Справа № 650/193/25
провадження № 2/650/841/25
24 жовтня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю секретаря - Завістовської Л.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43) заборгованість за Кредитним договором №2039768954 від 23 червня 2023 року у розмірі 22 336,51 грн.
Щодо судових витрат позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23 червня 2023 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2039768954, який укладено шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
На підставі умов цього договору АТ «ОТП Банк» надав відповідачу кредит у сумі 23 855,00 грн на принципах строковості, платності та поворотності, із встановленням процентної ставки у розмірі 20 % річних. Згідно з умовами договору, повернення кредиту, сплата процентів та інших платежів мали здійснюватися ануїтетними платежами відповідно до графіка платежів (Додаток №1 до кредитного договору).
Банк виконав свої зобов'язання щодо надання кредитних коштів у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером про перерахування відповідної суми на рахунок позичальника. Водночас відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав: здійснював платежі з істотним простроченням, неповними сумами або не здійснював їх взагалі, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.
Попри направлення 23 жовтня 2024 року вимоги про погашення заборгованості, відповідач її не виконав і борг не сплатив. Станом на дату подання позову заборгованість за вказаним кредитним договором становить 22 336,51 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 21 566,98 грн, заборгованість по відсотках - 769,53 грн, пеня - 0,00 грн.
Позивач наголошує, що укладення електронного кредитного договору відбулося відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який є належним доказом волевиявлення сторін. Такий спосіб підписання договору підтверджує згоду відповідача з його умовами та є рівнозначним власноручному підпису на письмовому документі.
Згідно з вимогами статей 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Прострочення виконання грошового зобов'язання є його порушенням і тягне передбачені законом наслідки.
Позивач зазначає, що невиконання відповідачем умов договору порушує право банку на своєчасне та повне отримання повернення наданих кредитних коштів. На підставі зазначеного, а також враховуючи правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, позивач просить суд захистити його порушене право шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2039768954 від 23 червня 2023 року в сумі 22 336,51 грн на користь АТ «ОТП Банк», а також судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, поданому 19 лютого 2025 року, зазначила, що викладені у позовній заяві обставини не відповідають дійсності, а розмір заявленої до стягнення заборгованості є безпідставним і не підтверджений належними та допустимими доказами.
Відповідач вказує, що дійсно між нею та АТ «ОТП Банк» 23 червня 2023 року було укладено Кредитний договір №2039768954, відповідно до якого позивач надав кредит у сумі 23 855,00 грн строком до 23 жовтня 2029 року, тобто на 76 місяців. Водночас позивач, на думку відповідача, безпідставно зазначив у позовній заяві суму заборгованості у розмірі 22 336,51 грн, не врахувавши фактичні платежі, які вона продовжує здійснювати відповідно до графіка.
У підтвердження цього відповідач послалася на Розрахунок суми дострокового погашення кредиту на 06 лютого 2025 року, виданий відділенням «Калнишевське» АТ «ОТП Банк» у місті Кривий Ріг, згідно з яким сума дострокового погашення становить 17 779,51 грн, а прострочена заборгованість відсутня. Крім того, відповідач зазначила, що 07 лютого 2025 року нею було здійснено додатковий платіж у розмірі 943,00 грн, що підтверджується квитанцією.
Таким чином, відповідач вважає, що вона сумлінно виконує умови кредитного договору, здійснюючи регулярні платежі, а позивач, навпаки, безпідставно та передчасно змінив умови договору, приховавши від суду фактичні обставини виконання зобов'язань і надавши недостовірний розрахунок боргу.
Відповідач підкреслює, що є добросовісним клієнтом банку, неодноразово отримувала кредити в АТ «ОТП Банк» та повертала їх у повному обсязі. На її думку, позивач безпідставно ініціював судовий процес, не підтвердивши документально ні порушення умов договору, ні наявність простроченої заборгованості.
Також відповідач послалася на положення статей 526, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, зазначивши, що кредитор має право вимагати повернення кредиту та процентів лише у строки, встановлені договором, тобто не раніше 23 жовтня 2029 року. Крім того, вона звернула увагу на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, від 12 грудня 2018 року у справі №703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі №761/26293/16-ц, згідно з якими суд може зменшувати розмір процентів і неустойки у випадках, коли їх стягнення становить надмірний або несправедливий тягар для боржника.
Крім того, відповідач зазначила, що з огляду на введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року та дію Закону №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, вона звільняється від обов'язку сплачувати відсотки за кредитним договором на період дії воєнного стану.
Також у відзиві вказано, що позивач не надав суду жодного первинного бухгалтерського документа, який би підтверджував факт виникнення заборгованості або невиконання умов договору, як того вимагають Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Постанова Правління НБУ №566 від 30 грудня 1998 року.
З огляду на відсутність належних доказів, деталізованого розрахунку заборгованості та факту прострочення платежів, відповідач вважає позов передчасним, безпідставним та недоведеним, і просить відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «ОТП Банк» у повному обсязі.
Відповіді на відзив не надійшло.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом або не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, визначеному договором.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом другим статті 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення тієї частини позики, що залишилася, та сплати належних процентів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №44/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких визначено договором.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначено вказівкою на подію, що неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, передбачених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідно до статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Суд встановив, що 23 червня 2023 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2039768954, який оформлено шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов зазначеного договору АТ «ОТП Банк» надало ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді кредиту на принципах строковості, платності та поворотності у розмірі 23 855,00 грн, з нарахуванням процентів за користування кредитом у розмірі 20 % річних. Повернення кредитних коштів, сплата процентів та інших передбачених договором платежів мали здійснюватися шляхом сплати ануїтетних платежів згідно з графіком, наведеним у Додатку №1 до кредитного договору.
