Справа № 523/23015/23
Провадження №2/523/1152/25
"15" вересня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Оборотової Ю.Р.звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, якою просить:
1) стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 (п'яти тисяч) гривень щомісячно, починаючи стягнення з дня подання цієї заяви до суду, до досягнення ОСОБА_3 повноліття;
2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на лікування дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини понесених додаткових витрат, а саме - 31 098 грн.;
3) Зобов'язати ОСОБА_2 сплатити на користь: ОСОБА_1 розмір коштів необхідних на подальшого лікування доньки ОСОБА_3 , у розмірі 32 259, 43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_2 . 26.01.2021 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/8964/20 шлюб розірвано. За час спільного проживання з відповідачем у них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період перебування у шлюбі, відповідач працював моряком. 26 лютого 2022 року, рятуючись від агресивних військових дій Російської Федерації, позивач вивезла доньку за кордон. Наразі, позивач з дитиною оселилася у Королівстві Нідерландів у м. Амстердам. Після розлучення відповідач добровільно деякий час надавав кошти на утримання дитини. Так, згідно довідки-виписки від 21.11.2023 № OMJASHI8MCV240DJ АТ КБ «ПриватБанк» сума добровільно сплачених аліментів від відповідача становила в середньому - 4000 грн. - 5000 грн. на місяць. Проте, починаючи з грудня 2022 року Відповідач знизив суму добровільно сплачуваних аліментів до 1500 грн. на місяць, а починаючи з квітня 2023 року взагалі припинив надавати кошти на утримання доньки. Позивачці відомо проте, що відповідач і тепер працює моряком, та отримує заробітну плату на місяць у середньому у сумі 1200 доларів США, частину з яких отримує готівкою в натурі, що в еквіваленті до курсу гривні, на момент подання позову до суду, складає 43 423,75 грн, постійно перетинає кордон держави в робочих поїздках. Проте належним чином свої батьківські обов'язки по утриманню доньки не виконує, не забезпечує її матеріально так, як це передбачено законодавством України, а тому позивач вважає, що аліменти у розмірі 5000,00грн є достатньою сумою для забезпечення дитини, що включає харчування, повноцінний розвиток та догляд, необхідність придбання одягу та взуття, інших необхідних товарів.
Крім того, у доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навесні 2023 року після звернення до стоматологічної клініки була діагностована певна зубощелепна аномалія, що по мірі дорослішання проявилося у скупченні верхніх та нижніх фронтальних зубів через нестачу місця у верхній та нижній щелепі. 17 травня 2023 року доньці ОСОБА_4 було видане відповідне направлення на ортодонтичну консультацію і подальше можливе лікування. Лікарями було виявлено, що зубощелепна аномалія передбачає необхідність установки брекет-системи. Так, з метою лікування доньки - позивач змушена була за власний кошт займатися питанням встановлення доньці брекетів. Всього вартість лікування спільної дитини має в кінцевому наслідку становити 3068,15 Євро, що у відповідності до курсу гривні за станом на кінець грудня 2023 року складає 126 714,59 грн. З урахуванням курсу за 1 Євро - 41,3 грн. Розрахунок здійснено за формулою: 3068,15 Євро (сума оплати за призначеним лікуванням) * 41,3 (курс за 1 Євро) = 126 714,595 грн.
Всього за час лікування за станом на 26 грудня 2023 року позивачкою було витрачено на лікування доньки:
1. 160, 73 Євро ( в еквіваленті до курсу гривні - 6638,149 грн.) ;
2. 1155,22 Євро (в еквіваленті до курсу гривні - 47710,586 грн.);
3. 47,50 Євро (в еквіваленті до курсу гривні - 1961,75 грн.);
4. 47,50 Євро (в еквіваленті до курсу гривні - 1961,75 грн.);
5. 47,50 Євро (в еквіваленті до курсу гривні - 1961,75 грн.);
6. 47,50 Євро (в еквіваленті до курсу гривні - 1961,75 грн.).
Тобто всього на лікування ОСОБА_3 позивачем вже витрачено - 62 195,73 грн., а тому з відповідача підлягає стягненню 1/2 частини зазначених додаткових витрат, що складає 31 098,00 грн.
