465/6421/25
1-кс/465/1571/25
22.10.2025 м. Львів
Слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю скаржника ОСОБА_3 захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на повідомлення про підозру, складене 08.09.2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12021141270000441 від 30.06.2021 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -
встановив:
До суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на повідомлення про підозру, складене 08.09.2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12021141270000441 від 30.06.2021 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Просить таке повідомлення скасувати.
Скаргу мотивує тим, що 08.09.2025 року слідчим Львівського РУП №2 старшим лейтенантом ОСОБА_5 за погодженням із прокурором Пустомитівської окружної прокуратури, було вручено ОСОБА_3 , повідомлення про підозру у вчиненні окримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Відповідно до повідомлення про підозру, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило поетрілому ОСОБА_6 середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
З вказаною у підозрою сторона захисту не погоджується з наступних підстав.
Зазначає, що вказане повідомлення про підозру є необґрунтоване, оскільки не містить посилання на медичний висновок , автотехнічну експертизу, слідчий експеримент, покази учасників кримінального провадження. Окрім цього, обставини кримінального правопорушенні встановлені неправомірно, оскільки оглядаючи місце ДТП автомобіль ОСОБА_3 залишився після удару практично нерухомим, також порушено порядок оголошення повідомлення про підозру.
У зв'язку із вищезазначеними обставинами сторона захисту вважає, що зміст підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення фактично викладено у такому співвідношенні, що дає підстави стверджувати наявність завідомо неправдивого змісту підозри кримінального правопорушення та правової кваліфікації.
На думку сторони захисту, внаслідок таких неправомірних дій слідчого та прокурора має місце фактичне повідомлення особі про вчинення кримінального правопорушення, яке особа не вчиняла, що як наслідок вказує на неправомірне притягнення до кримінальної відповідальності.
А тому адвокат звернувся до суду з відповідною скаргою, яку просить задовольнити.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в ній, та просив таку задовольнити.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали скарги та додані до неї письмові документи, оглянувши матеріали кримінального провадження №12021141270000441, слідчий суддя вважає, що подана скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступні обставини.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належнаправова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме вст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, встатті 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Судовим розглядом встановлено, що 30.06.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141270000441 були внесені відомості за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
08.09.2025 року слідчим Львівського РУП №2 старшим лейтенантом ОСОБА_5 за погодженням із прокурором Пустомитівської окружної прокуратури, було вручено ОСОБА_3 , повідомлення про підозру у вчиненні окримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Відповідно до повідомлення про підозру, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило поетрілому ОСОБА_6 середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Аналізуючи вмотивованість та обґрунтованість заявлених у скарзі вимог та обставин на їх підтвердження слідчий суддя приходить до висновку, що за результатами дослідження долучених документів та оскаржуваної підозри зазначені стороною захисту обставини, які могли бути підставою для скасування повідомлення про підозру, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до п. 10 ч. 1ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, а саме - повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к, процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи: 1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру; 2) етап об'єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання; 3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі статтею 278 КПК України. На цьому етапі відбувається також повідомлення прав підозрюваному, а в разі якщо підозрюваний висловить відповідне прохання, то йому зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав (частина 3 статті 276 КПК України).
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначає, що повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами.
Вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз'яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, які би визначали підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких правил чи обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру.
Правова регламентація повідомлення особи про підозру регламентується нормами глави 22 КПК України.
Чинні положення КПК України містять вимоги щодо: 1) змісту письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України); 2) випадків, за яких здійснюється повідомлення про підозру (ч. 1 ст. 276 КПК України); 3) порядку вручення письмового повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України).
За приписами ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (пп. 1-3 ч. 1 ст. 276 КПК України).
Відповідно до положень ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Системний аналіз зазначених положень КПК України дає підстави для висновку, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є (1) питання дотримання вимог щодо змісту повідомлення про підозру; (2) процесуальний порядок вручення повідомлення про підозру; (3) питання дотримання стандарту «достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають суті поняття «достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення», яке застосовується у п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.