Згідно з паспортом споживчого кредиту та графіком платежів, строк кредитування становить 76 місяців, тобто до 23 жовтня 2029 року. Таким чином, за умовами договору позичальник зобов'язувався повністю повернути суму кредиту, сплатити проценти та виконати всі інші договірні зобов'язання у визначений період, тоді як банк має право нараховувати передбачені договором проценти до моменту повного погашення заборгованості.
Відповідно до вимоги про погашення заборгованості №13718764 від 16 жовтня 2024 року, складену представником Акціонерного товариства «ОТП Банк» - ТОВ «ПАРУС ФІНАНС», підписану Аліною Паладич вбачається, що вона адресована ОСОБА_1 , яка є позичальником за Кредитним договором №2039768954 від 23 червня 2023 року, укладеним між нею та АТ «ОТП Банк».
У вимозі зазначено, що банк, як кредитор, виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, однак позичальник порушив умови договору, не здійснюючи своєчасної та повної сплати платежів, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість.
Зокрема, відповідно до розрахунку, наведеного у вимозі, станом на 14 жовтня 2024 року загальна сума боргу за кредитним договором становить 22 336,51 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 21 215,14 грн, заборгованість за відсотками - 1 121,37 грн.
У документі міститься вимога кредитора до боржника про необхідність повного погашення суми кредиту, відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій протягом 30 днів із моменту отримання вимоги. Також у ній зазначено, що в разі невиконання зобов'язань банк залишає за собою право звернення до суду чи інших компетентних органів з метою примусового стягнення заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №2039768954 від 23 червня 2023 року, складеного уповноваженою особою АТ «ОТП Банк», станом на 26 вересня 2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед банком становить 22 336,51 грн, у тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту - 21 566,98 грн; заборгованість за відсотками - 769,53 грн.
Із розрахунку вбачається, що прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором виникло у платіжному періоді з 24 вересня 2024 року по 26 вересня 2024 року. Саме з цього моменту банк обліковує заборгованість як прострочену та визначає її загальний розмір у сумі 22 336 грн 51 копійка, що узгоджується з даними, наведеними у вимозі про погашення заборгованості від 16 жовтня 2024 року.
Отже, із наведених обставин та з урахуванням мотивувальної частини позовної заяви, розрахунку заборгованості за кредитним договором і вимоги про її погашення, суд дійшов висновку, що банк обліковує суму 22 336,51 грн як заборгованість, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов Кредитного договору №2039768954 від 23 червня 2023 року.
У поданому позові не зазначено, що вказана сума підлягає стягненню у порядку дострокового погашення кредитного договору або що позивач скористався правом вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту відповідно до положень частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України.
У зв'язку з цим суд виходить із того, що предметом позову є наявність заборгованості станом на дату звернення до суду, а не дострокове розірвання чи припинення дії договору. Відтак суд має перевірити, чи підтверджуються подані банком докази фактичного виникнення заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позову, а також чи існували підстави для визначення цієї суми як належної до стягнення.
З огляду на умови укладеного Кредитного договору №2039768954 від 23 червня 2023 року, визначений ним строк дії до 23 жовтня 2029 року, а також розрахунок заборгованості, поданий позивачем, із якого вбачається щомісячне внесення відповідачем платежів у рахунок погашення кредиту, суд дійшов висновку про відсутність належного підтвердження розміру заборгованості, зазначеної у позовній заяві.
Крім того, із наданого розрахунку суми дострокового погашення кредиту станом на 06 лютого 2025 року, виданого відділенням АТ «ОТП Банк» у місті Кривий Ріг, убачається, що загальна сума для повного погашення кредиту на цю дату становить 17 779 грн 51 коп. Таким чином, зазначена у позові сума 22 336 грн 51 коп. не узгоджується з фактичними розрахунковими даними банку щодо залишку заборгованості за кредитним договором.
Суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що саме така сума заборгованості існувала як на момент подання позову до суду, так і на час розгляду справи, особливо з урахуванням наявних доказів внесення відповідачем часткових платежів у рахунок погашення кредиту.
Також суд бере до уваги, що позивач не скористався процесуальним правом подати відповідь на відзив, у якій міг би спростувати наведені доводи відповідача, надати оновлений розрахунок заборгованості та пояснити розбіжності між сумою, заявленою до стягнення, і даними розрахунку дострокового погашення кредиту. Це, у свою чергу, позбавляє суд можливості визнати доведеними обставини, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позову.
Таким чином, оцінивши всі подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №2039768954 від 23 червня 2023 року є передчасними, не підтвердженими належними та допустимими доказами і не доведеними у встановленому законом порядку, а тому не підлягають задоволенню. Суд враховує, що надані матеріали справи свідчать про продовження відповідачем виконання договірних зобов'язань та внесення поточних платежів, тоді як позивач не надав обґрунтованого та узгодженого розрахунку боргу, який би достовірно підтверджував наявність і розмір заявленої до стягнення заборгованості.
При цьому, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем у виді сплаченого судового збору слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 - 265, 279 ЦПК України, та враховуючи наведені положення цивільного законодавства, Великоолександрівський районний суд Херсонської області
У задоволенні позову Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.
Судові витрати понесені позивачем покласти на нього.
Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24 жовтня 2025 року.
Суддя: О.О. Сікора