Крім того, згідно плану лікування спільної з відповідачем доньки - ОСОБА_3 та попереднього кошторису стоматологічної клініки «Конфі Дент Орто», подальше лікування становитиме ще 1562,2 Євро (64518, 86 грн. в еквіваленті до курсу гривні за вартістю 41,3 грн. за 1 Євро).
Отже, оскільки лікування доньки вже розпочате і необхідність його завершення є безспірним і невідворотним, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний надати половину коштів на подальше лікування доньки також, а тому відповідач має сплатити на користь позивачки ще 781,1 Євро (32259, 43 грн. в еквіваленті до курсу гривні за вартістю 41,3 грн. за 1 Євро). 1562,2 Євро : 2 = 781,1 Євро.
Ухвалою суду від 09.01.2024 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засіданні по справі.
Ухвалою від 12.02.2024 року за клопотанням представника позивача було витребувано від: 1. Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, інформацію, щодо виїздів з території України та в'їздів на територію України громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.04.2018 року по 01.02.2024 року включно; 2. Головного управління Податкової служби в Одеській області, інформацію щодо доходів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.04.2018 року по 01.02.2024 рік включно; 3. AT КБ «ПРИВАТБАНК», інформацію усіх наявних рахунків, депозитів в AT КБ «ПриватБанк» в національній та іноземній валюті належних громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в тому числі руху коштів на них, а також про операції в доларах США -«зовнішнє безготівкове поповнення рахунку згідно SWIFT» та руху коштів по цим рахункам, за період з 01.04.2018 року по 01.02.2024 року включно; 4. Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, інформацію щодо доходів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.04.2018 року по 01.02.2024 року включно.
До судового засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, її представник - адвокат Оборотова Ю.Р. надала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала, просила розглянути справу у їх з позивачем відсутність.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання сповіщений належним чином. Представник відповідача - адвокат Стефан Л.В. до судового засідання не з'явилася, надала до суду відзив на позивну заяву та клопотання про розгляд справи у їх з відповідачем відсутність.
Відповідно до наданого до суду відзиву на позов вбачається, що відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 визнає частково, а саме в частині щодо стягнення аліментів погоджується сплачувати 2000,00 грн на місяць, в інші частині просить відмовити, посилаючись на наступне. Відповідач погоджується з позовними вимогами про стягнення аліментів та не заперечує проти них, але позивач не надала жодних доказів на підтвердження потреби дитини саме у заявленому розмірі аліментів та їх доцільності. В позовній заяві відсутнє будь- яке обґрунтування суми аліментів у розмірі 5000 грн. та згідно доданих до позову документів, позивачем не доведено заявлений нею розмір аліментів. Аліменти - є власністю дитини і мають витрачатись виключно на її потреби. В свою чергу, враховуючи принцип змагальності сторін, позивач повинен довести потреби дитини саме у заявленому розмірі аліментів та їх доцільності. При цьому, не враховуються додаткові витрати на дитину, як то: розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо (ст. 185 СК України), які позивачем заявлено як окрему вимогу на суму у розмірі: 752,975 Євро (31098 грн.) та 781,1 Євро (32259,43 грн.), які планує понести в майбутньому. Одночасно, в обґрунтування зазначеного розміру аліментів позивач стверджує, що відповідач начебто працює моряком та «ходить в рейси», відтак може і повинен надавати кошти на утримання дитини. Проте, наявність будь-якої професії у особи (відповідача), як то - моряк, не є підставою потреби дитини саме у заявленому розмірі аліментів та не може слугувати доказом їх доцільності. Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема: стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. Так, на повному утриманні відповідача знаходиться його мати, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом II групи та потребує постійного догляду, який здійснює відповідач, що підтверджується висновком про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №1 протокол №51 від 22.05.2023 року, виданого НКП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №18» Одеської міської ради, в якому зазначено про те, що ОСОБА_5 рекомендовано отримання соціальних послуг з догляду на професійній основі від іншої фізичної особи. Також, згідно висновку про результати комплексного вивчення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі від 09.06.2023 року, ОСОБА_5 потребує надання соціальних послуг з догляду. Згідно акту проведення обстеження сім'ї №501 від 15.06.2023 року, виданого Управлінням соц. захисту населення в Суворовському районі м. Одеси, відповідач надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі своїй матері ОСОБА_5 , проживає з нею разом та догляд здійснює щоденно, у зв'язку із чим відповідач перебуває на обліку в Управлінні соц. захисту населення в Суворовському районі м. Одеси та йому призначено допомогу за надання соціальних послуг невиліковно хворій матері. Іншого заробітку та доходу, окрім зазначеного, відповідач не має. Для можливості здійснення постійного догляду та належного лікування матері, з метою збереження її життя і здоров'я, відповідач разом з нею був вимушений виїхати за межі території України до Республіки Польщі, де вони отримали тимчасовий захист та були забезпечені безкоштовним житлом. Станом на цей час відповідач проживає разом зі своєю матір'ю, що підтверджується інформацією ТЗч про розподіл житла (довідки К-909826/2023, К-9316053/2023). У зв'язку із зазначеним відповідач не може працювати моряком та перебувати у тривалих рейсах в морі. Позивач стверджує, що відповідач працює моряком (станом на вересень-жовтень) та отримує зарплатню 1200 доларів США готівкою. Проте, в обґрунтування зазначеного позивач не надає суду жодного доказу. Відповідач не заперечує, що до повномасштабного вторгнення працював за фахом моряка. Проте, на початок війни останній перебував на території України і в силу Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, яким введено воєнний стан та встановлено обмеження на виїзд за межі України, вже не зміг працювати за кордоном. До того ж, останнє працевлаштування відповідача моряком було ще в 2021 році. З того часу відповідач більше не працює моряком.
Після погіршення здоров'я матері та закінчення заощаджень, відповідач не зміг платити в аліменти на утримання дитини у раніше обумовленому сторонами розмірі (4000-5000 грн.), але все ж находив можливість щомісяця переказувати на картку позивача 1500 грн. для дитини.Твердження позивача про те, що починаючи з квітня 2023 року відповідач взагалі припинив надавати кошти на утримання дитини, не відповідають дійсності, оскільки відповідач, як і раніше, перераховував позивачу грошові кошти у розмірі 1500-1600 грн. на утримання спільної дитини, що підтверджується квитанціями від 07.10.2023 р., від 09.11.2023 р., від 01.12.2023 р., від 07.02.2024 р.Також, позивачкою не доведено необхідність у стоматологічному лікуванні дитини брекет-системою, враховуючи особливості її розвитку, не обґрунтовано належними медичними документами, а саме: не надано медичний висновок або призначення лікаря щодо необхідності встановлення дитині брекет-системи, і факту того, що таке встановлення необхідне для лікування хвороби, у віці, який досягнуто дитиною. Наполеглива порада нідерландських лікарів - не є достатнім доказом, який підтверджує необхідність встановлення дитині брекет- системи та взагалі доцільності проведення такого лікування.Питання утримання дітей та понесення витрат, пов'язаних із особливими обставинами, батьки мають вирішувати спільно. Такі витрати мають бути погоджені з іншим із батьків, крім випадків, коли вони були понесені одним із батьків як вимушені. Позивачем, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України, не надано суду доказів на підтвердження обставин того, що: додаткові витрати спричинені хворобою дитини і лікування є необхідними згідно медичного висновку; вказані витрати були погоджені із відповідачем. Отже, таке лікування було здійснене лише за бажанням матері дитини. Сам по собі факт встановлення брекет-системи не може бути достатньою підставою для стягнення з відповідача таких додаткових витрат на утримання дитини.
Фіксування судового засідання не здійснювалось технічним записом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 січня 2021 року у справі 523/ 8964/20.
Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Це підтверджується копією свідоцтва про народження, актовий запис № 209 від 18.03.2009 року, серія НОМЕР_2 .
За твердженням позивача, відповідач ОСОБА_2 не виконує своїх обов'язків щодо виховання та утримання неповнолітньої дитини, яка проживає з нею.
Відповідно до відмітки копії закордонного паспорту ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , виїхала за кордон. Наразі, позивач з дитиною проживають у Королівстві Нідерландів у м. Амстердам.
