Справа № 287/2418/25
1-кс/287/374/25
24 жовтня 2025 року м. Олевськ
Слідчий суддя Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , начальника СВ ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радовель, Олевського району, Житомирської області, освіта середня, одруженого, не інваліда, громадянина України, українця, не депутата, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060520000249 від 22.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -
Начальник СВ відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .
З матеріалів клопотання вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 22.10.2025 року, близько 13 год. 20 хв., в с. Радовель, по вул. Озерянській, Коростенського району, Житомирської області, оперативні працівники УСБУ в Житомирській області, перебуваючи у громадському місці виконували службові обов'язки по фільтрації у с. Радовель, Коростенського району, Житомирської області на автомобілі марки «NISSAN», моделі «РATHFINDER», державний номерний знак НОМЕР_1 .
В цей час до працівників УСБУ в Житомирській області підійшов ОСОБА_7 , в якого у руках знаходився заздалегідь заготовлений предмет для нанесення тілесних ушкоджень - сокира з дерев'яним руків'ям та діючи протиправно, грубо порушуючи елементарні правила поведінки в громадському місці, не дотримуючись правил моральності та добропристойності, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи до самовиразу, із особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, розмахуючи сокирою над головою, виражаючись нецензурною лайкою мав намір пошкодити майно працівників УСБУ в Житомирській області, а саме автомобіль марки «NISSAN», моделі «РATHFINDER», державний номерний знак НОМЕР_1 .
У подальшому ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що працівники УСБУ в Житомирській області, мають технічну можливість уникнути протиправних намірів, вжив заходів, щодо перешкоджання вільного проїзду транспортного засобу марки «NISSAN», моделі «РATHFINDER», державний номерний знак, шляхом перекриття проїжджої частини вулиці Озерянська, дерев'яними колодами.
З метою уникнення конфліктної ситуації, задля збереження власної безпеки для життя та здоров'я, розуміючи ймовірність настання загострення ситуації їх переслідування та наслідків такого переслідування, усвідомлюючи неможливість проїзду через перешкоду на проїжджій частині, ОСОБА_8 , перебуваючи за кермом автомобіля марки «NISSAN», моделі «РATHFINDER», державний номерний знак НОМЕР_1 , вимушено змінив маршрут руху та разом з ОСОБА_9 , вирушили у напрямку вул. Лесі Українки в с. Радовель, Коростенського району, Житомирської області.
В цей час, ОСОБА_7 , повідомив про вказану подію своєму знайомому ОСОБА_10 та продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , використовуючи автомобіль марки «УАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , вирушили навздогін по вулицях та провулках с. Радовель, Коростенського району, Житомирської області, за напрямком руху транспортного засобу марки «NISSAN», моделі «РATHFINDER», державний номерний знак НОМЕР_1 . Надалі ОСОБА_7 , усвідомлюючи те, що на автомобілі марки «УАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , вони технічно не зможуть наздогнати транспортний засіб «NISSAN», моделі «РATHFINDER», державний номерний знак НОМЕР_1 для того, щоб закінчити свої злочинні дії, зателефонував до свого знайомого ОСОБА_11 та достовірно знаючи, що останній у користуванні має автомобіль марки «Volkswagen», модель «Trаnsporter», державний номерний знак НОМЕР_3 , повідомив йому, про необхідність блокування руху по одній із вулиць в центрі с. Радовель задля перешкоджання вільного проїзду працівниками УСБУ в Житомирській області.
Відразу після вказаного телефонного дзвінка, ОСОБА_11 , перебуваючи разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_5 за усною домовленістю про вчинення хуліганських дій та побачивши, транспортний засіб працівників УСБУ в Житомирській області, який переслідував на великій швидкості автомобіль марки «УАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , діючи протиправно, грубо порушуючи елементарні правила поведінки в громадському місці, не дотримуючись правил моральності та добропристойності, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи до самовиразу, вирушили на автомобілі марки «Volkswagen», модель «Trаnsporter», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 , у напрямку с. Рудня-Радовельська, Коростенського району, Житомирської області.
