Справа № 295/17348/24
Провадження №2/367/3049/2025
Іменем України
17 вересня 2025 року Ірпінського міського суду Київської області в складі:
головуючого - судді Третяк Я.М.
за участю секретаря - Люліної О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову зазначила, що сторони перебували у шлюбі, від якого народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказала, що шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26.12.2023.
Також позивач стверджує, що після розірвання шлюбу малолітня донька ОСОБА_3 , проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні. Відповідач не приділяє належної уваги доньці, не цікавиться її інтересами, приховує розмір фактично отриманого доходу, використовує його на свій розсуд для задоволення власних потреб, не бажає добровільно надавати гроші на утримання дружини.
Ураховуючи, що усі обов'язки щодо утримання дитини позивач несе самостійно, відповідач жодної участі у вихованні дитини не приймає, матеріальної допомоги у добровільному порядку на її утримання не надає, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів передано за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.01.2025 зазначену позовну заяву розподілено для розгляду судді Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М.
Ухвалою від 29.01.2025 за вказану позовну заяву прийнято до свого провадження, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідачем подав відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,00 грн., починаючи з січня 2024 року.
Також вказав, що позивач разом з донькою перебуває за кордоном, а тому, за можливості, відповідач відправляє кошти на її банківську картку на утримання доньки.
Зазначив, що на даний час не працює, іноді має нерегулярний дохід, також вказав, що має на утриманні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане 09.10.2019 Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 549.
Також установлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26.12.2023 у справі № 367/7117/23 (провадження № 2/367/5179/2023) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Як видно з копії витягу з реєстру територіальної громади № 2024/000776353 від 23.01.2024, адреса місця проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
Згідно копії акта від 07.11.2024 складеного директором ТОВ КК «ДомКом Житомир», дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Батько ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до наданих відповідачем копій квитанцій останній періодично надає допомогу позивачці на утримання дитини.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, позивач посилається на те, що донька проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Добровільної згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини між сторонами не досягнуто, в зв'язку з чим позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Також встановлено, що відповідач не заперечує, що він зобов'язаний утримувати спільну з позивачкою дитину у вигляді щомісячної сплати аліментів, однак не погоджується із визначеним позивачем розміром аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, посилаючись на те, що має нерегулярний дохід, а також на його утриманні перебуває ще одна малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог щодо права позивача на стягнення з відповідача аліментів, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Приписами статті 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частини перша, друга статті 181 СК України).
За частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідності до роз'яснень, наданих у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Таким чином, системний аналіз норм статей 181 - 184 СК України дає підстави дійти висновку про те, що право на стягнення аліментів на утримання дитини має той з батьків, з ким проживає дитина, і право вибору способу виконання обов'язку щодо утримування дитини належить виключно останньому.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У силу положень статей 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням положень статті 182 СК України.
Згідно із частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частина друга вказаної статті встановлює, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Тобто, мінімальний гарантований або рекомендований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідно, 50 % (гарантований) і 100 % (рекомендований).
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частини третя статті 182 СК України).
Отже, 50 % прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, це є мінімальний (гарантований) розмір, який підлягає до стягнення, тобто цей розмір аліментів не може були нижче ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Вимогами статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» передбачена, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що відповідач зобов'язаний утримувати спільну з позивачкою дитину і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації її життя нарівні з позивачкою
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
Так, аналізуючи докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що малолітня донька, яка після припинення шлюбно-сімейних відносин батьків, проживає з позивачкою і фактично знаходиться на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків, а відповідач є особою працездатного віку, яка має нерегулярний дохід, з урахуванням його стану здоров'я і матеріального становища, дійшов висновку щодо необхідності покладення на відповідача аліментного зобов'язання у вигляді щомісячної сплати аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн щомісячно на утримання своєї дитини на користь позивачки, що відповідатиме інтересам доньки та сприятиме її нормальному розвитку.
При цьому, відповідач не навів переконливих доводів, які б були підтвердженні належними доказами, про неможливість сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн щомісячно, зокрема, матеріали справи не містять відомостей щодо незадовільного стану його здоров'я або скрутного матеріального становища або інших обставин, що мають істотне значення для визначення розміру стягуваних аліментів, відтак він спроможний надати матеріальну допомогу дитині на належному рівні.
При розгляді даної справи слід також враховувати, що стягувані аліменти є власністю дитини (частина перша статті 179 СК України), а в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» та у справі «М.С. проти України»).
Судом також взято до уваги, що відповідача має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку утримання спільної з позивачем дитини.
Більш того діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21.07.2021 у справі №691/926/20.
Доводи відповідача про те, що він не працевлаштований та не має постійного заробітку, не спростовують обов'язку відповідача, як батька, який є здоровою та працездатною особою забезпечувати належне утримання своєї дитини.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 755/14148/18, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
На переконання суду, присуджений розмір утримання є розумним і пропорційним з огляду на встановлені обставини справи, зміст позовних вимог та заперечення проти них, перш за все він відповідатиме інтересам дитини, які переважають над інтересами батьків, та принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, а також є необхідним для забезпечення гармонійного розвитку дитини та її реальних потреб, тоді як доказів того, що відповідач немає об'єктивної можливості надавати матеріальну допомогу на такому рівні і буде перебувати у скрутному матеріальному становищі матеріали справи не містять.
Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Верховний Суд України у своїй постанові від 06 листопада 2013 року, прийнятій у справі № 6-113цс13, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Разом з тим, Законом України № 1368-VIII від 17 травня 2016 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» частину першу статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» доповнено абзацом сьомим, яким визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, щомісячно з урахуванням індексації, починаючи стягнення з моменту звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає на необхідне зазначити наступне.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Судовий збір в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, так як позивач при подачі позовної заяви про стягнення аліментів звільнена від його сплати на підставі закону.
Керуючись ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. ст. 141, 150, 155, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 273, 274, 279, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з 19.11.2024 до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах платежу аліментів за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням- http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я.М.Третяк