж за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Щодо п'ятої підстави зазначеної Відповідачем.
Положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутні такі документи як прайс-лист.
Відповідно до п. 4.1. Контракту (Додаток 1) - Ціна Товарів встановлюється в доларах США, що відображається у інвойсах на кожну партію, а не прайс-листами.
Прайс-лист (прейскурант) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Вказаний документ не є обов'язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості товару, а отже особливості його оформлення, на які посилається відповідач, не свідчать про недостовірність заявлених декларантом відомостей, у зв'язку з чим наявність, відсутність чи будь-які недоліки такого документу, як прайс-лист, не можуть бути покладені в основу прийняття рішення про коригування митної вартості.
Аналогічні висновки щодо оцінки прайс-листа, як документа, який підтверджує митну вартість товарів, сформовано Верховним Судом, зокрема у постанові від 28.02.2024 № 815/1460/18.
Також Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17 зазначив, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, а тому будь-які сумніви у правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу щодо необхідності коригування митної вартості товару. Крім того, прайс-лист не є основним документом на підтвердження митної вартості товару, в зв'язку з чим будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.
Щодо шостої підстави зазначеної відповідачем.
Положеннями п. 14 розділу II Постанови визначено, що Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);
2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);
3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;
4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);
5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);
6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача (для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг);
9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;
10) призначення платежу;
11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);
12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова);
13) підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;
14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.
В зв'язку із цим слід зазначити, що надані митному органу платіжні інструкції № 76bcfd75-b0ef-43ee-beb9-f8f82fe448d7 від 03.09.2024 (Додаток 6) на суму 7594,00 дол.США та № c90bc115-b702-4c7f-89ab-f8f82fe448d7 від 18.10.2024 (Додаток 7) на суму 11391,00 дол.США (загалом 18 985,00 дол.США) сформовані з електронної форми та містить усі вищенаведені реквізити, та кореспондуються з вартістю товару зазначеному у інвойсі.
Крім того, позивачем були надані вищезазначені платіжні доручення з печатками банка та підписами відповідно до частини 8 ст. 55 МК України, а тому доводи митного органу про невідповідність платіжних доручень вимогам законодавства також є безпідставними та необґрунтованими.
Всі документи подані до митного оформлення митним органом визнано дійсними, будь яких слідів виправлення або підробки не встановлено.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Аналогічно позивач не може надати страхових документів, оскільки страхування вантажу не здійснювалося, що підтверджується калькуляцією транспортних витрат від 09.12.2024. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
Щодо необхідності надання банківських платіжних документів, транспортних документів, то їх витребування є безпідставним, оскільки такі документи надавалися митному органу як під час митного оформлення товару, так і в порядку частини восьмої статті 55 МК України.
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.
Між тим принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 02.12.2024 №UA205140/2025/000002/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Поряд з цим, надаючи оцінку кожному аргументу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29). Наведена позиція Європейського суду з прав людини також застосовується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28.08.2018 у справі №802/2236/17-а.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3 699,79 грн, сплачений платіжною інструкцією від 23.04.2025 №378.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару від 03.01.2025 №UA205140/2025/000002/2.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АРВІСТ ГРУПП» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 3 699 (три тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 79 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АРВІСТ ГРУПП» (04210, місто Київ, проспект В. Івасюка, 24, блок Г, прим. 61, ідентифікаційний код юридичної особи 44714371).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385).
Суддя Ф.А. Волдінер