Надалі, продовжуючи переслідування працівників УСБУ в Житомирській області, які виїхали у польовий масив за межами с. Радовель, Коростенського району, Житомирської області ОСОБА_10 , усвідомлюючи, те, що в його автомобілі марки «УАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , закінчується пальне, зателефонував до ОСОБА_11 та повідомив про необхідність забрати його та ОСОБА_7 , до свого автомобіля та продовжити переслідування транспортного засобу «NISSAN», моделі «РATHFINDER», державний номерний знак НОМЕР_1 , використовуючи автомобіль марки «Volkswagen», модель «Trаnsporter», державний номерний знак НОМЕР_3 . Зупинившись у польовому масиві неподалік із домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_10 , взявши із транспортного засобу на якому пересувався попередньо, заздалегідь заготовлений предмет для нанесення тілесних ушкоджень, штикову лопату з металевим руків'ям, в свою чергу ОСОБА_7 , також забрав заздалегідь заготовлений предмет для нанесення тілесних ушкоджень, сокиру з дерев'яним руків'ям, помістились до автомобіля марки «Volkswagen», модель «Trаnsporter»,державний номерний знак НОМЕР_3 , та під керуванням ОСОБА_11 , маючи при собі заздалегідь заготовлені предмети для нанесення тілесних ушкоджень, маючи спільний злочинний умисел направлений на продовження вчинення хуліганських дій та заподіяння тілесних ушкоджень представникам влади, оперативним працівниками УСБУ в Житомирській області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
У подальшому ОСОБА_10 , повідомив про необхідність виїзду на міст, який розміщується над річкою Перга у напрямку с. Рудня-Радовельська, задля перекриття руху на автодорозі з метою блокування руху транспортного засобу «NISSAN», моделі «РATHFINDER», державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому здійснювали своє пересування оперативні працівники УСБУ в Житомирській області виконуючи свої службові обов'язки. Тоді ж ОСОБА_11 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen», модель «Trаnsporter», державний номерний знак НОМЕР_3 , у салоні якого перебували ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , вирушив на обумовлене місце, а саме на міст над річкою Перга у напрямку с. Рудня-Радовельська.
Прибувши на зазначене заздалегідь місце, ОСОБА_11 , зупинився на автодорозі заблокувавши автомобілем рух транспорту, в той же час із польового масиву до них на зустріч виїхали оперативні працівники УСБУ в Житомирській області та усвідомлюючи, що їх подальший рух заблоковано зупинились на відстані близько 70 метрів від автомобіля марки «Volkswagen», модель «Trаnsporter», державний номерний знак НОМЕР_3 .
Побачивши, що транспортний засіб оперативних працівників УСБУ в Житомирській області зупинився, ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_12 , діючи протиправно, грубо порушуючи елементарні правила поведінки, не дотримуючись правил моральності та добропристойності, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи до самовиразу, із особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, взявши заздалегідь заготовлене знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень, вийшли із автомобіля, при цьому ОСОБА_10 , взяв до рук штикову лопату з металевим руків'ям, ОСОБА_7 , взяв до рук сокиру з дерев'яним руків'ям та ОСОБА_12 , взяв до рук дерев'яну рейку, вирушили до автомобіля працівників УСБУ в Житомирській області з метою вчинення протиправних дій направлених на заподіяння шкоди майну та здоров'ю оперативним працівникам УСБУ в Житомирській області, які виконували свої службові обов'язки.