Згідно довідки-виписки від 21.11.2023 № OMJASHI8MCV240DJ АТ КБ «ПриватБанк» сума добровільно сплачених аліментів відповідачем на користь ОСОБА_1 становила у 2021, 2022 роках в середньому - 4000 грн. - 5000 грн. на місяць, починаючи з грудня 2022 року відповідач сплачував - 1500 грн. - 1600 грн. на місяць.
Відповідно до наданої відповіді з Державної прикордонної служби України, на виконання ухвали суду, вбачається, що за даними перевірки стосовно громадянина України - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він здійснив виїзд 07.04.2018 року та 07.04.2018 року в'їзд на територію України. Іншої інформації у служби не має.
Відповідно до відповіді з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.04.2024 року, наданої на виконання ухвали суду, вбачається що ОСОБА_2 , в період з 01.05.2023 по 31.12.2023 звітував страхувальник Департамент праці та соціальної політики ОМР з кодом категорії «34» (непрацюючі працездатні особи, що здійснюють догляд за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства) з сумою мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої у означений період, та складає 6700,00 грн, щомісячно. Також повідомлено, що ОСОБА_2 на обліку в Головному управлінні, як отримувач пенсії, пільги або субсидії не перебуває, соціальні виплати не отримує.
З наданих на виконання ухвали суду виписок АТ КБ «ПриватБанк», по картковим рахункам відповідача, в період з 2023 року не вбачається надходжень на картку, які би перевищували 5000,00 грн.
Відповідно до відповіді з Головного управління ДПС в Одеській області від 24.04.2024 року, наданої на виконання ухвали суду, станом на 18.04.2024, вбачається що за період з 2018 року по 2022 рік, відомості про доходи відповідача відсутні. У 2023 році, відповідач отримував лише соціальні виплати, зокрема у жовтні 2023 року - 3 838 грн., у листопаді 2023 року - 1919 грн, у грудні 2023 року - 1919 грн.
Відповідно до довідки МСЕК мати відповідача ОСОБА_7 1948 року народження має інвалідність 2-ої групи.
Відповідно до копії висновку про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №1 протокол №51 від 22.05.2023 року, виданого НКП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №18» Одеської міської ради, зазначено про те, що ОСОБА_5 рекомендовано отримання соціальних послуг з догляду на професійній основі від іншої фізичної особи.
Також, згідно висновку про результати комплексного вивчення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі від 09.06.2023 року, ОСОБА_5 потребує надання соціальних послуг з догляду.
Згідно акту проведення обстеження сім'ї №501 від 15.06.2023 року, виданого Управлінням соцзахисту населення в Суворовському районі м. Одеси, ОСОБА_2 надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі своїй матері ОСОБА_5 , проживає з нею разом та догляд здійснює щоденно, у зв'язку із чим відповідач перебуває на обліку в Управлінні соц.захисту населення в Суворовському районі м. Одеси та йому призначено допомогу за надання соціальних послуг невиліковно хворі матері.
Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
За положеннями ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до положень ч.3 ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження" загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Пред'явлення до суду позову про стягнення аліментів вказує на те, що сторони як батьки дитини не досягли домовленості щодо способу виконання ними обов'язку утримувати дитину. Позов до суду подано матір'ю, з якою проживає неповнолітня, відтак право вибору способу стягнення аліментів належить саме ОСОБА_1 , вимоги якою заявлено про присудження аліментів у твердій грошовій сумі.
Таким чином, за рішенням суду кошти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 підлягають присудженню у твердій грошовій сумі.
Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, визначено статтею 182 СК України, частиною 1 даної норми матеріального права передбачено необхідність врахування, зокрема, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків тощо.
Суд зазначає, що відповідач ОСОБА_2 частково визнав позов, в частині стягнення з нього аліментів у розмірі 2000 грн., надав суду докази наявності на його утриманні непрацездатної, хворої матері, тощо, та докази розміру отримуваних доходів, які фактично зводяться до отримання лише соціальних виплат.
Станом на час розгляду судом справи, матеріалами справи не знайшли своє підтвердження обставини того, що ОСОБА_2 наразі працює моряком, та отримує значні доходи. Зокрема, ОСОБА_2 не перетинав кордон, знаходиться в Україні, банківськими виписками також не підтверджується отримання доходів із-за кордону.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18).