Разом з тим, системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України») свідчить про наявність у кримінальному процесуальному законодавстві України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) "поза розумним сумнівом" та стандарти «достатніх підстав (доказів)». Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків.
Як вбачається їх конструкції п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)».
У відповідності до положень ст. 42 КПК України з моменту повідомлення особі про підозру вона набуває статусу підозрюваного, обсяг процесуальних прав якого значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу).
Понад це, з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов'язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі. Саме у зв'язку із цим п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України закріплює обов'язок, а не право здійснити повідомлення про підозру, оскільки неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняттям відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
У разі, коли повідомлення про підозру спричиняє лише виникнення обов'язків підозрюваного, які передбачені п.п. 1 та 3 ч. 7 ст. 42 КПК України, та не тягне для нього інших обмежень, наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення може досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання відповідного втручання в права, свободи і законні інтереси людини.
Виходячи із зазначеного, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи, що стандарт «достатніх підстав (доказів)» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Факти, що підтверджують наявність достатніх доказів для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт «достатніх підстав (доказів)» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що в ході розгляду скарг на повідомлення про підозру не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
На стадії досудового розслідування оцінка наявних в матеріалах кримінального провадження доказів здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Саме при розгляді кримінального провадження по суті суд, відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку може прийняти рішення щодо стадії кримінального правопорушення, за наявності підстав, встановити наявність чи відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення.
На цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На відповідній стадії досудового розслідування в ході оскарження повідомлення про підозру та слідчим суддею питання про наявність чи відсутність в діях підозрюваного всіх елементів складу кримінальних правопорушень, які йому інкримінується, є передчасним. Більше того, правова кваліфікація інкримінованих діянь, на даному етапі притягнення особи до кримінальної відповідальності, не є остаточною та може бути змінена в результаті здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження.
У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що повідомлена підозра передбачає первинну кваліфікацію, яка з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, що розслідується, може бути конкретизована та змінена, як щодо кваліфікації дій, так і щодо обсягу обвинувачення, якщо за наслідками проведення досудового розслідування, слідчий та прокурор дійдуть переконання про можливість складання обвинувального акту та направлення його до суду.
Беручи до уваги межі інституту оскарження повідомлення про підозру, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо помилковості кваліфікацій дій підозрюваного та невстановлення стороною обвинувачення суттєвих обставин, які мають значення для висновку про наявність у діях підозрюваного ознак кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються.
Згідно з положеннями ст. 279 КПК України, слідчий, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру.
Таким чином, викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, а тому викладаються у повідомленні про підозру у такому виді, як він вважає за необхідне. Як наслідок, ані сторона захисту чи потерпілі, ані суд не можуть вимагати від сторони обвинувачення викладення змісту підозри так, як на їх думку це має бути.
Резюмуючи, слідчий суддя звертає увагу на те, що повідомлення про підозру містить відомості про особу, яка його склала, та особу, яка здійснила повідомлення про підозру, а також про особу, яка повідомляється про підозру. Крім того, повідомлення про підозру містить підписи особи, яка його склала, та особи, яка здійснила повідомлення про підозру. Також у повідомленні про підозру відображено ідентифікуючі ознаки кримінального провадження, зміст підозри та виклад фактичних обставин і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Повідомлення про підозру викладено чіткою та зрозумілою мовою, а фактичні обставини мають достатній ступінь деталізації для розуміння змісту підозри та її кваліфікації.
Викладене свідчить про дотримання органом досудового розслідування вимог ст. 277 КПК України щодо форми цього процесуального документа.
За таких обставин слідчий суддя доходить до висновку про те, що під час складення, підписання та вручення повідомлення про підозру у відповідному кримінальному провадженні були дотримані вимоги глави 22 КПК України, тому подана скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись вимогами статті 276-278,303,307 КПК України, -
постановив:
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на повідомлення про підозру, складене 08.09.2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12021141270000441 від 30.06.2021 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1