В свою чергу працівники УСБУ в Житомирській області, усвідомлюючи, суспільно-небезпечні дії ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , розуміючи, що останні озброєні заздалегідь заготовленими предметами для заподіяння тілесних ушкоджень, повідомили зазначеним особам, що вони є працівниками Служби безпеки України в Житомирській області, на що ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_12 жодним чином не відреагували, та підійшовши до автомобіля, використовуючи заздалегідь заготовлені предмети, почали завдавати хаотичних ударів по автомобілю марки «NISSAN», моделі «РATHFINDER», державний номерний знак НОМЕР_1 , у якому перебували оперативні працівники УСБУ в Житомирській області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
В той же час, ОСОБА_7 , діючи протиправно, грубо порушуючи елементарні правила поведінки, не дотримуючись правил моральності та добропристойності, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи до самовиразу, із особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки свого протиправного діяння, використовуючи заздалегідь заготовлений предмет для заподіяння тілесних ушкоджень, сокиру з дерев'яним руків'ям, умисно наніс один удар сокирою з дерев'яним руків'ям по склу водійських дверей та розбив скло, уламки якого проникли в салон транспортного засобу та завдав удару сокирою в область лівого плеча ОСОБА_8 , таким чином ОСОБА_7 , наніс легкі тілесні ушкодження ОСОБА_8 , у вигляді синця на фоні набряку в середній третині лівого плеча по бічній поверхні із садном в центральній частині.
Після заподіяного удару ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «NISSAN», моделі «РATHFINDER», державний номерний знак НОМЕР_1 , разом із ОСОБА_9 , негайно вжили заходів, щодо залишення місця події з метою уникнення конфлікту та вирушив в об'їзд вказаних вище осіб, де на дорозі на зустріч працівникам УСБУ в Житомирській області, вийшов ОСОБА_11 , грубо порушуючи елементарні правила поведінки, не дотримуючись правил моральності та добропристойності, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи до самовиразу, із особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки свого протиправного діяння, тримаючи у руках акумуляторну електропилу марки «Parkside» виражав погрозу працівникам УСБУ в Житомирській області, які в свою чергу з метою уникнення конфлікту, пришвидшили рух оминули ОСОБА_11 , та вирушили далі у напрямку с. Рудня-Радовельська, Коростенського району, Житомирської області.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, пов'язаному з опором представникові влади, вчиненому із застосуванням інших предметів заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
За даним фактом відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060520000249 від 22.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
23.10.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Начальник СВ у поданому клопотанні зазначив, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років та відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою можуть виникнути наступні ризики:
- підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та може ухилитись від слідства, суду, а саме: вивченням особи підозрюваногоОСОБА_5 , встановлено, що останній може змінити місце проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності, чи незаконно перетнути державний кордон України, так як проживає у прикордонному районі.
- підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків. Зокрема, враховуючи те що, підозрюванийОСОБА_5 , вчинив вказане кримінальне правопорушення у населеному пункті де має постійне місце проживання та свідки по вказаному кримінальному провадженню є його знайомими, які також проживають у вказаному населеному пункті, то, на переконання начальника СВ, можна вважати, що ОСОБА_5 , може незаконно чи в будь-який інших спосіб впливати на свідків вчинення кримінального правопорушення, чинити на них фізичний, психологічний тиск, заради їхньої відмови чи зміни від наданих слідству показань, в тому числі показань, які будуть надаватись останніми безпосередньо під час розгляду провадження у суді.
- підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, начальник СВ зазначає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти наявним ризикам.
У судовому засіданні начальник СВ ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 підтримали клопотання та просять його задоволити з підстав наведених у ньому. При цьому, зазначили про те, що жодних ознак застосування насильства або погрози застосування насильства під час вчинення кримінального правопорушення зі сторони ОСОБА_5 не було.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 проти клопотання начальника СВ заперечив частково, вважає, що органом досудового розслідування у поданому клопотанні не обґрунтовано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому просить застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. У випадку якщо слідчий суддя дійде висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі до 30 прожиткових мінімумів з покладенням на ОСОБА_5 обов'язків передбачених КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні проти клопотання начальника СВ заперечив, вказує, що дійсно подія, яка сталася 22.10.2025 року мала місце. Проте, ОСОБА_5 жодних активних дій по відношенню до працівників СБУ не вчиняв та не погрожував останнім. Вважає, що опинився не в тому місці та не в той час.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що у провадженні СВ відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025060520000249 від 22.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Органом досудового розслідування дії підозрюваного кваліфікуються за ч. 4 ст. 296 КК України за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Згідно приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Також, у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, у справі «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.