Щодо розміру аліментів слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» та п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»: максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника не повинен перевищувати 50% заробітної плати цієї особи.
Згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет», мінімальна заробітна плата станом на час звернення до суду із позовом (28.12.2023 року) становила 6700,00 грн та на момент розгляду справи становить 8000,00 гривень. 50% від 6700,00 гривень складає 3000,00 гривень, 50 % від 8000,00 грн складає 4000,00 грн.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет», прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років становить 3196,00 гривня. 50% від 3196,00 гривні складає 1598,00 гривень.
При ухваленні рішення про стягнення аліментів на дитину суд керується, насамперед, інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, разом із тим суд також зобов'язаний керуватися і змістом ст.182 СК України.
З огляду на викладене, враховуючи часткове визнання позову відповідачем, виходячи із наявних матеріалів справи, приймаючи до уваги що відповідач ОСОБА_2 являється працездатною особою, не має протипоказань щодо працевлаштування, навіть за обставин здійснення догляду за матір'ю, суд вважає що стягнення з відповідача на утримання неповнолітньої дитини по 2500,00 гривень, щомісяця, буде відповідати передбаченому законом мінімальному розміру аліментів на одну дитину, та не порушить прав відповідача.
У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів, їх розмір може бути зменшено або збільшено за рішенням суду (ч.1 ст.192 СК України).
З урахуванням того, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо забезпечення дітей, недоведеність позивачем спроможності відповідача виплачувати на утримання дитини аліментів у розмірі саме по 5000,00 гривень щомісяця та/або витрат відповідача на придбання нерухомого або рухомого майна вартістю понад десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, наявності у відповідача майна чи майнових прав, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 слід стягувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в твердій грошовій сумі, в розмірі по 2500,00 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому аліменти слід присудити з 28.12.2023 року, тобто з дня пред'явлення позивачем вказаного позову.
Щодо додаткових витрат на дитину, суд виходиться із такого.
Відповідно до ст.180 СК України, ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками вказаного обов'язку визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).
Положеннями СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (ст.ст.180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (ст.185); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (ст.198).
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків.
Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз'яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.
До особливих обставин, викладених у ст. 185 СК України, закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, навчання дитини відповідно до навиків та здібностей дитини, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат (на лікування, на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Разом з тим, додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.
Згідно постанови КЦС ВС від 08.05.2023 у справі № 756/9882/19, аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Згідно наявної в матеріалах справи Виписки з медичної картки МЦ «ОРТОТЕХЛАБ» від 10.08.2018 року, ортодонтичного пацієнта ОСОБА_8 від 10.08.2018 року, ще в Україні, у 2018 році, дитині була встановлено діагноз: скелетний, I клас, звуження верхньої щелепи, скупченість зубів верхнього та нижнього зубних рядів. Надано лікувальні рекомендації. Під-час лікування вже раніше встановлювали апарат на зуби, який зазнав пошкоджень, рекомендовано продовжувати лікування та видалення певних зубів.
З документації клініки Конфі Дент переведеної на державну мову з нідерландської вбачається, що лікарем - ортодонтом ОСОБА_9 надано 17 травня 2023 року направлення пацієнту ОСОБА_10 на ортодонтичну консультацію та можливе лікування, у зв'язку з дистологічним профілем, клас ІІ 2, та скупченістю верхніх та нижніх фронтальних зубів через нестачу місця у верхній та нижній щелепі.
Таким чином, суд констатує, що діагноз - скупченість верхніх та нижніх фронтальних зубів був встановлений дитині ще у 2018 році, лікар ОСОБА_11 направила ОСОБА_12 на ортодонтичну консультацію та можливе лікування.
Згідно Плану лікування КонфіДентОрто від 21.07.2023 року, всього вартість лікування дитини ОСОБА_1 має становити 3068,15 Євро, що підтверджує копією калькуляції стоматологічної клініки з перекладом від 21.06.2023 року (а.с. 50, 51).
Станом на 26.12.2023 року, як стверджує позивач, нею було витрачено 1 505, 95 Євро, що складає 62195,73 грн., тобто відповідач має сплатити 50% вартості, що складає 31 098 грн.:
1) 160, 73 Євро ( в еквіваленті до курсу гривні - 6638,149 грн.) відповідно до Рахунку фактури 2023-1298 від 30.08.2023 р. з перекладом;
2) 1155,22 Євро (в еквіваленті до курсу гривні - 47710,586 грн.) відповідно до Рахунку фактури - 2023-1298еа від 30.08.2023 р. з перекладом;
3) 47,50 Євро (в еквіваленті до курсу гривні - 1961,75 грн.) відповідно до Рахунку фактури - 2023-1461 від 28.09. 2023 р.) з перекладом;
4) 47,50 Євро (в еквіваленті до курсу гривні - 1961,75 грн.) відповідно до Рахунку фактури - 2023-1751 від 31.10.2023 р.) з перекладом;
5) 47,50 Євро (в еквіваленті до курсу гривні - 1961,75 грн.) відповідно до Рахунку фактури - 2023-2166 від 19.12.2023 р. з перекладом;
6) 47,50 Євро (в еквіваленті до курсу гривні - 1961,75 грн.) відповідно до Рахунку фактури - 2023-2186 від 19.12.2023 р.) з перекладом.
Крім того, як зазначає позивач, згідно Плану лікування ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та попереднього кошторису Стоматологічної клініки Конфі Дент Орто, подальше лікування становитиме ще 1562,2 Євро, тобто відповідач має сплатити 50% вартості, що складає 781,1 Євро., в еквіваленті на гривню - 32 259,43 грн.
Разом із тим, суд констатує, що позивачем не доведено необхідність у стоматологічному лікуванні дитини брекет-системами, на час звернення із позовом, саме в Амстердамі, враховуючи особливості розвитку дитини, не обґрунтована необхідність такого лікування належними медичними документами, а саме: не надано медичний висновок або призначення лікаря щодо необхідності встановлення дитині брекет-системи, і таке встановлення необхідне, невідкладне, для лікування хронічної хвороби, у віці, який досягнуто дитиною.
Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів понесення таких витрат, фактичного здійснення лікування, зокрема виставлений рахунок - фактура не підтверджує сплату відповідних коштів за виставленими рахунками, хоча справа перебуває у провадженні суду починаючи з початку 2024 року, суду так і не надано доказів тому, що фактично лікування проводиться, а копію скріншота з екрана комп'ютера, яка була надана в підтвердження проведення оплати ортодонту по рахунку, не приймається судом як належний доказ проведення оплати за лікування зубів дитини, оскільки такий документ не є належним доказом підтвердження проведення оплати.
У той же час відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тобто, тягар доказування обставин, покладених в основу позовних вимог, покладається саме на позивача, який і має довести обґрунтованість заявлених вимог. Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.77 ЦПК).
Відповідно до правил доказування у цивільному процесі лише посилання на факти, без їх доведення належними та допустимими доказами, не може бути підставою для задоволення заяви.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо. При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Слід зазначити, що питання утримання дітей та понесення витрат, пов'язаних із особливими обставинами, батьки мають вирішувати спільно. Такі витрати мають бути погоджені з іншим із батьків, крім випадків, коли вони були понесені одним із батьків як вимушені.
Позивачем, не зважаючи на вимоги ст.81 ЦПК України, не надано суду доказів на підтвердження обставин того, що: додаткові витрати спричинені хворобою дитини і лікування є необхідними згідно медичного висновку; вказані витрати були погоджені із відповідачем.
Сам по собі факт встановлення брекет системи не може бути достатньою підставою для стягнення з відповідача її вартості, як додаткових витрат на утримання дитини.
Інших належних і допустимих доказів, які б підтвердили необхідність понесення додаткових витрат стороною позивача не надано.
Відтак, резюмуючи викладене, оскільки сторона позивача не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог щодо стягнення додаткових витрат, суд прийшов висновку про відсутність підстав для задоволення в цій частині позову.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, щомісяця, починаючи з 28.12.2023 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.
В іншій частині вимог - відмовити.
В частині стягнення аліментів допустити негайне виконання рішення суду - у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 29.09.2025 року, у зв'язку із періодичною відсутністю в суді світла.
Суддя: К.О. Далеко