Пред'явлена ОСОБА_5 підозра обґрунтовується: протоколами проведення обшуків, допитами підозрюваних, протоколами допиту свідків, протоколами проведення впізнання, вилученими речовими доказами, матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих начальником СВ матеріалах, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
Вагомість наявних доказів того, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, здобуті в ході досудового розслідування докази та дані про характер інкримінованого злочину вказують на високу ймовірність того, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, характер інкримінованого особі правопорушення, санкція статті за якою кваліфіковано дії підозрюваного, дані про його соціальні зв'язки, вказують на високий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що останній перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх односельчан тощо.
Крім того, той факт, що на момент розгляду даного клопотання досудове розслідування триває, а отже не зібрані усі докази у межах даного кримінального провадження, не проведений весь комплекс слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вказує на те, що інші ризики наведені слідчим у клопотанні мають місце і є обґрунтованими.
При вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчим суддею беруться до уваги дані про вік та стан здоров'я підозрюваного, характер вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, а також його соціальні зв'язки, сімейне становище.
Водночас, в ході розгляду клопотання обставин, які перешкоджають застосуванню запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного не встановлено.
У даному конкретному випадку, ризики визначені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами клопотання, як і підтверджуються інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що ймовірність наявності вищевказаних ризиків значно підвищується в умовах введеного в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який продовжувався у встановленому порядку.
Також, слідчий суддя вважає, що прокурором та начальником СВ під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам. Зокрема, особисте зобов'язання не може бути застосовано в зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Крім того, обирати запобіжний захід відносно підозрюваного у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки наявні всі підстави вважати, що ОСОБА_5 може чинити тиск на свідків, знищити речові докази, які ще не вилучено стороною обвинувачення.
З урахуванням наведеного, оцінивши в сукупності наявні у клопотанні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, а також оцінивши клопотання з точки зору його обґрунтованості, приходжу до висновку про необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним у справі ризикам. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та запобігти наведеним ризикам, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Як зазначено вище, прокурор та начальник СВ у судовому засіданні не заперечили того факту, що вони не вбачають ознак застосування насильства або погрози застосування насильства під час вчинення кримінального правопорушення зі сторони ОСОБА_5 .
Задовольняючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи недоведеність на цей момент того, що злочин, у вчиненні якого він підозрюється, вчинений із застосуванням насильства чи погрози його застосування, спричинив загибель людини чи раніше йому обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений ним, слідчий суддя вважає необхідним визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 24 жовтня 2025 року розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу становить 3028 грн. 00 коп.
У справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ підкреслив, що розмір застави повинен визначатися з урахуванням особистості підсудного, його майнового стану та стосунків з поручителями. Мета застави полягає в забезпеченні явки обвинуваченого до суду, тому вона не повинна бути надмірною та має відповідати фінансовим можливостям особи.
У справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ встановив, що національні суди не врахували фінансовий стан заявниці при визначенні розміру застави, що призвело до її надмірності. Суд зазначив, що тяжкість обвинувачень не може бути єдиним фактором для обґрунтування розміру застави; необхідно також оцінювати фінансові можливості обвинуваченого.
З огляду на це, суд вважає за можливе визначити підозрюваному заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2025 року) в сумі 90840 грн. 00 коп.
Альтернативний запобіжний захід такого виду на думку слідчого судді є гарантією того, що не перебуваючи під вартою обвинувачений не ухилиться від виконання своїх процесуальних обов'язків.
Керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 178, 181, 183, 184, 194, 196, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання - задоволити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радовель, Олевського району, Житомирської області, освіта середня, одруженого, не інваліда, громадянина України, українця, не депутата, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Строк тримання під вартою рахувати з дня затримання, тобто з 23 жовтня 2025 року по 21 грудня 2025 року включно.
Одночасно визначити розмір застави у межах 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2025 року) в сумі 90840 грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) з підозрюваними у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 та зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також свідками які ймовірно будуть встановлені під час досудового розслідування, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі у присутності слідчого чи прокурора.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави, строк дії обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України визначити до 21 грудня 2025 року (включно).
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно вручити підозрюваному ОСОБА_5 після проголошення ухвали.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1